інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Вартість проблемної заборгованості та фактори, що її визначають
К.Сіногейкіна

Для прийняття ефективних рішень щодо проблемної заборгованості зацікавлені сторони хочуть знати, скільки коштує борг. Таким чином, проблемна заборгованість – це об’єкт як управління, так і оцінки. Існує думка, що чим більшою є загальна сума заборгованості, тим вища вартість боргу для кредитора. Практика свідчить, що сума заборгованості – далеко не єдиний фактор вартості боргу.

Сума заборгованості не може бути передана напряму від однієї особи до іншої. Кредитор стосовно боржника-позичальника має право вимоги виконання зобов’язань боржника, отже, від однієї особи до іншої передається тільки право вимоги за заборгованістю. З метою оцінки вартості боргу саме право вимоги цього боргу є об’єктом оцінки.

Специфіка права вимоги як об’єкта оцінки
При розрахунку ринкової вартості передбачається, що вона сформована у результаті гіпотетичної угоди з об'єктом. Оскільки у результаті угоди, як правило, від продавця до покупця переходить не об'єкт, а певні права на нього, то в процесі оцінки визначається вартість цих прав: права власності, права оренди. У цьому значенні борг не виняток. Яке ж право є об'єктом оцінки при розрахунку вартості боргу?
Одна зі складових двостороннього зобов'язання, що випливає з положень кредитного договору (угоди), – зобов'язання боржника зробити певні дії, наприклад повернути отримані в кредит кошти у визначений строк з нарахуванням на дану суму відсотків за користування кредитом, а також сплатити різні штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню.
Відповідно, кредитор має відносно боржника-позичальника право вимоги виконання зобов’язань боржника (далі – право вимоги). Таким чином, під оцінкою вартості боргу розуміють оцінку права вимоги.
Перерахуємо деякі основні особливості права вимоги як об'єкта оцінки:
- є відносним правом, тому що випливає з існування конкретного цивільно-правового зобов’язання, тобто може передаватися від однієї особи до іншої;
- виникає у кредитора – право першого кредитора переходить до нового кредитора у тому обсязі й на тих умовах, які існували до моменту переходу права;
- велике значення для характеристики права вимоги має його визначеність – право вимоги має бути чітко й недвозначно визначене та оформлене, а якщо ні, то воно може взагалі не мати вартості;
- застосування способів забезпечення (поручительство, застава, банківська гарантія) дозволяє знизити ризик невиконання зобов'язання й підвищити вартість права вимоги;
- вартість права вимоги являє собою результат аналізу множини факторів, при цьому сума боргу є лише одним з них.

Фактори вартості права вимоги
Для оцінки права вимоги щодо боржника фактично необхідно відповісти на два головні питання: яку суму реально отримати від боржника у погашення заборгованості та скільки часу необхідно на отримання грошей? Розрахунок вартості права вимоги здійснюють за наступними формулами:
1) у випадку, якщо позичальник має тимчасові проблеми з виконанням зобов’язання за кредитною угодою:


де – вартість права вимоги, ГП – грошові потоки боржника за рахунок погашення боргу; І – період погашення боргу і-тої частки боргу; R – ставка дисконтування; t – прогнозний період погашення боргу;
2) у випадку, якщо зобов’язання боржника не можуть бути виконані:


де Вз – вартість застави; Вмб – вартість іншого майна боржника (враховується у випадку недостатньої вартості застави); ГПпор – грошові потоки поручителя за рахунок погашення боргу; Вмп – вартість майна поручителя (враховується у випадку недостатньої вартості застави та грошових коштів поручителя); n – період, протягом якого буде отримано майно/грошові потоки від реалізації майна.
Для відповіді на поставлені питання необхідно проаналізувати основні фактори вартості права вимоги.

