інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Маржинальні угоди на фондовому ринку: функції та особливості*

Д. Чернишкін

В умовах фінансової кризи особливої актуальності набуло використання позичкового капіталу при здійсненні операцій з купівлі-продажу цінних паперів. У світовій і вітчизняній теорії і практиці подібні операції називаються маржинальними.

Сутність маржинальних угод проявляється через виконувані ними функції, однією з яких є функція генерації додаткового прибутку. На відміну від угод з цінними паперами, що здійснюються тільки за рахунок власного капіталу, використання позичкових коштів дозволяє трейдерам відкривати позиції, обсяг яких у рази перевищує розмір коштів учасників торгів. Беручи на себе екстремальний ризик, вони розраховують і на одержання екстремально високого прибутку.
Додатковий дохід може бути отриманий за рахунок використання учасником торгів позичкового капіталу як у формі грошових коштів, так і у вигляді цінних паперів. Позичковий капітал дозволяє збільшити як абсолютне значення прибутку, так і прибутковість власного капіталу. Наприклад, учасник ринку цінних паперів здійснює операції тільки за рахунок власних коштів. Купівля цінних паперів на суму 1 000 грн. і продаж їх через місяць по 1 100 грн. дає учаснику прибуток у розмірі 100 грн. або 10% від вкладених коштів. Розглянемо випадок, коли учасник торгів використовує власний капітал в розмірі 1 000 грн. і позичковий капітал у формі грошових коштів також обсягом 1 000 грн.
Плата за користування грошовими коштами становить 12% річних або 1% в місяць. Операція учасника торгів полягає в купівлі цінних паперів на суму 2 000 грн. і продажі через один місяць за ціною 2 200 грн. Таким чином, прибуток становить 200 грн. Плата за користування позичковими ресурсами складає 10 грн., а чистий прибуток дорівнює 190 грн. При цьому норма прибутковості власного капіталу зростає з 10% (при використанні тільки власного капіталу) до 19% (при використанні позичкових коштів). Таким чином, маржинальні угоди дозволяють збільшити не тільки абсолютний розмір прибутку (з 100 до 190 грн.), але і норму дохідності власного капіталу.
Отже, головна функція маржинальних угод полягає в збільшенні абсолютної і відносної прибутковості учасника ринку цінних паперів. Однак використання позичкових коштів дозволяє не тільки покращити показники результативності діяльності учасника ринку, але і виконує ряд інших функцій. Зокрема, маржинальні угоди дозволяють диверсифікувати інвестиційний портфель. Учасник торгів на ринку цінних паперів, обмежений розмірами власного капіталу, не має можливостей належним чином диверсифікувати свій інвестиційний портфель. Диверсифікація у такому випадку досягається за рахунок включення в інвестиційний портфель більшої, ніж міг собі дозволити учасник торгів до використання позикових коштів, кількості некорельованих інструментів.
Так, маючи в портфелі тільки цінні папери нафтогазового сектора, куплені за рахунок власних коштів, учасник ринку несе ризики зниження цін на нафту, яке може призвести до зменшення вартості всього портфеля. Якщо ж під заставу куплених нафтових акцій учасник придбає цінні папери некорельованих галузей, наприклад, акції банківського або телекомунікаційного сектора, то такий портфель може вважатися більш диверсифікованим, оскільки він менш чутливий до несприятливої зміни одного показника – ціни на нафту. Таким чином, використання позичкових коштів при здійсненні операцій на ринку цінних паперів дозволяє значно диверсифікувати інвестиційний портфель.
Наслідком виконання функції диверсифікації інвестиційного портфеля за допомогою маржинальних угод є поява функції забезпечення оптимального співвідношення між ризиком і прибутковістю інвестиційного портфеля. Одночасне відкриття різноманітних позицій як на зростання, так і на падіння ринку дозволяють сформувати оптимальний інвестиційний портфель, що забезпечує необхідну прибутковість при мінімальному ризику.
Наступна функція маржинальних угод полягає у можливості створення за допомогою позичкових коштів різноманітних інвестиційних стратегій. Ця функція реалізується за рахунок включення в інвестиційний портфель додаткової кількості фінансових інструментів.
Позичкові кошти (гроші або цінні папери), наприклад, дозволяють сформувати пірамідальну інвестиційну стратегію, яка полягає в збільшенні частки того або іншого інструмента в портфелі по мірі зростання його ринкової ціни. Крім того, за рахунок маржинальних угод учасник ринку може відкривати довгу позицію по тих паперах, які в даний момент часу мають потенціал росту, і коротку позицію – по тих інструментах, які зазнають тиску з боку продавців.
Виконання даної стратегії можливо тільки на широкому ринку, тобто на ринку, на якому не спостерігається єдиного тренда по всіх ліквідних цінних паперах. За цих умов маржинальні угоди забезпечують значну різноманітність інвестиційних стратегій.
Однією з функцій маржинальних угод є отримання прибутку за рахунок падіння ринкової вартості цінних паперів. Як відомо, за відсутності можливостей користуватися запозиченими цінними паперами учасники ринку здатні отримувати прибуток тільки за рахунок перепродажу куплених інструментів за вищими цінами, тобто тільки на зростаючому ринку. Продаж позичених цінних паперів дозволяє витягувати прибуток і на падаючому ринку, чим і користується величезна кількість песимістично налаштованих учасників торгів. Виконання даної функції відіграє велику роль не тільки в діяльності учасників торгів, але і є одним з найвагоміших джерел доходу брокерських компаній.
