інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Рекомендації ISSA-2000 та передумови їх впровадження на вітчизняному ринку цінних паперів*

А.Головко
Заступник Голови Національного депозитарію України

Міжнародна організація з питань обслуговування цінних паперів ISSА була утворена в 1979 році зберігачами (кастодіальними банками) з 45 країн світу. Вона розробила на основі рекомендацій «Групи Тридцяти» власні рекомендації–2000, якими розширила й доповнила (з урахуванням набутого у 90-х роках досвіду) наведені вище дев’ять рекомендацій. Усього налічується вісім наступних рекомендацій.

Рекомендації ISSА – 2000
Рекомендація № 1.
Системи обслуговування цінних паперів несуть відповідальність перш за все перед своїми користувачами та іншими особами, чиї інтереси зачіпає діяльність систем. Вони повинні забезпечити ефективну й недорогу обробку транзакцій. Ціни на послуги, що надаються, мають встановлюватися на справедливій основі.
Рекомендація № 2.
Системи обслуговування цінних паперів повинні надавати можливість інтерактивного доступу до мережі. Вони повинні долати пікові навантаження без погіршення якості обслуговування і мати достатні резервні потужності для поновлення роботи в розумно короткий термін протягом кожного операційного дня.
Рекомендація № 3.
Світові ринки повинні забезпечити ефективне й швидке здійснення розрахунків, суворо дотримуючись міжнародної системи нумерації випусків цінних паперів (стандарт ISO 6166) та використовуючи стандарти ISO 15022 для обміну повідомленнями про угоди з цінними паперами. Учасники ринку повинні ввести єдину систему ідентифікації клієнтів і контрагентів (ВІС, стандарт ISO 9362) з тим, щоб сприяти впровадженню системи наскрізної обробки інформації (STP). Програми й додатки повинні мати структуру, яка б забезпечувала безперешкодну взаємодію усіх сторін.
Рекомендація № 4.
Кожен ринок повинен мати чіткі правила, що забезпечували б захист інвестора шляхом здійснення заходів, які захищають учасників від фінансових ризиків, пов’язаних з невиконанням договорів, а також гарантували б проведення компаніями, цінні папери яких включені до лістингу, обґрунтованої політики в галузі корпоративного управління, розподілу економічних вигод й реалізацію прав акціонерів.
Рекомендація № 5.
Необхідно досягти зниження основних ризиків у системах обслуговування цінних паперів за допомогою наступних п’яти заходів:
- впровадження «реальної» поставки проти платежу;
- прийняття розрахункового циклу «Т + 1» (здійснення розрахунків на наступний день після укладення договору) у формі, яка не призведе до збільшення операційних ризиків;
- зведення до мінімуму факторів, що перешкоджають підтриманню потрібного рівня забезпечення угод і ліквідності, шляхом використання кредитування цінними паперами, широкого використання перехресного забезпечення, угод РЕПО, а також неттингу залежно від конкретних умов;
- здійснення розрахунків без використання паперового документообігу;
- реалізація обов’язкових заходів, що забезпечують контроль за проведенням звірки угод і розрахунків.
Рекомендація № 6.
Потрібно стимулювати взаємодію й зближення систем обслуговування цінних паперів як на національному, так і на транснаціональному рівні в тому разі, якщо це сприятиме усуненню операційного ризику, зниженню витрат і підвищенню ефективності функціонування ринку.
Рекомендація № 7.
Регуляторні органи кожної країни повинні перевіряти наявність в інвесторів, зареєстрованих у даній країні, процедур, які б забезпечували дотримання цими інвесторами законів й інших правових актів країн, в яких вони здійснюють інвестування. При цьому необхідно створити рівні умови для місцевих та іноземних інвесторів, перш за все стосовно реалізації прав акціонерів.
Рекомендація № 8.
Місцеве законодавство має передбачати розподіл власних і клієнтських активів кастодіанів, а також неможливість звернення стягнення на клієнтські активи у випадку банкрутства чи неспроможності кастодіана.
З метою подальшого удосконалення захисту прав інвесторів регулюючі органи й ринкові організації мають прагнути:
- забезпечення якості законодавства, що регулює транснаціональні правочини:
- досягнення згоди між країнами стосовно юридичного визначення кінцевості результатів розрахунків за угодами щодо цінних паперів;
- забезпечення гарантій захисту прав власників цінних паперів у законодавстві;
- удосконалення законодавства щодо ринку цінних паперів з метою забезпечення прав заставоутримувача, а також захисту клієнтських активів, що перебувають на зберіганні в системах обслуговування цінних паперів.
