інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Новації державного регулювання на вітчизняному ринку цінних паперів*

Н. А. Бурмака, член ДКЦПФР

Матеріал свого виступу на цьому форумі я хотів би поділити на дві частини. Перша – це характеристика й оцінка того, що відбувається в корпоративному секторі економіки України у зв'язку з приведенням діяльності акціонерних товариств (АТ) у відповідність до Закону «Про акціонерні товариства». Друга – структура і коротка характеристика змісту Програми розвитку фондового ринку України на період 2011-2015 років.

У контексті сучасної ситуації в корпоративному секторі слід зауважити, що Закон України «Про акціонерні товариства» – це базовий закон, який був прийнятий в 2008 році і набув чинності з 30 квітня 2009 року. Із реалізацією цього закону в практичній діяльності Державної Комісії (ДКЦПФР) і акціонерних товариств Україні (далі – АТ) пов'язані контрольні точки, які визначають реформаторські події в корпоративному секторі. Перша – це дематеріалізація акцій, тобто їх повне переведення у бездокументарну форму існування. Друга – це остаточне приведення діяльності всіх АТ у відповідність до вимог нового закону, включаючи припинення дії статей Закону України «Про господарські товариства», які стосуються діяльності АТ.
Усі добре розуміють важливість цих перетворень, які відбуваються в економіці України. У цьому контексті я хотів би нагадати деякі цифри – дуже важливі, щоб зрозуміти з їхньою допомогою сучасну ситуацію в нашому корпоративному секторі, яку слід оцінювати адекватно, щоб забезпечити його поступальний розвиток.
Сам факт прийняття Закону України «Про акціонерні товариства» вже сприяв тому, що в рейтингу МФК (за індексом «Захист прав акціонерів») України піднялася зі 143 місця на 109 місце. Так міжнародні фахівці відреагували на реформову дію у розвитку вітчизняного корпоративного сектору.
Безумовно, практична спрямованість закону сприятиме поліпшенню інвестиційного клімату, якщо нам вдасться коректно і своєчасно інтерпретувати його положення, а наші публічні та приватні АТ відповідатимуть міжнародним стандартам.
Тепер кілька кількісних характеристик стану корпоративного сектору нашої економіки.
Станом на 01.07.2010 року в акціонерній формі власності в Україні за даними Держкомстату було зареєстровано близько 27 тис. суб'єктів господарської діяльності: ВАТ – 9 тис., ЗАТ – 18 тис. У той же час, за даними ДКЦПФР (де-юре) ми зареєстрували випуски акцій 18,5 тис. АО – відкритих і закритих. Це говорить про те, що за 15 років ні держрегуляторові (ДКЦПФР), ні іншим регулюючим органам не вдалося забезпечити соціальну легітимізацію (визнання) акціонерної форми власності з точки зору реєстрації випусків акцій.
Протягом усіх цих років (від створення ДКЦПФР в 1995 році) існували так звані «АТ-привиди», які перебували в розшуку та існували тільки на папері, хоча насправді їх виявити не вдалося.
У цьому причина розбіжності даних Держкомстату і ДКЦПФР в оцінці кількості вітчизняних АТ.
Наступна цифра також досить цікава. Якщо у ДКЦПФР випуски акцій зареєстрували 8400 АТ, то у загальнодержавній базі даних сьогодні розкривають інформацію про свою діяльність тільки близько 7 000 АТ.
На даний час, за інформацією реєстраторів, в Україні нараховується 10 млн.700 тис. акціонерів. З них 97-98% складають громадяни – фізичні особи. Решта – це юридичні особи, серед яких – комерційні банки, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди і страхові компанії. При цьому переважну більшість акціонерів усе ж складають громадяни України. Безумовно, це наслідки тієї масової «ваучерної» приватизації, яка проводилася у 90-х роках (1994-1998 рр.).
Свого часу Комісія оприлюднила відомості про 17 мільйонів власників акцій, потім – про 14 мільйонів, згодом – про 12 мільйонів. На сьогодні це ті ж 10 млн.700 тис., про які сказано вище.
На наш погляд, це та критична цифра, яка вказує на «залишкову» кількість акціонерів – з одного боку, а з іншого – на досить велику кількість громадян (більше 6 млн. осіб), які перестали користуватися своїми правами акціонерів.
Якщо подивитися на розподіл загальної кількості акціонерів, які залишилися (ці дані періодично оприлюднює ДКЦПФР, і вони дуже важливі з точки зору успішності проведення корпоративної реформи), то можна відзначити наступне. За даними ДКЦПФР, 5,5 тис. АТ із 18,5 тис. тих, хто зареєстрував випуски своїх акцій, нараховують від 1 до 10 акціонерів. Насправді це потенційна кількість акціонерних товариств, які при проведенні корпоративної реформи можуть перетворитися на інші (не акціонерні) форми власності і перестати існувати як АТ.
