інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Етичні аспекти торгівлі структурованими деривативами

Й. Лейендейк

Йоріс Лейендейк свого часу працював у великому інвестиційному банку. В газеті він акцентує увагу на важливості моралі в діяльності бізнес-структур та спеціалістів, які працюють на фінансовому ринку. При цьому він стверджує, що якщо фінансовим інструментом зловживають і торгують ним з порушеннями етики, це робить його використання безглуздим.

Деривативи як ядерна енергія. Якщо їх розумно використовувати, вони можуть приносити користь. Якщо їх застосовувати в агресивних цілях – вони стають зброєю масового знищення.
Головне – це етичні цінності, що притаманні бізнес-структурам та людям.
Як змінити цінності у фінансах? Мабуть, потрібно сфокусуватися на кінцевих власниках активів. Адже банки та інші фінансові інститути, по суті, працюють з грошима, які належать підприємствам, або із заощадженнями та пенсійними накопиченнями приватних осіб.
Тенденція фокусуватися на короткострокових результатах – це серйозна проблема для фінансового сектора. Уявіть собі людину, що біжить марафон 42 кілометри, а його показники оцінюють кожні 100 метрів. Так часто працюють управляючі активами пенсійних фондів – ті самі люди, які вирішують, куди інвестувати пенсійні накопичення. Не дивно, що вони ведуть себе як спринтери, і питання довгострокової стабільності в розрахунок не беруть.
Варто подумати про управляючих активами у всіх цих пенсійних фондах. Чому вони інвестують в Goldman Sachs? Це ж акціонерам, через їхні пенсійні фонди, належить велика частка в тих самих інвестиційних банках, поведінку яких вони так засуджують.
Чому управляючі активами не вживають заходів? Чи хочуть власники Goldman Sachs змінити ситуацію, або насправді їм потрібно вичавити з неї якомога більше? Вони повинні голосувати своїми інвестиціями і споживчими звичками.
Це знову ж питання прийнятих в організації цінностей. Якщо людина може продати свій продукт за подвійну ціну, чи буде вона це робити? В бізнесі це допустимо, якщо у партнерів клієнтів є вся необхідна інформація для прийняття виваженого рішення.
Це важливе правило, коли мова йде про структуровані деривативи. Клієнти ігнорують їхні особливості на свій страх і ризик. Потрібно читати дрібний шрифт. Необхідно залучати юриста, який пояснить ситуацію, перш ніж клієнт щось купить. Інакше виходить інформаційна асиметрія.
Порушення етики трапляється постійно і характерне не тільки при продажу деривативів. Наприклад, кредитні брокери пропонують складну іпотеку людям з низькими доходами. Люди з низькими доходами у фінансах не дуже розбираються і не розуміють, що процентні ставки зависокі і вони не зможуть їх сплачувати. Неетична практика.
Структурування фінансових продуктів для клієнтів – це рішення з використанням деривативів. Деривативи цікаві в основному чотирьом типам клієнтів. По-перше, це «інституціонали» – пенсійні фонди, хедж-фонди, управляючі активами, тобто по суті люди, які керують чужими грошима. По-друге, держави, хоча в цьому випадку мова йде не про деривативи на акції. Потім компанії, які називають «корпоратами». І, нарешті, «високозабезпечені фізичні особи» – заможні, багаті люди.
Деривативи можуть бути дуже корисні. Скажімо, фермер не знає, якою буде погода в найближчі місяці. Можливо, посуха, можливо повінь. Можливо, у нього буде фантастичний врожай, а може урожай повністю загине. Припустимо, фермеру потрібно 100 000 фунтів, щоб почати новий сезон. Отримати ці гроші в банку без будь-яких гарантій було б важко. Тому фермер створює дериватив з поставкою в кінці сезону, за умовами якого його контрагент погоджується купити його урожай за 120 000 фунтів. Якщо врожай буде поганим, фермер все одно отримає 120 000 фунтів, і угода, як кажуть, «пройде проти контрагента». Якщо врожай буде фантастичним і буде коштувати більше 120 000 фунтів, контрагент отримає прибуток.
У будь-якому випадку фермер вирішує проблему з фінансуванням, відшкодовує витрати і отримує повний прибуток. Це хрестоматійний приклад використання деривативів на благо.
Втім, у цього є й інша сторона. Деривативи – інструмент складний і порівняно дорогий, тому в основному користуються ними великі гравці сільськогосподарського сектора.
