інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Залучення капіталу шляхом розміщення акцій на фондових біржах


Т.Пірс, В.Бондарчук

Залучення капіталу шляхом проведення публічного розміщення цінних паперів на фондових біржах – альтернативний банківському кредитуванню спосіб фінансування бізнесу. Особливої популярності він набуває у періоди зростання фондового ринку та в умовах кредитного стиснення, коли існують високі процентні ставки на банківські ресурси.

У якості торговельних майданчиків для залучення капіталу використовуються зазвичай фондові біржі, які є привабливими як для емітентів цінних паперів, так і для інвесторів, що бажають їх придбати. Серед таких торговельних майданчиків виділяються своїми розмірами американська біржа (NYSE) і Лондонська фондова біржа. Приваблює українських емітентів своєю ліквідністю та спрощеними процедурами також Варшавська фондова біржа.

Розміщення акцій на Лондонській фондовій біржі

Лондонська фондова біржа (ЛФБ) – є одним з найбільших фондових майданчиків у світі. У жовтні поточного року загальна ринкова капіталізація компаній, акції яких котируються на ЛФБ, склала $6,4 млрд. За цим показником Лондонську біржу перевершує тільки Нью-Йоркська фондова біржа (NYSE Euronext), де загальна капіталізація компаній склала $13,1 млрд. При цьому ЛФБ випереджає NYSE по кількості емітентів з інших країн, показуючи кращий у світі результат, – 595 компаній. Котируються на ЛФБ і акції 15 українських компаній, серед яких Ferrexpo, «МХП» («Миронівський хлібопродукт»), «Авангард» та інші.

На Лондонській фондовій біржі проводяться як первинні публічні розміщення акцій IPO (Initial Public Offering), так і вторинні публічні розміщення цінних паперів SPO (Secondary Public Offering) емітентів з усього світу . Це пояснюється тим, що Лондон є світовим фінансовим центром, де зосереджені значні капітали і присутні серйозні інвестори.

Крім того, висока ліквідність на ЛФБ допомагає емітенту отримати справедливу оцінку компанії. Це важливо, особливо для компаній, які проводять агресивні злиття і поглинання та часто купують активи в Європі. Лондонський лістинг їхніх паперів дозволяє розраховуватися за компанію, яку вони хочуть придбати, не тільки грошима, але й акціями. Це стає можливим, оскільки покупці впевнені в якості паперів, внесених в лістинг ЛФБ. При цьому , біржа пред’являє дуже високі регулятивні вимоги до емітентів.

Вимоги до емітентів

На Лондонській фондовій біржі є різні ринки. І вони регулюються по-різному. Основний ринок регулюється спеціальним державним органом – UKLA (United Kingdom Listing Authorities – Адміністрація Великої Британії з лістингу) – і ділиться на два сегменти – стандартний та преміальний. Преміальний більш жорстко регулюється, до його учасників пред’являються підвищені вимоги щодо розкриття інформації.

Стандартний сегмент в цілому відповідає європейським нормам. Компанії, акції яких котируються в стандартному сегменті ринку, здають фінансову звітність кожні півроку . Емітенти, акції яких відносяться до преміумсегменту, повинні звітувати раз у квартал. Крім основного майданчика є ще AIM (Alternative Investment Market). де розміщують свої акції дрібні та зростаючі компанії. Його повністю регулює ЛФБ. Для здійснення регуляторних функцій на цьому майданчику є спеціальні компанії – призначені консультанти. Вони спеціалізуються на корпоративних фінансах і допомагають емітенту підготуватися до розміщення, а також контролюють його дії на біржі під час перебування на ринку.

Компанії, які перебувають у лістингу в ЛФБ, розкривають інформацію у відповідності з міжнародними стандартами. І їх звітність в обов’язковому порядку перевіряється провідними аудиторськими компаніями.

Індекси ЛФБ

Всі індекси ЛФБ розробляє і розраховує спеціальна компанія – FTSE. Коли набирається «критична» маса компаній з будь-якої країни, тоді вивчається можливість запуску нового індексу. Наприклад, зараз на ЛФБ котируються акції 50 російських компаній. Тому був розроблений спеціальний індекс – FTSE Russia ІОВ. З ним працюють багато інвестиційних та пенсійних фондів. При запуску індексу враховується, наскільки він буде функціональний. Він повинен бути привабливим для фондів, які автоматично копіюють рух індексу та вкладають гроші в акції індексного кошика.

Поява того чи іншого індексу залежить від рівня попиту на ринку. Якщо інвестори хочуть мати певний індекс, ЛФБ починає працювати з FTSE, щоб такий індекс з’явився. Іноді при створенні індексу не так важлива країна, як інші фактори. Наприклад, компанії з міжнародними амбіціями хочуть потрапити в індекс ринків, що розвиваються, або у індекс певної галузі. Акції компаній, які розміщені на AIM, можуть бути включені в індекс FTSE AIM All-Share (індекс для всіх компаній), або у індекс FTSE AIM UK 50, або в індекс, розрахований для певної галузі.

