інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Зміни, що відбулися та очікуються в МСФЗ

О.Б.Полозов

Основними факторами, що зумовлювали зміни в МСФЗвпродовж 2010 року, були: тиск із боку «Великої двадцятки» (політичних лідерів найбільших економік світу); триваючий проект щодо конвергенції МСФЗ та ГААП США; завдання підвищення якості старих стандартів; закриття «білих плям» в обліку шляхом розробки нових стандартів, передусім галузевих.

У розпал фінансової кризи країни «Великої двадцятки» звернулися до Ради з МСФЗ із проханням підвищити прозорість у сфері фінансових ризиків компаній, переглянути правила консолідації, обмежити проциклічний вплив певних стандартів і трансформувати фінансову звітність з метою полегшення її розуміння. Під «проциклічністю» мається на увазі не просто наслідування звітності (особливо її елементів, що вимірюються за справедливою вартістю), циклів спаду і підйому економіки, але й негативний зворотний вплив на саму економіку і на ринки капіталу зокрема, коли взаємне підганяння негативної інформації з ринків і зниження справедливої вартості ітераційно «доповнюють» одне одного, підштовхуючи фінансові ринки донизу по спіралі і певною мірою сприяючи загостренню фінансової кризи.

Для забезпечення зближення стандартів МСФЗ та ГААП США Рада з МСФЗ вирішила фундаментально переглянути порядок обліку спільних підприємств, лізингу, виручки, податку на прибуток і зобов’язань із пенсійних планів. Ретельну перевірку пройшли правила, що визначають, в яких випадках слід відображати складні фінансові інструменти як зобов’язання, а в яких – як капітал.

Крім того, Рада з МСФЗ сконцентрована на вирішенні як нових питань фінансового обліку (облік діяльності, здійснюваної за регульованими тарифами), так і вже існуючих (наприклад, поліпшення стандартів щодо зобов’язань і резервів). Розглянемо ці новації докладніше.

Нове визначення контролю

У жовтні 2010 року Рада з МСФЗ розробила робочий Проект стандарту у сфері консолідації, який містить нове визначення контролю. Останнє буде підкріплено докладним керівництвом щодо практичного застосування, що роз’яснює різні способи, якими підприємство (інвестор), котрі звітують, можуть контролювати інше підприємство (об’єкт інвестиції). При цьому не очікується, що нове визначення і керівництво з практичного застосування призведуть до фундаментальної зміни процесу прийняття рішень із консолідації для компаній, що складають звітність за МСФЗ, проте всі компанії повинні будуть розглянути питання про застосування положень нового стандарту.

Після того, як новий стандарт буде оприлюднено, він замінить МСФЗ (IAS) 27 «Консолідована та окрема фінансова звітність» і ПКР (SIC) 12 «Консолідація – компанії спеціального призначення». Очікуваний стандарт включатиме рішення, прийняті Радою з МСФЗ з урахуванням коментарів та повторного розгляду проекту для обговорення «Консолідована фінансова звітність», який був опублікований у грудні 2008 року. Проект із консолідації є спільним проектом Ради з МСФЗ та ССФН в рамках Протоколу про наміри.

Переглянуте визначення контролю встановлює в якості головних критеріїв наявність прав та економічної віддачі, пов’язаної з об’єктом інвестицій.

Права припускають здатність спрямовувати діяльність підприємства, що впливає на економічну віддачу. Остання змінюється і може бути позитивною, негативною або включати і те, й інше. Наявність прав визначається на основі існуючих на даний час фактів та обставин і має оцінюватися на постійній основі. Якщо очікується, що контроль матиме тимчасовий характер, то вимога щодо необхідності консолідувати такі об’єкти інвестицій не скасовується.

Зміни до МСФЗ (IFRS) 1 «Перше застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності»

У січні 2010 року Рада з МСФЗ видала поправки до МСФЗ (IFRS) 1 «Перше застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності». Це зміна звільняє компанії, що переходять на МСФЗ, від необхідності представляти порівнювані дані за додатковими розкриттями, що вимагаються за МСФЗ (IFRS) 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації».

У жовтні 2010 року Радою з МСФЗ були запропоновані ще дві поправки до МСФЗ (IFRS) 1: а) компанії, які вперше складають звітність за МСФЗ, повинні виконувати вимоги МСФЗ щодо припинення визнання фінансових активів і фінансових зобов’язань на перспективній основі, починаючи з дати переходу на МСФЗ, а не з 1 січня 2004 року; б) фінансові активи та зобов’язання відображаються за справедливою вартістю при первісному визнанні, де справедлива вартість визначається за допомогою методів оцінки в умовах відсутності активного ринку. Суть поправки полягає в тому, що компанії можуть застосовувати керівництво, наведене в п. 76 і 76А МСФЗ (IAS) 39, на перспективній основі, починаючи з дати переходу на МСФЗ, а не з 25 жовтня 2002 року (або, відповідно, з 1 січня 2004 року). Це означає, що компанії, які вперше складають звітність за МСФЗ, не повинні заднім числом визначати гіпотетичну справедливу вартість фінансових активів та зобов’язань за періоди, що передують даті переходу на МСФЗ.

