інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Корпоративне управління та захист прав інвесторів в Україні*

Мета цього матеріалу – привернути увагу до необхідності запровадження в Україні прозорих правил та рівних умов для інвесторів, заручитися підтримкою професіоналів фондового ринку та всіх зацікавлених сторін в питанні створення системи захисту прав інвесторів та підвищення рівня корпоративної культури в акціонерних товариствах.

Оцінка ситуації
В Україні триває складний процес становлення і розбудови демократичної, правової держави, інтеграції її в світову політичну та економічну системи. Найбільший вплив на реформування економіки України справила приватизаційна політика. Масова приватизація не повністю
вирішила головне економічне завдання - надходження інвестицій на підприємства та формування ефективного власника. Акції, емітовані в процесі приватизації, так і не стали фінансовим інструментом для внесення населенням вкладів з метою їх збереження та отримання прибутку від володіння акціями або їх наступного продажу.

Рис. 1. Кількість акціонерних товариств в Україні (тис. од.)


Рис. 2. Загальна кількість особових рахунків власників
іменних цінних паперів
(за адміністративними даними реєстраторів та зберігачів), млн. од.


Необхідність підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах та створення системи захисту прав акціонерів виникли одночасно з розповсюдженням акціонерних форм організації господарювання. Однак проблема виявилася настільки важливою, що сьогодні її можна віднести до основних на шляху побудови в Україні ефективної економіки та благополуччя в соціальному плані суспільства.
Конче необхідне формування правової бази занадто затягнулося. 26 статей Закону України «Про господарські товариства», прийнятого у 1991 році вже давно не відповідають мінімальним вимогам щодо регулювання діяльності акціонерних товариств та захисту прав їх учасників. Законодавчі проблеми вже призвели до численних конфліктів у сфері корпоративного управління, завдали великої шкоди інтересам нашої держави та її інвестиційному іміджу. Внесення окремих «косметичних» змін в Закон України «Про господарські товариства» з того чи іншого питання не дає бажаного результату, оскільки необхідне кардинальне реформування системи правового регулювання діяльності акціонерних товариств та створення системи захисту прав акціонерів.
Треба зазначити, що довгий час вся увага щодо політичної та економічної ситуації була зосереджена на макрорівні – боротьбі з глибокою економічною кризою. Це відволікало від питань мікрорівня серед яких розвиток корпоративного управління та створення системи захисту прав акціонерів. По справжньому про цю проблему голосно заговорили п’ять-шість років тому, коли наочно стало видно, що довготривала економічна стабілізація неможлива без вирішення відносин, які утворюються в середині акціонерних товариств.
Досвід таких країн як США, Канада, Велика Британія прискорив об’єднання всього світового співтовариства на шляху вирішення проблеми корпоративного управління, головною складовою якого є забезпечення інтересів акціонерів та захист їхніх прав. У 1999 році 29 країн – членів організації економічного і соціального розвитку оформили принципи корпоративного управління, які стали у політичному плані орієнтиром для реформ корпоративного управління в багатьох країнах. У 2000 році вони включені у зведення 12 всесвітніх стандартів фінансової стабільності, складених у рамках форуму з питань фінансової стабільності.
Серед головних завдань, що стоять перед Україною, яка обрала для себе стратегію інтеграції до Європейського Союзу є проведення фундаментальних досліджень і аналізу процесів, що відбуваються в акціонерних товариствах, формування правової бази функціонування акціонерних товариств та захисту прав їх учасників, підготовка суспільства до корпоративних відносин, удосконалення судової практики, формування інфраструктури ринку цінних паперів.
Цей далеко не повний перелік питань говорить про те, що захист прав акціонерів не можна розглядати як якусь ізольовану проблему. Вона тісно переплітається з усіма складовими економічних і соціальних реформ і повинна здійснюватися професіоналами, зусиллями законодавчої, виконавчої та судової гілок влади, засобами масової інформації.

