інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Як уникнути виведення капіталу з компанії

О.Боєв, О.Молотников

До числа сьогоднішніх проблем, пов’язаних із розвитком вітчизняного бізнесу, відноситься виведення капіталу не тільки з країни, але і з компаній з різними формами власності. Останнім часом цей процес набуває значного розмаху. Хтось із власників бізнесу зіткнувся з цим явищем на власному досвіді, хтось спостерігав за чужим через недбалість найманих директорів, - адже саме на них у більшості випадків і лежить відповідальність. У результаті багато власників компаній не поспішають відійти від справ, щоб «передати кермо» найманим працівникам. Однак у міру постійного збільшення кількості належних певній особі компаній стає дедалі усе складніше зосереджувати керування ними в одних руках. У цій ситуації постає питання: чи можна передати управління в руки найманого працівника? Виникає безліч проблем, зокрема – як краще контролювати роботу топ-менеджерів і як ними керувати з найбільшою ефективністю? Головне ж питання – як убезпечити свої гроші і бізнес.

Найманий співробітник будь-якої компанії, яку б високу посаду він в ній не займав і які б функціональні обов’язки на нього не покладалися, в першу чергу залишається живою людиною з усіма своїми плюсами і мінусами, а головне – зі своїми слабкостями. Тому, здійснюючи призначення на посаду генерального директора компанії або іншу необхідну вам посаду, власнику бізнесу слід мати на увазі, що зайнявши запропоноване місце, обраний кандидат у своїх рішеннях далеко не завжди одночасно захищатиме інтереси і підприємства, і власника. Найчастіше наймані керівники не втрачають можливостей використовувати свій вплив і набуті зв’язки в особистих цілях, а то й зовсім незаконним способом здобувають частину активів через власні повноваження.

Причини такої поведінки приховані в особистих особливостях керівних працівників і специфіці вітчизняного менталітету. У більшості випадків багато топ-менеджерів не витримують випробування «великими грошима». Якою б чесною і порядною не була людина, якій довіряється керівництво, їй вкрай складно буде втриматися від спокус. Дехто обмежується придбанням розкішних службових автомобілів та влаштуванням на «хлібні місця» своїх близьких і далеких родичів. Інші починають нахабно відводити гроші з власного підприємства, використовуючи, як правило, вже випробувані способи. Наприклад, регулярно й наполегливо вимагають додаткових вливань грошима і майном, нібито необхідних для подальшого процвітання компанії. Причому віддачі від цих інвестицій власники не бачать, і левова частка коштів просто йде в прірву.

Завбачливі власники бізнесу враховують такі варіанти розвитку і навіть намагаються прийняти превентивні заходи, які, втім, ніколи не виключають можливості крадіжки і знаходження нових лазівок. У подібній ситуації необхідно створити менеджерам такі умови роботи, які максимально знизять можливості розкрадання фірми.

«Нахабний злодій»

Часто розмах діяльності з виведення грошей із підприємства набуває масштабів, яких власник навіть не може собі уявити. Адже коли на балансі підприємства числиться значна кількість активів, приховати крадіжку досить просто.

На жаль, у більшості випадків керівники розглядають ввірені їм компанії як свою власність. Причина відходить корінням у радянські часи, коли власник – держава (в особі своїх міністерств) – знаходився далеко. В результаті фактичними власниками величезних заводів ставали їхні безпосередні керівники. Саме тоді й поширилася практика використання матеріальних і людських ресурсів для обслуговування особистих інтересів керівників та їх повірників. На жаль, ця установка продовжує діяти і сьогодні.

У багатьох випадках, коли управління компанією передається в руки найманих працівників, власники бізнесу змінюють і систему охорони підприємства, призначаючи на посаду керівника цієї служби лояльну до них людину. Такі заходи дозволяють знизити ймовірність розкрадання топ-менеджерами майна компанії. Разом з таким чином бізнес може захистити себе тільки від дрібних крадіжок. Глобальне рішення передбачає, зокрема, аналіз активів компанії і подальше здійснення постійного контролю їх використанн. Даний контроль можна здійснювати як з боку членів ради директорів, так і з боку спеціально створеного контрольного органу, не залежного від виконавчого органу управління (правління, генерального директора). У деяких випадках доцільно залучати третіх осіб, наприклад, окремі фірми або охоронні агентства, де працюють професіонали.

Витрата коштів

У цьому випадку, зловживаючи своїм службовим становищем, керівник компанії працює дещо інакше. Формально він начебто виконує свої обов’язки і укладає необхідні для забезпечення життєдіяльності підприємства господарські операції, діючи «в інтересах бізнесу». Однак при ретельному вивченні таких угод виявляється, що ціни на товари і послуги, придбані компанією, зависокі або, навпаки, продукція чи послуги підприємства реалізуються обраним особам за дуже низькими цінами і в кращому випадку прибуток виявляється нульовим, а в гіршому діяльність компанії стає збитковою. Іншими словами, витрачені директором гроші не приносять ніякої віддачі.

