інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Директиви Європейського Союзу щодо діяльності інвестиційних фондів*

Діяльність інвестиційних фондів у Європейському Союзі регулюється спеціальним законодавством, що складається із чотирьох директив і впроваджувальних заходів до них.
Директива 2001/107/ЕС про узгодження законів, нормативних актів і адміністративних положень, які стосуються інструментів спільного інвестування в обігові цінні папери (далі – ІСІОЦП) (директива про управління);
Директива 2001/108/ЕС, яка вносить зміни та доповнення до директиви Ради 85/611/ЕС і поширює номенклатуру активів, які можуть інвестуватися ІСІОЦП (директива про продукти);
Директива 2004/39/ЕС (Директива щодо ринку фінансових інструментів – ДРФІ), яка містить положення, що застосовуються до управлінських компаній (див. у наступному номері “ФРУ”);
Директива 2005/1/ЕС, якою Контактний комітет ІСІОЦП замінюється на Європейський комітет цінних паперів.

Директива про управління
Ця директива має три головних мети: (1) розширити види діяльності, яка може здійснюватися управлінськими компаніями; (2) забезпечити таким компаніям паспорти ЄС, які дозволяють їм здійснювати свої операції на всій території ЄС; та (3) запровадити спрощений формат проспекту емісії з метою забезпечення інвесторам більш доступної та всебічної інформації. Крім того, директива про управління передбачає детальні умови отримання дозволів у регуляторних органів держав – членів ЄС.
Директива про управління поширює дозволену діяльність управлінських компаній, узгоджує її із вимогами директиви про інвестиційні послуги (далі - ДІП) і включає до неї управління ІСІОЦП, інвестиційні фонди, що не належать до ІСІОЦП і рахунків, які знаходяться в управлінні (включаючи приватні пенсійні фонди), та другорядну діяльність, таку як зберігання цінних паперів, розпорядження, консультування з інвестиційних питань і послуги трансфертних інституцій.
Директива про управління запроваджує паспорт, який дозволяє управлінській компанії, ліцензованій регуляторним органом однієї держави – члена ЄС, здійснювати свою діяльність на території усіх держав – членів ЄС за умови дотримання вимог щодо повідомлення приймаючої держави. Хоча управлінські компанії можуть делегувати деякі свої функції, вони не повинні цього робити у такий спосіб, щоб усуватися від виконання своїх завдань. Управлінські компанії мають здійснювати заходи із моніторингу діяльності будь-якої організації, якій вони делегували свої функції, і повинні забезпечувати, щоб такі організації були кваліфікованими і здатними виконувати свої обов’язки, тобто управлінські організації мають демонструвати рівень нагляду та контролю, який від них вимагається.
Директива про управління запроваджує концепцію спрощеного проспекту, який повинен бути сприятливим для інвестора і має містити всю інформацію, яка видається необхідною для прийняття інвестором свідомого рішення. Зокрема, проспект повинен містити таку інформацію: (1) країна реєстрації ІСІОЦП та найменування управлінської компанії, провайдерів послуг, аудиторів і промоутера фонду, (2) мета інвестування та інвестиційна політика, попередження про ризики і інформація про інвестора; (3) податковий режим, комісійні та гонорари, витрати; (4) відомості про підписку/ викуп/ конверсію, політика розподілу та балансова вартість із розрахунку на одну акцію; та (5) назва регуляторного органу, у якого можна отримати проспект і звіти фонду.
Директива про управління передбачає, що регуляторні органи держав – членів не повинні надавати дозвіл на діяльність управлінської компанії, якщо особи, які проводять операції управлінської компанії, мають не достатньо гарну репутацію і видаються не достатньо досвідченими, щоб управляти ІСІОЦП (професійна придатність). Рішення щодо оперативної діяльності управлінської компанії мають ухвалювати, принаймні, дві особи, які відповідають таким вимогам (принцип «чотири ока»).
Крім того, у разі наявності тісних зв’язків між керівництвом компанії й іншими фізичними або юридичними особами компетентні органи можуть видати дозвіл на діяльність компанії лише у випадку, коли такі зв’язки жодним чином не заважають керівництву компанії виконувати його керівні функції.
Директива про управління також вимагає, щоб регуляторні органи держав - членів ЄС не видавали дозвіл на діяльність управлінської компанії доти, поки вона не повідомить їм назву акціонерів чи членів, прямих або опосередкованих, фізичних чи юридичних осіб, які утримують кваліфікаційний пакет акцій, а також суму таких пакетів акцій. Регуляторні органи мають відмовити у наданні дозволу на діяльність управлінської компанії, якщо, на їхню думку, акціонери або члени управлінської компанії не відповідають встановленим вимогам, з огляду на необхідність забезпечувати зважене та обережне управління компанією.

Директива про продукти
Ця директива включає до кола фінансових інструментів таке: (1) обігові цінні папери та інструменти грошового ринку; (2) банківські депозити; (3) паї інших інвестиційних фондів; (4) деривативи фінансових інструментів; і (5) індексні фонди. Обігові цінні папери визначаються як: (1) акції компаній й інші цінні папери, що прирівнюються до акцій компаній; (2) облігації й інші форми сек’юритизованого боргу; та (3) будь-які інші обігові цінні папери, які надають право придбавати будь-які такі обігові цінні папери шляхом підписки чи обміну.
Директива про продукти запроваджує загальні ліміти на інвестиції в фінансові інструменти, випущені або зроблені тим самим органом, а також індивідуальні ліміти на конкретні інструменти.

