інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Індексне інвестування в Росії

Г. Ердман

Складні аналітичні обґрунтування, що дозволяють сформувати оригінальний інвестиційний портфель, не всім приватним інвесторам під силу. Автор пропонує звернути увагу на можливості більш простого інвестування – індексного.
В ідеалі кожен інвестор хотів би купувати на мінімумі, а продавати на максимумі. Саме цей ідеал і змушує більшість трейдерів та інвесторів щорічно розсіювати свій капітал на біржі, адже постійно передбачати рух ринку не тільки складно, але й неможливо. Мільйони людей своїми рішеннями, вчинками і діями змушують ринок рухатися в тому чи іншому напрямку. Неможливо усвідомити всю природу подій навколо ринку, тим більше ми не в змозі зрозуміти, яким чином ці події вплинуть на ринок завтра. Ми можемо прогнозувати ситуацію, можемо брати за основу рекомендації аналітиків, навіть глянути на рекомендації професіоналів, але ніщо не дозволить нам передбачити майбутнє.
Інша справа "танцювати" разом з ринком, повторюючи кожен його рух. Умовно ринкові "танці" можна розділити на два найбільш розповсюджені напрямки – "скальпування тренда" та "індексне інвестування".
Скальпи
Перший напрямок використовують активні трейдери, основна його ідея – брати від 50 до 80% прибутку поточного тренда. Приблизно 10-25% прибутку втрачається в момент входу на ринок, що здійснюється тільки після того, як трейдер переконався, що на ринку утворився висхідний тренд. Ще стільки ж втрачається в момент виходу, тому що доводиться залишати ринок уже після того, як він змінив свій напрямок. Проте з'являється можливість уберегти свої вкладення від затяжних корекцій.
Як уже відзначалося, жертвуючи першою й останньою частиною висхідного тренда, трейдери втрачають від 20 до 50% потенційного прибутку. Тому для компенсації цих втрат їм доводиться брати на себе додаткові ризики у вигляді "маржинального плеча". За винагороду в 10-15% річних брокер готовий виділяти своїм клієнтам на кожен проінвестований карбованець ще один у борг, що дозволяє збільшувати потенційний прибуток удвічі.
Але не все так просто. Будь-який учасник ринку скаже вам, що основний рух – це боковий тренд. "Ловити" ринок у такий період даремно. Велику частину своїх грошей трейдери залишають на ринку саме в такі моменти. Крім того, не варто забувати про "маржинальну" торгівлю: потенційний прибуток завдяки "кредитам" брокера подвоюється, але те саме відноситься і до збитків.
Прямо скажемо, "піймати" ринок – справа складна, за статистикою, це вдається лише кожному п'ятому учаснику ринку. Для більшості учасників спроби передбачити подальший рух ринку можна порівняти з грою в рулетку, а перемога в цій грі, як відомо, найчастіше пов'язана з великим везінням.
З індексом за ринком
Навіщо займатися полюванням на емітентів, якщо можна їх купувати "у середньому"? Це логічно, якщо врахувати, що 75% керуючих фондами і 90% активно працюючих приватних трейдерів програють ринку. Якщо у вас немає часу, знань, досвіду, зрештою, бажання щодня відслідковувати ринок, то вам швидше за все підійде другий напрямок – індексне інвестування, що має на увазі прив'язку складу інвестиційного портфелю до розрахункової бази певного фондового індексу. Наприклад, до індексів РТС чи ММВБ на російському ринку, Dow Jones чи S&P 500 на американському. Тобто портфель інвестора містить у собі такі самі папери, що входять в індекс, в однакових пропорціях.
І якщо на нашому ринку індексне інвестування – це екзотика, то на американському, азіатському і європейському – популярна стратегія інвестування для тих, хто вкладає свої гроші в підприємства через фондовий ринок. Наприклад, тільки в США, за даними Національної асоціації інвестиційних компаній (Іnvestment Company Іnstіtute), у вересні 2005 року сума активів, розміщених в індексних фондах США, складала 259 млрд доларів.