Вони можуть стати, наприклад, ТОВ (де сучасним законодавством передбачено не більше 10 учасників) або набути інших організаційно-правових форм, де немає обмежень, аналогічних до тих, які існують для ТОВ. Тим не менш, кількість таких АТ, які можуть втратити акціонерну форму власності, досить значна.
Якщо за точку відліку при перетвореннях прийняти 100 акціонерів, то це буде відповідати чисельності приватних АТ в умовах сучасного законодавства (згідно ст. 5 Закону «Про акціонерні товариства», у приватних АТ може бути до 100 акціонерів). Саме таку чисельність акціонерів сьогодні мають більше 9000 АТ.
Оцінка цих кількісних характеристик дає можливість прогнозувати, як складеться ситуація в період до 30 квітня 2011 року (тобто до закінчення оголошеного терміну корпоративної реформи). Динаміка виходу сучасних господарських товариств з акціонерної форми власності за минулий рік вказує на те, що цей процес йде досить стримано. За час вступу в дію Закону України «Про акціонерні товариства» тільки 555 АТ вийшли реорганізованими у неакціонерні форми власності. З точки зору приведення діяльності існуючих АТ у відповідність до норм прийнятого Закону «Про акціонерні товариства», на сьогодні є 627 АТ нового типу. З них: 29 АТ – новостворені за нормами прийнятого закону, а решта 598 свідомо внесли зміни у свої статути, затвердили їх і привели свою діяльність до чинних правових норм.
Безперечно, цифри про кількість АТ, що діють вже за прийнятим законом, не є вражаючими. Швидше за все, вони дають привід задуматися над тим, чому процес перетворення йде досить повільно і супроводжується скороченням загальної кількості АТ.
Тут позначсився вплив фактора часу. Однак не в контексті його фізичної відсутності, а в самому періоді, відведеному накорпоративну реформу. Швидше за все, цей період був би доцільним за тривалістю протягом 3-7 років, а можливо і 10 років. Встановлення дуже обмеженого за часом терміну на проведення корпоративної реформи для багатьох АТ та акціонерів виявилося досить несподіваним. Вони очікували деякого поступового (поетапного) і більш тривалого процесу перетворень. На жаль, ці надії існують і сьогодні. Вони мають під собою реальний ґрунт життєвого досвіду. Свого часу суспільство звикло до того, що в Україні досить часто спочатку приймаються певні правила гри і встановлюються жорсткі строки повсюдного переходу до цих правил.
Потім країна (суспільство) чогось лякається, чогось не встигає здійснити. Потім вимоги послаблюються, терміни переносяться, і такі приклади не є рідкістю. До їх числа можна віднести долю Закону України «Про боротьбу з корупцією». Він повинен був набути чинності з 01.01.2010 р. А реально це може відбутися з 01.01 2011 або з 2012 року.
На мій погляд, було б бажано, щоб держава (як законодавець) запроваджувала правила, встановлювала строки і була послідовною – без жодних відступів від них. Інакше, як і в ситуації з корпоративною реформою, завжди будуть присутні надії і спокуси в контексті «можливо, продовжать», «можливо, скасують», «можливо, призупинять»тощо.
Цілком очевидно, що від практики такої непослідовності на державному рівні треба відвикати. Комісія вже не один раз висловлювала про це свою позицію: така практика здійснення необхідних реформ в підсумку заважає реформам.
Серед найгостріших проблем проведення корпоративної реформи слід згадати наявність в акціонерному середовищі великої кількості так званих «мертвих душ». Під тиском цього чинника дуже багато АТ при багаторазових спробах не можуть провести правоможні за кворумом збори акціонерів, на якому повинні прийматися відповідальні рішення про майбутні перетворення і затверджуватися нові статути АТ. Кількість таких АТ досить велика. За результатами звітності відкритих АТ, у 2008 році з 7000 ВАТ, які розкривають інформацію про себе у загальнодержавній базі даних, тільки 5000 регулярно проводять щорічні загальні збори акціонерів. А близько 2000 ВАТ (практично 1/3) з різних причин ці загальні збори не проводять, зокрема через неможливість або небажання акціонерів брати в них участь.
Дуже важливий аспект корпоративної реформи – дематеріалізація акцій. Тут ситуація значно краща, ніж у сфері перетворення діяльності за нормами Закону України «Про акціонерні товариства». З його прийняттям перевели свої випуски акцій у бездокументарну форму близько 1500 АТ. При цьому загальна кількість АТ, які перевели свої акції в бездокументарну форму, на сьогодні складає більше 6000. На бездокументарну форму акцій вітчизняні АТ поступово переходили ще до прийняття Закону «Про акціонерні товариства».