Припустимо, є пенсійний фонд, для якого важливим є стан національної економіки і який бажає застрахуватися на випадок економічного спаду. Він купує дериватив, за умовами якого, якщо біржовий індекс опускається нижче певного рівня, фонду виплачується певна сума. Це буде називатися «пут-опціоном».
Потім необхідно визначитися з часом. На який термін потрібна гарантія – три місяці, шість місяців... Такі деривативи коштують дорого – як плата за страховку.
Один дуже великий пенсійний фонд у середині 2007 року запланував здійснити таку операцію. Однак він тягнув час, а потім сталася криза – і він запізнився. До 2008 року його портфель подешевшав на 40%. Час – ось що важливо.
Ще один вид деривативного рішення: припустимо у компанії є стратегічно важливі 5% акцій іншої компанії. Їй потрібно їх продати, але ціна акцій зараз впала, а компанія хоче певною мірою отримати вигоду від їх зростання в майбутньому. У такому випадку розробляється дериватив спеціально для цієї ситуації. Така робота вимагає серйозної інтелектуальної напруги.
Сьогодні не вважається морально сумнівним допомагати корпораціям оптимізувати податки шляхом використання складної фінансової інженерії. Те, як приватні інвестиційні компанії та хедж-фонди виводять усі свої кошти в офшори, щоб не сплачувати практично ніяких податків взагалі, здається більше аморальним... Проте це влаштовує всіх. Можна сказати, що вони заходять трохи далі, ніж корпорації, які користуються будь-якими наданими законом можливостями, щоб мінімізувати податки. Мова тут йде про те, щоб приховувати будь-що в офшорах.
Всі корпорації активно оптимізують податки в рамках діючих правових норм і зазвичай не роблять в цьому сенсі нічого незаконного. Податкові служби спокійно ставляться до таких угод. З корпораціями є серйозні проблеми – наприклад, те, як вони платять своїм низькооплачуваним працівникам, або те, як вони буквально витискують зиск зі своїх постачальників. Ці питання є надзвичайно важливими, якщо країні потрібна стабільна економіка.
За останні десятиліття фінансовий сектор сильно виріс. Зараз багато людей накопичують кошти на пенсію, не довіряючи державі. В останні 30 років, відповідно, зростає попит на вдосконалення інвестиційних механізмів. Що збираються з цим робити пенсійні фонди, які управляють заощадженнями населення?
Вони шукають способи диверсифікувати інвестиції. Їм потрібні не пов’язані один з одним активи, щоб, якщо один актив впаде, він не потягнув за собою інші. Фахівці думали, що створили таку систему, але фінансова криза довела, що вони помилялися. Що відбулося: «пул іпотечних цінних паперів» впав, і фонди, щоб компенсувати втрати, почали виводити гроші з пулів хороших активів. У результаті вартість цих гарних активів також впала. Самі по собі вони були не пов’язані, але виявилися пов’язаними через гроші.
Трейдери фінансових інститутів бувають різними. Є трейдери, які спеціалізуються на продуктах з дельтою, що дорівнює одиниці, тобто, які точно відображають базовий актив, наприклад, індекс FTSE 100. Легше купити один простий контракт, хоча і обмежений у часі, ніж кошик із 100 акцій, що входять в FTSE 100. Є трейдери, що спеціалізуються на волатильності. Вони роблять ставку на напрямок росту акції або індексу. Фактично їх цікавить не сама ціна акцій, а швидкість зміни ціни базового активу. Це інший світ – багатомірний, і такі трейдери часто бувають специфічними людьми: самотніми, інтровертними, нерідко схильними до зловживання алкоголем або наркотиками. Чимось вони трохи нагадують диспетчерів в аеропортах. Вони тримають в голові безліч змінних одночасно і постійно змушені обробляти отриману на великій швидкості інформацію.
Також існують флоу-трейдери і фахівці зі структурних продуктів. Флоу-трейдери спеціалізуються на простих внутрішньобіржових операціях, часто заробляють гроші на коштах клієнтів, як брокери, за рахунок комісійних. Вони працюють з простими стандартизованими контрактами у всіх сферах з невеликим прибутком, але великими обсягами. Навпаки, структуровані продукти (їх ще називають позабіржовими) – це контракти, укладені між двома сторонами і спеціально пристосовані під конкретну ситуацію. У наш час існують стандарти Міжнародної асоціації по свопам і деривативам (ISDA), які гарантують обом сторонам можливість знайти спільну мову.

© 2003-2012  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"