Основною передумовою індексного інвестування можна вважати віру інвесторів у те, що підприємства країни завтра коштуватимуть більше, ніж сьогодні. Еволюція, прогрес, глобалізація, обмежена кількість ресурсів і навіть інфляція сприяють тому, що капіталізація емітентів, галузей і економіки в цілому постійно зростає. Звичайно, бувають і падіння, але це теж частина процесу, який ми звикли називати розвитком. Проте найчастіше основний вектор розвитку на великих проміжках часу спрямований нагору. Британський індекс FTSE 100 з моменту його розрахунку в 1984 році до наших днів виріс практично в п'ять разів. Російський індекс РТС за свою десятилітню історію збільшився в десять разів. Американський індекс Dow Jones з 1928-го по 2005 рік виріс більш ніж у 42 рази і міг би за 77 років збільшити вкладення 10 тис. доларів до 420 тис.
Проте є винятки, найбільш яскравим з них є розвиток фондового ринку Японії – індекс Nіkkeі 225. З моменту створення на початку 1984 року він виріс усього на 50%, а за останні десять років показує негативну прибутковість.
Індексний портфель
Самостійно індексний портфель зібрати можна, але тільки теоретично. Проблем у цьому героїчному і складному процесі багато. По-перше, сума активів, що знадобиться інвестору для того, щоб повторити модель індексу. Одна справа купити в портфель акції РАО ЄЕС по 100 карбованців за "пучок", інша справа – акції Ощадбанку, вартість яких перевищує 30 тис. карбованців за одиницю. З огляду на те, що акції Ощадбанку в індексі РТС складають 14%, для повторення індексу нам знадобиться не менше 250 тис. карбованців. На практиці ця сума збільшиться до декількох мільйонів.
По-друге, склад паперів і їхня вага в портфелі постійно змінюються. Наприклад, індекс РТС перетрушується, а виходить, при самостійному формуванні індексного портфеля з'являється необхідність у такій реструктуризації свого інвестиційного портфеля.
Ну і нарешті, методика розрахунку індексу постійно вдосконалюється, тобто змінюється, роблячи самостійне формування індексного портфеля заняттям для божевільних.
Індексні ПІФИ
Найпростішим способом купівлі індексу в усьому світі вважається купівля паїв індексних ПІФІВ. Керуючі самостійно займаються розрахунками і управлінням змінами в портфелі. На російському ринку, який нещодавно відсвяткував десятиліття колективних інвестицій, уже працюють вісім відкритих і один интервальный індексний фонд. Тільки п'ять з них працюють більше одного року. Усі фонди орієнтовані на індекс ММВБ, і немає жодного, котрий був би побудований за аналогом індексу РТС. Шкода, адже саме другий ешелон, що входить в індекс РТС, останнім часом привертає до себе все більшу увагу інвесторів. Це пов'язано з тим, що папери, які входять у визнаний усіма індекс фондового ринку Росії, торгуються переважно на позабіржовому і класичному ринках РТС, для купівлі багатьох паперів потрібні великі обсяги, якими індексні фонди сьогодні похвастати не можуть. За даними Національної ліги керуючих, на всі індексні фонди доводиться трохи більше 500 млн карбованців.
Тільки фондам "Проспект Індекс ММВБ" (КК "Проспект-Монтес Аури"), "КИТ – Індекс ММВБ" (КК "Кит-финанс") та "Індекс ММВБ" (КК "Піоглобал Ессет Менеджмент") за час свого існування вдається прямувати за індексом. Всі інші від нього дещо відстають. Це фонди "Солід – Індекс ММВБ" (КК "Солід Менеджмент") і "БКС – Індекс ММВБ" (КК "Брокеркредитсервис"). Виникає питання: чому раптом індексний фонд програє індексу, на який він орієнтований? Все банально – витрати і якість управління фондами! ФСФР при створенні правил роботи для індексних фондів, посилаючись на "дитячі хвороби" колективних інвестицій Росії, дозволила керуючим відхилятися від індексу аж на 3% по кожному паперу, що входить до його складу! Фактично велика частина індексних фондів у своїх портфелях повторює лише набір паперів, що входять у модельний індекс, а от процентне співвідношення – справа керуючих.
