інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Вексель як антикризовий фінансовий інструмент
Т. Рудненко

Економічна криза, що торкнулася значної частини вітчизняних підприємств, змушує згадати про негрошові форми розрахунків. Гідною відповіддю кризі можуть стати розрахункові векселі, тим більше що випустити їх може будь-яке підприємство.

Існує кілька форм негрошових розрахунків між підприємствами: торговельний кредит, взаємозаліки (взаємний залік зустрічних платіжних вимог), товарний вексель та ін. Зупинимося докладніше на векселі, яким оформляється відстрочення платежу.
Найбільший інтерес до використання у розрахунках між підприємствами негрошових форм виникає в періоди кризи ліквідності, тобто нестачі живих грошей. Покупець, не маючи можливості заплатити тут і зараз, може скористатися векселем (серед його назв – товарний, розрахунковий, комерційний). У порівнянні з іншими формами негрошових розрахунків, вексель має низку переваг. Головні з них – доступність, оскільки виписати власний вексель може будь-яке підприємство, і простота обігу. Чим більш відомим є підприємство, тим більше шансів у виписаного ним векселя почати свій шлях.
До основних переваг використання векселя в порівнянні з наявністю дебіторської заборгованості можна віднести:
• відстрочення оплати на більш тривалий строк;
• формування публічної кредитної історії при купівлі векселів інвесторами й можливість у майбутньому залучити капітал на публічному ринку за більш вигідними ставками;
• можливість одержати додатковий дохід при достроковому викупі власних векселів;
• постачальник одержує ліквідну грошову вимогу, яку при необхідності він зможе використовувати для поповнення власного обігового капіталу.
Схема фінансування відстрочень платежу векселем загалом виглядає у такий спосіб. Постачальник відвантажує товар, в оплату якого одержує вексель покупця. Платіж за векселем здійснюється «за пред'явленням, але не раніше визначеної дати». Постачальник, що отримав вексель, має право продати цінний папір на вторинному ринку або одержати під нього інше фінансування. При настанні строку платежу останній векселедержатель пред'являє його до оплати покупцю.
Виписати власний вексель нескладно: слід правильно заповнити реквізити спеціального бланку, що має назву «простий вексель» або «переказний вексель». Відстрочення оплати за великою поставкою товару можна оплатити серією векселів, погашення яких буде здійснюватися за графіком. Однак тут потрібно пам'ятати: обсяг випущених векселів, як і будь-якої позики, не може бути безмежний і повинен враховувати можливості підприємства обслуговувати власний борг. Що стосується строків погашення векселів, то потрібно орієнтуватися на той період часу, який мине між поставкою товару покупцю й одержанням від нього реальних грошей.
Організацією таких угод, а також процедурою обліку, зберігання (погашення) векселів займаються банки. Як правило, підприємство-векселедавець доручає сплачувати свої боргові цінні папери банку (ця процедура називається доміциляцією). Таким чином, останній векселедержатель пред'являє папір до оплати не в компанію, що виписала вексель, а в банк.
На час настання платежу у векселедавця має бути на рахунку достатньо коштів, щоб у повному обсязі розрахуватися за виписаними векселями. Інакше банк може відмовити векселедержателю у платежі, оскільки він не відповідає своїми коштами за вексельним зобов'язанням клієнта. Доміциляція обходиться клієнту-векселедавцю у 0,05-0,5%.
Покупець і постачальник домовляються про оплату поставки векселем шляхом укладання контракту або додаткової угоди до контракту. Після відвантаження продукції (надання послуг, виконання робіт) покупець виписує вексель і передає його постачальнику. Постачальник продає вексель на вторинному ринку або одержує інше фінансування під цінний папір. Останній векселедержатель на момент погашення паперу пред'являє вексель для оплати доміцилянту, який у свою чергу оплачує вексель, одержавши його від векселедержателя. Векселедавець повинен перерахувати в банк кошти до дати погашення векселя.
Якщо компанія невелика й випускає вексель уперше, то на вторинному ринку він навряд чи буде користуватися великим попитом серед інвесторів. У цьому випадку підприємство-векселедавець може заручатися підтримкою банку або фінансової організації, яка авалює вексель.
Авалюючи вексель, тобто розміщуючи на лицьовому боці боргового паперу спеціальний напис, банк приймає на себе відповідальність за погашення паперу. Якщо векселедавець не оплатить вексель, то банк, відповідальний за авалювання, буде зобов'язаний погасити його за свій рахунок.
Для авалювання боргового паперу підприємства банк вимагає надати приблизно ті ж документи, які необхідні для стандартного кредитування. Строк розгляду документів – від трьох днів до півтора місяця, усе залежить від конкретних умов і становища компанії. Авалювання обійдеться в 4-8% річних, конкретна ставка обговорюється індивідуально.
Дана схема фінансування часто застосовується підприємствами в рамках великих фінансових схем як додаткова гарантія виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відстрочення платежу, яке надається західним постачальником, також можна оформити з використанням власних векселів. У цьому випадку, як правило, не обійтися без авалю банку. Причому авалювати борговий папір підприємства може як вітчизняний банк, так і банк країни-експортера.
Як і у випадку зі схемами фінансування імпорту, авалюючий вітчизняний банк повинен мати закордоном надійну репутацію. Як показує практика, оформлення відстрочки платежу через розрахунковий вексель можливе тільки за умови підтримки імпортера місцевим банком.
Строки відстрочення платежу, як і інші умови, залежать від країни, звідки здійснюється експорт. Як правило, векселі виписуються на півроку або рік. Ставка залежить від трьох факторів: ставки LІBOR на момент здійснення операції й спреду, який, у свою чергу, залежить від ризиків країни й рейтингу авалюючого банку.


© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"