інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Міжнародний стандарт розкриття інформації про похідні фінансові інструменти та операції хеджування

М.Фурзикова

Наприкінці 2008 року набув чинності міжнародний стандарт фінансової звітності FAS 161 "Розкриття інформації про похідні інструменти та операції хеджування", призначення якого полягає у забезпеченні кращого розуміння інвесторами того, як і з якою метою використовуються похідні інструменти, а також впливу операцій з похідними інструментами й операцій хеджування на фінансовий результат і розмір грошових потоків компанії.

FAS 161 вносить зміни до FAS 133 "Облік похідних інструментів і операцій хеджування", встановлюючи додаткові вимоги до розкриття інформації про операції з похідними інструментами.
Процес створення стандартів досить тривалий. Творці стандартів при цьому виходять з реальної практики і тих проблем, що виникають перед користувачами звітності на даний момент.
Процес створення стандартів у частині розкриття інформації в звітності про фінансові інструменти, у тому числі похідні, можна умовно розділити на чотири етапи.
І етап: FAS 105 "Розкриття інформації про фінансові інструменти, що містять позабалансовий ризик, і фінансові інструменти з концентрацією кредитного ризику" (1990 рік). Рада прийшла до висновку про необхідність поліпшити якість інформації, що розкривається про фінансові інструменти, за допомогою удосконалення існуючої в даний час у рамках GAAP практики. При розробці стандарту Рада вибрала наступний підхід: були вивчені основні цілі фінансової звітності, цілі і завдання розкриття інформації, і в остаточному підсумку була визначена сфера поліпшення якості інформації, що розкривається. Цілі розкриття інформації в звітності тісно пов'язані з цілями складання самої фінансової звітності. У частині поліпшення інформації основоположники FAS 105 вирішили зосередити увагу на фінансових інструментах, що містять позабалансовий ризик. До таких інструментів згідно FAS 105 відносяться:
- фінансові інструменти, визнані в звітності як актив, який містить умовні права і зобов'язання, що піддають організацію ризикам втрат, які можуть бути вищими, ніж сума, визнана в бухгалтерському балансі. Наприклад, процентний СВОП, який передбачає право діставати грошові кошти за поточною процентною ставкою та зобов'язаний поставити кошти у випадку, якщо процентна ставка зміниться в майбутньому;
- фінансові інструменти, визнані в звітності як зобов'язання, що піддають організацію ризику несення втрат, тому що наступне зобов'язання може бути більшим, ніж сума, визнана в бухгалтерському балансі.
Цілі фінансової звітності ґрунтуються на необхідності надавати інформацію, яка буде корисною користувачам, тобто інвесторам, як реальним, так і потенційним, кредиторам при прийнятті рішень про інвестування, кредитування. Інвестори, кредитори й інші користувачі фінансової звітності насамперед зацікавлені в тому, щоб одержати віддачу від своїх вкладень у підприємство, у зв'язку з цим фінансова звітність повинна надати інформацію, що дозволяє оцінити розмір, терміни й імовірність одержання майбутніх чистих грошових потоків (ЧГП), тому що саме величина ЧГП визначає розмір віддачі від інвестицій і повернення кредитів.
У частині розкриття інформації про фінансові інструменти в звітності у FAS 105 відзначено, що примітки до фінансової звітності є одним з необхідних її елементів. Вони покликані забезпечити досягнення цілей фінансової звітності, тому що існують певні обмеження, які накладаються на інформацію, що міститься в самій звітності. Дуже часто тільки визнання в звітності активу чи зобов'язання аж ніяк не досить для розуміння тих ризиків, що можуть бути з ними пов'язані.
У Положенні про концепції фінансового обліку 5 "Визнання й оцінка у фінансовій звітності комерційних організацій" (1984 рік), параграф 6, визначено поняття "визнання" як процесу формального відображення об'єкта у фінансовій звітності в якості активу, зобов'язання, доходу, витрат і т.п. Визнання містить у собі опис об'єкта обліку як у словесному, так і в числовому вираженні. У тому ж документі особливо відзначалася важливість інформації про об'єкт бухгалтерського обліку, представленої в словесній формі.
Визнання активу, зобов'язання, фінансового результату укладеної угоди найчастіше не забезпечує розкриття всієї необхідної інформації, яку фінансова звітність може і повинна розкривати для інвесторів, кредиторів та інших користувачів. У зв'язку з цим найчастіше необхідно розкривати додаткову інформацію про визнані об'єкти. Більш того, багато важливих об'єктів обліку протягом тривалого періоду часу не визнавалися в якості активів і зобов'язань у фінансовій звітності, крім того, багато угод і події відображалися у звітності не в той момент, у який вони відбувалися, а тільки тоді, коли невизначеність з приводу укладання цих угод чи із приводу подій значно зменшувалась, тобто результат укладання цих угод ставав очевидним.
Беручи до уваги вимоги стандартів звітності, а також існуючу практику, що склалася в сфері бухгалтерського обліку, Рада визначила три основні цілі розкриття інформації:
1) опис об'єктів обліку, як визнаних, так і не визнаних у звітності;
2) надання корисної інформації про оцінку в грошовому вираженні об'єктів обліку, що не визнаються у звітності; надання достовірної інформації про оцінку об'єктів обліку, визнаних у звітності, що відрізняється від тієї оцінки, по якій об'єкт відображається у звітності;
3) надання інформації для того, щоб допомогти інвесторам і кредиторам оцінити ризики і потенціал, пов'язаний як з тими об'єктами, що визнаються у звітності, так і з тими, котрі в звітності не визнаються.
Перераховані цілі розкриття інформації є основними при складанні звітності для зовнішніх користувачів, на них же спираються і творці FAS 105.
У частині розкриття інформації про фінансові інструменти в Стандарті наведені приклади, що підтверджують необхідність розкриття інформації.