Але незважаючи на тимчасові труднощі, пайовик все-таки може вибрати дійсно індексний фонд. З восьми відкритих ми знайшли як мінімум два, зростання вартості паю яких збігається з розвитком індексу ММВБ. Керуючі цих фондів не грають з ринком, а точно повторюють кожен його рух. При виборі індексного фонду варто звернути увагу на три моменти: кореляція вартості паю фонду стосовно індексу, на основі якого він побудований, витрати фонду і, звичайно ж, надійність керуючої компанії.
Ф’ючерс на індекс
Ще одним доступним способом купівлі індексу для російських інвесторів можна вважати ф’ючерси на індекс РТС. Ф’ючерс – це зобов'язання купити базис, у нашому випадку – індекс, в обумовлений термін і в певному обсязі. Наприклад, інвестор вважає, що значення індексу РТС із грудня 2005-го до березня 2006 року виросте. Тому він хоче придбати акції, що входять в індекс РТС у грудні, щоб продати їх у березні. Для цього йому достатньо купити ф’ючерс. Припустимо, інвестор купив у грудні 2005 року один ф’ючерс на індекс РТС за ціною 105 тис. карбованців (при значенні самого індексу 1050 пунктів), а продав у березні за ціною 115 тис. карбованців (при значенні індексу РТС 1150 пунктів). 10 тис. карбованців – це прибуток інвестора (значення індексу і вартість ф’ючерса розвиваються в одному напрямку, але не завжди збігаються один з одним, на відміну від описаного прикладу. Основна причина – попит та пропозиція на ф’ючерс).
Основною перевагою є те, що інвестору не треба було вкладати в придбаний ф’ючерс усі 105 тис. карбованців (що довелося б зробити при купівлі акцій і паїв ПІФІВ), йому досить було внести гарантійне забезпечення, у нашому випадку – приблизно 6 тис. карбованців. Тому прибуток інвестора склав не 9,5, а 166%! Варто також звернути увагу на низькі витрати при торгівлі ф’ючерсами: карбованець – за контракт при покупці, карбованець – при продажі (ця винагорода біржі). Ще приблизно стільки ж – брокеру, і ніяких депозитарних витрат, адже ф’ючерс це не папір, а зобов'язання.
Недолік роботи з ф'ючерсними контрактами на індекс – це дзеркальне відображення його найбільшої переваги: відсутність необхідності вносити кошти повністю. Трейдери-початківці, відкинувши закони здорового глузду, здобувають ф’ючерси на всі готівкові кошти в надії на одержання легких грошей. Неважко зрозуміти, що ті ж 166% прибутку можуть перетворитися в 100% збитку, якщо значення індексу знижуватиметься. На торгівлі ф’ючерсом можна обпектися, а можна і зробити її поворотним моментом еволюції свого інвестиційного портфеля. Тому ми рекомендуємо починаючим інвесторам купувати ф’ючерси на індекс не більше ніж на 10-20% капіталу. 10% знімають ризики, це те саме, що купити паї індексного ПІФА, тільки без додаткових витрат з боку керуючих компаній. 20% надають можливість одержання подвійного прибутку.
Якщо говорити про тенденції, то варто звернути увагу, що торгівля ф’ючерсами на індекс займає провідне місце не тільки в Росії, але і в усьому світі. З двадцяти інструментів термінового ринку усього світу , що найбільш торгуються сім місць займають ф’ючерси й опціони на індекси різних країн. Обсяг торгівлі ф'ючерсними контрактами на індекси за підсумками 2004 року займає провідні місця.
Плюси, мінуси, стратегія
До найбільших переваг індексного інвестування варто віднести простоту і прозорість процесу капіталовкладення, а до недоліків насамперед те, що інвестор одержує не тільки весь потенційний прибуток ринку, але й весь його збиток. За умови, що інвестор входить усім капіталом на максимумі ринку, існує імовірність, що на довгі місяці чи навіть роки він може виявитися у збитку. Прикладом служить ситуація, що склалася на фондовому ринку США в XXІ столітті. Проінвестувавши в індекс Dow Jones на початку 2000 року, до середини листопада 2005 року ми б знаходилися в шестипроцентному збитку, тобто біля п'яти років наш індексний портфель був би в мінусі. А якби ми інвестували в індекс широкого ринку Америки S&P 500, то за той же період одержали б 16% збитку. Отже, найбільшу увагу в індексному інвестуванні варто приділяти стратегіям входу на ринок і виходу з нього.
