інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Інвестування та спекуляція на фондовому ринку

Дж. Муді

Джон Муді (1868 – 1958) – засновник всесвітньо відомого рейтингового агентства «Moody’s Investors Service», народився в Джерсі-Сіті, штат Нью-Джерсі, і почав свою кар’єру у віці 21 року як наклеювач марок і хлопчик на побігеньках в банку. Там він залишався протягом 10 років, поступово рухаючись вгору, попрацювавши в бухгалтерському відділі та займаючись продажем банківських продуктів. Потім він організував і очолив статистичний відділ. Нарешті в 1898 році Дж.Муді розпочав свій власний бізнес. Його мета полягала в тому, щоб збирати статистику про існуючі цінні папери і динамічно зростаючу кількість акцій та облігацій, випущених у міру того, як зростала чисельність публічних компаній. Була тільки одна проблема: він не мав стартового капіталу. Тому Дж.Муді працював над своєю статистикою ночами і протягом дня оббивав пороги, шукаючи клієнтів-передплатників. На щастя, їх вдалося зібрати достатньо для того, щоб продовжити справу, і його інформаційні брошури стали популярним хітом, коли вперше з’явилися в 1900 році. На жаль, біржова паніка 1907 року змусила його віддати бізнес кредиторам. Однак вона також надихнула на продаж необробленої статистики, а також на те, щоб почати аналізувати та оцінювати різні фінансові інструменти. За таких обставин виник філософський погляд Дж.Муді на ринок: «Поняття непередбачуваності притаманне Уолл-стріт. Професійні трейдери роблять гроші, не уникаючи збитків, а отримуєчи прибуток, що перевищує збитки. Швидка готовність прийняти збиток – одне з невід’ємних їхніх якостей». Дж.Муді вважав, що спекуляцією повинні займатися тільки професійні спекулянти. «В одному сенсі, – говорив він, – спекуляція практично ідентична до азартної гри. В іншому сенсі – ні... Вони (спекулянти) люди, що володіють широким баченням, умінням добре рахувати, терплячим характером, тверезим розумом і чудовим вмінням діяти швидко і рішуче». Що стосується відмінності між поняттями «інвестування» та «спекуляція», то Дж.Муді намагається розкрити її у своїй статті «Інвестування і спекуляція».

