інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Регулювання та нагляд на ринку електронних платежів

А. Святненко

Сучасний цивілізований світ рухається в напрямку поступової відмови від використання у повсякденному житті готівки, широко застосовуючи різні форми електронних розрахунків. Мабуть, найбільш відомим і розповсюдженим інструментом у цій сфері є пластикові платіжні карти. Величезну роль впровадження та підтримки сучасної індустрії платіжних систем розуміють всі уряди та фінансові організації світу. Тільки шлях до цієї важливої мети може бути дуже різним.

В Україні 2010 рік був дуже непростим для ринку платіжних карт. З одного боку, за інформацією Українського процесінгового центру, даний ринок уже в середині року досяг стабільних докризових темпів розвитку. Так, у другому кварталі власники платіжних карт здійснили 169 млн. транзакцій на загальну суму майже 105 млрд. грн.

З іншого боку, за даними НБУ, за той же період кількість пластикових карт в обігу скоротилася на 100 тис. штук, а середній обсяг однієї операції з використанням пластикових карт склав усього 621 грн. Причому картки як і раніше використовувалися в основному для зняття готівки в банкоматах.

Минулого року в Україні активізувалася робота з перегляду чинних регуляторних норм у сфері електронних платежів. З квітня 2010 року Національний банк України прийняв низку постанов, які значно посилюють його роль як регулятора електронних платіжних систем у країні. Була прийнята Концепція впровадження нагляду (оверсайту) над платіжними системами. Однак найбільш важливі зміни містяться у законопроектах № 6465 і № 6466, зареєстрованих у Верховній Раді в червні 2010 року. Дані документи спрямовані на регулювання діяльності платіжних систем і у випадку їх прийняття вплинуть на подальший розвиток ринку безготівкових платежів в Україні.

Серед позитивних моментів цих законопроектів – обов'язкове прийняття платіжних карт торгово-сервісними підприємствами та оверсайт за діяльністю платіжних систем і систем розрахунків з боку Національного банку України. Однак ці ж закони несуть у собі ризик кардинальної зміни балансу на ринку роздрібних безготівкових платежів в Україні, що склався.

Деякі з цих законів, на думку аналітиків, можуть призвести до суттєвого обмеження конкуренції на ринку, що, у свою чергу, загальмує розвиток електронних платежів і негативно позначиться на економіці України в цілому. Більше того, окремі положення не відповідають міжнародним зобов'язанням України, зокрема перед Світовою організацією торгівлі.

Проект закону передбачає створення платіжної ради, яка матиме дуже широкі повноваження з розробки правил і стандартів діяльності платіжних систем і систем розрахунків в Україні, а також моніторингу за дотриманням вимог зазначених правил і стандартів. При цьому, як відмічають експерти, у проекті неврегульовано питання правового статусу платіжного засобу та умови і порядок його формування. Передбачається також запровадити обов'язкове розміщення гарантійних депозитів учасниками платіжних систем по операціях, здійснених у межах України, в банках-резидентах у національній валюті.

Тут два ризики: по-перше, низький рівень надійності багатьох банків-резидентів у порівнянні із закордонними, по-друге, таке розміщення може спричинити підвищення вартості відповідних послуг для кінцевих споживачів. Планується замкнути всі операції, проведені на території України, у спеціальному національному кліринговому центрі, що фактично означає утворення монополії на ринку. Крім того, нова система призведе до збільшення витрат банків, оскільки їм доведеться змінювати налагоджені технології роботи.

Державний контроль і регулювання ринку електронних платежів, безумовно, необхідні. Питання в тому, яка мета такого контролю. Регулювання має стимулювати розвиток ринку, бути зрозумілим і створювати рівні умови для всіх учасників. При цьому регулювання електронних платежів потрібно розглядати не окремо, а в більш широкому контексті норм СОТ і тенденцій розвитку індустрії безготівкових платежів і фінансової сфери в цілому.

На думку аналітиків, проблемною є в першу чергу норма законопроекту про обов’язкове здійснення клірингу тільки резидентом України, що напряму дискримінує міжнародних гравців та обмежує конкуренцію на внутрішньому ринку. У той час, як це є одним з важливих умов посилення ринку платежів.

Нарешті, залишається відкритим питання своєчасності та економічної доцільності запропонованих ініціатив. Без сумніву, з'являться й витрати – доведеться змінити технології роботи.

Причому як платіжним системам, так і банкам, і самому регулятору. Можна запропонувати будь-яку схему роботи, ідеальну з погляду авторів законопроектів, але виникає питання: а хто за це заплатить? І поки немає відповіді на дане питання неможна сказати, чи призведе це до поліпшення якості послуг, безпеки обслуговування та реального зниження тарифів.