Однією з найбільш доступних і успішних стратегій індексного інвестування можна вважати метод простого усереднення. Розбивши свій капітал на сім-десять частин, інвестор щомісяця або щокварталу купує індекс, наприклад, через ПІФИ. Подивимося до яких результатів ми б прийшли на падаючому ринку, якби інвестували свій капітал у вищезгаданий індекс Dow Jones з використанням методу простого усереднення починаючи з 2000 року. Розбивши 10 тис. доларів на десять частин, ми починаємо щокварталу здобувати індекс Dow Jones. До квітня 2002 року ми б уже цілком використовували всі десять частин свого капіталу. Прибутковість нашого портфеля до середини листопада 2005 року перевищувала б 31%! Це відбулося б тому, що в цей період на американському ринку спостерігався спад, тобто в нас з'являлася можливість здобувати паї індексного фонду за меншою вартістю. Якби на американському ринку з 2000-го по 2005 рік було зростання, то ми б, безумовно, позбавилися значної частини прибутку. Але, на наш погляд, краще втратити частину прибутку, ніж частину свого капіталу.
Ще одним способом збереження капіталу можна вважати стратегію складного усереднення. На відміну від простого усереднення складне спрямовано на більш агресивні дії в моменти падінь на фондовому ринку. Усі ті ж сім-десять частин капіталу щомісяця чи щокварталу вводяться на ринок в обраний індексний фонд. Єдина відмінність – прив'язка до ситуації на фондовому ринку. За умови, що ринок виріс чи знизився до 5% стосовно попереднього значення індексу (місяць чи квартал), ми як і раніше вводимо лише одну частину капіталу. Якщо ж ринок знизився більш ніж на 5%, але менш ніж 10%, ми вводимо дві частини, а якщо ринок обвалився більш ніж на 10%, то три частини капіталу. Ми прагнемо купити більшу частину ринку на мінімумі, а меншу на максимумі.
Безумовно, використання стратегій усереднення при інвестуванні в індекси російського ринку має привабливий вигляд. По-перше, тому що наш ринок, будучи ринком що розвивається, волатильний, а виходить, у вітчизняних інвесторів з'являється більше можливостей для того, щоб здобувати ринок на мінімумах. Тільки за останні два роки ринок тричі знижувався більш ніж на 25%. По-друге, ми вже понад сім років знаходимося в яскраво вираженому "бичачому" тренді, а це значить, що перелом не за горами, він не тільки можливий, але й неминучий. Угадати момент перелому не може ніхто.
Знають деякі, важливо знати всім
Індексне інвестування підходить насамперед тим інвесторам, які прагнуть створити капітал на фондовому ринку. Зараз не важливо, робиться це для того, щоб придбати житло, дати освіту своїм дітям чи забезпечити себе додатковим доходом у старості. Важливо зрозуміти, що вже сотні тисяч людей в усьому світі змогли створити на фондовому ринку капітал, використовуючи такий простий інструмент, як індекс, а точніше, індексне інвестування. Відповідально підходячи до своїх грошових ресурсів, багато інвесторів, будучи простими керівниками, клерками, продавцями, лікарями чи просто домогосподарками, щомісяця запускають у справу невелику частину свого доходу. Одні 2-3%, інші 7-10% - з надією на те, що вартість паперів за тривалий проміжок часу виросте, а отже, дасть прибуток і дозволить створити капітал.
Купуючи індекс, вони накопичують у своїх портфелях підприємства, галузі, економіки і країни. Вони не відслідковують новини, не мають поняття про те, що таке ліквідність, технічний аналіз, ІPO, free-float акцій. Вони спираються на час і складний відсоток і покладаються на те, що історія біржових ринків інших країн, здоровий глузд, зрештою, допоможуть їм створити капітал. І навіть якщо за якихось малоймовірних причин цього не відбудеться, вони зможуть впевнено сказати, що зробили усе для того, щоб створити капітал і зробити своє життя і життя своїх близьких ще більш вільним.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"