Треба ділитися

Як кажуть, ділитися треба завжди, особливо з партнерами по бізнесу. Зараз для того, щоб бути впевненим у результаті справи, як правило, слід «задобрити» будь-яку посадову особу міністерства або відомства, від якого багато в чому залежить процвітання конкретного підприємця. Цьому чиновнику потрібно не лише давати хабарі, але й ділитися з ним частиною отриманого прибутку. Натомість посадова особа уповноваженого державного органу надає комерційній організації або приватному підприємцю сприяння в отриманні доступу до матеріальних ресурсів – держзамовленням, пільговими кредитами тощо.

З цим чудово обізнані багато власників і часом не дивуються, коли керівник компанії натякає, а в окремих випадках і прямо заявляє про необхідність поділитися. В окремих ситуаціях власники бізнесу не втомлюються дивуватися зростаючим апетитам чиновників і лише коли хабарі досягають астрономічних сум, починають підозрювати, що велика частка цих грошей осідає в кишенях керівника.

На жаль, висновок активів часто не тільки обмежує інтереси компанії, але й нерідко доводить її до банкрутства. Причиною цього можуть бути відкати, які отримує керівник підприємства від постачальників сировини або комплектуючих чи реалізаторів готової продукції або послуг.

На практиці нелегко уникнути такого розвитку подій. На відміну від крадіжки матеріальних засобів, встановити, а найголовніше, довести факт змови і отримання «гонорару» непросто. Все ж, знизити ймовірність згубних наслідків «підривної» діяльності керівника можливо.

Наприклад, можна призначити перевірку діяльності компанії, залучаючи фахівців із різних галузей. Практика показує, що особливу увагу потрібно приділити тим тендерам, які організовує компанія. З прийняттям подібних заходів «гонорарна» схема особистого збагачення керівника виявиться не настільки життєздатною і не завдасть більшої шкоди.

Слід також взяти під контроль витрати керівника компанії. Як показує практика, більшість із них так і не навчилися пригнічувати своє бажання швидко розбагатіти. Якщо порівняти офіційний оклад із вартістю придбання особистого майна, це дозволить зробити відповідні висновки. Крім того, потрібно відстежувати витрати та особисті витрати членів сім’ї керівника та його повірників. Важливо приділити увагу всьому – адже не виключено, що бізнес, який ведуть ці особи, процвітає якраз за рахунок власника компанії.

Прибуток у кишеню

Часом холдинги прагнуть посилити контроль над діяльністю виконавчих органів своїх дочірніх відділень. При цьому підконтрольні компанії фактично перетворюються на структурні підрозділи основних товариств. Як правило, дочірні компанії виконують лише виробничі функції, а в таких сферах, як реалізація готової продукції та фінансова політика, ці повноваження передаються до центрального офісу. Подібні взаємини засновані ще й на тому, що дані компанії одержують основну норму прибутку від реалізації кінцевого продукту, що має низьку собівартість, оскільки основні його комплектуючі виготовляються дочірніми підприємствами, що входять до холдингу. Виходить, що «низові доньки» змушені продавати виготовлені товари за ціною, яка дорівнює витратам на їх виробництво, що позбавляє їх доступу до основних фінансових потоків, які проходять через материнську компанію як продавця кінцевої продукції.

Але ситуація може докорінно змінитися, якщо ваш холдинг утворюється на основі горизонтальних взаємин. Це істотно ускладнює контроль за фінансовими потоками компанії. Всі товариства самі реалізують свій кінцевий продукт (товари або послуги) та отримують певну норму прибутку. У «горизонтальних» холдингах, як правило, складно встановити жорсткий управлінський контроль з боку материнської компанії, тому велику роль відіграють виконавчі органи дочірніх товариств, керівники яких мають непогані можливості для виведення прибутку з компанії.

Це необхідно знати

Навіть коли система контролю налагоджена, не варто забувати про правильне правове закріплення відносин між власником бізнесу і найманим менеджером. Ці взаємовідносини повинні бути відображені не тільки в статуті товариства, але і в інших внутрішніх документах компанії, наприклад, у «Положенні про керівника акціонерного товариства», а також у трудовому договорі, що укладається з керівником.

У статуті компанії немає потреби досить докладно висвітлювати всю діяльність виконавчого органу. Достатньо перерахувати питання, що входять до сфери діяльності директора, і визначити орган, відповідальний за його обрання та припинення його повноважень (загальні збори акціонерів або рада директорів). Більш детальна регламентація діяльності керівника повинна міститися у відповідному Положенні. Звернемо увагу на деякі моменти.

У першу чергу, виникає питання, як же призначається і звільняється від займаної посади керівник. Процедура його обрання виглядає наступним чином:
­ встановлення вимог до претендентів (освіта, професійні та ділові якості, досвід роботи на керівних посадах);
­ встановлення порядку висунення кандидатур і надання інформації про осіб, що претендують на цю посаду;
­ безпосередньо процедура обрання (особливу увагу слід приділити тому, яким числом голосів (простою чи кваліфікованою більшістю) здійснюється обрання);
­ вступ на посаду новообраного керівника і передача справ його попередником.