FTSE – незалежна компанія, хоча ЛФБ володіє пакетом її акцій. Компанія має три джерела доходу . Перший – дохід від створення, запуску і ведення індексу для різних клієнтів. Другий – дохід від продажу даних по індексах індивідуальним передплатникам. Третій – дохід від продуктів, які створюють інвестиційні компанії на основі цих індексів (наприклад, індексні фонди).

IPO на ЛФБ

У 2011 році на ЛФБ було проведено 67 ІРО, в ході яких компанії залучили понад $13 млрд. В той же час інвестори стали більш вимогливими. Вони воліють вкладати гроші в ринки з хорошими перспективами зростання.

Приклад успішного IPO цього року – розміщення акцій компанії Glencore (займається міжнародною діяльністю в області виробництва, закупівлі, переробки, транспортування, зберігання і постачання металів, мінералів, енергетичних продуктів та сільськогосподарської продукції), яка залучила понад $10 млрд. у преміум-сегменті на основному ринку. І паралельно Glencore залучила $2 млрд. у Гонконгу.

Що стосується українських компаній, то за останні два роки лише дві компанії з України провели IPO у Лондоні. Приклад успішного IPO – розміщення депозитарних розписок компанії «Авангард» у 2010 році. Ще одна українська компанія – Continental Farmers – провела розміщення своїх акцій у цьому році. Ці емітенти залучили $187 млн. і $24,2 млн. відповідно.

Мінімальна вимога до частки паперів, що знаходяться у вільному обігу – 25%. Це означає, що після проведення IPO компанія несе відповідальність перед своїми акціонерами. Вона повинна регулярно розкривати інформацію про себе і підтримувати зв’язок з акціонерами. Це вимагає створення спеціального департаменту , який буде відповідати за зв’язок з інвесторами з різних країн та інформувати їх про те, що відбувається в компанії. При цьому емітент повинен враховувати, що IPO і підтримка регуляторних вимог, у тому числі щодо розкриття інформації, також мають свою вартість. Тому необхідно співвідносити ці витрати з грошима, які планується залучити.

На ЛФБ існує вимога: акціонери, які володіють більше 3% акцій компанії, повинні розкривати свої імена. Крім того, існує так званий Takeover Code (кодекс злиттів і поглинань). Він застосовується до компаній з лістингом в преміальному сегменті. Цей Кодекс, зокрема, передбачає, що якщо пакет акцій, який контролює одна особа, перевищує 10%, то ця особа зобов’язана викупити в інших міноритарних акціонерів, якщо вони цього захочуть, їхні папери за найвищою біржовою ціною за останні 12 місяців.

Інвестори

При первинних розміщеннях акції компаній купують в основному інституційні інвестори. 60% – це банки, 36% – інвестиційні компанії, 2% – інститути спільного інвестування і 2% – хедж-фонди. Крім того, при IPO інвесторами виступають також і суверенні (державні) фонди.

У будь-якої країни може бути такий фонд, наприклад, стабілізаційний фонд в Росії або суверенний фонд в Сінгапурі. Частину грошей такі державні фонди інвестують на місцевому ринку, а частину – на міжнародних ринках. Коли акціями тієї чи іншої компанії починають торгувати на біржі в преміальному сегменті, до торгів підключаються і приватні інвестори. Крім того, приватні інвестори, які купують папери на AIM, мають податкові переваги: вони отримують знижки по податку на доходи. Ринок депозитарних розписок, де котируються акції, наприклад, компаній «Авангард» і «МХП», – це, скоріше, ринок для професійних інвесторів.

Приватні інвестори, зазвичай, безпосередньо не купують депозитарні розписки. Їм зручніше інвестувати в депозитарні розписки через професійних інвесторів. Роздрібні інвестори воліють вкладати гроші в структуровані фонди, які були створені для роздрібних інвесторів. Наприклад, фонди, які автоматично копіюють структуру індексу . Також фонди можуть робити глибокий аналіз компаній і на його основі вибирати найбільш привабливі для інвестування. Приватний інвестор, як правило, не може собі дозволити утримувати штат аналітиків.

Немає абсолютно безпечних інструментів для інвестування. Але частка банкрутств компаній на ЛФБ невелика – не більше 3%. Іноді трапляється, що компанія йде з публічного ринку і перетворюється в приватну , щоб вирішити свої проблеми. Крім того, інтереси акціонерів захищають незалежні директори. Вони стежать за тим, щоб рішення, які приймаються в компанії, були в інтересах інвесторів.

IPO українських компаній: цифри, факти та перспективи

З 2005 року по жовтень 2011 року відбулося 70 публічних первинних та вторинних розміщень акцій емітентів (IPO), що мають бізнес в Україні. І за цей час було залучено $3,9 млрд. З них 226,7 млн. грн. – в 2011 році. При цьому, за прогнозами, в 2012 році українські компанії можуть залучити понад $500 млн.

Дехто з аналітиків вважає, що у 2012 році може повторитися сценарій 2011-го, коли на фондові майданчики виходитимуть емітенти з невеликими обсягами – $20-50 млн. Високі процентні ставки за кредитами, які спостерігаються в Україні, змусять вітчизняних сільгоспвиробників та фінансові компанії застосовувати IPO.

