інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Фінансове шахрайство та протидія йому у компаніях
Л.Гречаник

В умовах швидкого зростання економіки ефективному корпоративному управлінню, спрямованому проти шахрайства, надавалося невелике значення, а випадки недобросовісних дій залишалися непоміченими в силу того, що високий рівень прибутку дозволяв покривати втрати від незаконних дій за рахунок доходів. Вище керівництво більше уваги приділяло стратегіям зростання та рентабельності, ніж зниженню витрат та «втраченого прибутку». Однак під час економічної кризи збитки від шахрайства стають більш помітними. Компанії активніше вивчають структуру витрат і з'ясовують причини погіршення своїх показників.

Крім прямих фінансових збитків, шахрайство та несумлінні дії персоналу призводять до втрати довіри громадськості, що у свою чергу може серйозно похитнути довіру зацікавлених сторін та потенційних партнерів компанії.
Це часто-густо трапляється, зокрема, коли менеджери застосовують «оптимізацію» оподаткування шляхом використання фірми-одноденки для зняття грошей з рахунків або маніпулюванням цін. Поки компанія невелика і власник здатний контролювати всі процеси на підприємстві, проблем у керівництва, як правило, не виникає. Однак, як тільки компанія починає розширюватися, з'являються проблеми.
Хто ж має займатися перевірками діяльності підприємства по суті? На практиці для цього, як правило, залучаються зовнішні консультанти, тобто фахівці-аудитори, які займаються фінансовими розслідуваннями.
Внутрішня служба безпеки в основному забезпечує охорону й у багатьох випадках обмежується перевіркою контрагентів. Даний підрозділ, як правило, не має навичок розслідування комплексних фінансових схем, та й не має для цього ресурсів.
Основними замовниками фінансових розслідувань є акціонери, які мають підозри щодо менеджменту або хвилюються за незначні прибутки підприємства, а також генеральні та/або фінансові директори, які бажають перевірити певну функцію бізнесу, наприклад логістику, маркетинг, постачання тощо.

Хто винен?
Дослідження показали, що основна частина корпоративних злочинів відбувається у фінансових департаментах. Ризикам шахрайства також підлягають відділи постачань і продажів. Причому майже всі випадки були неодноразовими, лише в 15% особа зробила протиправний вчинок вперше. Часто після виявлення одного факту в результаті розслідування відкриваються нові випадки злочинів.
В основному шахрайствами займаються співробітники, які давно працюють у компанії та імідж яких не дозволяє запідозрити їх у таких діях. Майже всі злочини здійснювалися не по одинці. В 51% випадках це були групи з 2-5 людей. Зазвичай на корпоративні злочини йдуть чоловіки, причому у віці 36-55 років. На Заході 50% злочинів допомагає встановити так звана «гаряча лінія».

Конфлікти інтересів
Хоча багато керівників можуть бути на 100% впевнені у своїх підлеглих, проте нерідко в основних співробітників виявляється «паралельний бізнес» на стороні. Це може бути компанія-постачальник, покупець або інша компанія, через яку проходять грошові потоки. Конфлікт інтересів зустрічається практично на кожному підприємстві.
Він може бути явний і прихований. У випадку явного конфлікту інформація про засновників, що є доступною у державних реєстрах, підтверджує той факт, що співробітник одночасно є або генеральним директором, або засновником іншої компанії. Однак нерідко компанії реєструються на номінальних акціонерів або заявляють номінальних директорів. У цьому випадку має місце прихований конфлікт інтересів, який є більш складним для виявлення, і необхідна більш ретельна робота, що може включати виявлення взаємозв'язків через соціальні мережі, блоги, а також через експертні джерела.
Служби власної безпеки не проводять комплексної перевірки своїх клієнтів, а займаються оцінкою конкретної компанії, з якою у подальшому можуть бути укладені угоди. Перевірити причетність групи компаній або ж власних співробітників до схем нелегального виведення грошей та укладання свідомо невигідних контрактів можна лише із застосуванням комплексних методів аналізу та шляхом поглибленого вивчення непрямих зв’язків усього обсягу клієнтської інформації.
Спеціальні техніко-аналітичні методи дозволяють у короткий термін, обробивши великі обсяги корпоративної інформації, виявляти наявність ризиків сумнівних схем за участю компаній, уявити своєрідний зріз існуючих бізнес-ризиків. Пізніше по кожному з них можна буде здійснити більш детальне розслідування.
Для початку перевірки необхідний мінімальний набір даних: про клієнтів компанії, списки співробітників (як поточних, так і колишніх). Для більш детального аналізу запитується додаткова інформація. Потім проводиться звірення отриманої інформації із записами з різних корпоративних реєстрів та інформаційних баз даних. Інформація з різних джерел консолідується в одній базі даних, здатній оперативно налаштовуватися на різні типи і формати даних.
Такі дані завжди перебувають у режимі аналізу в різних зрізах (наприклад, аналізуються корпоративні відносини, контактна інформація, банківські реквізити, фінансова інформація, напрямки руху коштів). Плюс такого підходу в тому, що перевірка може бути виконана в дуже короткий термін.
Яким же чином відбувається виведення грошей з компаній? Тут схеми нерідко обмежуються тільки уявою співробітників, проте всі способи можна класифікувати.