Існуючі документи та законодавство з корпоративного управління
Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском та обігом цінних паперів та їх похідних в Україні визначає Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (30.10.1996р. №448/96 ВР).
Поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права та обов’язки їхніх учасників та засновників визначає Закон України «Про господарські товариства» (19.09.1991р. №1579-ХІІ).
Правові основи обігу цінних паперів у національній депозитарній системі та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні визначає Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» (10.12.1997р. №710/97-ВР).
Відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку регулює Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» ( 23.02.2006р. №3480-IV).
Указом Президента від 28 березня 2001 року №198/2001 «Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку України» на Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку покладено повноваження щодо методологічного забезпечення запровадження та розвитку загальноприйнятих принципів корпоративного управління.
Принципи корпоративного управління, затверджені рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 грудня 2003 року № 571 містять ключові засади, на основі яких мають розвиватися корпоративні відносини в Україні та конкретні рекомендації щодо якісного та прозорого управління акціонерним товариством відповідно до міжнародних стандартів.

Рис. 3. Система державного регулювання ринку цінних паперів в Україні



Установи, пов’язані з вирішенням проблеми
Укази Президента України «Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку України» від 26 березня 2001 року №198/2001, «Про заходи щодо розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах» від 21 березня 2002 року №280/2002, Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження заходів щодо реалізації пріоритетних напрямів розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах» від 18 січня 2003 року № 25-р щодо впорядковування діяльності акціонерних товариств відповідно до Принципів корпоративного управління.
Відповідно до Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» контроль та нагляд за дотриманням учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства покладено на Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.
Відповідно до законодавства України державне регулювання щодо ринку банківських послуг здійснюється Національним банком України, щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів – Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, щодо інших ринків фінансових послуг – Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.
Реалізація державної політики у сфері приватизації здійснюється Фондом державного майна України.
Антимонопольний комітет України здійснює контроль за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції в процесі обігу цінних паперів, контроль за концентрацією суб’єктів господарювання.
Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва виконує завдання щодо координування діяльності виконавчих органів у процесі розробки і реалізації політики, що стосується розвитку і підтримки підприємництва в Україні та здійснення державної регуляторної політики.
Міністерство юстиції України здійснює завдання щодо забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина у визначеній сфері, проведення правової експертизи проектів нормативно-правових актів, державної реєстрації нормативно-правових актів, координації нормотворчої діяльності центральних органів виконавчої влади та контролю за такою діяльністю.
Міністерство економіки України здійснює завдання щодо створення сприятливих економічних умов для функціонування суб'єктів господарювання усіх форм власності, розвитку ринкових відносин, конкурентного середовища, розроблення пропозицій щодо формування державної політики у сфері реалізації прав власності.
Міністерство фінансів України здійснює завдання щодо забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, податкової політики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю.
При вирішенні найважливіших питань розвитку фондового ринку Комісія використовує інтелектуальний потенціал Консультаційно-експертної ради Комісії, до складу якої входять вчені, спеціалісти та практики, які надають вагому методологічну підтримку у підготовці законодавчих та нормативних документів.
У рамках законодавства та у відповідності із загальнодержавною політикою у сфері зовнішніх відносин, яка має багатовекторний характер та орієнтована на запровадження в Україні світових стандартів регулювання економіки, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку співпрацює з органами регулювання ринку капіталів інших країн, міжнародними організаціями.