Попри декларативність наведених вище рекомендацій, треба визнати, що точка зору провідних кастодіанів значно розширює й поглиблює стандартні вимоги, встановлені для ринків фінансових інструментів рекомендаціями «Групи Тридцяти». Практична (в тому числі операційна) сутність розкрита в коментарях й поясненнях до даних рекомендацій.
Зокрема, в коментарях до перших двох рекомендацій зазначається, що технологічно системи обслуговування цінних паперів мають бути здатні взаємодіяти із різними біржами та торговельними майданчиками, забезпечувати відкритий доступ до біржового й позабіржового ринків і можливість безперервної обробки із встановленням інтерактивних телекомунікаційних каналів зв’язку з користувачами. В нормативно-правових актах органів виконавчої влади України (наприклад, Держкомзв`язку і ДКЦПФР) містяться вимоги до інформаційних технологій і засобів технічної безпеки установ інфраструктури фондового ринку (бірж, депозитаріїв, зберігачів, реєстраторів). Але в Україні на рівні законодавства дані вимоги не зафіксовані як загальні норми для усіх користувачів, на відміну від європейського законодавства, де директивно встановлюється необхідність імплементації відповідних норм в національне законодавство країн-членів спільноти. Щодо тарифів (рекомендація №1), то необхідно доповнити прикінцеві положення Закону України «Про акціонерні товариства» порядком регулювання тарифів депозитарних установ в процесі переведення випусків акцій у бездокументарну форму (на зразок плану дематеріалізації ринку у Франції у 1985-1986 рр.).
Важливою умовою виконання українським ринком рекомендацій ISSА-2000 є закріплення на рівні закону вимоги щодо обов’язковості укладення договорів про міждепозитарні кореспондентські відносини установ, що належать до верхнього рівня Національної депозитарної системи України. Без утворення мереж безперебійної поставки цінних паперів та/або обліку на кореспондентських рахунках будь-яких цінних паперів, випущених в Україні, незалежно від місця розміщення глобального сертифіката неможливі подальші інтеграційні заходи – вже на міжнародному рівні.
Впровадження вимог рекомендації № 3 передбачає, що в нормативно-правових актах ДКЦПФР необхідно уніфікувати:
1) прямий доступ через мережу інтернет-зв’язку, з використанням інтегрованого або стандартизованого програмного забезпечення;
2) протоколи обміну даними між учасниками депозитарної системи (прямими й опосередкованими);
3) систему контролю за ходом проведення операцій, які мають відстежуватися в режимі реального часу за кожним договором окремо;
4) вимоги до процесу наскрізної обробки інформації (STP) як частини законодавчого і нормативно-правового забезпечення електронного документообігу в Україні.
Найскладніше імплементувати у законодавство України вимоги рекомендацій № 7. У всякому випадку, мінімальними доповненнями у чинні акти законодавства не обійтися: потрібні ґрунтовні зміни. Так, на наш погляд, доцільно імплементувати у вітчизняне законодавство практично всі положення, наведені у коментарях до рекомендації № 4, як особливо актуальні для України, передбачивши:
1) безперешкодну можливість кредитування цінними паперами (рекомендація № 8 «Групи Тридцяти»);
2) регламент здійснення повідомлень установами інфраструктури, що передують проведенню заходів, які зачіпають інтереси ключових інвесторів, а саме оприлюднення інформації про збори акціонерів, порядок виплати дивідендів чи процентного доходу, корпоративні події тощо;
3) відсутність податкових чи інших перешкод для залучення кредитів у цінних паперах з метою забезпечення гарантій виконання угод у передбачений контрактом термін;
4) можливість здійснювати переоцінку усіх договорів (включаючи суму нарахованих доходів), які не були виконані в контрактну дату розрахунку;
5) створення гарантійного фонду бірж з метою забезпечення проведення розрахунків по відкритих позиціях брокерів, починаючи з дати укладення договору;
6) захист прав покупця на отримання усіх видів доходів з цінних паперів, придбаних відповідно до правил будь-якої легітимно функціонуючої фондової біржі, з моменту укладення договору (включаючи компенсацію грошової вартості будь-яких доходів, якщо вони не були передані йому протягом десяти робочих днів після їх отримання іншими власниками);
7) взаємодію електронних систем переказу цінних паперів з реєстраторами в режимі синхронізації облікових записів в даних системах із записами реєстраторів на кінець кожного розрахункового дня (до моменту повного переходу на бездокументарний облік акцій);
8) встановлення максимального терміну між моментом укладення договору і моментом проведення перереєстрації, що не перевищує п’ять робочих днів;
9) виплату дивідендів установами інфраструктури (депозитаріями чи, в разі легітимної появи в Україні, центральним депозитарієм) на певну дату, повідомлення про яку надається водночас з оголошенням про розмір дивідендів, що сплачуються;
10) законодавчо обумовлену можливість своєчасного інформування депозитаріями (центральним депозитарієм) про корпоративні дії, які вимагають дій з боку інвесторів.