Безумовно, бездокументарна форма акцій справляє позитивний вплив на якість депозитарної діяльності та на загальну активізацію ринку цінних паперів. Значно складніше і повільніше йдуть процеси перетворення ВАТ і ЗАТ у нові форми (приватних і публічних АТ), що пов'язано з прийняттям нових статутів, їх затвердженням загальними зборами акціонерів, а в інших випадках – із переходом АТ з акціонерної форми власності в інші (неакціонерні) .
З особистого досвіду спілкування з представниками акціонерних товариств у регіонах України я хотів би поділитися деякими спостереженнями щодо особливостей теперішньої корпоративної реформи. Періодичні зустрічі у форматі обговорення ходу реформи за круглим столом Комісія організує в обласних центрах – за участю посадових осіб АТ, за підтримки Центру комерційного права та територіальних управлінь ДКЦПФР. Ця робота послідовно проводилася, починаючи з 2008 року. Зазвичай такі зустрічі збирають від 60 до 100 учасників. У ході роботи ставляться цілком конкретні практичні питання про порядок перетворення діяльності АТ у відповідність до вимог прийнятого Закону, відбувається розбір реальних ситуацій, виробляються прийнятні способи вирішення виникаючих проблем. У їх числі, зокрема, – питання про звільнення АТ від сплати реєстраційного збору у зв'язку зі зміною статуту, питання переоформлення величезної кількості ліцензій, дозволів, прав на земельні ділянки і т.д., не кажучи вже про бланки і печатки. Тим не менш, це цілком природні реформаторські проблеми, які неминуче доводиться долати. У процесі перетворень досить часто виникають питання щодо обов’язкового лістингу, забезпечення правоможності рішень загальних зборів акціонерів, де потрібна кваліфікована більшість голосів (3/4 від кількості присутніх на зборах) і безліч інших практичних питань в інтересах коректного здійснення необхідних перетворень .
Частину виникаючих проблем для їх вирішення бере на себе законодавець – у тому числі і регулятор – тобто ДКЦПФР. При цьому доводиться долати ряд витрат і штучних (надуманих і безпідставних) вимог, які свого часу законодавець ввів у текст закону. Тим не менш, питання продовження терміну проведення розпочатої корпоративної реформи поки що не отримало свого вирішення. Тому доводиться на всіх рівнях (регулятора, територіальних управлінь, інших органів державної влади) послідовно давати роз'яснення в інтересах усвідомлення громадськістю непорушної істини про те, що Закон усе-таки необхідно виконувати. Для того, щоб корпоративний сектор України розвивався і просувався вперед – до європейських і світових стандартів – необхідно докладати зусиль. Само собою нічого не відбудеться.
Для досягнення сучасних стандартів діяльності міжнародного бізнесу українським корпоративним сектором і вітчизняним фондовому ринком належить ще дуже багато працювати. У зв'язку з цим, в рамках проблематики нашого форуму хотілося б почути і оцінку ситуації фахівцями, і конструктивні пропозиції щодо практичного здійснення сучасного етапу корпоративної реформи. Тим більше, що проблема «мертвих душ» і проблема небажання акціонерів брати участь у діяльності і перетворення своїх АТ ще далекі від свого вирішення.
Другий аспект корпоративної реформи на якому я хотів би загострити увагу учасників форуму, це Програма розвитку фондового ринку України на період 2011-2015 роки. Упевнений, що багатьом спеціалістам-учасникам цього форуму відомо, що нове керівництво ДКЦПФР ініціювало розробку та обговорення такого документа. Для розробки і здійснення Програми є ряд досить серйозних підстав.
Перше – дуже важливе – це те, що в Україні розпочався новий політичний цикл. Прийнята програма економічних реформ, розроблена відповідним Комітетом економічних реформ при Президентові України. У ній є розділ «Розвиток фінансового сектора». У цьому розділі є підрозділ спеціальні питання, які стосуються фондового ринку. Зокрема, мова йде про недостатній рівень розвитку та прозорість вітчизняного фондового ринку. Якщо говорити про недостатній рівень розвитку, то якраз ця обставина і стала стимулюючим фактором, під дією якого регулятор приступив до розробки окремої (спеціальної) Програми розвитку фондового ринку.
