інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Пол Дж. Гетті про купівлю та продаж акцій*

Пол Дж. Гетті (1892-1976), нафтовий магнат, який набув мільярдних статків, скуповуючи акції компаній, що торгувалися нижче їх балансової вартості. Операції на фондовому ринку дозволили йому стати одним із найбагатших людей світу.

Схем швидкого збагачення за допомогою купівлі-продажу акцій не існує.
Якби такі схеми працювали, кожна людина на землі стала б мільйонером.
Це настільки ж вірно для ринкових операцій на фондовому ринку, як для будь-якої іншої форми підприємницької діяльності.
На фондовому ринку можна робити гроші – дуже багато грошей. Але їх не можна зробити одним махом або в результаті випадкової купівлі та продажу.
Великий прибуток приходить розумному, обережному і терплячому інвестору, а не необачному та жадібному спекулянту. Навпаки, саме спекулянт зазнає збитків, коли ринок раптово починає падати.
Загартований інвестор купує його акції, коли вони дешеві, і тримає їх, поки вони підвищуються протягом тривалого часу, переживаючи під час великого руху окремі падіння та різкі спади.
«Купуйте, коли ціни акцій низькі – чим нижче, тим краще, і тримайте свої цінні папери, – порадив мені один дуже успішний фінансист багато років тому, коли я тільки почав купувати акції. – Опирайтеся на тренди і не турбуйтеся про струси. Думайте про довгострокові цикли та ігноруйте випадкові злети і падіння...»
Величезні маси людей, які купують акції, здається, нездатні засвоїти ці прості принципи. Вони не купують, коли ціни низькі. Вони бояться помилитися. Вони чекають, поки акція почне підвищуватися – все більше і більше, і тоді купують, тому що думають, що так вони отримують щось надійне. Дуже часто вони купують занадто пізно – безпосередньо перед тим, як акція досягає одного зі своїх піків. Тоді вони зазнають збитків, навіть якщо ціна падає всього на кілька пунктів...
Історія показує: загальний тренд цін акцій – подібно до загальної тенденції вартості життя, зарплати і майже всього іншого – спрямований вгору. Природно, були і завжди будуть падіння, короткострокові спади, загальні спади і навіть депресії, але вони незмінно супроводжуються відновленнями, які піднімають ціни більшості акцій до нових максимумів. Якщо виходити з того, що акція і компанія, що її випустила, солідні, інвестор навряд чи може втратити, якщо купує акції і тримає їх доти, поки не розпочнеться висхідний цикл.
До того ж розумний інвестор розуміє: фондовий ринок більше не можна розглядати як щось єдине.
Сьогоднішній фондовий ринок занадто великий і складний, щоб робити узагальнені прогнози про напрям, яким він буде слідувати.
Сучасний фондовий ринок необхідно розглядати як групи акцій, але недостатньо лише класифікувати їх як, скажімо, акції промислових підприємств або літакобудівних компаній тощо.
Настала ера постійних і революційних, наукових і технологічних змін та досягнень. Не тільки окремі фірми, але й цілі галузі повинні оцінюватися, виходячи з їхньої здатності йти в ногу з потребами майбутнього.
Інвестор повинен переконатися, що ні продукти компанії, в яку він вкладає капітал, ні сама ця конкретна галузь через кілька років не застаріють.
На початку цього століття проникливі люди зрозуміли, що автомобілі мають краще майбутнє, ніж вози, що акції виробників автомобільних шин є кращими об’єктами інвестування, ніж акції фірм, які виробляли колеса для фургонів.
Трамвайна промисловість була хорошою ставкою, поки трамваї не почали витіснятися автобусами.
Літакобудівники, які виробляли лише обтягнуті полотном машини, після появи суцільнометалевих літаків залишилися практично без майбутнього.
Сьогодні виробник реактивних або турбогвинтових транспортних літаків має набагато більше шансів залишитися в бізнесі і робити гроші, ніж той, який продовжує випуск транспортників з поршневими двигунами.
