інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Центральний депозитарій в інфраструктурі вітчизняного фондового ринку

О.Галицька

Подальша доля вітчизняного ринку цінних паперів багато у чому залежитиме від ефективності дії його торговельно-розрахункової інфраструктури, ключовим елементом якої має стати Центральний депозитарій.

Позиція Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку по цьому питанню зводиться до трьох основних ідей.

Перше – держава в особі НБУ, ДКЦПФР, Мінфіну або іншої структури обов'язково повинна брати участь у капіталі новоствореного Центрального депозитарію «з метою захисту прав власності найбільшого емітента та акціонера в країні», яким, власне, держава і є. Причому дуже бажано, щоб ці особи в сумі мали пакет акцій, максимально наближений до контрольного – так легше уникнути дискусій у процесі прийняття життєво важливих рішень. При цьому, до моменту закінчення «великої приватизації», запланованої на 2014 рік, коли загальний держпакет в економіці «схудне», частку держави в капіталі Центрального депозитарію можна зменшити до блокуючого.

Ще одним аргументом на користь націоналізації Центрального депозитарію, на думку ДКЦПФР, є додаткові гарантії для інвесторів, які Центральний депозитарій за участю держави зможе надавати, як це зараз з легкістю робить депозитарій Національного банку.

Друге – поділ між Центральним та іншими депозитаріями функцій обліку, розрахунку та клірингу має бути проведений з метою мінімізації ризиків, але не повинний бути жорстким. На думку керівництва ДКЦПФР потрібно розділити облік та кліринг. Установа, що займається обліком прав власності, не повинна піддаватися ніяким додатковим фінансовим ризикам.

І нарешті, третє – Центральний депозитарій повинен бути створений на базі найбільш підготовленого. Одним з ключових моментів нормального розвитку депозитарної системи є перемир'я між двома депозитаріями, які не перший рік ведуть «судову війну» – Національний депозитарій України (НДУ) та Всеукраїнський депозитарій цінних паперів (ВДЦП).

При цьому функцію обліку треба передати Центральному депозитарію, а розрахунок і кліринг – залишити у ВДЦП. Контроль за Центральним депозитарієм має залишатися у державі.

Міжнародна громадськість з таким підходом не згодна. На думку керівництва проекту USAID «Розвиток фінансового сектора», учасники процесу повинні усвідомлювати, навіщо державі право володіння, якщо у нього є достатньо регуляторних важелів для забезпечення захисту прав інвесторів.

До того ж, нагадують представники Світового Банку в Україні, ніде у світі, частка держави в депозитарній системі не перевищує 50%. В той же час сучасні світові тенденції демонструють прагнення до консолідації та централізації, тому ідея поділу функцій депозитаріїв виглядає, на їх думку, дещо дивною, оскільки кожне розділення функцій призводить до зростання операційних витрат. При цьому перед ухваленням рішення необхідний аудит і техніко-економічні розрахунки доцільності таких маневрів.

Варто відзначити, що самі депозитарії незгодні з розподілом функцій на облік та розрахунково-клірингову діяльність. На переконання керівництва Всеукраїнського депозитарію цінних паперів, відібрати у Центрального депозитарію розрахункову діяльність, залишаючи тільки облік – це перетворить його в центрального реєстратора, що відкине ринок на десятиліття назад. Щоб нівелювати ризик «втрати тіла», угода повинна закриватися там, де видно і гроші, і папери, тобто в депозитарії.

Представники фондового ринку в свою чергу цікавляться у закордонних порадників, навіщо вони три роки тому підтримували отримання державою 25%-ного пакету акцій ВДЦП, і чому тепер вирішили, що його потрібно зменшувати. Втім, на їхню думку, розмір пакету у власності держави не повинен бути каменем спотикання, якщо є зобов'язання по його зменшенню в певний момент до розміру, що влаштовує всіх учасників процесу. Вони зазначають, що у разі злиття ВДЦП та НДУ, держава отримає близько 41% акцій об'єднаної структури. У цивілізованому світі цього достатньо, щоб вважатися мажоритарним акціонером. На думку експертів, серед акціонерів ЦД державу потрібно залишити в обох іпостасях – і НБУ і ДКЦПФР, а з приватизацією новоствореної структури почекати, щоб після оптимізації продати частину бізнесу за більш вигідною ціною.

Втім, деякі експерти сумнівається в необхідності створення окремого розрахунково-клірингового депозитарію. Вони вважають, що облік прав власності буде вести Центральний депозитарій, розраховувати угоди з попереднім депонуванням теж – вони безризикові. А клірингом та операціями з плечем нехай займаються біржі – вони це вміють.

Біржі зовсім не заперечують проти передачі їм клірингу по операціях. Але для повноцінного виконання цієї функції вони потребують доопрацювання законодавчої та нормативної бази. На думку правління Української біржі, питання обліку прав власності повинне бути консервативним, а кліринг та розрахунки – невід'ємною частиною біржі. Біржовики помічають, що зараз ризики бере на себе центральний контрагент, тому що за законом можна тільки так, але це працює. Звичайно, ситуація не ідеальна, її потрібно покращувати і змінювати. А ось державний розрахунково-кліринговий депозитарій для бірж взагалі не потрібен – він буде занадто інертним, консервативним та «важким на підйом» через безліч бюрократичних процедур та узгоджень.

© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"