інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Інституціональні аспекти ефективності ринку корпоративних облігацій *

М. Петросян

Ринок корпоративних облігацій є одним з динамічних сегментів фінансового ринку, з великою кількістю учасників, диверсифікованими параметрами облігаційних позик і досить еластичним попитом з боку інвесторів.

Коли говорять про ефективний ринок цінних паперів, то вважається, що це такий ринок, де ціни на фінансові інструменти відображають всю доступну інформацію про фактори, що впливають на їхню надійність. Таким чином, фондовий ринок вважається ефективним, якщо виконуються наступні умови: 1) всім учасникам ринку доступна вся інформація без надмірних витрат на її отримання; 2) відсутні транзакційні витрати, пов'язані з проведенням операцій; 3) всі суб'єкти, які функціонують на ринку, усвідомлюють, що в цінах закладена вся поточна інформація.
Очевидно, що в реальних умовах жоден ринок в світі не може бути названий абсолютно ефективним. Для вирішення цієї проблеми теорія ефективного ринку вводить поняття форми ефективності ринку. Принцип, на якому заснована дана класифікація, простий: чим більш повним є набір інформації, до якого кожний інвестор має вільний доступ, тим більш ефективним є ринок. Ю.Фама виділив три форми ефективності: слабку (weak-form efficiency), напівсильну (semistrong-form efficiency), сильну (strong-form efficiency).
Слабка форма ефективності полягає в тому, що ринку відомі тільки минулі значення цін і доходностей цінних паперів. Напівсильна форма ефективності ринку передбачає, що учасникам ринку доступна разом зі статистичною інформацією про минулі ціни і прибутковість цінних паперів, також і вся загальнодоступна інформація, включаючи ту, що міститься в періодичних виданнях, телевізійних- та радіоновинах, аналітичних оглядах. Сильна форма ефективності ринку характеризує ринок, де абсолютно вся інформація, в тому числі й інсайдерська, доступна суб'єктам ринкових відносин.
Пасивний інвестиційний підхід заснований на тому, що ринок облігацій характеризується сильним або середнім ступенем ефективності, інакше кажучи, поточні ціни точно реагують на всю доступну для широкого кола інвесторів інформацію. Таким чином, облігації справедливо оцінюються на ринку і дають можливість учасникам ринку отримувати прибуток, порівнянний з ризиком. Крім переконання у правильній оцінці вартості боргових зобов'язань ринком, інвестори, які застосовують пасивні стратегії, переконані в тому, що спроби відбору облігацій (виявлення невірно оцінених паперів), а також гра на строках (купівля довгострокових облігацій при прогнозуванні падіння ринкових процентних ставок і, навпаки, придбання цінних паперів з близьким строком погашення при прогнозі зростання процентних ставок) не приведуть до досягнення інвестором рівня прибутку вище середньоринкового.
Активний же підхід до формування і управління портфелем облігацій заснований на протилежному припущенні про те, що ринок корпоративного боргу не ефективний, і тому при використанні відбору облігацій та інших активних стратегій можливо отримати дохід, що перевищує середній дохід на ринку.
Таким чином, вибір інвестором інвестиційного підходу до формування і управління портфелем корпоративних облігацій залежить від того, якою формою ефективності володіє даний ринок.
При проведенні аналізу ефективності ринку облігацій необхідно враховувати і інституційний аспект, що впливає на формування рівноваги на ринку облігацій. Це обумовлено тим, що в реальному світі транзакційні витрати завжди позитивні, і тому інституціональна система здійснює вплив на ефективність ринку.
Можливо запропонувати наступну послідовність для проведення інституційного аналізу ефективності ринку корпоративних облігацій, який нерозривно пов'язаний з фондовим ринком.
Першим етапом є виявлення групи факторів, що роблять найбільший вплив на його еволюцію, а також їх взаємодію між собою.
Розглянемо історію формування вітчизняного ринку корпоративних облігацій, щоб визначити найбільш значущі фактори інституціонального характеру, що здійснюють на нього свій вплив.
Своїм динамічним розвитком ринок цінних паперів зобов'язаний державним методам примусу, що визначаються політикою економічних реформ, тобто суб'єктивних факторів. У розвинених країнах протилежна ситуація: створені інститути сформували певну модель розвитку економіки країни та економічної політики. Це, з одного боку, сприяє стабільності економіки, з іншого – ускладнює процес змін в економічній політиці, зумовлених впливом зовнішніх факторів.
На другому етапі на підставі наявної інституціональної сітки досліджується взаємодія між факторами, що визначають ефективність процесу ціноутворення.
В рамках інституціонального підходу до аналізу ефективності ціноутворення її ступінь визначається з урахуванням розвиненості національної економіки. Наприклад, показниками розвитку ринку державних або корпоративних облігацій є рівень дохідності до погашення, що слугує одночасно кількісною мірою ризику інвестицій у ці папери, а також рейтингом країни-емітента. Але все ж домінуючими умовами ринкової ефективності слугує наявність системи захисту прав інвесторів, законодавчої бази, що регулює відносини на фондовому ринку, розвиненої системи розкриття інформації про компанії-емітенти, а також зведення правил торгівлі на біржі. Природа цих факторів носить інституційний характер, а нестабільність цих інститутів і є причиною підвищення ризикованості інвестицій на ринку корпоративних облігацій. Ступінь інформаційної прозорості ринку цінних паперів визначається, по-перше, наявністю вільного доступу до інформації про фінансове становище підприємства-емітента, менеджменту і діяльності компанії, а по-друге, швидкістю передачі широкій публіці і повнотою відомостей про котирування цін на цінні папери компанії та обсягами торгів .
Таким чином, основним критерієм розвиненості фондового ринку є стабільність інститутів йо го регулювання, тобто їхня здатність здійснювати регулюючі функції протягом тривалих періодів часу.
Інституціональний вплив можливо оцінити, аналізуючи ступінь розвитку інститутів ринку корпоративних облігацій в країнах СНД порівняно з ринком облігацій розвинених країн. Інститути можна ранжувати за ступенем значущості їх впливу на ефективність ринку корпоративних паперів. На основі практичного досвіду торгівлі на біржі результати аналізу можна представити у вигляді наступної таблиці (Табл. 1).
З таблиці можна зробити висновок про середній рівень розвитку інституційного середовища ринку корпоративних облігацій як такий, що є нижче середнього.
Альтернативним способом перевірки ефективності ринку корпоративних облігацій є вимірювання результатів, досягнутих портфельними менеджерами фондів облігацій. Даний аналіз передбачає обчислення розміру прибутку, реалізованого ними протягом певного проміжку часу, що називається періодом оцінки, а також вимірювання ризику вкладень. Професійні управляючі капіталом вважаються кращими інвесторами, ніж дрібні гравці фондового ринку. Портфельні менеджери фондів першими отримують фінансові звіти компаній-емітентів, володіють широким аналітичним інструментарієм і в цілому більш інформовані в порівнянні зі звичайними інвесторами. Оцінка ступеня ефективності ринку облігацій зводиться до відповіді на питання: чи змогли менеджери кращих пайових фондів облігацій отримати прибутковість вище середньоринкової, не перевищуючи при цьому ризик бенчмарка.

* За матеріалами dis.ru.
© 2003-2013  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"