Рекомендація № 5 особливо актуальна для України, оскільки будь-які торговельні або післяторговельні процедури неможливі без адекватного правового поля, яке дозволяє безперешкодний трансферт цінних паперів та/або інших фінансових активів, гарантує захист прав власності на придбані активи незалежно від юрисдикції (країни походження) інвестора. Коментарі до цієї рекомендації перераховують наступні найважливіші параметри системи регулювання інвестиційної діяльності, що стосуються систем обслуговування цінних паперів: обмеження щодо максимально припустимої кількості цінних паперів, якими може володіти інвестор; правила, що регулюють короткий продаж цінних паперів; валютне законодавство. З усіх цих питань законодавство України потребує досконалої модернізації. За нашими підрахунками зміни та доповнення необхідно здійснити у 22 актах законодавства, включаючи Цивільний та Господарський кодекси України.
Що стосується змісту рекомендації № 5, то це є розширений і доповнений варіант рекомендацій «Групи Тридцяти». Нами вже зазначалося, що в повному масштабі в Україні ці норми не впроваджені. Разом з тим, у 2000 році основні положення «старих» рекомендацій уточнюються й деталізуються ISSA з позицій ризик-менеджменту (мінімізація розрахункових, ринкових і кредитного ризиків). Наприклад, поставка проти платежу знижує кредитний ризик, оскільки забезпечує кінцевість переказу грошей і цінних паперів у момент проведення розрахунків і т.ін. Для України найважливішою є деталізація ISSA технологічних аспектів функціонування систем, які мають відповідати наступним вимогам:
1) моделі розрахунків «поставка проти платежу» повинні ґрунтуватися на нормах закону, згідно з яким кінцевість переказу цінних паперів і грошей є обов’язковою умовою оформлення договорів на усіх ринках;
2) при переході на розрахунковий цикл Т+1 необхідно повністю відмовитися від паперового документообігу;
3) юридично обґрунтованими мають бути усі моделі взаємозаліку (неттинг і новейшн), а також процес маржування при клірингу й розрахунках на ринках похідних фінансових інструментів (деривативів), які дозволяють мінімізувати первісний і варіаційний ризики;
4) повинен бути легітимізований механізм для переоцінки активів з урахуванням зміни ринкових цін в разі провадження розрахунків після дати, визначеної контрактом, а продавець повинен надавати грошове забезпечення на випадок можливого коливання ринкових цін;
5) мають бути створені розрахунково-клірингові системи, що виступають стороною по усіх правочинах (так звані центральні контрагенти), в тому числі системи розрахункового неттингу, якщо їх створення є доцільним.