Процес закупівель
Найпростіший спосіб вивести гроші, яким дуже часто користуються шахраї, – купівля неіснуючих послуг (консалтингу, маркетингу). При цьому на запитання: а що ж, власне, було зроблено на цю суму? – можуть навіть надати письмовий звіт, який при перевірці виявляється дослідженням, що знаходиться у вільному доступі в Інтернеті.
Мабуть, найпоширеніша проблема в постачанні – завищення закупівельних цін та отримання відкатів менеджерами, які відповідають за закупівлі. За підрахунками аналітиків, середній відкат складає 5-10% від закуплених товарів та залежить від галузі, суми та кількості посередників, що беруть участь у ланцюжку.

Процес продажів
Якщо ціль постачальника-шахрая – завищити ціни, то завдання менеджера з продажів – надати додаткові знижки, щоб одержати відкат.
Менеджери з продажів – це основні «годувальники» фірм, які домовляються про відпускні ціни на продукцію. Від них залежить, скільки підприємство одержить виручки та прибутку. Як правило, організація має базовий прайс-лист, від чого відштовхуються менеджери при встановленні цін з покупцями. Крім того, клієнтові надають додаткові знижки при наявності об'єктивних умов: великі обсяги продажів, завоювання нових регіонів тощо. Однак нерідко аргументація відсутня, тому що на практиці продавець може одержувати відкати за надання пільгових умов.
Трапляються випадки, коли менеджери з продажів реєструють одну або кілька компаній і пропускають багато продажів через підконтрольні фірми. Клієнти можуть навіть цього не підозрювати, одержуючи реквізити фірм зі схожими назвами або просто довіряючи менеджерові, який стверджує, що дана компанія є частиною холдингу. Таким чином, повна вартість за товар перераховується на фірму-прокладку, де й залишається суттєва частина маржі, а підприємство одержує значно менші прибутки.
Якщо бізнес проектний (тобто ціни на продукцію відсутні і кожна угода залежить від конкретних умов проекту), то піймати за руку менеджера з продажів і довести, що з якихось причин він надав більш пільгові умови, складно. Потрібно проаналізувати маржу даного проекту й зрівняти її із середніми показниками або аналогічними проектами, щоб зрозуміти, наскільки умови контракту відповідають дійсності.

Контроль над грошовими потоками
Звичайно генеральні директори займаються стратегічними питаннями, такими як розширення збуту, а повний контроль над фінансовими потоками довіряють головним бухгалтерам і фінансистам. Останні займаються залученням коштів, а також розміщенням вільних коштів на депозитах банків, купівлею векселів і видачею позик. Це може відбуватися як за бажанням керівництва або акціонера, так і без його згоди. Нерідко купуються векселі фірм-одноденок, і гроші зникають назавжди.
На практиці траплялися курйозні випадки, коли, наприклад, головний бухгалтер знімав готівку через низку фірм-одноденок і підробляв банківські виписки, виправляючи призначення платежу й платіжні реквізити на податки. Генеральний директор, переглядаючи виписки, не звертав уваги на величезні суми, що перераховуються на податкові платежі. Аудиторські перевірки також не виявили ніяких порушень. Шахрайство розкрилося тільки через 10 років роботи бухгалтера, коли на той час були викрадені мільйони.