Компанії, які переходять на МСФЗ та мають фінансові активи або зобов’язання, визнання яких було припинено до дати переходу на МСФЗ, повинні будуть застосовувати керівництво про припинення визнання, починаючи з дати переходу, оскільки це є обов’язковим винятком. Друга поправка важлива тільки для тих компаній, які вирішать використовувати звільнення щодо справедливої вартості, визначеної за допомогою методів оцінки.

Облік договорів страхування

У серпні 2010 року Рада з МСФЗ випустила проект комплексного стандарту, який змінить порядок обліку у страховика та інших компаній, які емітують договори, що містять елемент страхового ризику (тобто ризику відповідати за вимогами страхованої особи в разі настання страхового випадку). Дана пропозиція є результатом спільного проекту СМСФО і ССФУ у сфері розробки єдиного уніфікованого стандарту зі страхування. Пропонований стандарт замінить МСФЗ (IFRS) 4 «Договори страхування», який діє на даний час і припускає застосування різних практик обліку договорів страхування.

На відміну від МСФЗ (IFRS) 4, договори на надання послуг за фіксовану винагороду, за якими обсяг послуг залежить від події, виникнення якої не визначено (наприклад, договір на обслуговування, за яким постачальник послуг зобов’язується ремонтувати певне обладнання при його пошкодженні), не входитимуть до сфери застосування запропонованого стандарту. У стандарті не розглядаються питання, пов’язані з порядком обліку, що здійснюється власниками поліса (відмінного від поліса перестрахування), які укладають договори страхування.

Відповідно до Проекту, очікувані грошові потоки дисконтуються за безризиковими ставками, скоригованими з урахуванням відмінностей між показником ліквідності договорів страхування і аналогічним показником відповідних безризикових інструментів. Ставки дисконтування не будуть базуватися на активах, які гарантують договори страхування (наприклад, державні облігації, що підлягають вкладенню), якщо тільки дохід від зазначених активів не впливатиме на грошові потоки власників полісів (у цьому випадку ставка дисконтування буде заснована на грошових потоках, асоційованих із такими активами).

Залишкова маржа усуває будь-який первинний прибуток за договором. Згодом він не переоцінюється, але систематично відновлюється протягом періоду страхового покриття. Будь-який первинний збиток за договором негайно відображається через прибуток/збиток періоду.

В основі визначення прибутків і збитків за договором лежатиме модель виміру. Емітенти не визнаватимуть премії у складі виручки (за винятком випадків, коли застосовується короткостроковий спрощений підхід), а демонструватимуть їх окремо як гарантовану маржу в звіті про прибутки та збитки в якості окремої статті з такою ж назвою (що включає зміни в поправці на ризик і залишковій маржі) та як зміни в розрахунках і у фактичних даних. Додаткове розкриття інформації стосуватиметься інформації про премії та позови.

Розглянуті пропозиції вплинуть на компанії, які випускають договори, що відповідають визначенню договорів страхування, включаючи договори фінансових гарантій. Результатом цих пропозицій, ймовірно, стануть збільшення мінливості показників звіту про прибутки і збитки та значні зміни у презентації звіту про прибутки та збитки.

Вихід фінального варіанту стандарту очікується в середині 2011 року.

Зміна у ставленні розкриття інформації щодо пов’язаних сторін

У листопаді 2009 року була випущена нова редакція МСФЗ (IAS) 24 «Розкриття інформації щодо пов’язаних сторін». У неї були внесені дві поправки: перша полегшила розкриття інформації про операції між компаніями, пов’язаними з державою; друга пояснила визначення пов’язаної сторони.

Перша зміна вплинула на розкриття інформації у фінансовій звітності всіх пов’язаних із державою компаній. Обсяг інформації, що розкривається, істотно зменшився і був замінений більш змістовним розкриттям узагальненої інформації та деталей суттєвих операцій.

Друга поправка призвела до перегляду визначення пов’язаної сторони. У зв’язку з цим для деяких компаній збільшилась кількість пов’язаних сторін та вимагається розкриття додаткової інформації. Ця поправка насамперед торкнулася компаній, які є частиною групи, що включає як дочірні, так і асоційовані компанії, а також компанії, акціонери яких пов’язані з іншими компаніями.

