інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Можливості та обмеження аналізу цінних паперів*

Аналіз – це ретельне вивчення наявних фактів, щоб зрозуміти їх і зробити висновки на основі прийнятих принципів і розумної логіки. Виявлення та перевірку минулих і діючих факторів, які потрібні, щоб оцінити майбутнє, неминуче супроводжують невизначеність і суб'єктивність рішень. Тому успіх чи невдача значною мірою залежать від особистих здібностей і проникливості аналітика.

Аналітик цінних паперів обробляє інформацію і постачає інвесторам максимально інформативні та корисні дані про випуск акцій і облігацій. При цьому він прагне до того, щоб його висновки про вартість та ризикованість цінних паперів були надійними і ґрунтувалися на фактах і прийнятих стандартах.
На підставі цієї інформації та здогадок про тривалість часу, потрібного, для того щоб ціна досягла внутрішньої вартості, оскільки аналітик може скласти уявлення про ймовірність отримання прогнозованого доходу. Саме таким чином аналіз цінних паперів виявляється основним інструментом вибору окремих цінних паперів для купівлі або продажу.

Ринкові та інформаційні проблеми
З роками значення і престиж аналізу цінних паперів зростає, паралельно з поступовим вдосконаленням корпоративної та іншої статистики, яка є вихідним матеріалом для такого аналізу. Але незважаючи на внесок аналітиків у зростання ефективності ринків, маятник так і буде розгойдуватися – від песимізму в періоди рецесій до нерозумного оптимізму в періоди підйому економіки і ринків.
При цьому потрібно визнати, що аналіз цінних паперів не завжди виконується вірно. Однак можливості для проведення ефективного аналізу продовжують поліпшуватися. В останні роки в корпораціях істотно змінилися процедури бухгалтерського обліку і звітності. Підвищення якості і кількості публікованих даних про фінансову діяльність корпорацій сприяли прийняттю різних законів, що втілюються в життя, і безперервно здійснюють тиск на користь більш повного розкриття інформації. Багато компаній стали з більшою відповідальністю готувати свої річні звіти, і це сприяло підвищенню їх інформаційної цінності. Результатом цих покращень стало розширення можливостей для аналізу цінних паперів і підвищення його якості. Одночасно швидкі зміни зменшують порівнянність облікової інформації, що створює для аналітика додаткові труднощі і проблеми.

