інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Особливості та можливості венчурних інвестиційних фондів в Україні

О. Стариченко

Венчурні інвестиційні фонди, які працюють у багатьох країнах світу, інвестують накопичені кошти в особливо ризиковані проекти. Зазвичай вони здійснюють інвестиції в компанії, які займаються впровадженням новітніх наукових розробок та діють в інноваційній сфері. В Україні венчурні фонди мають специфіку як щодо процедур їх створення і функціонування, так і відносно напрямів діяльності.

Правову базу функціонування вітчизняних венчурних фондів було закладено у 2001 році, коли почав діяти Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні фонди)». Поняття венчурного фонду в Україні відрізняється від загальноприйнятого у світі. У нас це специфічний ІСІ, правила формування, існування та закриття якого вмонтовані у загальні правила діяльності ІСІ та компаній з управління активами.
Венчурним вважається не диверсифікований ІСІ закритого типу, який здійснює виключно приватне розміщення цінних паперів власного випуску та активи якого більш ніж на 50% складаються з корпоративних прав та цінних паперів, що не можуть брати участі в торгах на фондовій біржі або у торгівельно-інформаційній системі.
Венчурні фонди порівняно з іншими видами інститутів спільного інвестування є найбільш ризикованими для інвесторів, що пояснюється відсутністю жорстких законодавчих вимог щодо складу і структури активів цих фондів та операцій з ними, які характерні для інших ІСІ. До венчурного фонду висуваються найменші регулятивні вимоги з боку законодавства, саме це робить його гнучким інструментом для здійснення інвестиційних програм.
Підвищена ризикованість венчурних фондів не відлякує інвесторів, позаяк компенсується широкими інвестиційними можливостями таких фондів, ефективне використання яких може принести інвесторам більші прибутки та інші переваги, ніж при вкладенні коштів в інші ІСІ. Саме тому венчурні фонди користуються популярністю в Україні. В загальних активах українських ІСІ частка венчурних фондів перевищує 90%. За минулий рік їх активи виросли на 20% і складають зараз близько 105 млрд грн.