Експерти вважають, що удосконалення законодавства має здійснюватися у наступних напрямках:
• Надання гарантій вільного доступу на ринок для платіжних систем і учасників платіжних систем, а також надання права для платіжних систем і учасників платіжних систем на вільний вибір обирати механізм обробки платежів.
• Боротьба з тіньовою економікою та скорочення наявних платежів. Цьому може сприяти контроль дотримання вимог, що стосуються установки електронних терміналів у торговельній роздрібній мережі, а також фіскальні стимули заохочення споживачів використовувати електронні платіжні засоби. Дослідження показують, що чим менше електронних платежів на душу населення в країні, тим вищим є рівень тіньової економіки (у відсотковому відношенні до ВВП), і навпаки.
• Удосконалення механізму захисту прав споживачів на ринку електронних платежів.

У цілому, експерти сходяться на думці, що український ринок безготівкових платежів має великий потенціал і вимагає планомірного розвитку з урахуванням кращого світового досвіду.

Європейський досвід

Європейський Союз намагається сприяти досягненню своїх цілей зростання (викладених у Лісабонській стратегії) за допомогою радикальної реструктуризації індустрії платежів у країнах-членах ЄС. Створивши єдину зону платежів у євро (SEPA) і прийнявши Директиву про платіжні послуги (PSD), ЄС має намір домогтися ефективності індустрії безготівкових платежів за рахунок масштабу, посиленої конкуренції та інновацій. PSD направлена насамперед на захист прав споживачів і забезпечення безпеки електронних платежів на території Європейської економічної зони та передбачає впровадження єдиних умов здійснення платежів у рамках держав ЄС.

З 2008 року всі банки в ЄС уже були зобов'язані видавати розрахункові карти із чіпами, які повинні були відповідати стандартам EMV (Eurocard Mastercard Vіsa) і забезпечувати їхнє використання для розрахунків і одержання готівки в банкоматах усіх держав ЄС. З кінця ж 2010 року згідно з новим законом усі банківські платіжні картки повинні без обмежень використовуватися у всій єдиній зоні платежів у євро.

Регуляторні зміни на ринку платіжних інструментів привели до серйозних перетворень самих платіжних систем. Ефективність та інвестиції, необхідні для дотримання вимог ЄС, могли бути забезпечені лише масштабом і здатністю діяти в транскордонному режимі.

Національні системи в більшості випадків не змогли забезпечити достатній масштаб і обсяг інвестицій в інфраструктуру та рентабельний бізнес з випуску та обслуговування платіжних карток. Тому з великою ймовірністю можна стверджувати, що європейський ринок у найближчому майбутньому в якості альтернативи колишнім 18-ти національним системам дебетових карт будуть обслуговувати дві або три міжнародні мережі платіжних карт. Наведемо найбільш характерні приклади.

У Великій Британії індустрія платіжних карт розвивалася, мабуть, найбільш активно. Хоча регулятор ніколи не втручався в процесинг пластикових карт, на певному етапі переважала національна система дебетових карт. Однак у міру розвитку ринку та більш глибокої інтеграції в глобальну фінансову систему назріла необхідність міграції у міжнародну мережу. У 2001 році Національна компанія Великої Британії Swіtch Card Servіces Ltd розпочала переговори з компанією Europay Іnternatіonal (нині – Mastercard), які в підсумку привели до зникнення бренда Swіtch. У 2002 році Masterсard оголосила про перехід Swіtch на бренд Maestro. Результатом став більш відкритий і конкурентний ринок, на якому платіжні системи могли претендувати на долю ринку Maestro.

Подальший конкурентний розвиток ринку дебетових карток Vіsa (44 млн. карт). Mastercard зайняли другу позицію з показником в 22 млн. карт.

Враховуючи регуляторні зміни та інвестиції, необхідні для приєднання до SEPA, банки Ірландії також почали поступово відмовлятися від національної карткової системи та національного процесингу Laser.

Національні картки виявилися непопулярними у споживачів через проблеми з їхнім використанням для онлайн-платежів і за кордоном. Враховуючи 2,9 млн. дебетових карт Laser, які були в обігу в Ірландії у 2008 році, акціонери Laser порахували невигідними інвестиції у відновлення та розвиток національної системи і запланували протягом 2010-2011 років перевести карткові портфелі в міжнародні платіжні системи (МПС).

Початкове рішення банківського співтовариства Бельгії про ліквідацію національної системи дебетових платіжних карт Bancontact і Mіster Cash (MC) на користь МПС було заблоковано регуляторним тиском з боку Європейської комісії та Європейського Центрального Банку.

Однак після декількох років обговорень у ділових і урядових колах, виходячи з комерційної доцільності, банкіри знову повернулися до початкового рішення.

Банківське співтовариство Бельгії дійшло висновку, що інвестування в національну систему для відповідності вимогам SEPA і PSD економічно є невигідним, у результаті чого було ухвалено рішення мігрувати у міжнародну мережу.

© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"