інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Сучасні методи протидії відмиванню коштів у банківських установах

А. Саркісянц

Останнім часом методи відмивання грошей стають усе більш витонченими, що вимагає від фінансових установ нового підходу до розробки відповідної стратегії боротьби з винахідливим криміналом. Сьогодні для відстеження ризиків відмивання грошей і фінансового шахрайства вже недостатньо використати інформаційні технології й програмне забезпечення, які є лише допоміжними технічними засобами, що працюють на основі заданих параметрів.

У світі склалися три основні моделі контролю за розміщенням кримінальних коштів у систему фінансових інститутів.
1. Система контролю, що передбачає обов'язкове повідомлення в центральне урядове агентство про всі угоди, що перевищують певну суму готівкою або їхнім еквівалентом. Дана система прийнята в Австралії й США.
2. Система контролю, що передбачає заборону великих угод з готівкою, минаючи законного фінансового посередника. В Італії, наприклад, де діє ця система, закон не вимагає, щоб кожен бізнесмен або професіонал вів облік і повідомляв про великі угоди з грошима, але замість цього забороняє такі угоди, якщо вони не здійснюються через законного фінансового посередника, що зобов'язаний вести облік і підлягає контролю. Єдиним висунутим запереченням проти такого підходу була заява Європейського союзу, який вважає, що така практика перешкоджає вільному руху капіталу в рамках ЄС.
3. Система контролю, що передбачає повідомлення про підозрілі угоди й потребує, щоб банки враховували деякі або всі великі валютні операції, і повідомляли владу про ті, що викликають підозру. Дана система поки що не набула поширення.
Одним з переваг першої моделі над третьою є те, що вона не залежить від визначення угоди – яка підозріла, а яка ні. Визначення підозрілості може бути джерелом суперечок між владою й банкірами. Таким чином, необхідний закон, що точно визначатиме коло відомостей, які службовці повинні повідомляти. З іншого боку, існує небезпека того, що при визначенні переліку підозрілих обставин банкіри будуть повідомляти тільки про них і не більше того. Тому було б корисно заохочувати банкірів виявляти випадки, що не мають законного економічного обґрунтування.
Для прийняття адекватних рішень за допомогою електронної обробки даних необхідний глибокий превентивний аналіз і виявлення можливих ризиків відмивання грошей з урахуванням особливостей того чи іншого банку. На основі цього аналізу повинна розроблятися стратегія й програма конкретних дій по боротьбі з відмиванням грошей. Аналіз можливих небезпек і ризиків, розробка й реалізація стратегії боротьби з відмиванням грошей включають чотири етапи.
На першому етапі визначаються організаційні рамкові умови для загального аналізу можливих ризиків і небезпечних ситуацій, узгоджуються конкретні методи аналізу, основні характеристики проекту, строки його реалізації й обсяг необхідних ресурсів.
На другому етапі всі угоди банку структуруються на основі можливих ризиків відмивання грошей. При цьому повинні враховуватися наступні фактори:
- основні групи клієнтів;
- угоди, які повинні підрозділятися на окремі категорії, пов'язані з обслуговуванням платіжного обороту й системи розрахунків, наданням кредитів тощо;
- види транзакцій, здійснюваних у кожній категорії угод. Наприклад, в угодах, пов'язаних з обслуговуванням платіжного обігу, можна виділити такі види транзакцій, як готівкові та безготівкові платежі з використанням електронних засобів;
- окремі підрозділи банку, що беруть участь в угодах (філії й відділення усередині країни й за кордоном), а також кореспонденти.
При аналізі названих факторів, що дозволяє визначити вид та обсяг можливих ризиків відмивання грошей, використовуються всі доступні джерела інформації: офіційні матеріали (типові документи й каталог можливих ризиків), результати колишніх досліджень, а також зовнішні джерела інформації (дані ЗМІ й слідчих органів). Як правило, різні групи клієнтів використовують різні види угод усередині країни й за кордоном. Так, корпоративні клієнти мають безліч рахунків у різних відділеннях банку, переводять суми в кілька країн, одержують кредити по різних умовах. Це значить, що фактори можливих ризиків відмивання грошей повинні розглядатися тільки комплексно. Щоб правильно структурувати угоди, варто спочатку визначити групи клієнтів, а потім установити, які види угод здійснює кожна група клієнтів усередині країни й за кордоном.
Вихідними матеріалами при визначенні клієнтських груп є типові документи, країнні списки, кримінальна статистика й власна база даних про клієнтів, яку варто проаналізувати в першу чергу. При класифікації клієнтських груп банку виникають дві основні проблеми:
- труднощі одержання інформації про клієнтів;
- наявна в банку класифікація клієнтів (за сферами діяльності або іншими критеріями) може бути лише частково використана для визначення клієнтських груп з урахуванням можливих ризиків відмивання грошей, що вимагає нової класифікації клієнтів.