Особливості венчурних фондів
Венчурні фонди за порядком здійснення своєї діяльності відносяться до ІСІ закритого типу, тому беруть на себе зобов'язання викупати емітовані ними цінні папери лише при ліквідації чи реорганізації. Вони створюються на певний строк, встановлений у проспекті емісії, після закінчення якого ліквідуються або реорганізуються. Венчурним фондам як ІСІ закритого типу надається право нараховувати та сплачувати дивіденди.
Відповідно до ч. 13 ст. 4 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (далі – Закону), венчурні фонди визнаються недиверсифікованими ІСІ (фонди без жорстких вимог щодо розосередження своїх активів серед різних об'єктів інвестиційної діяльності), а це дає їм змогу тримати у своєму портфелі контрольні пакети акцій інших підприємств і мати у складі своїх активів велику кількість цінних паперів, що недопущені до торгів на фондовій біржі або торговельно-інформаційній мережі.
Основними відмінностями венчурних фондів від інших ІСІ:
- венчурні фонди мають право надавати позики емітентам, частка у корпоративних правах яких входить до складу активів таких венчурних фондів (ч. 5 ст. 34 Закону);
- венчурні фонди можуть мати активи, що повністю складаються з корпоративних прав та цінних паперів, що недопущені до торгів на фондовій біржі або торгівельно-інформаційній системі, або з цінних паперів, які не отримали рейтингової оцінки відповідно до ч. 6 ст. 34 Закону;
- згідно ст. 29 Закону, компанія з управління активами венчурних фондів на відміну від компаній з управління активами інших ІСІ бере участь в управлінні діяльністю емітентів, корпоративні права яких перебувають в активах венчурних фондів, активами яких ця компанія управляє.
Єдиним обмеженням для таких фондів є те, що цінні папери фонду не підлягають публічному розміщенню і можуть розміщуватися тільки серед юридичних осіб.
Відповідно до Закону, венчурні фонди можуть бути корпоративними та пайовими.
Корпоративні венчурні фонди мають права юридичної особи і створюються у формі відкритих акціонерних товариств, що провадять виключно діяльність зі спільного інвестування.
Пайові венчурні фонди не є юридичними особами. Вони являють собою активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності і перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності.
У відповідності до ч. 2 ст. 22 Закону, мінімальний обсяг активів пайового інвестиційного фонду не може бути меншим розміру початкового статутного фонду (капіталу) корпоративного інвестиційного фонду. В свою чергу, розмір початкового статутного фонду (капіталу) корпоративного інвестиційного фонду не може бути меншим за розмір, встановлений законодавством для відкритих акціонерних товариств.
Мінімальний обсяг активів пайового венчурного фонду на відміну від початкового статутного фонду (капіталу) корпоративного венчурного фонду формується вже після реєстрації такого фонду в реєстрі ІСІ і за рахунок коштів інвесторів, які оплачують його цінні папери – інвестиційні сертифікати, тобто вже у процесі здійснення ним (компанією з управління активами, що його створила) діяльності зі спільного інвестування.
Пайовий інвестиційний фонд створюється за ініціативою компанії з управління активами шляхом придбання інвесторами випущених нею інвестиційних сертифікатів. Для створення венчурного пайового інвестиційного фонду компанія з управління активами має розробити та зареєструвати в Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку регламент інвестиційного фонду, укласти договори з аудитором (аудиторською фірмою), зберігачем цінних паперів, оцінювачем майна, зареєструвати пайовий інвестиційний фонд у реєстрі ІСІ та організувати приватне розміщення інвестиційних сертифікатів фонду.
Законодавцем встановлюються більш жорсткі вимоги до складу активів корпоративного венчурного фонду. Так, відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону, корпоративний венчурний фонд провадить свою діяльність, якщо 70 або більше відсотків середньої річної вартості активів, що належать йому на праві власності, вкладені у цінні папери. Подібних вимог щодо складу активів пайового венчурного фонду не передбачено.
Відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону, необхідно зазначити, що до складу активів венчурного фонду можуть входити боргові зобов'язання емітентів, частка у корпоративних правах яких входить до складу активів цього фонду. Такі зобов'язання можуть бути оформлені векселями, облігаціями (у тому числі конвертованими) та договорами позики.
Функціонування венчурних фондів як і будь-яких інших ІСІ неможливе без діяльності компаній з управління активами, які здійснюють управління активами таких фондів. При цьому управління активами корпоративного венчурного фонду здійснюється компанією з управління активами на підставі договору про управління активами корпоративного інвестиційного фонду, який укладається між цією компанією і фондом, а управління активами пайового венчурного фонду – без такого договору (пайовий венчурний фонд створюються за ініціативою компанії з управління активами, і його активи переходять в її управління у силу приписів закону).
Підсумовуючи викладене можна зробити висновок, що венчурний інвестиційний фонд — це корпоративний або пайовий недиверсифікований інвестиційний фонд, активи якого більше, ніж на 50% складаються з корпоративних прав і цінних паперів, які не котируються на фондових біржах, здійснює виключно приватне розміщення емітованих ним цінних паперів і провадить досить ризиковану інвестиційну стратегію, зокрема, інвестиції у інноваційні проекти.

