інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Корпоративні захвати та методи протидії

А. Шалапугін

Недружні поглинання та корпоративні захвати є на сьогоднішній день об’єктивною реальністю взаємовідносин учасників підприємницької діяльності. З цим явищем доводиться стикатися практично всім підприємцям. Безперечним є також той факт, що ініціювання корпоративного конфлікту і організація корпоративного захвату до теперішнього часу стали самостійними видами діяльності, метою якої є вилучення майна та майнових прав як у підприємств, так і у окремих його учасників.

Спритність рук – інструмент кишенькових злодіїв, набори відмичок – грабіжників квартир, а всякого роду пістолети, ножі та інші предмети колючої або ріжучої дії – знаряддя інших злочинців.
У професійних «загарбників» чужого майна, так званих рейдерів, – особливий інструментарій. У першу чергу, це можливість оперативно отримувати достовірну інформацію про підприємства, майно, акціонерів. Відмітна ознака учасника бізнесу під назвою «корпоративний захват» – прямий або опосередкований зв’язок з різними державними органами, які в особі певних працівників (не обов’язково керівного складу) розкриють інформацію про підприємство: його майно, акціонерів (учасників), керівників тощо.
По-друге, це можливість убезпечити себе від неприємних зустрічей з представниками правоохоронних органів, за допомогою до яких звернуться пограбовані громадяни. Звідси випливає життєва необхідність мати «потрібні знайомства» з начальством таких органів.
І, по-третє, це можливість отримання необхідного в певний момент судового акта. Сукупність судових рішень, заснованих на неправомірних даних, дозволяє в кінцевому підсумку стати власником майна без очевидного порушення закону.
Але найголовнішим інструментом «професіонала» є особливий тип мислення, який об’єднує людей для такої діяльності. Він характеризується повною відсутністю моральних переконань, що дозволяє здійснювати вчинки, про які інші люди, які ще в дитинстві навчилися розрізняти своє і чуже, навіть не замисляться. Особлива умова – наявність значних фінансових ресурсів і можливість їх вкладати в довгострокові і за визначенням ризиковані «проекти».
Прийнято вважати, що основні війни з приводу власності вже відбулися в кінці минулого століття, а тепер настав період порядку та розсудливості. На жаль, це не так. Процеси насильницького перерозподілу власності не тільки не припинилися – вони навіть не сповільнилися. Лише змінилися способи і засоби протиправного привласнення майна. І якщо раніше, на стадії «початкового нагромадження капіталу», мали місце в основному прямо протизаконні методи, а дещо пізніше використовувалися процедури банкрутства, то в даний час найбільш актуальний спосіб переділу власності – корпоративний захват. І ефективна протидія подібному складному, багатоаспектному явищу сучасної вітчизняної господарської та правової дійсності передбачає розробку та послідовну реалізацію цілого комплексу організаційно-правових заходів, серед яких першочергове значення має внесення до чинного законодавства системних змін наступного змісту.
По-перше, поширенню та популяризації застосування корпоративного захвату як способу переділу власності значно сприяло кардинальне спрощення процесу державної реєстрації юридичних осіб. У зв’язку з цим потрібно юридично формалізувати перевірку дотримання засновниками (учасниками) юридичної особи положень законодавства з питань правомочності їх участі при прийнятті рішень про внесення змін і доповнень до установчих документів юридичної особи, про реорганізацію, про обрання постійно діючого виконавчого органу юридичної особи та при прийнятті рішень, що стосуються ліквідації товариств.
По-друге, відповідно до вітчизняної правової системи та сформованої на її основі судової практики, до відносин, об’єктом яких є бездокументарні цінні папери, незастосовуються речово-правові способи захисту права власності, що робить практично неможливим застосування такого універсального і ефективного способу відновлення порушених прав законних власників, яким є віндикація (вилучення майна з чужого незаконного володіння), у разі протиправного відчуження бездокументарних акцій. Ситуація ускладнюється тим, що не запропоновано жодних альтернативних правових механізмів, що забезпечують адекватний допущеному порушенню захист прав і законних інтересів власників бездокументарних акцій. Таким чином, доводиться констатувати, що однією з обов’язкових передумов успішного вирішення проблеми корпоративних захватів чужої власності є розробка та введення в правовий обіг адекватних і ефективних способів захисту та відновлення порушених прав власників бездокументарних цінних паперів.
По-третє, необхідний елемент практично будь-якого сценарію розвитку корпоративного захвату – придбання «агресорами» мінімального пакету акцій (або навіть однієї акції) жаданого підприємства. Подібний крок дозволяє ініціювати різноманітні, найчастіше дуже численні судові розгляди, які формально мають на меті захистити «скривдженого» міноритарія від «знахабнілого» товариства та його органів управління, а насправді необхідні для надання видимості законності діям загарбників з відбирання та перерозподілу чужої власності. На практиці трапляються випадки, коли позов одного міноритарного акціонера створював серйозні перешкоди для нормальної діяльності цілого підприємства. Такі обставини наводять на думку про доцільність розробки механізму витіснення міноритарних акціонерів на основі принципу справедливого, рівноцінного відшкодування вартості належних їм акцій.
Передбачаючи можливі звинувачення в утиску прав міноритаріїв, можна відзначити, що подібні механізми існують в правових системах низки країн з більш розвиненим корпоративним законодавством та усталеними традиціями недоторканності чужої власності.
По-четверте, при зверненні до практики корпоративних захоплень незмінно вражає те службове завзяття і рідкісне піклування за справу перемоги законності і справедливості, з яким судові виконавці, як правило, виконують досить сумнівні, з правової точки зору, судові акти, юридично легітимують переділ власності на користь «агресорів». Не менше здивування викликає притаманна служителям Феміди характерна обачність саме в тих випадках, коли виконанню підлягає судовий акт, прийнятий для захисту прав та інтересів законних власників і менеджменту підприємства. Подібні численні факти доводять доцільність розробки законодавчих заходів, спрямованих на посилення персональної відповідальності судових виконавців за результати своєї діяльності.
Крім запропонованих вище змін нормативної бази, з метою боротьби з корпоративними захватами можуть і повинні бути використані й інші можливості. Так, безсумнівно, позитивну роль у вирішенні проблеми могли б зіграти роз’яснення вищих судових органів в системі арбітражних судів і судів загальної юрисдикції з найбільш суперечливих і неоднозначних питань судової практики, які відповідно до чинного законодавства носять обов’язковий характер для нижчих судових інстанцій. Заслуговує також на увагу доведення до широкої громадськості прийнятих арбітражними судами рішень за допомогою їх розміщення в Інтернеті.
Зрозуміло, що запропоновані заходи не слід розцінювати як панацею від проблеми корпоративних захватів. Глибинні причини явища мають скоріше психологічний і соціальний, ніж юридичний характер. Вони криються в притаманному переважній частині наших співгромадян правовому нігілізмі, відсутності традицій поваги до чужої власності, вкрай високому рівні корупції. Однак, проблема корпоративних захватів досягла критичних масштабів, що вимагає вживання невідкладних законодавчих заходів із залученням до їх розробки широких кіл представників підприємницького співтовариства і провідних фахівців різних галузей права.


© 2003-2012  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"