Друга обставина – на користь розробки Програми – теж дуже важлива. За період своєї діяльності ДКЦПФР (починаючи з 1995 року і по теперішній час) в Україні було кілька програмних документів, які мали на меті намітити цілком певні напрямки розвитку фондового ринку. Перш за все, це була «Концепція» (1995 р.), яка практично (на 98-99%) виконана. У ній цілком адекватно були спрогнозовані напрямки, за якими будуть розвиватися світовий фондовий ринок і фондовий ринок України. Після цього був ряд указів Президента України, дія яких завершилася в 2010 році. Тому цілком логічним було рішення із вироблення сучасної Програми на осяжний період 2011 - 2015 рр. Крім того, сьогодні існує безумовна необхідність переосмислити уроки, які світова громадськість, глобальний і національний фінансовий ринки (в тому числі, фондовий) витягли з фінансово-економічної кризи 2008 - 2009 і 2010 рр. Криза поки ще триває. Існують думки про те, що не виключена її друга хвиля (у 2010 - 2011 рр.). Поки очевидним є те, що і світова економіка, і національні економіки великої кількості країн ще не вийшли зі стану кризи. У цій ситуації необхідно своєчасно зробити відповідні висновки і відобразити їх в урядових та інших державних документах, що стосуються, зокрема, розвитку вітчизняного фондового ринку.
Структура Програми, що прийнята всіма зацікавленими особами, які притягувалися до її розробки, виглядає наступним чином.
Перший розділ – це, в основному, біржовий сегмент (інструменти, які повинні звертатися на українському фондовому ринку, розвиток ринку боргових цінних паперів, а також нові технології, в числі яких – РЕПО та інші).
У цьому контексті, з точки зору новацій, слід вказати на зміни в Положенні про функціонування фондових бірж. Цей документ має дуже важливе значення для діяльності інституційних інвесторів і, в першу чергу, для відкритих інвестиційних фондів, а також недержавних пенсійних фондів. Важливою особливістю цього документа є заходи щодо запобігання цінової нестабільності. Вони спрямовані на те, щоб наш біржовий фондовий ринок був більш стабільним і захищеним від різких спадів і підйомів, від яких страждають інвестори.
Другий розділ Програми – її інфраструктурний сегмент: усе, що пов'язано з депозитарною діяльністю. Перш за все, це централізація депозитарної системи. Фахівці пам'ятають нещодавно прийнятий Закон про внесення змін до деяких законів України, де сформульовані підвищені вимоги до діяльності професійних учасників фондового ринку. Це стосується, зокрема, збільшення статутних фондів і власного капіталу зберігачів і депозитаріїв. Крім того, цим Законом регламентований механізм реформування реєстраторів, що діють в даний час. І хоча нова редакція Закону про національну депозитарну систему поки не прийнята, однак механізм реформування реєстраторів у прийнятих змінах вже позначений.
Третій розділ Програми охоплює регуляторні аспекти діяльності на фондовому ринку. Даний розділ орієнтований, перш за все, на вдосконалення законодавчої бази регулювання ринку і, як наслідок, – на підвищення регуляторної спроможності Комісії (ДКЦПФР). При цьому передбачається довести до логічного завершення вирішення низки проблем, які накопичувалися протягом останніх років. У їх числі: прийняття Закону про депозитарну систему в новій редакції, Закону про похідні цінні папери, Закону про розрахунково-клірингову діяльність, Закону про українські депозитарні розписки (в інтересах поліпшення інвестиційного клімату в Україні). Щодо останнього Закону, поки існують різні неоднозначні точки зору. Одна з них полягає в тому, що українські депозитарні розписки самі по собі не приносять інвестицій в Україну, а до поліпшення інвестиційного клімату нічого не додають і не стимулюють приплив інвестицій через інструменти фондового ринку. Тим не менш, як інструментарій, депозитарні розписки становлять певний інтерес і, орієнтуючись на досвід Росії, заслуговують детального вивчення його можливостей. Крім того, визнано, що депозитарні розписки – це один з цивілізованих засобів вивезення та ефективного розміщення капіталу за межами України.
Четвертий розділ Програми – стимулюючий. Він присвячений тим змінам, які слід внести в податкове і валютне законодавство в інтересах динамічного розвитку фондового ринку. Наприклад, це уніфікація податків доходів від банківського депозиту та операцій з цінними паперами.
На закінчення хотілося б зауважити, що велику увагу регулятор буде приділяти боротьбі з маніпулюванням цінними паперами та протидії у використанні інсайдерської інформації при торгівлі цінними паперами.
У цьому контексті існують і знаходять застосування у практиці європейських країн вимоги ФАТФ, спрямовані на протидію відмиванню «брудних грошей». На цьому шляху належить подолати ряд труднощів, які починаються від коректного категорування небажаних для суспільства явищ і закінчуючи прописанням конкретних заходів і процедур припинення відповідних кримінально карних дій. ДКЦПФР активно братиме участь у цьому процесі, який спрямований на забезпечення фінансової безпеки діяльності на фондовому ринку України.

*Матеріали виступу на Восьмому фінансовому форумі «Новації державного регулювання на фінансовому ринку України 2010», 12-14 вересня 2010 р., м. Одеса.
© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"