Ризики невиконання зобов’язання
Чим вищі ризики невиконання зобов'язань боржником, тим нижча вартість боргу у порівнянні з його номінальною величиною.
Коли позичальник виконує свої зобов'язання за кредитною угодою в строк, вартість права вимоги часто відповідає номінальній вартості боргу, а ризики невиконання зобов'язання закладені в процентну ставку за кредитом.
На жаль, на підставі практики, що склалася сьогодні, можна зробити висновок, що право вимоги боргу стає об'єктом оцінки, коли зобов'язання боржника не виконані. У цьому випадку розглядаються 2 сценарії:
- позичальник має тимчасові труднощі з виконанням зобов'язань за кредитною угодою. Для даного сценарію характерна наявність ризиків невиконання є вищою, ніж середня процентна ставка за кредитами. У цьому випадку пропонується реструктуризація/врегулювання заборгованості на підставі переговорів із кредитором/кредиторами. Для визначення ризиків невиконання зобов’язань у майбутньому створюється фінансова модель – прогноз грошових потоків позичальника, на підставі яких стає зрозумілим, чи здатен позичальник у майбутньому виконати свої зобов'язання перед кредитором. Аналізуються структура капіталу, здатність обслуговувати борг, ліквідність та інші показники. Визначальними факторами вартості є сума заборгованості та час її одержання;
- зобов'язання боржника не можуть бути виконані. У цьому випадку ризики, що розглядаються є максимальними, вартість права вимоги формується на основі не грошових потоків, які будуть отримані від діяльності боржника, а тих потоків, які можуть бути отриманими від реалізації застав та іншого майна боржника, у тому числі від діяльності/майна поручителя.
Сума заборгованості
Якщо позичальник може у майбутньому виконати свої зобов'язання за кредитною угодою, вартість права вимоги розраховується на підставі суми заборгованості та часу її одержання.
Якщо зобов'язання боржника не можуть бути виконані, сума заборгованості впливає на визначення верхньої межі вартості права вимоги. Вартість права вимоги в цьому випадку залежить від застосованих способів забезпечення, вартості забезпечення та іншого майна боржника, а також строків, протягом яких можуть бути отримані кошти (від продажу майна) за рахунок погашення боргу.

Способи забезпечення кредитного зобов’язання
Вартість права вимоги залежить не тільки від загального фінансового стану боржника. Власник права вимоги зацікавлений у тому, щоб бути впевненим у виконанні боржником відповідних обов'язків і в забезпеченні собі відшкодування збитків, які виникають у випадку невиконання таких обов'язків. Застосування способів забезпечення дозволяє знизити ризик невиконання зобов'язання.
Відомо кілька способів забезпечення виконання зобов'язань: застава, поручительство, банківська гарантія, неустойка, утримання й ін. При цьому закон не забороняє одночасно застосовувати кілька способів забезпечення відносно одного зобов'язання. Один з найбільш активно використовуваних у банківській практиці способів забезпечення кредитного зобов'язання – застава якого-небудь майна або майнових прав.

Вартість забезпечення
Даний фактор формує вартість права вимоги у випадку, якщо боржник не може виконати зобов'язання перед кредитором і не передбачається реструктуризація заборгованості. Тобто фактично у процесі оцінки права вимоги об'єктом оцінки стає закладене та інше майно боржника, у випадку наявності поручителів – майно поручителів.
Відзначимо наступні особливості оцінки застави в рамках оцінки права вимоги:
1) можлива оцінка в умовах відсутності повної інформації;
2) вартість права вимоги визначає поточну вартість грошей, які одержить кредитор. Тому ринкова вартість застави дисконтується, тобто приводиться до теперішнього моменту часу, з урахуванням строків на одержання судових рішень, виконавче провадження, реалізацію об'єктів;
3) ставка дисконтування розраховується з урахуванням зростаючих ризиків.

Строки стягнення майна
Одержання грошових коштів від майна боржника є можливим шляхом виконавчого провадження або протягом процедури банкрутства. До кредитора не переходить право власності на закладену річ. Законодавством віддається перевага судовому порядку стягнення закладеного майна. Вимоги заставоутримувача, як правило, задовольняються з виручки від продажу закладеного майна. Строки судового процесу й виконавчого провадження можуть становити близько 1 року. Якщо сума, отримана від продажу предмета застави, недостатня для покриття суми вимог, заставоутримувач має право одержати стягнення з іншого майна боржника.
Банкрутство – більш тривалий процес, процедури можуть тривати до 24 місяців.

Вартість інших активів
За недостатності вартості застав стягнення може бути звернене на інше майно боржника. У цьому випадку зростання вартості права вимоги можливе у випадку достатньої вартості іншого майна та відсутності вимог інших кредиторів.

Наявність юридичних ризиків
Це один з основних факторів вартості права вимоги. Наведемо приклад із практики. Оцінюється право вимоги кредитора до боржника, який не здатний виконати свої зобов'язання за кредитним договором. При цьому на балансі боржника відображено багато ліквідних активів, частина яких надана у забезпечення (заставу) за зазначеною кредитною угодою. Єдиний спосіб отримати грошові кошти в погашення кредиту – звернути стягнення на майно боржника. Проаналізувавши ситуацію, оцінювач доходить висновку, що ринкова вартість активів боржника – значна, при цьому вартість права вимоги до боржника – нульова, оскільки договір застави укладений неправильно.
Серед основних юридичних ризиків слід зазначити наступні ризики:
- неправильного оформлення документації (за кредитом, за об'єктом фінансування, якщо фінансувалося будівництво тощо);
- фактичної наявності майна/поручителів;
- пов'язані з наявністю права власності у заставника (приклад – на майно – незавершене будівництво – не оформлені права);
- пов'язані з тактикою поведінки позичальника;
- посягань інших кредиторів на майно боржника;
- затягнутого судочинства.
Тому оцінка права вимоги повинна проводитися із залученням команди професійних юристів, які проаналізують правильність оформлення кредитної угоди, договору іпотеки та іншої документації за кредитом, оцінять ризики визнання їх недійсними/неукладеними тощо.

