інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Взаємодія банків з колекторськими компаніями:
можливості та процедури

С. Гараган, О. Павлов

Кризова ситуація, що розвивається сьогодні у фінансово-економічній сфері, характеризується такими тенденціями на кредитному ринку і в галузі стягнення простроченої заборгованості, як:
1. Зниження темпів росту кредитування.
2. Посилення тенденції зростання простроченої заборгованості.
3. Жорсткість вимог до позичальників. Одним з напрямків посилення вимог до позичальників є більш ретельна перевірка їхньої благонадійності, що зазвичай вимагає додаткових витрат.
4. Скорочення кількості наданих кредитів при існуванні незмінного числа осіб, схильних до кредитного шахрайства. Це може викликати зростання шахрайських спроб одержання кредитів. А з урахуванням пов'язаного із кризою зниження рівня життя населення цілком можливе розширення кола осіб, які прагнуть поліпшити своє матеріальне становище за рахунок кредиту, від погашення якого мають намір ухилитися. Даний фактор обумовлює необхідність посилення прийнятих заходів щодо запобігання кредитного шахрайства, у першу чергу якісної верифікації даних, які надають банку потенційні позичальники.
5. Збільшення обсягів боргів, переданих банками для стягнення колекторам. Однак, на думку багатьох фахівців, це явище має тимчасовий характер. У середньостроковій перспективі внаслідок згортання ряду кредитних програм, а можливо, і зменшення кількості гравців на ринку роздрібного кредитування, ці обсяги будуть скорочуватися. При цьому може виникнути надмірність можливостей колекторських агентств.
Таким чином, найближчим часом можна очікувати, з одного боку, прийняття банками посилених заходів щодо зниження своїх витрат, а з іншого – необхідності включення додаткових операцій і використання додаткових інформаційних ресурсів у бізнес-процесі розгляду кредитних заявок, що вимагатиме певних витрат. Для розв’язання цього протиріччя можуть бути залучені сили колекторських організацій, які на основі договору з банком-замовником здійснювали б перевірку благонадійності потенційних позичальників.
На думку колекторів, сьогодні, завдяки власним інформаційним базам, наявності спеціалізованих IT і кадрового потенціалу, у колекторських компаній існує можливість побудови власних моделей оцінки платоспроможності позичальника. Відзначається, що залучення колекторських агентств до оцінки потенційних позичальників на етапах ухвалення кредитного рішення є елементом зниження кредитного ризику.
Така пропозиція може бути привабливою для середніх і невеликих кредитних організацій, відповідні підрозділи яких мають обмежені можливості з перевірки благонадійності потенційних клієнтів.
Комплекс послуг, що надаються банку колекторським агентством, можна визначити в такий спосіб.
На етапі розгляду кредитної заявки агентство залучається для верифікації даних потенційного позичальника й, можливо, також для оцінки його платоспроможності. Юридичних перешкод для аутсорсинга операцій з перевірки благонадійності в зазначених документах не вбачається. Проблеми дотримання норм чинного законодавства, пов'язані з наданням колекторам інформації про позичальника й свої правовідносини з ним, вирішуються шляхом включення відповідних положень у кредитний договір.
Банк оплачує проведення агентством робіт у відношенні своїх потенційних клієнтів.
У випадку невиконання позичальником зобов'язань щодо погашення кредиту банком може бути ухвалено рішення про передачу його заборгованості для стягнення агентству, що проводило попередню перевірку даної особи (фізичної або юридичної). При цьому колекторська організація має впевненість у вірогідності даних про позичальника, за допомогою яких її представники можуть установити з ним зв'язок для забезпечення повернення заборгованості. Стає менш імовірною ситуація, коли за наявними контактними телефонами й адресами установити такий зв'язок виявляється неможливим. З метою стимулювання якісного проведення робіт з верифікації даних про позичальника вартість стягнення боргу із клієнта, що перевірявся даним агентством, може визначатися з певним дисконтом. Якщо ж агентство за результатами верифікації видало рекомендацію про відмову у наданні кредиту, а банк все-таки вирішив кредитувати дану особу, то вартість робіт зі стягнення заборгованості може бути підвищена або проводитися за звичайними тарифами.
Ще одне типове завдання колекторських організацій – оцінка портфеля боргів, пропонованих кредитором колекторам для стягнення. На думку аналітиків, повільний розвиток боргового ринку, насамперед, пов'язаний з відсутністю ефективних методик оцінки портфелів боргів: продавець боїться понести витрати при недооцінці портфеля, а покупець – при його переоцінці, таким чином, перші найчастіше призначають ціни, значно вищі, ніж хотілося б останнім.