Надання описової інформації в звітності
Однією з цілей розкриття інформації, як уже було сказано вище, є опис статей, об'єктів, визнаних у фінансовій звітності. Обсяг інформації, що розкривається відносно того чи іншого фінансового інструмента, може відрізнятися в залежності від його складності. Наприклад, для такої простої статті, як наявні кошти, у звітності достатньо розкрити лише коротку інформацію. Однак у випадках, коли мова йде про більш складні об'єкти обліку, може знадобитися розкриття додаткової інформації в примітці до звітності. Наприклад, докладне розкриття інформації про облігації може включати розмір процентних ставок, терміни платежів і умови дострокового викупу. Що стосується інформації про фінансові інструменти, які містять позабалансовий ризик, то вона дає уявлення про ті характеристики, які відсутні в бухгалтерському балансі. Наприклад, інформація по процентних СВОПах, що розкривається, може включати розмір умовної основної суми кредитного зобов'язання, дати платежів, процентні ставки, дати, коли процентна ставка змінюється (у випадку якщо вона змінюється в дати, відмінні від дат платежу), та інші характеристики цих інструментів. Для таких об'єктів обліку, як проданий опціон, може розкриватися інформація про контрактну вартість інструмента, про причини укладання подібних угод, а також про обставини, за яких організація одержить позитивний чи негативний результат від операцій з цим інструментом.
У примітці до звітності також може розкриватися інформація, що стосується політики стосовно обліку, інформація про події, які не знайшли свого відображення у фінансовій звітності, тому що відбулися після складання звітності, крім того, може міститися інформація про факти діяльності підприємства, які можуть прямо впливати на величину конкретних активів чи зобов'язань і обумовлювати їх зміни.