Справді дивно, що багато інвесторів не в змозі правильно оцінити економічну ситуацію. Вони будуть купувати акції нестійких або вмираючих фірм і галузей промисловості та ігнорувати спокусливі можливості купівлі акцій компаній і галузей, які з часом не можуть принести величезні прибутки.
З цього випливає: інвестор повинен якомога більше знати про компанії, акції якої він купує.
Нижче подано деякі з питань, на які інвестор повинен отримати задовільні відповіді перш ніж вкладати свої гроші:
1. Яка історія компанії: чи є вона солідною шанованою фірмою і чи має компетентне, ефективне та досвідчене керівництво?
2. Чи будуть товари або послуги, вироблені компанією, користуватися постійним попитом в недалекому майбутньому?
3. Чи знаходиться компанія у галузі, де відсутній небезпечний надлишок конкуренції, і чи займає вона гарну конкурентну позицію?
4. Чи є політика і дії компанії досить далекоглядними і агресивними, але без закликів до необґрунтованого і небезпечного надмірного розширення?
5. Чи витримає балансовий звіт корпорації ретельну перевірку критично налаштованим і неупередженим аудитором?
6. Чи має корпорація задовільну історію доходів?
7. Чи виплачувалися акціонерам регулярно розумні дивіденди? Якщо виплати дивідендів пропускалися, чи були на те достатні причини?
8. Чи знаходиться компанія в даний час в безпечних межах, що стосуються довгострокового і короткострокового запозичення?
9. Чи рухалася ціна акції за останні кілька років вгору або вниз без надмірно широких і явно непояснених коливань?
10. Чи не перевищує вартість чистих ліквідних активів компанії на акцію вартість звичайної акції на фондовій біржі на той момент, коли інвестор розглядає можливість покупки?
Багато покупців акцій не ставлять собі таких питань. У деяких випадках вони купують акції компаній, які протягом деякого часу не показують прибутку. Але акції «стають гарячими», як люблять говорити спекулянти, і за декілька тижнів або навіть днів зростають щодо ціни емісії в кілька разів. Потім хтось розуміє, що весь цей жар створюється виключно ірраціональною покупкою, і ціни різко падають.
Повторю, особисто я вважаю, що обрані – і я хочу ще раз підкреслити слово обрані, – звичайні акції, чудові інвестиції.
Сьогодні на ринку є величезна кількість чудових пропозицій.
Серед них багато акцій, випущених компаніями з чистими ліквідними активами, що перевищують вартість випущених ними акцій на фондовій біржі в два, три, чотири і навіть більшу кількість разів.
Що це означає для інвестора? Добре, припустимо, якась міфічна корпорація XYZ має реалізовані активи чистою вартістю 20 млн дол. В той же час вона має в обігу 1 млн звичайних акцій, що продаються по 10 дол. за штуку. Арифметика проста. Чиста вартість в розмірі 20 млн дол. реалізованих активів компанії вдвічі перевищує загальну вартість її звичайних акцій, що знаходяться в обігу, у розмірі 10 млн дол. Таким чином, будь-яка людина, що купила одну звичайну акцію корпорації XYZ за 10 дол., купує реальні активи на 20 дол.
Ця ситуація не така вже незвичайна, як можна було б уявити, і розумний досвідчений інвестор витрачає свій час і сили на їх пошук.
Хоча, повинен визнати, такі випадки рідкісні, – особливо проникливі інвестори виявляють компанії, які мають нерозподілені надлишки, рівні значному проценту ринкової вартості звичайних акцій, що перебувають в обігу. Кожен, хто купить акції такої компанії, фактично купує суму грошей, рівну пристойній частині його інвестиції, а також частку інших активів корпорації.
Я міг би зазначити, однак, що ситуація може бути повністю протилежною, але інвестор буде все одно в безпеці.
Людині не обов’язково купувати акції компанії, чиї сховища розпирає від грошей, щоб зробити пристойну інвестицію. Є багато випадків, коли абсолютно здорова компанія відчуває дефіцит готівки.
Інший цінний секрет інвестування: власники солідних цінних паперів ніколи не повинні панікувати і позбуватися від своїх запасів, коли ціни ковзають вниз.