Велике значення для оцінки можливості стягнення боргу має вірогідність інформації про позичальника, наявної в колекторів. Якщо ця інформація при попередній перевірці на етапі оцінки боргового портфеля не підтверджується, можна чекати підвищених витрат на розшук клієнта. Склад даних про позичальника може бути різним – від прізвища, імені та по батькові до повної анкети позичальника. Очевидно, що повна інформація в більшості випадків полегшує як попередню оцінку боргу, так і діяльність колекторів з безпосереднього стягнення заборгованості. При цьому перевірку вірогідності (верифікацію) даних про позичальника доцільно, на нашу думку, проводити в автоматизованому режимі.
Використання програмних засобів, що забезпечують автоматизовану верифікацію даних про позичальників, є не використовуваним багатьма колекторськими організаціями ресурсом, що дозволяє підвищити ефективність їхньої діяльності в сучасних і перспективних умовах.
Основні вимоги до автоматизованих систем верифікації полягають у наступному:
1) відповідність між організацією бізнес-процесів компанії-користувача й алгоритмами функціонування системи;
2) забезпечення ефективної верифікації даних про об’єкти, що перевіряються;
3) відповідність витрат на проведення автоматизованої верифікації очікуваного прибутку користувача з урахуванням інших витрат на роботу по даному об'єкту;
4) інтеграція з інформаційними системами організації-користувача на рівні автоматизованого обміну вхідними й вихідними даними;
5) раціональна мінімізація обсягів неавтоматизованих операцій;
6) забезпечення можливостей аналізу результатів проведених перевірок, інформації про наступні операції, пов'язані з даним об'єктом, а також корегування алгоритмів функціонування системи на основі отриманих результатів.
До основних принципів побудови системи, що забезпечує реалізацію зазначених вимог, можна віднести наступні:
- забезпечення пошуку й аналізу даних про об’єкти, що перевіряються, за максимально можливим, з урахуванням припустимих витрат, обсягом доступної інформації як із внутрішніх, так і із зовнішніх джерел;
- вибір для проведення аналізу найбільш суттєвих характеристик об'єктів, що перевіряються, і організація їхньої багаторазової перевірки за незалежними джерелами (перехресна перевірка);
- використання рішень і технологій, що забезпечують максимально можливе підвищення оперативності вирішення завдань, у тому числі, можливо, засобів автоматичного доведення інформації по телефону;
- організацію виявлення об'єктів, пов'язаних із об’єктами, що перевіряються, і проведення аналізу наявної інформації про ці об'єкти для використання в якості даних, що характеризують основний об’єкт, що перевіряється, і встановлення з ним зв'язку;
- застосування спеціальних алгоритмів виявлення ознак можливого шахрайства;
- проведення аналізу інформації, одержуваної при проведенні верифікації, і відомостей про результати подальшої взаємодії з об'єктами, що перевірялися, з метою підвищення ефективності діяльності організації-користувача.
До джерел інформації, які можуть використовуватися при проведенні перевірок, належать внутрішні ресурси системи (база даних про об'єкти, що перевірялися раніше, результати їхньої перевірки й подальшої взаємодії; база даних про об'єкти, по яких є інформація про недоцільність установлення з ними ділових відносин (стоп-аркуш) тощо); масиви довідкової інформації (телефонні книги, адресні довідники й ін.); бази даних з онлайн-доступом (ресурси державних структур: насамперед, регуляторних органів); публікації в Інтернеті.
Аналіз інформації про фізичних і юридичних осіб доцільно проводити за наступними основними етапами:
1) прийом формалізованої заявки на проведення перевірки від зовнішньої інформаційної системи;
2) зберігання й нагромадження даних про об'єкти, що перевірялися, і об'єкти, перевірка яких можлива в перспективі;
3) пошук і аналіз даних про об’єкт, що перевіряється у внутрішніх інформаційних ресурсах;
4) пошук і аналіз даних про об’єкт, що перевіряється у масивах довідкової інформації;
5) пошук і аналіз відомостей про об’єкт, що перевіряється у базах даних з онлайн-доступом;
6) пошук і аналіз відомостей про об’єкт, що перевіряється за допомогою пошукових систем в інтернет-публікаціях;
7) перевірка наявності ознак можливого шахрайства із застосуванням спеціальних алгоритмів;
8) видача формалізованих результатів перевірки в зовнішню інформаційну систему;
9) аналіз результатів проведених перевірок (формування статистичної звітності по різних інформаційних зрізах).
На думку авторів, застосування в діяльності колекторських організацій і кредитних брокерів інформаційних систем автоматизованої верифікації даних про клієнтів, побудованих на основі вищеописаних положень, може сприяти підвищенню ефективності ведення бізнесу в сучасних і перспективних умовах.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"