Інформація про оцінку
Для деяких фінансових інструментів сума, визнана у звітності як актив чи зобов'язання (у випадку якщо актив чи зобов'язання взагалі визнається), не розкриває інформацію про ризик несення бухгалтерських збитків. Наприклад, організація може визнавати актив чи зобов'язання у зв'язку з укладанням угоди "процентний СВОП". Однак ризик, пов'язаний з укладенням цього контракту, може перевершувати визнані в звітності актив чи зобов'язання. Ризик втрат може перевищувати розмір визнаного у фінансовій звітності активу, або зобов'язання може перевищувати суму, визнану в якості зобов'язання у фінансовій звітності. У зв'язку з цим описова інформація може бути корисною інвесторам і кредиторам для кращого розуміння природи й умов, за якими укладені угоди щодо фінансових інструментів, які містять позабалансовий ризик. Для користувачів фінансової звітності також важливо зрозуміти, наскільки компанія залучена в угоди з інструментами, що несуть позабалансовий ризик, а також одержати інформацію про потенційний вплив угод, що укладаються, на фінансовий результат компанії.
Інформація, що розкривається у фінансовій звітності, допомагає оцінити ризики і можливу вигоду. Сума, визнана у фінансовій звітності, являє собою тільки одну, так звану "точкову", оцінку майбутніх вигод чи збитків, очікуваних від активів чи зобов'язань. Однак подібна "точкова" оцінка величини активу чи зобов'язання та їхня коротка характеристика можуть надати тільки частину інформації про майбутні вигоди, пов'язані з активами, і майбутні втрати, пов'язані із зобов'язаннями, необхідної користувачам фінансової звітності. Додаткова інформація звичайно необхідна користувачам для того, щоб зрозуміти існуючі ризики та їхній можливий вплив на діяльність підприємства в результаті розвитку різних сценаріїв подій, що можуть відбуватися. Необхідність розкриття інформації пояснюється також тим, що одержання прибутку чи збитку не є очевидним фактом для більшості активів і багатьох зобов'язань. Наприклад, вартість звичайних акцій може зростати чи знижуватися до того, як вони будуть продані. Укладання угод з опціонами може створювати значні витрати або термін опціонів може минути, а вони так і не будуть виконані (у даному випадку все залежить від зміни вартості базового активу). Інвестори, кредитори та інші користувачі, намагаючись оцінити ризики і потенціал компанії, мають потребу в інформації про усі фінансові інструменти, для того, щоб зрозуміти схильність компанії до ризику. Причому ризик викликає більш серйозне занепокоєння в інвесторів і кредиторів, ніж потенційна вигода. Адже хоча фінансові інструменти, такі як ф'ючерси, опціони, колари, мають потенційну здатність принести прибуток, а також за допомогою хеджування стабілізувати фінансовий стан компанії в умовах нестабільності ринків, операції з цими інструментами несуть ризики раптових втрат чи навіть банкрутства у випадку укладання з цими інструментами спекулятивних угод чи у випадку, якщо хеджування за допомогою цих інструментів виявиться неефективним.
Основна причина створення FAS 105 полягала в необхідності розробки правил розкриття інформації, єдиних для всіх компаній, для того щоб користувачі могли зіставляти інформацію, що розкривається в звітності. Фінансова звітність і примітки до неї вже на момент розробки Стандарту надавали значну описову інформацію про фінансові інструменти і властиві їм ризики, на додаток до інформації, наданої шляхом визнання багатьох фінансових інструментів у фінансовій звітності. Однак Рада прийшла до висновку про те, що не вся істотна інформація про фінансові інструменти адекватно розкривалася і не вся інформація, що розкривалася, підлягала порівнянню.
FAS 105 розширив існуючі вимоги щодо розкриття інформації. Так, було введено вимогу про те, що в звітності повинна розкриватися наступна інформація про фінансові інструменти, які несуть позабалансовий ризик:
1) номінальна вартість контракту;
2) характер і умови інструмента, а також інформація про кредитний і ринковий ризики, пов'язані з цим інструментом, політика в сфері бухгалтерського обліку фінансових інструментів;
3) бухгалтерський збиток, який би понесло підприємство у випадку, якщо б яка-небудь зі сторін по фінансовому інструменту цілком не змогла виконувати свої зобов’язання і підприємство не змогло б покрити збитки за рахунок наявного забезпечення у випадку його знецінення;
4) політика підприємства в сфері необхідного забезпечення по фінансовому інструменту, тобто перелік того забезпечення, яке є прийнятним для організації, а також опис наявного забезпечення.
FAS 105 закликав розкривати інформацію про значну концентрацію кредитного ризику за усіма фінансовими інструментами. FAS 105 не передбачав вимоги з розкриття інформації щодо справедливої вартості фінансових інструментів.
Основоположники стандарту усвідомлюють, що витрати складання звітності, пов'язані із введенням у дію нових стандартів з розкриття інформації, можуть зрости. У FAS 105 окремо відзначено про необхідність співвідносити витрати і вигоди, пов'язані з розкриттям інформації в звітності. Вартість наданої інформації включає витрати на збір і обробку інформації, витрати на аудит, витрати на доведення інформації до користувачів, а в деяких випадках витрати, що з'явилися внаслідок розкриття інформації (у формі втрати конкурентних переваг). Користувачі звітності також несуть витрати з аналізу й інтерпретації інформації, витрати з виключення зайвої інформації тощо. Відповідно інформація повинна розкриватися в тому випадку, якщо доходи, пов'язані з розкриттям інформації, перевищують витрати. Тільки в цьому випадку розкриття інформації буде виправданим.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"