Повномасштабне впровадження в ринкову практику рекомендації № 5 ISSA передбачає суттєву модернізацію законодавства, яке необхідно доповнити нормами наступного змісту:
1) ввести поняття: «кастодіальна діяльність», «кастодіальна організація», «клірингова діяльність», «клірингова установа», «центральний депозитарій», «центральний контрагент», «оператор ринку», «номінальний утримувач», «кліринг», «неттинг»;
2) ввести визначення всіх типів рахунків у цінних паперах, що можуть вестись депозитарними установами, центральним контрагентом та центральним депозитарієм, і визначити яким особам може відкриватись той чи інший тип рахунку: «рахунок власника цінних паперів», «рахунок управителя цінними паперами», «рахунок номінального утримувача», «емісійний рахунок», «кліринговий рахунок», «транзитний рахунок», «маржевий рахунок» тощо;
3) ввести визначення всіх типів договорів щодо депозитарного обслуговування: депозитарною установою – депонентів; центрального депозитарію – клієнтів: номінальних утримувачів (депозитарних установ, центрального контрагента, клірингового депозитарія та іноземних депозитаріїв-кореспондентів) і емітентів;
4) визначити обов’язковість проведення звірки по укладених на біржі договорах самою біржею у термін Т+0 (тобто, в день укладання договору);
5) встановити для забезпечення клірингового процесу можливість:
– здійснення грошового клірингу та розрахунків щодо похідних цінних паперів (деривативів) відокремленим підрозділом біржі або відокремленим підрозділом центрального депозитарію (розрахунково-кліринговою палатою), а для виконання цих функцій надати цим відокремленим підрозділам біржі чи центральному депозитарію право на відкриття та ведення грошових рахунків клієнтів – учасників торгів;
– здійснення клірингу по цінних паперах та грошового клірингу щодо емісійних цінних паперів – відокремленим підрозділом центрального депозитарію (розрахунково-кліринговою палатою, або центральним контрагентом, що діє як окрема юридична особа), а розрахунки за такими договорами – центральним депозитарієм, при цьому надати центральному депозитарію право на відкриття та ведення грошових рахунків клієнтів.
Приведення законодавства у відповідність до міжнародних норм дозволить ДКЦПФР і Національному банку України розробити нормативно-правові акти, про які йдеться у рекомендації № 5 ISSA, та контролювати хід транзакцій на усіх їх етапах.
Безумовно, реалізація в ринковій практиці та адекватне відображення в українському законодавстві положень, що містяться в рекомендації № 6, зтикається з низьким рівнем консолідації вітчизняної інфраструктури. При тому, що ISSA під терміном «зближення» має на увазі перш за все посилення взаємодії на міжнародному рівні, треба усвідомлювати, що йдеться про системи і ринки, в яких на національному рівні консолідація вже відбулася (тобто, на початку 90-х років були реалізовані рекомендації «Групи Тридцяти»). Зокрема, в коментарях до рекомендації № 6 зазначається, що існує потреба у:
1) створенні механізмів взаємодії між торговельними системами, системами звірки/підтвердження і розрахунковими системами для всіх інструментів;
2) встановленні кореспондентських відносин між розрахунковими системами, а також їх зв’язку з електронною системою валових платежів в режимі реального часу (RTGS);
3) зниженні вартості інвестування по всіх інструментах і на всіх ринках шляхом надання єдиної точки входу;
4) створенні на внутрішньому ринку країни єдиної торговельної платформи;
5) усуненні дублювання інфраструктури шляхом проведення злиття систем, створення спільних підприємств чи пошуку інших форм співробітництва;
6) створенні механізму взаємодії зі своїми національними системами валових платежів в реальному часі (чи іншими, здебільшого електронними, платіжними системами, що дозволяють провадити розрахунки в той же день у разі відсутності систем реального часу);
7) створенні віртуальної електронної інфраструктури для післяторговельної обробки укладених договорів, що має канали для обміну повідомленнями між торговельною платформою, системою звірки/підтвердження і розрахунковою системою.
Бажано врахувати зміст наведених вище коментарів до рекомендації № 6 ISSA при розробці змін та доповнень до Законів України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні».
Суттєвої реформи зазнає законодавство й у разі дотримання вимог рекомендації № 8. Принаймні з тієї причини, що в Україні відсутні повнофункціональні кастодіани. Український зберігач має вкрай вузький профіль надаваних послуг і є аналогом іноземного торговця – утримувача рахунків (safekeeper). Насправді установа, що отримала на світових ринках статус кастодіана, надає не менш ніж 28 видів послуг (перелік яких – тема для окремої публікації). Реформування установ нижнього рівня Національної депозитарної системи є невідворотнім, тож зазначений перелік має міститися у спеціальному законі. Крім того, необхідно:
1) визначити на підставі міжнародного досвіду можливість поєднання тих чи інших видів діяльності на фондовому ринку, пов’язаних з тим, що рекомендаціями ISSA–2000 визначається як «системи обслуговування цінних паперів»;
2) встановити, що формування реєстрів власників іменних цінних паперів є функцією, яку може здійснювати для емітентів виключно центральний депозитарій.