Загальні ліміти
Директива про продукти запроваджує загальні ліміти на інвестиції в фінансові інструменти, випущені або зроблені тим самим органом. Зокрема, фондам ІСІОЦП загалом дозволяється інвестувати 35 % своїх активів в (1) обігові цінні папери та інструменти грошового ринку; (2) депозити та / або (3) деривативи, випущені або зроблені із тим самим органом. Максимальний ліміт у розмірі 20 % вартості чистих активів (далі – ВЧА) фонду ІСІОЦП застосовується до (1) обігових цінних паперів та інструментів грошового ринку; (2) депозитів та / або (3) операцій із деривативами БП, випущеними або зробленими тим самим органом. Таким чином, ліміт у розмірі 20% застосовується до загального обсягу інвестицій, включаючи деривативи, які знаходяться в обігу на регульованому ринку, також деривативи без посередника (далі – БП). Для цілей розрахунку цих лімітів об’єднання компаній вважають одним емітентом.

Ліміти на обігові цінні папери та інструменти грошового ринку
В обігові цінні папери та інструменти грошового ринку, випущені одним емітентом, фонд ІСІОЦП може інвестувати не більше 5 % своїх активів. Держави – члени можуть підвищити цей ліміт до 10 %, але загальна вартість позицій, що перевищують 5 %, не може бути більшою ніж 40 % ВЧА. Держави – члени можуть дозволити фонду ІСІОЦП інвестувати не більше 35 % своїх активів в обігові цінні папери та інструменти грошового ринку, випущені або гарантовані державою – членом ЄС або її місцевими органами влади, державою, що не є членом ЄС, або міжнародними організаціями, членом яких є одна чи більше держав – членів ЄС. За певних умов цей ліміт може бути збільшений до 100 %. У випадку інструментів грошового ринку, які не котуються на регульованому ринку, інвестування дозволяється, лише якщо такі інструменти випущені регульованим емітентом і якщо інструменти грошового ринку зумовлюються спеціальними умовами.

Ліміти на банківські депозити
Фонд ІСІОЦП може інвестувати свої активи у депозити кредитних інституцій, якщо кредитна установа зареєстрована в одній із держав – членів ЄС або якщо вона знаходиться на території держави, що не є членом ЄС, але регулюється пруденційними правилами, які є еквівалентними до правил держави – члена ЄС. Фонд ІСІОЦП (включаючи зберігача цінних паперів ІСІОЦП) може інвестувати у депозити однієї і тієї самої кредитної установи не більше 20% своїх активів.

Ліміти на деривативи фінансових інструментів
Директива про продукти дозволяє фонду ІСІОЦП інвестувати активи у деривативи для ефективного управління портфелем і поширює інвестування на деривативи фінансових інструментів, включаючи еквіваленті інструменти готівкових розрахунків, що котуються на регульованому ринку, та / або ринку БП (деривативи БП). Встановлені директивою інвестиційні ліміти застосовуються навіть у випадках, коли деривативи використовуються для підвищення ефективності управління портфелем або інкорпоровані в обігові цінні папери чи інструменти грошового ринку.
Зокрема, директива вимагає, щоб (1) загальний ризик операцій, пов’язаних із похідними інструментами, не перевищував ВЧА фонду ІСІОЦП; (2) ризик операцій розраховувався з урахуванням поточної вартості базового активу, ризику контрагента, динаміки ф’ючерсного ринку та часу наявного для ліквідації позицій; та (3) у випадку деривативів БП, ризик операцій із одним контрагентом не перевищував 10 % ВЧА, якщо контрагентом є кредитна установа ЄС або еквівалента організація, та 5 % ВЧА в інших випадках. Що стосується операцій із деривативами БП, то контрагенти повинні підлягати ретельному нагляду, деривативи БП повинні піддаватися надійній та такій, що піддається перевірці, оцінці на щоденній основі, і вони повинні бути придатними для закриття у будь-який час.
Стосовно інвестицій у деривативи директива вимагає, щоб фонди ІСІОЦП демонстрували наявність належних процедур оцінки та системи контролю за управлінням ризиками і повідомляли про такі процедури та таку систему контролю регуляторні органи. Визначати, якими мають бути процедури та система контролю, належить регуляторним органам держав - членів ЄС.

Фонд фондів
Директива про продукти дозволяє фондам фондів кваліфікуватися як ІСІОЦП за умови виконання таких вимог: (1) інвестування не більше 10 % ВЧА в один фонд ІСІОЦП чи еквіваленту установу, якщо в останній диверсифікація ризиків, левередж і регуляторний контроль здійснюються по аналогії із ІСІОЦП. Держави – члени можуть збільшувати цей ліміт до 20 %; (2) загальний обсяг інвестицій у фонди, крім ІСІОЦП, не повинен перевищувати 30 % ВЧА фонду; (3) фонд ІСІОЦП не може придбавати більше 25 % паїв будь-якого одного ІСІОЦП; та (4) фонд фондів ІСІОЦП не має права робити інвестиції у базовий фонд, якщо останньому дозволяється інвестувати більше 10 % ВЧА в інші фонди фондів.

Індексні фонди
Для індексних фондів директива встановлює ліміт у розмірі 20 % ВЧА для інвестування в акції та/або боргові цінні папери, які випускаються одним і тим самим емітентом. Держави – члени можуть збільшити цей ліміт до 35 %, якщо це виправдовується виключними ринковими умовами. Індекс повинен бути достатньо диверсифікованим, представляти собою адекватний орієнтир і має опубліковуватися у відповідний спосіб.

* Матеріали Світового банку
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"