Ключові проблеми і шляхи їх вирішення
Аналіз існуючого стану правовідносин, які склалися в акціонерних товариствах показує, що маючи фактично всі атрибути корпоративного управління, ми змушені визнати, що вони являють собою сьогодні лише ерзац цих форм і відносин.
Проведення в Україні у 90-х роках масової приватизації з неналежним законодавчим регулюванням, інформаційний вакуум спричинили недовіру населення до фінансових інститутів та процесів інвестування в цілому.
Недосконала інформаційна політика, як на перших етапах приватизації так і на даний час, відсутність роз’яснювальної роботи державних органів з питань:
- можливих шляхів захисту громадянами-інвесторами своїх прав;
- вжитих заходів у відношенні порушників на фондовому ринку;
- заходів щодо створення законодавства, з метою недопущення порушень у майбутньому
- призводить до:
- подальших порушень прав та законних інтересів інвесторів на фондовому ринку України;
- зневіри населення до процесів інвестування;
- акціонер продовжує залишатися паперовим, а не реальним власником акціонерного товариства.
Відсутність в акціонерних товариствах корпоративної культури, яка є однією з головних причин порушення прав інвесторів (акціонерів), здебільшого міноритарних акціонерів проявляється в наступному:
- неналежна увага до інтересів акціонерів;
- відсутність рівноваги впливу та балансу інтересів учасників корпоративних відносин;
- фінансова непрозорість та не відкритість акціонерних товариств;
- відсутність правил ефективного менеджменту та належного контролю.
Відсутність корпоративної культури, правовий нігілізм, відсутність належної судової системи призводять до численних зловживань (правопорушень, злочинів) з боку менеджменту акціонерних підприємств, наслідком яких є численні та грубі порушення основоположних прав інвесторів:
- порушення права на рівне ставлення до всіх акціонерів;
- порушення права на участь в управлінні товариством;
- порушення права на отримання інформації про діяльність акціонерного товариства.
Також однією із головних причин порушення прав інвесторів є недосконала система обліку прав власності на цінні папери, витоки якої походять з приватизаційних процесів, під час проведення яких було запроваджено інститут реєстраторів - професійних учасників ринку цінних паперів, які мають право здійснювати ведення реєстрів власників іменних цінних паперів акціонерних товариств при документарній формі існування.
Загальна кількість акціонерних товариств в Україні коливається між 33000 та 35000, хоча багато з них не проводять активної діяльності. Акціонерні товариства, що мають понад 500 акціонерів, повинні передати ведення реєстру зовнішнім реєстраторам. Станом на 01.12.2007р. на фондовому ринку України здійснюють діяльність 368 реєстраторів.
На даний час цінні папери за формою існування поділяються на документарні та бездокументарні, облік прав власності на цінні папери з бездокументарною формою існування здійснюють зберігачі. Станом на 01.12.2007р. ліцензію на право здійснення депозитарної діяльності зберігача цінних паперів мають 207 юридичних осіб.
Основними проблемними питаннями обліку прав власності на цінні папери є такі:
- невисока якість системи обліку, яка не відповідає міжнародним стандартам та провідній міжнародній практиці;
- затримки та безпідставні відмови при перереєстрації прав власності;
- організаційна та технічна неузгодженість діяльності реєстраторів та зберігачів;
- низький рівень обміну інформацією;
- акціонери не мають можливості перейти на обслуговування до іншого реєстратора;
- укладання угоди між реєстратором та емітентом викликає сумнів щодо «незалежності» реєстраторів, які отримують прибуток за рахунок емітента.
Проблемним питанням обліку прав власності є функціонування на фондовому ринку України трьох депозитаріїв: Депозитарій МФС, Національний депозитарій України та Депозитарій НБУ, що не дозволяє здійснювати облік та зберігання інформації про операції з цінними паперами, здійснювати ведення центрального реєстру власників, мати центральне сховище документів, тобто не дає можливості забезпечити належні гарантії прав власності, що є чинником порушення прав інвесторів.
Ринок цінних паперів надзвичайно нерозвинутий та фрагментований. Кількість ліцензованих учасників є великою в порівнянні до розміру самого ринку, дуже багато учасників ринку, які працюють на ньому, здійснюють незначні за обсягом операції, або не здійснюють жодних операцій. Відсутні чинники, які б спонукали акціонерні товариства розміщувати власні цінні папери на біржовому ринку. Торги цінними паперами за обсягами становлять лише 3-4 % від загального ринку. Відсутня концентрація торгів на біржовому ринку, переважна більшість угод укладається на позабіржовому ринку.
Це має наслідком непрозоре ціноутворення, яке призводить до порушення прав інвесторів, що полягає в наступному:
- неможливість визначити реальну вартість цінних паперів та маніпулювання цінами (умисне введення в оману учасників ринку цінних паперів щодо вартості цінних паперів певного емітента та/або змова про штучну зміну та фіксування ціни цінних паперів певного емітента або надання учасникам недостовірної інформації, яка суттєво вплинула на вартість цінних паперів певного емітента
- неможливість власників цінних паперів знайти покупця;
- відсутність моніторингу щоденної торгівлі на біржових майданчиках;
- непрозорі торги на позабіржовому ринку;
- відсутність моніторингу ризиків та здатності реагувати на них.
Вищезазначене має численні негативні наслідки, серед яких головними є відсутність інвестиційної привабливості українських підприємств.

*Матеріали ДКЦПФР
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"