Три функції аналізу цінних паперів
Існують три основні функції аналізу цінних паперів: опис, оцінка та критичний аналіз.
Функція опису
Метою описового аналізу є сортування, аналіз і тлумачення фактів, що відносяться до випуску, а також представлення результатів у порівнянному і легкому для сприйняття вигляді. Ця діяльність має свої градації рівнів і відповідних умінь аналітика.
Самим елементарним рівнем є той, з яким ми зустрічаємося в різноманітних довідниках з цінних паперів. У цьому випадку аналітик діє швидше як репортер, ніж як власне аналітик. У разі великих компаній матеріал береться безпосередньо зі звітів, підготовлених для Комісії з цінних паперів і бірж (насамперед там містяться дані з річного звіту та форма 10-К). У деяких випадках через брак часу в звіт для акціонерів може потрапити річний звіт компанії цілком.
Глибокий описовий аналіз виходить за рамки простого пред'явлення звітних показників. У багатьох випадках аналітику доводиться здійснювати різноманітні коригування, щоб забезпечити порівнянність даних за різні роки і для різних компаній.
Описовий аналіз вимагає ретельного вивчення компанії, щоб зрозуміти джерела прибутковості в минулому і сьогоденні, і зробити висновок про ймовірність отримання прибутку в майбутньому. Цей аналіз має охоплювати наступні важливі фактори і події: злиття і поглинання; зміни асортименту продукції; географічне розширення ринків; зміна частки ринку; напруженість іноземної конкуренції; використання потужностей.
Необхідно також проводити детальне зіставлення з компаніями тієї ж галузі чи галузей. Найважливіше те, що описовий аналіз, виходячи з особливого набору економічних припущень, дає можливість прогнозувати майбутню здатність отримувати прибуток або виплачувати дивіденди.
Функція оцінки
Другою функцією аналізу цінних паперів є оцінка вартості акцій і облігацій. Досвідчений аналітик повинен бути готовий до викладу своєї думки про відносну привабливість визначених цінних паперів як інвестиційних об'єктів.
Багато аматорів впевнені, що досвідчений аналітик цінних паперів, який не дарма їсть свій хліб, здатний в будь-який час дати надійну оцінку будь-якій акції чи облігації, але це не так. В деякі періоди цінні папери створюють сприятливі можливості для розумної аналітичної оцінки. В інших випадках все може виявитися трохи складнішим. Але бувають такі спекулятивні ситуації, що ніякі старанність і висновки аналітика (хоча це і краще, ніж нічого) не в силах подолати повну невизначеність і нестабільність майбутнього.
Оцінка «старших» цінних паперів. Аналіз та оцінка облігацій інвестиційного класу традиційно підпорядковані добре розробленим принципам. Метою аналізу є гранично надійна перевірка того, що корпорація в майбутньому зможе погасити проценти і основну суму боргу. Загальноприйнятий підхід вимагає спочатку перевірити, чи завжди в минулому у корпорації були достатні запаси надійності, а потім, зробивши прогноз доходу, переконатися, що і в майбутньому компанія буде достатньо захищеною від різних несприятливих можливостей. Хоча використовувані в цій роботі техніка і правила жодним чином не є єдиними та ексклюзивними, але все ж таки висновки досвідчених аналітиків не сильно розходяться між собою. Ці висновки можуть включати визначення підходящих значень ціни і прибутковості випуску, що дозволяє зіставити поточні показники очікуваної прибутковості різних облігацій з таким самим рейтингом. Підхід до аналізу привілейованих акцій інвестиційного класу в загальному випадку такий же, як для облігацій.
Оцінка випусків, що розміщуються приватно. З погляду аналітика, суттєва частина процентних цінних паперів не є ні облігаціями інвестиційного класу, ні другосортними облігаціями. Мова йде про цінні папери прямого (приватним способом) розміщення, які не мають ліквідності. Тому тут потрібен більш ретельний аналіз довгострокових перспектив компанії, ніж у випадку випусків інвестиційного класу.
Оцінка звичайних акцій. Найбільш цікавою частиною функції оцінки є аналіз і оцінка звичайних акцій. Її мета – дати інвестору чітку оцінку ризику і прибутковості. На підставі цих оцінок зі списку акцій вибираються недооцінені (а тому підлягають покупці) і переоцінені (підлягають продажу).
Три підходи до аналізу й оцінки
Існують три загальні концепції, або підходи, до аналізу та оцінки звичайних акцій. Перший – і найдавній – підхід полягає в оцінці майбутньої ринкової ефективності. В точному сенсі слова це не оцінюючий підхід, оскільки тут не здійснюється позаринкова оцінка акцій. Тому цей підхід називається передбаченням. Другий і третій підходи являють собою явну оцінку внутрішньої вартості і відносної вартості.
Передбачення. У разі реалізації цього підходу інвестор отримує довгий перелік акцій, які «переграють» ринок в наступні, скажімо, 6-12 місяців. Цей підхід базується на припущенні, що поточна ринкова ціна здебільшого цілком адекватно відображає нинішню ситуацію для акцій, в тому числі і загальну думку (консенсус) про їхнє майбутнє. Однак, скажімо, через рік ціна, ймовірно, буде іншою, ніж сьогодні, хоча вона і через рік буде цілком адекватно відображати загальні умови і очікування для даного випуску акцій. Таке передбачення цін є сильно ризикованою справою, що має незначне відношення до професійного аналізу.
Аналітик цінних паперів повинен передбачати нову ситуацію і за допомогою детального дослідження позицій і перспектив компанії в майбутньому оцінити, позитивно чи негативно позначиться ця ситуація на ціні компанії. Таке тлумачення функцій аналізу припускає, що проникливість і майстерність аналітика щодо аналізу публічно доступної інформації дозволяють більш точно спрогнозувати майбутнє компанії, чим це можна зробити на основі поточної ринкової ціни. Цей підхід явно не прагне оцінити, чого ж варта акція насправді. Тут не визначається вартість акцій, а це, на думку аналітиків, і є головним.
Оцінка внутрішньої вартості. Другий підхід, різко контрастує з першим, намагається оцінювати акції незалежно від їх ринкової ціни. Оцінка внутрішньої вартості – це спроба визначити, чого акції коштують насправді, тобто ту ціну, за якою вони продавалися б, якби нормальний ринок зміг дати їм вірну ціну. Цей підхід є базовим для уявлення про аналіз цінних паперів.
У незалежної цінності акцій багато імен, з яких найчастіше використовується і тому найбільш знайоме – це внутрішня вартість. Застосовують і такі вирази: «нормальна вартість», «інвестиційна вартість», «розумна вартість», «справедлива вартість» (в деяких правових розглядах) і «оціночна вартість».
Повсюдно використовується найпоширеніший термін – «внутрішня вартість». Але якщо б зараз була можливість знайти альтернативне найменування для цього поняття, аналітики вибрали б більш точний вираз – центральна вартість, оскільки мова йде про центральну тенденцію, навколо якої коливається дійсна ринкова ціна.
Оцінка відносної вартості. Третій підхід спрямований не на внутрішню, а на відносну вартість. При цьому підході аналітики не приймають ідею повної незалежності внутрішньої вартості від поточного рівня цін на акції, а замість цього прагнуть визначити відносну вартість акції в термінах існуючого ринкового рівня цін. Наприклад, можна задати рівень капіталізації для конкретного випуску стосовно рівня капіталізації доходів або дивідендів певної вибраної групи акцій на кшталт S&P500 щодо поточного рівня капіталізації для групи галузевих акцій або порівнянної групи акцій зростання, до яких можна віднести оцінювані акції.

* Фрагменти з книги С.Коттла, Р.Мюррея, Ф.Блока «Анализ ценных бумаг Грэма и Додда», М., 2000 рік.
© 2003-2012  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"