Під час різких спадів піддається паніці велика кількість людей, вони продають, коли їхні акції падають на кілька пунктів, аби побачити, як незабаром ціни знову йдуть вгору.
Професійний або досвідчений напівпрофесійний інвестор має мало спільного зі спекулянтами, які з надією грають на ринку, коли ціни нерівно рухаються вгору.
Старий інвестор об’єктивно шукає вигідні угоди в акціях зростання – він купує їх і тримає, і, як правило, після закінчення кількох років отримує пристойний прибуток. Він робить ставку на клімат – враховує всі необхідні допущення і приймає всі необхідні застережливі заходи, щоб витримати будь-які шторми фондового ринку.
Досі існує старе неправильне уявлення, що маленький інвестор або інвестор-любитель перебуває у владі великих інвесторів і фінансистів.
Можливо, так і було в туманні та віддалені дні, але сьогодні все по-іншому.
В наші дні ніякий безжалісний жадібний магнат з Уолл-стріт не може пристосувати ринок до своїх потреб або робити корнер на акціях цілої галузі промисловості.
З одного боку, фондові операції прискіпливо регулюються високоефективними і потужними охоронними організаціями та агентствами, наприклад, Федеральною комісією з цінних паперів і бірж – SEC.
З іншого боку, звичайні акції найбільших корпорацій належать тисячам і десяткам тисяч людей, організацій, груп взаємних фондів і так далі. «Великі» інвестори рідко володіють більше ніж порівняно малим процентом звичайних акцій великої корпорації.
Це професійний інвестор, швидше, залежить від дій спекулянта і любителя, оскільки саме вони визначають модель поведінки ринку.
Професійний інвестор купує акції виходячи з того, що можна було б назвати науковою або, принаймні, розумною, підставою. Він об’єктивно і з великою обережністю аналізує факти і дані та купує з метою довгострокового інвестування. Він, по суті, вважає, що акції, які він купує, за наступні кілька років помітно зростуть у своїй вартості.
Саме емоційний непрофесійний інвестор кидає ціну акції вгору або вниз під час випадкових і більш-менш недовговічних ривків. Висловлення політичного діяча, заяви або прогнози авторитетного вченого, газетна стаття або чутка – таких речей достатньо, щоб викликати з боку тисяч самозваних інвесторів стрімку купівлю акцій або їх панічний продаж. Коли на ринку панує натовп, у професійного інвестора не залишається ніякого вибору, крім як спокійно сидіти і чекати, поки ентузіазм або паніка спекулянтів і непрофесіоналів не зійде нанівець.
Загартований інвестор не дозволяє тимчасовим коливанням цін фондового ринку якось впливати на його рішення.
Зазвичай він чекає, поки ціни не повернуться приблизно до тих рівнів, на яких він хоче купувати або продавати.
Він терплячий і навіть не дуже поспішає, оскільки він інвестор, а не гравець і не спекулянт.
Люди часто запитують мене, яку особливу пораду міг би я дати людям, які мають різні суми – 1 000 дол., 10 000 дол., 100 000 дол. або навіть більше – для інвестування у звичайні акції.
Мої відповіді завжди одні й ті ж. Якби я мав 100 або 1 000 000 дол. інвестиційного капіталу, то розглядав би покупку тільки звичайних акцій, що котируються на великій фондовій біржі. Я застосував би правила і тести, перераховані мною, щоб обрати найбільш солідні і багатообіцяючі акції зростання.
І додам, звичайно, я ігнорую поради теоретиків, які розказують про безглузді формули або «секретні» методи отримання на фондовому ринку величезного і швидкого прибутку.
Останніми роками з’являються книги, де описані можливості швидкого збагачення. Досвідчені фінансисти та інвестори сміються над ними – або, скоріше, відчувають тільки жалість по відношенню до людей, які сліпо вірять «порадам» у таких книгах.

*За матеріалами книги П.Красса «Классические труды великих биржевых спекулянтов и легенд Уолл-стрита», М., «ИК «Аналитика», 2002.
© 2003-2013  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"