Відсутність такого механізму в «Положенні про керівника акціонерного товариства» може призвести до небажаних результатів. На зборах акціонерів певної компанії достроково припинили повноваження керівника, який займався відведенням грошових коштів з компанії, і обрали нового. Наступного дня, маючи на руках відповідний протокол про своє обрання, він прибув на підприємство. Але тут на нього чекав «сюрприз». Нового керівника відмовилися пропускати на територію, а його попередник відмовився вести будь-які переговори, заявивши, що все ще продовжує бути керівником компанії, оскільки новий керівник не уклав трудовий договір з акціонерним товариством (відповідно до закону «Про акціонерні товариства», договір з керівником товариства підписує голова наглядової ради або інша особа, уповноважена цим органом). Ситуація ускладнювалася тим, що голова ради перебував у тривалих закордонних відрядженнях, а зібрати кворум ради у найближчі кілька тижнів було складно, оскільки основна маса її членів перебувала у відпустках.

І тільки через кілька тижнів, після того як договір був підписаний, ситуація вирішилася. Але саме це і було потрібно попередникові: він виграв час, щоб отримати із ситуації максимальну особисту вигоду. Усього цього можна було б уникнути, якби в «Положенні про керівника акціонерного товариства» був запис, що новий керівник вступає на посаду з моменту його обрання загальними зборами акціонерів.

Крім цього, в Положенні слід вказувати також порядок передачі справ. Наприклад, вказати порядок прийому передачі печаток та установчих документів і термін передачі. Рекомендується також перед передачею проводити інвентаризацію цінностей. І лише після проведення даних процедур новообраний генеральний директор і його попередник повинні підписати акт прийому-передачі справ.

Один із найважливіших моментів, який слід відобразити в Положенні, - те, на яких підставах керівник звільняється з займаної посади. При цьому зазначені підстави не повинні йти в розріз із вимогами трудового кодексу. Сюди можна додати і власні умови: наприклад, нанесення шкоди діловій репутації компанії, установа в період роботи на посаді керівника комерційних структур і участь в їх діяльності.

Мабуть, одним із головних моментів Положення є відображення прав і обов’язків керівника. Складаючи даний розділ Положення, необхідно якомога докладніше регламентувати порядок діяльності керівника. Не зайвим буде відобразити тут якомога більше обов’язків.

Особливу увагу варто приділити механізмам контролю за діяльністю виконавчого органу. Наприклад, слід мати на увазі, що протизаконно закріплювати у статуті або в Положенні обов’язок керівника дочірнього підприємства звітувати перед материнським товариством. Отже, контроль за діяльністю керівника потрібно покласти на наглядову раду цього ж дочірнього товариства. Причому формувати цей орган управління можна з кандидатур, підтриманих материнською компанією.

Слід довіряти практичному досвіду, відповідно до якого Положення в більшості випадків відображає ідею підпорядкування керівника наглядовій раді. Необхідність побудови такої форми управління доводить саме життя. Для того, щоб певним чином стримувати «запал» керівника, слід у Положенні чітко прописати його відповідальність. Оптимальним є покладення на нього повної матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну компанії. Також важливо вказати, яким чином буде проводитися розрахунок збитків, завданих товариству, і безпосередній порядок їх відшкодування.

Додатково до всього варто включити пункт про застосування до керівника дисциплінарних стягнень (наприклад, догана або позбавлення премій). Грамотне відображення перерахованих вище питань допоможе в майбутньому уникнути можливих помилок.

Одна з компаній вирішила покарати свого директора, виголосивши йому догану. Але ні в статуті, ні в Положенні така ситуація не була обговорена. В результаті, щоб уникнути подальших «розборок», від цієї ідеї вирішили відмовитися і відбулися простим «навіюванням». Щоб не потрапити в подібні ситуації, рекомендуємо в Положенні вказувати, що дисциплінарні стягнення стосовно керівника компанії застосовуються на підставі рішення наглядової ради її головою.

Особливості трудового договору

Діяльність керівника компанії регулюється, окрім статуту та Положення, ще і трудовим договором. При його складанні, як правило, повторюються основні моменти Положення про керівника. При цьому поряд із порядком виплати заробітної плати, в даному документі варто вказати і соціальні гарантії, в тому числі право на придбання певної кількості акцій товариства на пільгових умовах (опціон) і право на отримання частини чистого прибутку компанії.

Важливо, щоб в трудовому договорі містилися підстави для звільнення керівника. Доцільно враховувати, що якщо він достроково звільняється не з власної ініціативи та за відсутності винних дій з його боку, то йому обов’язково повинна виплачуватися компенсація за дострокове розірвання договору з ним. Щоб уникнути компенсаційних виплат, колишньому керівнику доцільно при складанні договору передбачити якомога більше підстав для його звільнення.

© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"