Модель поведінки боржника
Тактика поведінки позичальника значно впливає на строки одержання коштів за рахунок погашення боргу.
Можна виділити кілька груп позичальників:
- які вчасно виконують зобов’язання (у рамках даної теми не розглядаються);
- які активно взаємодіють із кредитором: спільне вирішення питань врегулювання боргу у позасудовому порядку. Ухвалюються угоди про відстрочення; новація – обмін існуючих зобов'язань на нові між тими ж особами з метою припинення першого; відступне – майнова цінність, прийнята кредитором замість початкового предмета зобов’язання; викуп боргу та інші рішення;
- які не взаємодіють із кредиторами, намагаються самостійно розв'язати проблему неплатежів, не інформують кредиторів;
- які здійснюють активну протидію кредитору (наприклад, заперечують вимоги кредиторів у суді, посилаються на кризу як на підставу для визнання кредитної угоди недійсною;
- несумлінні позичальники. У подібних випадках вартість права вимоги знижується до нуля.

Стратегія кредитора (ОВ)
Кредитор може отримати грошові кошти за рахунок погашення проблемної заборгованості кількома шляхами:
- Урегулювання/реструктуризація заборгованості. Багато банків розглядають даний сценарій як найбільш привабливий. Не можна не відзначити, що у цьому випадку хоча б у майбутньому повинна бути висока ймовірність погашення боргу позичальником.
- Обіг стягнення на закладене майно/інші активи. Дану тактику банк застосовує у випадку неможливості стягнення коштів з боржника. Нерідко доводилося зустрічатися з думкою найбільших банків, що їм не потрібні активи позичальника.
- Банкрутство боржника. Будь-який кредитор може ініціювати банкрутство, якщо: грошові зобов'язання не виконані боржником упродовж 3 місяців з дати, коли вони повинні були бути виконані, грошові вимоги до боржника у сукупності становлять визначену законодавством суму, а самі зобов’язання підтверджені рішенням суду, що набрало чинності. Даний сценарій найменш привабливий з погляду кредитора. Він веде до мінімізації вартості права вимоги за проблемною заборгованістю (неочевидні перспективи з управління процесом банкрутства та прийняття рішень, що задовольняють кредитора (внаслідок можливої відсутності у конкретного кредитора контролю над комітетом або зібранням кредиторів), неочевидні перспективи задоволення вимог за рахунок конкурсної маси, ризик виведення та знецінення активів, дуже тривала процедура, можуть бути визнані недійсними угоди, укладені або здійснені компанією-боржником з окремими кредиторами протягом 6 місяців, що передують поданню заяви про визнання боржника банкрутом).

Наявність третіх осіб (інших кредиторів, співінвесторів)
Вартість права вимоги прямо залежить від наявності або відсутності вимог третіх осіб (та обсягу таких вимог) відносно як заставленого майна, так і іншого майна боржника або належних йому майнових прав (основні засоби, запаси, дебіторська заборгованість тощо).
Наприклад, незважаючи на прийняття кредитором, якому належить право вимоги, рішення про відстрочення боргу, існує ризик виникнення «проблемних» кредиторів, які ініціюють процедуру банкрутства та знецінять право вимоги. Інший приклад: майно, на яке намагався звернути стягнення кредитор, виявляється у заставі в інших кредиторів. Можна перерахувати безліч прикладів, важливо, що погоджені дії боржника й кредиторів сприяють збільшенню вартості права вимоги боргу.
Варто розглянути випадок фінансування банком будівництва, при якому виникають співінвестори будівництва. Припустимо, банк фінансує об'єкт, який будується на закладеній земельній ділянці. Якщо співінвестори зможуть підтвердити в судах своє право, наприклад, щодо окремо взятого приміщення в даному об'єкті, то вартість цього об'єкта, на який банк захоче звернути стягнення у рамках реалізації належного йому права вимоги, зменшиться (для банку) на величину, що дорівнюватиме площі приміщення, право на яке буде визнано за відповідним співінвестором. Отже, ринкова вартість права вимоги зменшиться.
Підводячи підсумок, відзначимо, що сума заборгованості – далеко не єдиний фактор вартості права вимоги заборгованості. Для визначення вартості права вимоги необхідно здійснити багатофакторний аналіз: оцінити ризики невиконання зобов'язання, вивчити застосовані способи забезпечення, розрахувати вартість забезпечення та інших активів боржника й поручителів і строки стягнення майна, бути впевненим у правильності оформлення кредитних угод, договорів застави та відсутності юридичних ризиків.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"