Надалі для кожної групи встановлюються види здійснюваних ними угод і транзакцій. З цією метою відслідковується звичайний хід угоди протягом певного проміжку часу й виявляються нетрадиційні для тієї або іншої групи клієнтів транзакції, по яких можна виявити відмивання грошей. Таке відмежування сумнівних угод від звичайних дозволяє скласти специфічний для даного банку каталог підозрілих критеріїв (КПК) для всіх груп клієнтів, категорій угод і видів транзакцій. Команда, яка розробляє проект боротьби з відмиванням грошей, повинна мати доступ до всіх систем, що відносяться до проекту. Аналіз ризиків повинен проводитися централізовано під керівництвом керуючого, уповноваженого вести боротьбу з відмиванням грошей. Співробітники, які обслуговують клієнтів і мають з ними особисті контакти, повинні допомагати групі аналізу у визначенні профілю клієнта. Нова інформація про клієнта повинна вчасно відображатися у відповідній базі даних. На основі інформації про профіль клієнтів, категорії угоди й КПК розробляється програмне забезпечення, адаптоване до умов даного банку, а також модель ознак виникнення загрозливої ситуації. Оскільки методи відмивання грошей постійно змінюються, така модель повинна переглядатися й адаптуватися. Саме тому створення моделі ознак виникнення загрозливої ситуації повинне відбуватися не за жорсткими правилами, а з урахуванням конкретних умов для кожного банку.
Загальним для всіх банків є те, що ефективна боротьба з відмиванням грошей базується на принципі знання свого клієнта (know your customer – KYC). При розробці моделі КПК варто не тільки використати типові документи й каталог ризиків, але й враховувати наявний досвід їхнього попередження. При цьому повинні враховуватися кількісні, якісні й суб'єктивні оцінки. За допомогою систематичних опитувань варто визначати обсяг і структуру угоди для тієї або іншої групи клієнтів, наприклад:
- які грошові суми угод (з урахуванням сезонних коливань) є звичайними для нормальної поведінки клієнтів;
- який обсяг малих готівкових платежів є нормальним для даної групи клієнтів;
- яка частота платежів звичайна для певної країни;
- які особи й (або) організації у відповідній країні залучені в угоди клієнтських груп.
У процесі створення моделі ознак виникнення загрозливої ситуації визначаються як статичні показники (величина місячного планового обігу, обсяги кредитів і місячних готівкових платежів, частка обігу готівки в загальному обігу тощо), так і динамічні критерії, що відображають зміну обсягу й структури угоди за певний проміжок часу, коливання й відхилення у порівнянні з довідковими показниками (зміни суми середнього залишку на рахунку клієнта після угоди, розміру обігу в порівнянні з попереднім роком або півріччям). Визначаються також складні (комплексні) критерії, щоб ідентифікувати підприємства, які акумулюють вільні кошти (наприклад, підприємства, у яких сума місячних готівкових платежів перевищує запропоновану величину й сума місячного планового обігу не перевищує задану величину). Модель ознак виникнення загрозливої ситуації постійно змінюється й удосконалюється з урахуванням досвіду боротьби з відмиванням грошей, результатів проведених досліджень і моніторингу.
На третьому етапі розробки стратегії здійснюється оцінка небезпечної ситуації й формулюються стратегічні завдання по боротьбі з відмиванням грошей. При цьому використовуються результати аналізу можливих ризиків, а також принципи й досвід боротьби з відмиванням грошей. Особлива увага приділяється наступним моментам:
- визначенню області ризиків для кожного виду угоди;
- формулюванню вимог до технічної системи безпеки, оцінці адекватності колишньої системи й необхідності вживання додаткових заходів для її вдосконалювання;
- визначенню масштабів і циклічності проведення перевірки галузей ризиків для окремих видів угод;
- розробці заходів з навчання й підвищення кваліфікації співробітників з питань боротьби з відмиванням грошей;
- обґрунтуванню заходів щодо проведення внутрішніх і зовнішніх перевірок і доведенню їх до керівництва.
У списку запланованих заходів виділяються функції із забезпечення безпеки системи електронної обробки даних і використовуваного програмного забезпечення. При цьому повинна даватися оцінка достатності стандартного програмного забезпечення для боротьби з відмиванням грошей й обґрунтовуватися необхідність пошуку власних альтернативних рішень.
Нарешті, на останньому, четвертому, етапі варто визначити дані, що підтверджують прийняту концепцію боротьби з відмиванням грошей. Такі дані можуть бути отримані на основі аналізу господарської діяльності банку й результатів здійснення відповідної стратегії. Для цього варто вчасно враховувати нові повідомлення й запити національних і міжнародних організацій, що проводять боротьбу з відмиванням грошей. Якщо буде встановлено, що проведених заходів недостатньо, аналіз ризиків повинен частково або повністю переглядатися. Але й незалежно від цього загальний аналіз небезпечних і загрозливих ситуацій повинен регулярно переперевірятися, як правило, щорічно, тому що по ньому можна судити, чи достатньо вжитих заходів безпеки або потрібно розробляти додаткові. Така перевірка концепції дозволяє здійснювати постійне поліпшення внутрішніх процесів, аналіз можливої небезпеки й стратегії протидії відмиванню незаконних доходів.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"