Таким компаніям у цьому сприяють зміни, що спостерігаються на IPO-ринку. Так за 9 місяців 2011 року, згідно статистиці Thomson Reuters, середній обсяг розміщення в цілому в світі знизився з $200 млн. до $190 млн. Це є позитивним фактором, оскільки в Україні працюють невеликі емітенти, що претендують на незначні розміщення.

Шанси вітчизняних «ходоків» за іноземним капіталом покращують і більш доступні послуги андеррайтерів – середній розмір комісії на ринку становить 2,5% (це комісія, на яку розраховують емітенти, звертаючись у провідні інвестиційні банки).

Хоча за даними Thomson Reuters, за 9 місяців 2011 року обсяг IPO в світі знизився на 6,7%, експерти вважають, що у глобальному масштабі IPO-активність збільшилася.

Негатив на ринок цьогорічних публічних розміщень принесли природні катаклізми в Японії та наявність 2010 року серед емітентів сільськогосподарського банку Китаю, який суттєво збільшив статистику . Оптимістичний тон задають США, де обсяг IPO збільшився більше ніж вдвічі та змінився характер самих розміщень: якщо раніше вони в основному проводилися для реструктуризації бізнесу та боргів у фінансовому секторі, то наразі кошти від розміщених ресурсів спрямовуються на бізнесактивність емітентів.

Цього року з п’ятьох українських «ходоків» до центру ліквідності – Варшавської фондової біржі (ВФБ) найбільший обсяг залучених коштів ($80 млн.) виявився у Coal Energy S.A. (Люксембург; компанія, яка об’єднала активи підприємств НПО «Механік» з міста Дзержинськ Донецької області). Залучені кошти спрямовуватимуться на фінансування стратегії росту цієї компанії.

Westa ISIC S.A. (Люксембург), холдингова компанія великого українського виробника акумуляторів «Веста» (Дніпропетровськ) завдяки IPO наблизилася до заповітної мрії – увійти у трійку найбільших компаній з виробництва акумуляторів у Європі (нині вона в п’ятірці лідерів). Отримані кошти вона спрямує на організацію виробництва нової продуктової лінійки VRLA батарей та на оптимізацію структури капіталу шляхом погашення найдорожчої частини кредитного портфелю.

Ще три компанії, що провели цього року IPO на ВФБ, – аграрні. Це один з ведучих виробників яєць і яєчних продуктів – агропромислова група компаній «Овостар Юніон», вертикально інтегрована компанія KSG Аgro, що працює практично у всіх сегментах агроринку (виробництво, переробка та продаж сільськогосподарської продукції) та «Індустріальна молочна компанія» («ІМК»). ІМК, зокрема, спрямує залучені кошти на розширення сільгоспугідь до 88 тисяч гектарів.

Інші компанії взяли тайм-аут. Відтермінували свій вихід на IPO ще дві сільськогосподарські компанії – ViOil і Valars Group (вони планували залучити $143,6 млн. і $300 млн. відповідно). Деякі експерти вважають, що причиною стала не лише несприятлива ринкова кон’юнктура, але і перенасиченість Варшавської біржі цього року аграрними пропозиціями.

Про відкладення IPO, що планувалося на грудень, сповістила група компаній «Інтерфом» – один з найбільших виробників пінополіуретану на території Україні, (планувалося залучити близько $26 млн.).

Все це свідчить про те, що інвестори сьогодні не готові купувати акції нових компаній. Можливо, деякі з них з’являться на альтернативному майданчику ВФБ.

«IPO – це як весілля, після якого «відвалюються» інвестиційн банки, податкові консультанти різні консультаційні фірми. І емітент залишається один на один з інвесторами», – висловився один із аналітиків. В результаті перемагає той емітент, який вміє спілкуватися з інвесторами.

Успіх «Кернел» з моменту розміщення найбільш показовий Багато хто на ринку називає її ідеальною біржовою компанією серед країн СНД. Якщо для українських компаній на Варшавській фондовій біржі (ВФБ) 90% інвесторів – польські, то в акції цієї компані інвестують інвестори зі всього світу Нещодавно на ВФБ був запущений ф’ючерс на акції компанії «Кернел». Це перший продукт на біржі створений на основі акцій іноземної компанії.

За розміщенням депозитарних розписок (ДР) на акції Україна цього року посіла 15-те місце у світ за кількістю депозитарних програм – 74. Поки українські емітенти більш тяжіють до створення холдингів в іноземних юрисдикціях і розміщенню саме через їхні акції на біржі. Але можливо, активізації ринку ДР сприятиме, зокрема спрощення процедури виплати дивідендів, затверджене положенням НБУ №271: замість переліку 10 документів тепер необхідно подати 34. За експертними підрахунками, на сьогодні загальна сума інвестицій інвестбанків, що входять в десятку найбільших, в депозитарні розписки емітентів з країн СНД сягає $20 млрд. Обсяг інвестицій в ДР українських емітентів становить $100 млн., але це достатньо велика сума якщо враховувати загальний обсяг IPO українських компаній на іноземних біржах.

© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"