Венчурні фонди в системі фінансування інноваційної діяльності
Вітчизняна модель венчурного ІСІ, незважаючи на сприятливий податковий режим і обмежену відповідальність учасників КУА, в цілому неефективна для цілей інноваційного інвестування через наступні причини:
- «зарегульованість» діяльності КУА та ІСІ (звітність, фінансовий моніторинг, ліцензійні умови). Так, КУА та ІСІ мають подавати до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі – НКЦПФР) місячну, квартальну та річну інформацію у встановлені законодавством терміни, відображаючи зміни в діяльності на виконання ліцензійних умов з управління активами інституційних інвесторів;
- громіздка структура суб'єктів управління ІСІ (зберігач, незалежний оцінювач майна, торговці цінними паперами, депозитарій тощо). У зв'язку із специфікою своєї діяльності вказані суб'єкти, зазвичай, не спеціалізуються на інноваційній сфері. Крім того, участь великої кількості осіб в інвестуванні вимагає посилення режиму комерційної таємниці, пов'язаної з об'єктами інвестування;
- порівняно високі затрати на управління ІСІ. Зокрема, витрати (крім винагороди і премії КУА, податків, інших обов'язкових платежів, передбачених чинним законодавством) не повинні перевищувати 5% середньорічної вартості чистих активів ІСІ протягом фінансового року. Розмір винагороди КУА венчурного фонду, розрахованої у співвідношенні до вартості чистих активів ІСІ не може перевищувати 10 відсотків середньорічної вартості чистих активів протягом фінансового року. Розмір винагороди КУА венчурного фонду, розрахованої у співвідношенні до приросту вартості чистих активів, не може перевищувати 15% цього приросту за результатами діяльності за звітний рік;
- відсутність чітких і прозорих механізмів контролю за діяльністю КУА з боку учасників (акціонерів) ІСІ. Наприклад, створення наглядової ради ПІФ, можливість розпорядження банківськими та рахунками в цінних паперах ПІФ для венчурних інвесторів не може вважатись достатнім рівнем контролю;
- порівняно високий «поріг входження». Зокрема, мінімальний розмір активів ІСІ має становити 1 250 мінімальних заробітних плат. Зрозуміло, що для великих інвесторів ця сума є незначною. Світовий досвід венчурного інвестування свідчить, що значна частина інноваційних проектів реалізовувалась малими компаніями з невеликим капіталом. Малі компанії є чи не головним об'єктом венчурного інвестування. Саме завдяки їм були створені мікропроцесор, персональний комп'ютер тощо. Яскравим прикладом є компанія Facebook;
- недосконалість існуючої методики оцінки активів ІСІ. Законодавство, що регламентує особливості розрахунку вартості чистих активів ІСІ, взагалі не згадує про об'єкти інтелектуальної власності. Натомість тут повинна бути розроблена особлива модель оцінки об'єктів інтелектуальної власності. Цінність вкладень венчурного фонду визначається «майбутніми очікуваннями того прибутку, який фонд отримає «на виході». Тому для даного фонду потрібні особливі методи оцінки активів.
Найпривабливішими сферами венчурного інвестування в Україні є будівництво, переробка сільгосппродукції, харчова промисловість, роздрібна торгівля, в той час, як у країнах Європейського Союзу i в США — це інвестиції в інновації. Венчурні фонди в Україні використовуються переважно для оптимізації управління активами фінансово-промислових холдингів та зниження податкового навантаження, тоді як венчурне інвестування у світі залишається одним із найважливіших джерел капіталу для компаній, швидкий ріст та розвиток яких постійно потребує додаткових зовнішніх інвестицій (як правило, це підприємства малого та середнього бізнесу).
Незалежно від галузі економіки переважна більшість вітчизняних венчурних ІСІ виконує дві стратегічні функції: збереження активів та оптимізацію оподаткування. ІСІ – «зберігач активів» консолідує різноманітні активи у своєму складі. Згодом відбувається процес реструктуризації активів з метою оптимізації управлінської структури. В свою чергу діяльність «ІСІ-оптимізаторів оподаткування» обумовлена сприятливим режимом оподаткування операцій зі спільного інвестування.
Вітчизняні венчурні ІСІ виступають переважно механізмом оптимізації оподаткування.