І слово «інвестиція», і слово «спекуляція» – терміни, що використовуються неправильно. Мабуть, в англійській мові не знайдеться двох інших слів, які були б менш чітко визначені або зрозумілі. Цей факт справедливий не тільки взагалі, але і в сенсі, що стосується Уолл-стріт. Є безліч затятих спекулянтів, які називають себе інвесторами і щиро думають, що вони інвестори. З іншого боку, ми постійно зустрічаємо людей, які дійсно намагаються слідувати нормальним інвестиційним методам і при цьому вважають себе спекулянтами.
Плутанина щодо значення цих термінів особливо характерна для ринку цінних паперів, оскільки інвестування і спекуляція так накладаються одне на одного і так тісно пов’язані, що між ними надзвичайно важко провести межу. Більшість інвестицій у цінні папери має певний спекулятивний елемент; одночасно чималий процент цінних паперів, що є невід’ємною частиною спекулятивного класу, завжди включає елементи стабільності і автентичності, що надають їм інвестиційний відтінок.
Якщо ми уважно вивчимо все поле цінних паперів, то побачимо, що інвестиції і спекуляції можна було б розподілити, з деяким ступенем точності, на сотні різних класів. Починаючи з найвищого і найбільш безпечного відомого типу інвестування (державні облігації) можна пройти по підрозділам до деякої довільної демаркаційної лінії, де так звані інвестиційні групи фактично закінчуються на цінних паперах, в яких реальні інвестиційні елементи злегка переважують спекулятивні елементи. А потім ми прослідуємо вниз через різні ступені спекулятивних пропозицій – від так званих спекулятивних інвестицій, або добропорядної спекуляції, аж до досягнення низькопробних або майже нічого не вартих спекулятивних схем.
Неможливо провести визначену або виразну демаркаційну лінію між тією великою групою цінних паперів, які можуть досить справедливо класифікуватися як інвестиції, і ще більшою групою, яку ми визначили б як спекуляції. Одна велика група прагне змішатися з іншою. Між ними завжди існує свого роду сутінкова зона...
Багато років я висловлював думку, що в цілому, ймовірно, більше грошей втрачається людьми, які намагаються вкладати свої гроші консервативно і розумно, але необізнано, ніж тими, хто займається відвертою спекуляцією. Втрата значної частини інвестиційного капіталу – наслідок того, що не приділяється належної уваги широким фундаментальним факторам, які часто справляють тривалий та неминущий вплив.
Будь-яка людина, що бажає стати успішним інвестором, повинна спочатку ознайомитися із загальними економічними умовами і тенденціями в нашому індустріальному суспільстві. Вона повинна знати щось про сучасні фінанси і розуміти значення загальних тенденцій та структурних змін, які мають постійний і повсюдний вплив.
Від людини, яка багато років тому задумалася над тим, що повільно, але вірно світові процентні ставки підвищуються і середня вартість життя та вартість виробництва зростають, не треба очікувати інвестицій в підприємства типу ліній внутрішньоміського транспорту та інших франшизних корпорацій, чий дохід фіксується або обмежується законом, хоча виробничі або експлуатаційні витрати з плином часу неминуче зростають. Така людина не стала б купувати або тримати акції подібних компаній хоч би як дешево вони не коштували.
Багато людей плекають ідею, що інвестування в частково завершені проекти або відносно нові підприємства завжди більш спекулятивне, ніж інвестування в старі, випробувані часом і загартовані цінні папери. Однак ця теорія в багатьох випадках виявляється помилковою. Власне кажучи, старий і перевірений цінний папір, якщо він не куплений на належному рівні і в належний час (виходячи, звичайно, з того, що це не просто короткострокове зобов’язання), часто виявляється зовсім неприбутковим вкладенням коштів.
Про людей, подібних Джону Д. Рокфеллеру, Ендрю Карнегі і Генрі Форду, постійно говорять як про особистостей. У молодості вони були ризикованими мрійниками і сміливими спекулянтами у своїх специфічних сферах. Звичайно, ці люди здійснили чимало спекулятивних операцій, йшли на ризик і не раз лише дивом уникали фінансової катастрофи. Але те, що по справжньому забезпечило їм успіх, на відміну від тисяч інших людей з такими ж здібностями, хоробрістю, і загальним інтелектом, було їх особливе розуміння деяких фундаментальних фактів, які зароджувалися в роки їхньої молодості. Джон Д. Рокфеллер мав достатню уяву, щоб усвідомити далекосяжні можливості розвитку нафтової промисловості. Питання, чи міг би він в даний час робити гроші на маленькому нафтовидобувному концерні і конкурувати з багатьма іншими, його не особливо займало. Секрет його успіху – усвідомлення ним революції, яка буде викликана в сучасному йому суспільстві нещодавно відкритими можливостями застосування нафти. В цьому було продемонстровано його інвестиційне чуття.
У Ендрю Карнегі вистачило уяви передбачити неминучу революцію, викликану розвитком бесемерівського методу отримання сталі. Е.Карнегі, можливо, виявився великим спекулянтом, коли перетворив в капітал свої компанії, продавши їх за неймовірну суму синдикату Моргана, але в дні своєї молодості він був проникливим інвестором.
Генрі Форд за багато років передбачав революцію, яка неминуче буде викликана розвитком автомобіля. Йому вистачило уяви зрозуміти, що найбільш далекосяжною зміною буде прийняття автомобіля мільйонами, а не невеликою кількістю обраних. Тому він вибрав службу мільйонам і в результаті став одним з найбільш успішних бізнесменів у світі.
Сенс наведених вище прикладів в тому, що ці люди повністю осмислювали важливі основні факти, що розвивалися у них перед очима, тоді як маса інших людей не бачила їх взагалі.
Нарешті, щоб провести відмінність між розумною інвестицією та спекуляцією, необхідно знову підкреслити: успішне інвестування передбачає надання більшої уваги фундаментальним трендам і загальним економічним умовам, ніж звичайна спекуляція. Людина, яка свідомо спрямовує свій капітал на роботу заради отримання доходу і справжньої стабільності, повинна бути більше стурбованою можливими змінами в загальних умовах та основними торговельними та фінансовими потоками, ніж людина, яка відверто здійснює спекулятивну махінацію з метою швидкого збільшення свого капіталу. Спекулянт – це майже завжди той, хто шукає швидкий прибуток. Зазвичай він не розраховує і не має наміру тримати свій капітал у будь-якій акції певної компанії протягом певного періоду часу. Макроекономіка, звичайно, впливає на його позицію, але, якщо його спекуляція розумна, її сила може бути настільки великою, що компенсує будь-які несприятливі впливи, якщо такі виникнуть.
Інвестор, принаймні теоретично, спрямовує свій капітал для більш-менш постійної роботи. Він не збирається змінювати свої цінні папери кожного місяця або кожного року. Якщо він купує облігації або акції як інвестицію заради деякої прибутковості, його мета – тримати такі облігації та акції. Він може часто перемикатися з одного паперу на інший, не стаючи відвертим спекулянтом. А якщо раптом його інвестиція швидко показує йому можливість отримання великого прибутку і він продає, то просто наживається на спекулятивному бумі, який не передбачав.
Ця ситуація, звичайно, існує в тисячах випадків, і саме тому неможливо провести чітке розмежування між групою великих інвесторів і групою великих спекулянтів. Багато людей одночасно і інвестори, і спекулянти. Багато людей є інвесторами протягом одного періоду і потім стають спекулянтами протягом іншого періоду. Власне кажучи, кожен інвестор, який приділяє належну увагу загальним основоположним фундаментальним факторам, ризикує в будь-який час несвідомо стати спекулянтом. Він може купити те, що він вважає першокласною інвестицією, але може швидко настати час, коли, на власний подив, побачить, що він утримує спекулятивні папери.
Підводячи підсумок, скажемо, що інвестор, в чистій і спрощеній формі, – це людина, яка при направленні свого капіталу на роботу обдумує і оцінює загальні та фундаментальні фактори, що лежать в основі нашої сучасної цивілізації, так само, як і розглядає конкретні питання, що відносяться до безпеки, менеджменту, звітів про минулу діяльність, фінансову стабільність і прибутковість найбільш цінного паперу. Він часто може помилятися і приймати необґрунтовані рішення. Він може виявитися введеним в оману або дезінформованим, а його знання можуть бути поверхневими. Якщо він не дивиться на загальну картину і діє, виходячи з того, що бачить лише в її частині, він рано чи пізно відчує розчарування.

© 2003-2012  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"