інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Чи бути ринкам капіталів в Україні: Сорос проти Баффета*

А.Овчарова

Рік-півтора тому ми відчули себе у кризі, й ця тема була та досі залишається дуже актуальною. Ключовими поняттями, що використовувалися спеціалістами, були: інвестиції, інновації, інфраструктура й інститути. Вони розглядалися як фактори виходу з кризи.
Я почав аналізувати: ось ми – Україна – чим ми гірші за інших? У нас також є інвестиції, інновації, інфраструктура, інститути. Виходить, що все «б’ємо по одних і тих самих цілях». Напевно, світ дійсно нічого іншого не вигадав. І «працюючи» за цими очевидними цілям, ми раптово бачимо, що результату немає!
Я почав розмірковувати: що нам заважає, чого у нас не вистачає? І дійшов до того, що цією больовою точкою нашої ситуації є відсутність довіри. А звідки їй взятися, якщо великим та дуже серйозним інвесторам у нас роками не повертають ПДВ? Або повертають, але «вішають» на це повернення певний «дисконт» у значних розмірах. Про яку довіру може йти мова, якщо банки не повертають кошти, залучені від вкладників на депозит?
В умовах, коли у країні запроваджувати в обіг гривню, коли освоювали електронну систему платежів, коли за 15 хвилин можна було зробити переказ будь-якої суми у будь-яку точку планети – була довіра до банківської системи! На рахунках вітчизняних банків концентрувалися мільярди гривень.
Однак достатньо було Прем’єр-міністру попереднього уряду оголосити, що певний банк неблагонадійний, «вони злочинці», – ми відразу побачили черги бажаючих забрати свої вклади. І ці черги зростали за кожного наступного аналогічного оголошення. (У цьому контексті є справедливим одне з положень теорії рефлективності Дж. Сороса про постійні переходи від об’єктивних умов, що піддаються спостереженню, до суб’єктивних спостережень учасників ринків і навпаки). В умовах кризи власники заощаджень – фізичні особи – забрали зі своїх депозитних рахунків близько 100 млрд. грн., які не були зайвими в економічну обігу країни. Якби такого не трапилося, Україна могла б обійтися без обтяжливого кредиту МВФ – у ньому б не було необхідності.
Прем’єр-міністр теперішнього уряду нам повідомляє, що у розгляді правоохоронними органами знаходиться декілька серйозних справ, пов’язаних із вивозом в офшори 115 млрд. грн. за період 2008-2009 рр. (за попереднього уряду) корпоративним сектором. Сьогодні поза господарським обігом в Україні валютна маса складає близько 50 млрд. дол. США, про яку згадували спеціалісти наприкінці 2009- початку 2010 років.
Ще про одну складову довіри хочеться відмітити у зв’язку з діяльністю ДКЦПФР. Візьмемо, наприклад, Закон України «Про акціонерні товариства», який набрав чинності та готувався Комісією протягом 10 років. За цей час можна було, напевно, підготувати і дати відповіді на низку питань, які зараз у зв’язку з цим законом виникають у всіх емітентів. Спочатку їх змусили випустити тимчасові сертифікати цінних паперів (у документарній, тобто «паперовій», формі). Потім запровадили випуск «цивілізованих» цінних паперів – з усіма рівнями захисту, з урахуванням європейських та світових стандартів. При цьому вкотре «нахилили» економіку ледь дихаючих емітентів: замовляйте тепер тільки ці цінні папери. Працюють реєстратори, комп'ютери обробляють гігабайти інформації, принтери роздруковують, картриджі змінюються щогодини – усе вкотре «працює». Зважте, знову – за рахунок емітентів. Всі це добре розуміють. Тому складно говорити про довіру до такого органу державного регулювання: на початку – одні сертифікати, потім інші, потім взагалі вирішили, що сертифікати не потрібні, оскільки всі переходять на бездокументарну форму цінних паперів.
Бажаючі зробили це ще у 2000-2001 рр., а сучасний тотальний «силовий» перехід («через коліно») з погрозами штрафів у сімнадцять тисяч гривень за відхилення від нав'язаного рішення, якщо воно не буде виконано до кінця жовтня 2010 р., – це нонсенс.