Міжнародні рекомендації стосовно правових основ діяльності та функцій центрального контрагента
Вперше вимоги до центральних контрагентів, узагальнені на глобальному рівні, були визначені рекомендацією № 4 СРSS – ІОSСО, в який йдеться про те, що «прибуток і витрати центрального контрагента (ССР) мають бути оцінені. У тих системах, де впроваджується даний механізм, центральний контрагент (ССР) повинен ретельно контролювати ризики, які він бере на себе».
В основних положеннях до цієї рекомендації зазначається, що:
1) усі закони, положення, правила й процедури договорів, відповідно до яких здійснюються всі операції систем розрахунків у цінних паперах, мають бути чітко сформульовані, зрозумілі й загальнодоступні для усіх учасників системи;
2) правова структура повинна демонструвати високий рівень гарантій, що надаються по кожному аспекту розрахункового процесу;
3) правила й договори, пов’язані з операціями системи розрахунків у цінних паперах, повинні бути забезпечені правовими санкціями на випадок банкрутства учасника даної системи;
4) оператори мають провадити операції у відповідності до установлених правил та у випадку виникнення яких-небудь конфліктів посилатися на іноземні системи.
У 2004 році були розроблені окремі рекомендації для центральних контрагентів (загалом 14). Здебільшого це принципи, на яких має ґрунтуватися діяльність ССР, коментарі до яких є суто технологічними і виходять за межі даної публікації.
ЕСВ-СЕSR впровадили ці принципи як стандарти діяльності європейських ССР. Отже, повноважним ССР може вважати себе інституція, яка у своїй діяльності дотримується наступних принципів.
1. ССР повинен мати чіткі, прозорі правові рамки щодо всіх аспектів своєї діяльності.
2. ССР повинен вимагати від учасників достатності фінансових ресурсів та операційної спроможності щодо зустрічних зобов’язань. Вимоги ССР повинні бути об’єктивними, публічно розкритими, у відкритому доступі.
3. ССР повинен розраховувати показники, пов’язані з незахищеністю зобов’язань для учасників щоденно.
4. ССР повинен підтримувати достатній рівень фінансових ресурсів.
5. Процедури дефолту (невиконання зобов’язань) повинні бути ясними та прозорими і гарантувати, що ССР зможе здійснити відповідні заходи щодо зустрічних зобов’язань стосовно можливих втрат та тиску ліквідності.
6. Активи, інвестовані ССР, повинні бути здійснені в інструменти з мінімальним кредитним, ринковим та ризиком ліквідності.
7. ССР повинен ідентифікувати джерела операційного ризику та мінімізувати їх через розробку відповідних систем контролю та процедури.
8. ССР повинен використовувати грошове врегулювання, яке запобігає або обмежується лише банківським ризиком.
9. ССР повинен чітко заявити свої зобов’язання відносно фізичних поставок. Ризики щодо цих зобов’язань повинні бути ідентифікованими та керованими.
10. При здійснені міжнародних або інших зв’язків у країні необхідно дотримуватися рекомендацій, які містяться в цьому звіті.
11. Проведення операцій повинно бути ефективним по відношенню до видатків на їх здійснення.
12. Управління з боку ССР повинно бути ефективним, ясним та прозорим з метою забезпечення спільної зацікавленості власників та користувачів.
13. ССР повинен надавати учасникам достатній рівень інформації з метою ідентифікації та оцінки ризиків та видатків, пов’язаних з використанням його послуг.
14. ССР повинен підлягати прозорому та ефективному регулюванню і нагляду. І в національному, і в міжнародному контексті своєї діяльності центральні банки та регулятори ринку цінних паперів повинні співпрацювати один з одним та з іншими повноважними органами.
Навряд чи яка-небудь юридична особа в Україні здатна сьогодні належним чином дотримуватися наведених вище принципів. Але цього варто прагнути.
У всякому випадку, створення справжнього ССР має супроводжуватися ґрунтовною реформою законодавства з одночасною імплементацією міжнародних стандартів щодо клірингу та розрахунків.

* Матеріали виступу на СЬОМОМУ ФІНАНСОВОМУ ФОРУМІ «Державне регулювання на фінансовому ринку України», 11 грудня, 2009 р., м. Київ.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"