Маржинальні угоди дозволяють здійснювати й арбітражні операції. Як відомо, такі операції (операції з отримання прибутку за рахунок тимчасових ринкових невідповідностей) можливі при дотриманні умови різниці в цінах між купівлею та продажем активів. Арбітраж можливий, якщо два активи мають не просто різні ціни, але і мають при цьому однакові грошові потоки. Можливості для арбітражу виникають також при дотриманні наступної умови: актив, ціна якого в майбутньому відома, не торгується за ф'ючерсною ціною з дисконтом за безризиковою процентною ставкою. Умови здійснення арбітражних угод дозволяють зробити висновок про те, що в результаті дій арбітражерів згладжуються тимчасові ринкові невідповідності. На думку експертів, швидкість процесу вирівнювання цін є мірою ефективності ринку.
За допомогою маржинальних угод учасники ринку цінних паперів отримують можливість здійснювати короткий продаж дорогого інструменту і одночасну покупку відносно дешевого. Як правило така стратегія реалізується за допомогою висококорельованих інструментів, наприклад, акцій двох емітентів одного сектора економіки.
Наступною функцією маржинальних угод є функція суміщення інвестиційної та спекулятивної діяльності. Ця функція реалізується за рахунок формування довгострокової інвестиційної позиції та одночасного здійснення спекулятивних, короткострокових операцій. Наприклад, учасник ринку цінних паперів чекає підвищення ринкової ціни акцій певної компанії в довгостроковій перспективі і формує з цього інструменту свій інвестиційний портфель. При цьому в період утримання інвестиційної позиції даний учасник має можливість закласти придбані ним акції з метою спекулятивних, короткострокових маржинальних покупок і коротких продажів.
Маржинальні угоди також виконують функцію хеджування ризику знецінення інвестиційного портфеля. Сутність операцій хеджування полягає в тому, що учасник ринку цінних паперів має можливість хеджувати ризики своїх основних позицій за допомогою протилежних за видом операцій угод з інструментами, що корелюються.
Дана стратегія реалізується, як правило, із застосуванням цінних паперів однієї галузі, між якими спостерігається висока кореляція. Наприклад, довгу позицію по акціях одного банку можна захеджувати за допомогою короткої позиції по акціях іншого банку. При цьому учасник ринку може здійснити як повне, так і неповне хеджування, використовувати стратегії динамічного хеджування тощо. Фактично, хеджування інвестиційного портфеля за допомогою маржинальних довгих позицій і коротких продажів за своєю суттю близьке до хеджування за допомогою інструментів строкового фінансового рику – ф'ючерсів та опціонів. Однак на відміну від деривативів, при хеджуванні інвестиційного портфеля за допомогою маржинальних позицій учасник ринку обмежений у розмірах фінансового важеля, рівень якого нормативно регулюється, у той час як деривативи дозволяють використовувати фінансовий важіль значно більших розмірів.
Наступною функцією маржинальних угод є функція підвищення ліквідності та ефективності фінансового ринку. Теорія ефективного ринку передбачає, що в залежності від ступеня включення наявної суттєвої інформації в поточні ринкові ціни, можливе існування трьох форм ефективності – сильної, напівсильної та слабкої. Гіпотеза ефективності ринку в сильній формі стверджує, що в цінах відображена вся наявна інформація. Гіпотеза у напівсильній формі припускає, що в цінах відображена лише загальнодоступна інформація. Гіпотеза в слабкій формі постулює, що в поточних цінах відображена лише та інформація, яку можна отримати з минулих цін. За будь-якого рівня ефективності тиск на ринок, що здійснюється інтенсивною конкуренцією між спекулянтами і арбітражерами, які намагаються використовувати інформацію і відхилення від цінових пропорцій, приведе до того, що конкуруючі ринки будуть завжди інформаційно ефективними. Таким чином, спекулятивно налаштовані короткострокові учасники ринку, що використовують у своїх стратегіях як власний капітал, так і позичкові кошти, підвищують ліквідність ринку, а отже, і його ефективність.
Однією з найбільш суперечливих з практичної точки зору є функція створення і підтримки цінових трендів. Саме маржинальні угоди дозволяють будувати подібні до фінансових пірамід інвестиційні стратегії, які лежать в основі формування та підтримки цінових трендів на фінансових ринках. Купівля акцій, використання їх для забезпечення під позикові кошти, за які купуються нові акції, що закладаються для отримання нових позичкових коштів призводить до того, що відносно незначні за обсягами власного капіталу учасники ринку здатні впливати на цінову кон'юнктуру. Вірне і зворотне – при зниженні курсу акцій брокер починає в масовому порядку закривати маржинальні позиції своїх клієнтів, в результаті чого зниження курсу акцій набуває неконтрольованого характеру. Саме за таким сценарієм розвивалися події восени 2008 року на міжнародних ринках цінних паперів напередодні світової фінансової кризи.
На думку учасників, ринку саме примусове закриття брокерами коротких позицій своїх клієнтів призвело до того, що ціна акцій багатьох емітентів за короткий проміжок часу значно підвищилася. Варто також зазначити, що виконання функції створення цінових трендів носить самопідтримуючий характер, оскільки чим сильніше і яскравіше виражений ціновий тренд, тим більша ймовірність примусового закриття маржинальної позиції з боку брокерської компанії. Очевидно, що в деяких випадках ринкові механізми не в змозі розірвати порочне коло (сильний тренд – примусове закриття – сильний тренд) самостійно, що вимагає втручання регуляторних органів.

* За матеріалами uecs.ru.

© 2003-2013  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"