Це захід, який сьогодні вже не принесе нікому ніякої користі – лише витрати. Справді, той, хто розумів переваги бездокументарної форми та хотів ними користуватися, уже десять років тому це зробив. Хто залишився? Контингент чисельністю близько 10,5 млн. акціонерів: наші бабусі, дідусі й тіточки, які ніколи не будуть звертатися до зберігачів, оскільки вартість відкриття рахунку в цінних паперах та його обслуговування (декількох акцій вартістю по 25 коп.) ніколи не окупляться за їхнього життя. Виникає закономірне запитання: «А навіщо тоді все це потрібно?».
Обговорення значної кількості проблем фондового ринку на сьогоднішній зустрічі, включаючи дематеріалізацію цінних паперів, дало підставу ще раз звернутися до питання: «А чому немає практичних результатів?». Одна з можливих відповідей на це питання приводить до нагадування про заповідь «Не вкради!».
Можливо хтось скаже, що ця філософія має другорядне відношення до обговорюваних нами проблем, але для мене ця заповідь – принциповий життєвий орієнтир. І якщо я буду дотримуватися цієї заповіді та керуватися нею, то ніколи не прийду до рішень, згідно з якими з визначеного дня всіх треба зобов'язати комусь щось додатково платити або у встановлений термін переоформити акції в якесь інше виконання. Ні в Німеччині, ні в Америці такого собі не дозволяють. Там християнське суспільство, там протестанти. Більш-менш там ходили в недільну церковну школу й там вчили: «Не вкради!».
Яким було здивування у цих (європейських та американських) людей, коли на початку 90-х років вони приїжджали до нас налагоджувати ділові контакти із грошима та надіями, а зустрічали обман, злодійство та тотальне невиконання зобов'язань у ділових стосунках. Хоч це й сумно, але на сьогодні вони до цього – з нашою допомогою – вже звикли.
Нині головним порушником досягнутих домовленостей, на жаль, у багатьох ситуаціях є держава.
Багато підприємців знають, як, скажімо, приходить податковий інспектор та повідомляє, що не може піти з «чистим» актом, оскільки його звільнять. А далі інспектор пропонує домовитися про те, що він запише як порушення (якого не було!), на підставі чого підприємство, що перевіряється, сплатить відповідний штраф в установі банку. А потім у Міністерстві фінансів та Державній податковій адміністрації будуть фігурувати оптимістичні дані про зростання розкривання економічних та фінансових правопорушень. Парадокс у тому, що компанії, які працюють на ринку по 10-15 років, уже достатньою мірою налагодили свій економічний механізм, працюють без порушень, а динаміка їх «розкриття» зростає.
Таким чином, ми людей змушуємо брехати, хоча заповідь «Не збреши!» також не одну тисячу років існує у суспільстві.
Виходячи з вищезазначеного, вважаю, що нам слід вирішувати значні соціально-економічні проблеми, починаючи з нас самих. Якщо кожен із нас на своєму робочому місці буде пам'ятати і дотримуватися вічних базових цінностей, які спрямовують інші країни до процвітання, то може ще за нашого життя ми побачимо перші результати радикальних соціально-економічних перетворень, від яких життя в Україні почне поліпшуватися.
Я дозволив собі звернутися до елементів моральності на Заході. Але й Північ (Скандинавія), й Схід (Близький, Середній та Далекий) також мають свої зразки прояву моральності: десь за крадіжку відрубують палець або частину руки (хоча це й варварство), десь (наприклад, в Арабських Еміратах) можна ходити містом та бачити цілодобово незамкнені припарковані автомобілі, яких ніхто не чіпає.
Підводячи підсумок обговоренню наших зусиль і результатів у сфері інновацій та інвестування, хочу поділитися своїми життєвими спостереженнями. Складовими успіху у сфері будь-якого бізнесу, вважаю, є: план, персонал, продукт, процес, просування. Ця «п'ятірка» (5П!) – як зірочка, у центрі якої повинна знаходиться «ДОВІРА». Коли працюєш на ринку 5, 10, 15 років чесно, відповідно буде довіра в усьому: під час освоєння нового ринку, виведення на нього нового продукту, вашого кредитування, фінансування тощо. На людину з такими якостями працює та довіра, яку вона заслужила і якої нашому сучасному фондовому ринку, на жаль, не вистачає.

* Матеріали виступу на Восьмому фінансовому форумі «Новації державного регулювання на фінансовому ринку України 2010», 12-14 вересня, м. Одеса
© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"