інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Управління ризиками фінансових установ, що пов’язані з відмиванням коштів

О.Фещенко,
начальник Аналітичного управління
Державного департаменту фінансового моніторингу України


Після набрання чинності 12 липня 2003 року Закона України «Про запобігання і протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» (базовий Закон) у фінансових установ виникла необхідність враховувати у своїй роботі ризики, що пов'язані з можливим відмиванням коштів.
Згідно з базовим Законом, відмивання доходів – це дії, спрямовані на приховування справжніх джерел походження та/або надання законного вигляду активів, одержаних у результаті здійснення суспільно небезпечних протиправних дій, за що передбачено кримінальну відповідальність у вигляді позбавлення волі на термін від 3 і більше років, за винятком ухилення від оподаткування і неповернення валютної виручки.
Базовим законом визначено систему боротьби з відмиванням доходів, яка побудована відповідно до 40 рекомендацій ФАТФ. Система складається з декількох рівнів.
Фінансові установи – суб'єкти первинного моніторингу – зобов’язані виконувати основний обсяг роботи, пов'язаний з:
- ідентифікацією клієнта (реалізується принцип «знай свого клієнта»);
- реєстрацією операцій, які підлягають фінансовому моніторингу;
- переданням до Держфінмоніторингу інформації про операції, що підлягають обов'язковому моніторингу;
- проведенням внутрішнього моніторингу (детальнішого вивчення підозрілих операцій та їхніх учасників);
- переданням до Держфінмоніторингу інформації про операції, щодо яких є обгрунтовані підозри у зв'язку з відмиванням коштів;
- наданням додаткової інформації на запит Держфінмоніторингу.
Суб'єкти державного моніторингу (регулятори) – Національний банк, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг і Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку.
Вони здійснюють нагляд за дотриманням підконтрольними фінансовими установами вимог законодавства з протидії відмиванню коштів, а також за узгодженням з Держфінмоніторингом видають нормативні акти, що регулюють процедури протидії відмиванню коштів у підконтрольних установах.
Держфінмоніторинг – спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу. Основною його функцією є збирання, обробка та аналіз інформації про фінансові операції, одержаної від інших суб'єктів фінансового моніторингу. Мета аналізу полягає у виявленні операцій, пов'язаних з відмиванням доходів. У разі виявлення таких операцій готуються відповідні матеріали, що надходять до правоохоронних органів.
Також до обов'язків Держфінмоніторингу входить координація і методичне забезпечення діяльності суб'єктів первинного моніторингу щодо протидії відмиванню доходів. Відповідно, Держфінмоніторинг має право видавати свої нормативні акти у цій сфері діяльності.
Згідно з міжнародною термінологією Держфінмоніторинг є підрозділом фінансової розвідки. У відповідності до базового Закону, Держфінмоніторинг має повноваження на обмін інформацією з відповідними органами інших держав.
Завершуючою ланкою системи боротьби з відмиванням доходів є правоохоронні органи (Генеральна Прокуратура, Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки України, Державна податкова адміністрація), що розслідують випадки відмивання доходів, а також судові органи, що ухвалюють остаточне рішення з кримінальних справ, пов'язаних з відмиванням доходів.
Характеристика ризиків, пов'язаних з відмиванням коштів.
З приведеного вище визначення випливає, що фінансові операції, пов'язані з відмиванням грошей, самі по собі легальні. Проте проблема полягає у виявленні походження активів і мети, з якою проводиться операція приховування їхнього справжнього походження.
Слід враховувати, що чинним законодавством передбачено як кримінальну відповідальність за відмивання грошей, так і інші види відповідальності за невиконання норм законодавства з протидії відмиванню (адміністративна, цивільно-правова).
Також слід мати на увазі, що у разі порушення кримінальної справи у зв'язку з відмиванням коштів можливий арешт активів в межах справи і їхня конфіскація за рішенням суду.
Таким чином, основні ризики фінансової установи, пов'язані з відмиванням грошей, полягають у:
- встановленні ділових відносин з особою, причетною до відмивання грошей;
- наявності співробітників, які навмисне сприяють відмиванню доходів;
- проведенні фінансових операцій, пов'язаних з відмиванням грошей;
- невиконанні (неповному виконанні) обов'язків з протидії відмиванню доходів, встановлених законодавством.
Вказані ризики можна охарактеризувати як юридичні, оскільки результатом недоліків системи внутрішнього фінансового моніторингу можуть бути як санкції щодо посадових осіб фінансової установи (адмінштраф, усунення з посади, кримінальна відповідальність), так і щодо самої установи (штраф, відгук ліцензії).
Вказані ризики належать до репутаційних, оскільки розголос фактів порушення фінансовою установою законодавства щодо боротьби з відмиванням доходів може спричинити як зменшення довіри з боку клієнтів, так і розрив відносин з партнерами (особливо з нерезидентами, якщо нагляди їхніх країн вимагають контролю відповідності дій партнерів до законодавства щодо боротьби з відмиванням доходів).
Оцінка ризиків, пов'язаних з відмиванням грошей, управління ними.