Що робити?
Коли розкривається інформація про фактично здійснене чи можливе шахрайство або зловживання, керівництву необхідно бути готовим до проведення комплексного та об'єктивного внутрішнього розслідування. Мета такого розслідування – зібрати факти для належної перевірки передбачуваного порушення, яка могла б дати керівництву можливість вибрати правильну лінію поведінки.
Що ж робити підприємству, яке стикнулося з фактом шахрайства? Насамперед, не панікувати та зберігати все в суворій конфіденційності, щоб не «злякати» шахрая-співробітника, який може одразу знищити увесь доказовий матеріал.
Основне, що потрібно зробити при наявності достатніх підозр, – забезпечити цілісність доказової бази як в електронному вигляді, так і в паперовому. На практиці зустрічалося чимало випадків, коли одночасно «ламався» сервер і «зникали» паперові документи, нібито вивезені на податкову перевірку.
Для копіювання та відновлення даних з електронних носіїв часто залучаються співробітники служби ІT і Forensіc Technology (скорочено Ftech). Спеціалісти цього підрозділу можуть діставати електронні дані навіть у тих випадках, коли справа, здавалося б, є зовсім безнадійною. Саме вони допоможуть відновити стерті та пошкоджені файли, відкриваючи доступ до електронної пошти та реконструюючи ланцюжок подій, що відбулися.
До переліку носіїв, що цікавлять керівництво, крім електронної пошти, яка зберігається на сервері, входять також жорсткі диски персональних комп'ютерів, зовнішні жорсткі диски, USB-флеш-накопичувачі та персональні мережеві папки.
Якщо на етапі попереднього аналізу можна зібрати безліч підозр (але не завжди фактів), то у результаті перегляду електронних даних можна одержати докази шахрайства. Наприклад, часто зустрічаються файли з підготовленими договорами для всього ланцюжка постачальників, з яких можна точно розрахувати обсяг маржі, що осіла на фірмах-одноденках. Існують файли з реальними грошовими потоками між різними фірмами-одноденками, а також інформація про зняті готівкові суми.
Документам, що зберігаються в паперовому вигляді, включаючи бухгалтерську документацію, також потрібно забезпечити цілісність. При необхідності рекомендується зробити резервне копіювання документів і помістити їх за межі підприємства на територію, що охороняється.
Головним джерелом інформації для проведення фінансового розслідування є, звичайно, бухгалтерія – єдиний підрозділ, який може дати точну інформацію про платежі та проводки, аналіз яких покаже, куди пішли активи.
Іншим джерелом інформації є операційні бази даних, які далеко не завжди співпадають з бухгалтерією. Найчастіше детальна інформація може бути відсутньою у бухгалтерських документах (наприклад, інформація про всі зроблені перевезення або список маркетингових заходів). Порівнюючи бухгалтерську та операційну інформацію, можна з'ясувати багато цікавих деталей, наприклад список реальних покупців або постачальників, «прихований» у бухгалтерії за фірмами-одноденками, а також розмір відкатів.
Цінним джерелом інформації є незадоволені або звільнені співробітники. Однак у цьому випадку можна стикнутися з перебільшеними фактами, емоціями та простими вимислами. Проте необхідно задокументувати всі заяви таких співробітників, спробувати зібрати докази та відфільтрувати те, що допоможе розслідуванню.
Коли всі факти протиправних дій зібрані, керівництву слід розглянути заходи реагування. Наприклад, воно може ухвалити рішення щодо наступних кроків:
- проконсультуватися з юристами щодо сильних та слабких сторін, якими володіє компанія у вирішенні даного питання і визначитись, чи є сенс «виносити сміття з хати»;
- вжити дисциплінарних заходів щодо осіб, залучених у несумлінні дії (частіше за все – звільнення), а також щодо керівників, які не змогли запобігти або виявити такі дії;
- усунути наслідки заподіяної шкоди (наскільки це можливо), зробити перерахунок податкових зобов'язань;
- проаналізувати причини, які лежать в основі порушень у роботі відповідних засобів контролю, забезпечивши зниження ризику та посилення засобів контролю;
- довести до відома всіх співробітників інформацію про розпочаті належні заходи.
На практиці підприємства, що стикнулися з фактами шахрайства, прагнуть не заявляти про це відкрито, а звільняти таких співробітників за згодою сторін.
Незважаючи на те, що публічне розкриття інформації про факти шахрайства або протиправну поведінку може представити компанію не з кращого боку, керівництво все-таки може оприлюднити такі факти, попередивши тим самим негативну реакцію суспільства, продемонструвати сумлінність та сприяти «закриттю» питання.
Щоб уникнути помилок і для запобігання корпоративних шахрайств дуже важливо вжити конкретних заходів. Потрібно правильно оцінювати відповідні ризики та краще готувати співробітників, зайнятих фінансовим контролем. Для виявлення і запобігання шахрайства, слід проводити з ними спеціальні тренінги й надавати необхідні повноваження. Досвід підказує, що насамперед необхідно підсилити контроль над продажами, маркетингом і закупівлями, а також над схемами податкової оптимізації та угодами з імпортом. Інакше наслідки пропущених махінацій можуть бути не просто важкими, але й згубними для бізнесу.
© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"