Можливості венчурних фондів та їх практичне застосування
Згідно українському законодавству, венчурні фонди, як і будь-який інший інститут спільного інвестування звільняється від сплати податку на прибуток та ПДВ до моменту завершення своєї роботи та виплати дивідендів. Це дозволяє забезпечити беззбиткове реінвестування грошей від реалізації проекту. Акумулюючи прибуток у рамках венчурного фонду, інвестор має змогу реінвестувати його в інші проекти без сплати податків.
Надзвичайно активно вітчизняні венчурні фонди використовуються у фінансуванні різноманітних будівельних проектів. Суть такого фінансування полягає в наступному: забудовник створює та формує венчурний фонд, шляхом продажу інвестиційних сертифікатів певному колу інвесторів. Потім венчурний фонд направляє отримані від продажу сертифікатів гроші забудовнику. Після завершення будівельних робіт він передає будівництво інвесторам у якості доходу. Ті ж, у свою чергу, продають нерухомість та отримують гроші, а сам фонд продовжує функціонувати не сплачуючи податки, адже усі податки він має виплатити лише у випадку закриття.
Крім цього, венчурні фонди дають можливість інвестувати кошти за кордон, реалізовувати вексельні схеми, отримувати кредити під заставу активів.
При цьому, на відміну від інших структур, у фондів є перевага: якщо вони в цьому році заробили прибуток, то це не означає, що податок на нього вони повинні сплатити в тому ж році – це можна зробити при ліквідації фонду. Існують фонди, створені на 20 і 25 років. Можна створити фонд на 50 років і навіть на 150 років. У законодавстві з цього приводу немає ніяких обмежень. Це дозволяє інвесторам вільно розпоряджатися своїми інвестиціями та активами.
Одна з причин підвищеного інтересу до венчурних фондів у тому, що вони дозволяють надійно «замаскувати» реального власника бізнесу.
Необхідність оформлення особистих активів на фонд може бути викликана тим, що людина, наприклад, державний службовець, внаслідок різних обставин не має права безпосередньо володіти бізнесом або бажає оптимізувати механізм своєї участі в управлінні власністю. Для таких цілей приватні активи передаються венчурним фондам.
Венчурні фонди, що створюються як пайові, не зобов'язані розкривати інформацію про своїх учасників. Тому про те, хто стоїть за ними, можна тільки здогадуватися. До речі, саме тому ще 16 червня 2011 року набули чинності зміни до Закону України 3024 «Про внесення змін у деякі закони щодо регулювання діяльності банків», згідно з яким пайовим фондам заборонили купувати акції банків. На думку експертів, НБУ таким чином намагається зробити структуру власності банків більш прозорою.
Популярність венчурних фондів пояснюється й тим, що вони дозволяють використовувати велику кількість інструментів для організації фінансових потоків усередині групи компаній. Зокрема, фонди можуть видавати кредити підприємствам, акціями або корпоративними правами яких володіє цей венчурний фонд. Умовно кажучи, наявність у портфелі однієї акції підприємства вже дає можливість відкрити для нього багатомільйонну кредитну лінію під низький процент.
Експерти стверджують, що таким чином в основному і фінансуються підприємства в рамках однієї групи компаній. Звичайно ж, фінансові потоки можна організувати за допомогою випуску облігацій. У такому випадку одна з компаній ФПГ емітує облігації, а обслуговуючий її фонд викуповує цінні папери. Але це обходиться дорожче і займає більше часу, адже випуски облігацій необхідно реєструвати в НКЦПФР.
Більш того, у венчурних фондів є одна незаперечна перевага – вони сплачують податок на прибуток тільки по закінченні терміну своєї діяльності. При цьому обмежень по термінах, на які може створюватися фонд, у законодавстві немає. Це дозволяє власникам фондів спокійно заводити і виводити кошти та активи з фондів, не замислюючись, скільки такий фонд отримає прибутку і скільки необхідно буде сплатити податків.
Якщо врахувати зазначені вище переваги венчурних інвестиційних фондів, стає зрозуміло, чому останнім часом бізнесмени та чиновники почали переводити свою власність, особливо нерухомість, в такі установи. Не останню роль у цьому питанні зіграла і можливість запровадження в Україні податку на розкіш.
Великі власники нерухомості почали побоюватися введення цього податку. Тому вони активно переводять нерухомість на свої венчурні ІСІ сподіваючись, що сплачувати податок на розкіш їм не доведеться.
За даними УАІБ, станом на початок цього року компанією, що управляє найбільшими в Україні венчурними фондами є КУА«Форум» із загальною вартістю чистих активів (ВЧА) під управлінням майже 7 млрд грн. Ця компанія управляє венчурним фондом «Унібудінвест».
За даними «Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України», на III квартал 2011 року 100%-ним власником цього фонду було ТОВ «Унібудінвест Менеджмент».
До найбільших КУА, що управляють венчурними інвестиційними фондами, зараховують також компанію «Будівельні проекти». Вона управляє низкою фондів із загальною ВЧА під управлінням в 4,4 млрд грн., які обслуговують будівельні проекти групи компаній «Альфа».
Венчурні фонди активно використовуються забудовниками, оскільки дозволяють уникнути сплати 20% ПДВ, який може бути нарахований на різницю між собівартістю зведеного «метра» і ціною його реалізації, а також податку на прибуток, отриманого за рахунок цієї різниці.
Серед найбільших «венчурних» компаній варто відзначити і КУА «ДАН» із загальною ВЧА в 4,3 млрд грн. Цікаво, що тільки упродовж четвертого кварталу 2011 року ця компанія вдвічі збільшила активи під своїм управлінням.
Венчурні фонди в Україні обслуговують не тільки будівництво, але і роздрібні торгівельні мережі.
Зокрема, однією з найбільших компаній по управлінню венчурними фондами є «Фоззі Капітал» (ВЧА під управлінням – 4,2 млрд грн.). Компанія управляє венчурним фондом «Ритейл Капітал», який, за офіційною інформацією, належить Fozzy Group.

© 2003-2012  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"