На відміну, наприклад, від операційних ризиків, управління ризиками, пов'язаними з відмиванням коштів, дещо спрощено. Це зумовлено такими причинами:
- як правило, можливі дії фінансової установи, пов'язані з протидією відмиванню доходів, визначені законодавчо;
- кількість варіантів дій дискретна і невелика (укласти договір або не укласти, повідомити про операцію в Держфінмоніторинг або не повідомити, провести операцію або відмовити в проведенні, звільнити співробітника чи ні тощо).
Отже, розглянемо оцінку окремих видів ризиків, пов'язаних з відмиванням грошей, і особливості роботи з такими ризиками.
Ризик невиконання (неповного виконання) обов'язків з протидії відмиванню доходів, встановлених законодавством. Ризик наявності співробітників, які навмисне сприяють відмиванню доходів.
Нормативними актами встановлено перелік основних обов'язків фінансової установи як суб'єкта первинного фінансового моніторингу:
- призначення співробітника, відповідального за проведення фінансового моніторингу;
- затвердження внутрішніх правил і програм фінансового моніторингу;
- забезпечення проведення ідентифікації клієнтів;
- ведення реєстру фінансових операцій, що підлягають моніторингу;
- повідомлення Держфінмоніторингу в певних випадках про фінансові операції;
- надання додаткової інформації на запит Держфінмоніторингу.
Враховуючи, що систематичне регулярне невиконання таких вимог спричинить зміну керівництва та/або припинення діяльності фінансової установи, то такий ризик має бути мінімізований.
Як правило, це досягається стандартними засобами – використанням як внутрішнього, так і зовнішнього аудиту, не враховуючи власне співробітника (або підрозділи), відповідального за фінансовий моніторинг.
Слід приділити особливу увагу автоматизації процесів фінансового моніторингу. Дуже важливою умовою має бути оперативний контроль відповідального працівника фінансових операцій, що проводяться філіалами. При розгалуженій структурі підприємства таке неможливо без централізованої системи моніторингу.
Вказане вище належить до реалізації принципу «знай свого клієнта». Останнім часом цей принцип фактично розповсюджується і на оцінку надійності співробітників фінансової установи – це принцип «знай свого співробітника», що припускає вивчення ідентифікаційних даних, доходів співробітників і моніторинг їхніх операцій.
Ризик встановлення ділових відносин з особою, причетною до відмивання коштів
Чинними нормативними актами, наприклад, Положенням про проведення банками фінансового моніторингу, що затверджене Постановою Правління НБУ від 14.05.2003р. №189, встановлено вимогу оцінки рівня ризику проведення клієнтом операцій з відмивання доходів.
Такий рівень ризику може оцінюватися фінансовою установою на підставі різних чинників: рівня доходів, роду занять, виду діяльності, країни (для нерезидентів), наявності негативної інформації у відкритих джерелах, достовірності інформації, що повідомляється клієнтом тощо.
При управлінні ризиком встановлення відносин з особою, причетною до відмивання грошей, фінансова установа вирішує стандартне завдання управління ризиком. При цьому, з одного боку, враховується рівень ризику (тобто, у результаті – вірогідність арешту і конфіскації активів клієнта, втрати репутації тощо); з іншого боку – доходи від обслуговування клієнтів.
Слід зазначити, що важливим джерелом інформації про клієнтів можуть бути різні «чорні списки» – списки міжнародних терористів, осіб, яких розшукують тощо. Ось чому установам з розвинутою філіальною мережею важливо мати централізовану базу даних клієнтів.
Ризик проведення фінансових операцій, пов'язаних з відмиванням коштів
Фінансова установа оцінює ризик відношення операції, що проводиться, до відмивання коштів з метою ухвалення одного з можливих рішень:
- все гаразд, підозр немає;
- операція вимагає детальнішого вивчення;
- операція підлягає обов'язковому моніторингу, інформація передається до Держфінмоніторингу;
- операція не підлягає обов'язковому моніторингу, але існують обгрунтовані підозри, інформація передається до Держфінмоніторингу;
- операція має дуже великий ризик у зв'язку з відмиванням коштів, у проведенні операції відмовляється.
Рівень ризику кожної окремої операції може бути визначений, виходячи з суми операції, видів фінансових інструментів (наприклад, операції з готівкою, цінними паперами на пред'явника, банківськими металами), складності операції, наявності економічного сенсу операції.
У загальному випадку оцінки рівня ризику відмивання коштів доцільний такий підхід:
- визначаються індивідуальні оцінки ризику для окремих операцій, їх учасників;
- визначаються рівні зв'язку між операціями і їх учасниками, між фізичними і юридичними особами;
- на підставі індивідуальних оцінок ризику окремих об'єктів і оцінок рівня зв'язку між об'єктами визначається інтегрований показник ризику для кожного об'єкта.
Така методика оцінки ризику вимагає наявності автоматизованої системи підтримки фінансового моніторингу.
Таким чином, ризики, пов'язані з відмиванням доходів – це ризики, що реально існують у фінансовій сфері, мають свої особливості, але підкоряються загальним правилам управління ризиками.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"