Визначення пов’язаної сторони, що застосовувалося раніше, було складним і містило в собі низку невідповідностей та двозначностей. Уточнення сприяли тому, що, наприклад, дочірня компанія тепер має розкривати інформацію про операції з асоційованими компаніями її материнської компанії.

Переглянутий стандарт актуальний для багатьох компаній, які вирішили застосувати його в своїй звітності за 2010 рік (дозволене дострокове застосування); при цьому переглянутий МСФЗ 24 із зазначеними поправками є обов’язковим для застосування для річних звітних періодів, що починаються з 1 січня 2011 року.

Зміна моделі вимірювання нефінансових зобов’язань

У 2010 році Рада з МСФЗ опублікувала пропозиції щодо зміни методу оцінки нефінансових зобов’язань згідно МСФЗ (IAS) 37 «Забезпечення, непередбачені зобов’язання та непередбачені активи». Пропоновані зміни вплинуть на величину більшості резервів і стосуватимуться значної кількості компаній.

Величина резервів визначатиметься в розмірі поточної вартості тієї суми, яку компанія готова «раціонально» заплатити, щоб звільнитися від цього зобов’язання. Ця величина є оцінкою вартості, а не очікуваних витрат для компанії. Вона визначається як найменший з показників:
– наведена вартість ресурсів, які будуть потрібні для виконання зобов’язання в майбутньому;
– наведена сума, яку довелося б сплатити компанії контрагенту для погашення зобов’язання;
– сума, яку компанії довелося б сплатити незалежній третій стороні для передачі їй цього зобов’язання.

Якщо зобов’язання полягає в наданні послуги, проведенні робіт – наприклад, якщо це гарантійне зобов’язання або зобов’язання з виведення об’єктів з експлуатації, – його вартість визначатиметься в розмірі суми, яка буде сплачена підряднику за надання даної послуги, виходячи з її ринкової вартості. У разі неможливості визначення ринкової вартості такої послуги буде використовуватися оцінка суми, що підлягає сплаті підряднику. При цьому дана оцінка буде заснована на прямих і непрямих витратах і включатиме маржу, отриману підрядником за надання послуги.

Облік оренди

У 2010 році Рада з МСФЗ та ССФУ опублікували документ для обговорення з питань обліку оренди. Пропонується застосовувати підхід, заснований на «праві користування активом». Відповідно до даного підходу, орендарі повинні визнавати актив, який являє собою їхнє право користування орендованим активом протягом терміну оренди, а також відповідне зобов’язання щодо здійснення певних платежів. Застосовуваний в даний час порядок обліку операційної оренди буде відмінено, а відмінності між фінансовою та операційною орендою будуть усунені.

Величина права вимірюється як наведена вартість орендних платежів, дисконтована з використанням ставки приросту (інкрементальної) процента на позиковий капітал орендаря. При цьому буде враховуватися «найбільш імовірний період оренди». Під ставкою приросту розуміється ставка, під яку підприємство могло б отримати свій наступний кредит на ринкових умовах з урахуванням її раніше наявних позикових зобов’язань.

Крім того, компанії повинні будуть регулярно розглядати питання про те, чи будуть вони використовувати своє право на продовження періоду оренди. Ця вимога є важливою для компаній, які часто продовжують договори короткострокової оренди активів.

Додатково розглядаються так звані умовні орендні платежі, часто використовувані роздрібними торговельними точками. Орендні платежі встановлюються в розмірі певного процента від виручки магазину на додаток до встановленої базової ставки орендних платежів. Пропонується включати умовні орендні платежі в розрахунок величини «права користування активом», застосовуючи метод прогнозованих результатів.

Облік фінансових зобов’язань

У листопаді 2010 року Рада з МСФЗ оновила стандарт МСФЗ (IFRS) 9 «Фінансові інструменти» в частині фінансових зобов’язань та припинення визнання фінансових інструментів. Тема з обліку та подання фінансових зобов’язань та припинення визнання фінансових інструментів була перенесена з МСФЗ (IAS) 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка». При цьому зміни торкнулися тільки відображення зобов’язань, які обліковуються за справедливою вартістю з віднесенням її змін на рахунок прибутків і збитків. Новий стандарт застосовується для звітних періодів, що починаються з 1 січня 2013 року або після цієї дати.

Відповідно до нового стандарту, компанії, що мають фінансові зобов’язання, класифіковані як ті, що відображаються за справедливою вартістю з віднесенням її змін на рахунок прибутків і збитків, відображають зміни справедливої вартості, зумовлені змінами власного кредитного ризику, безпосередньо у складі іншого сукупного доходу (ІСД). Подальше перенесення сум з ІСД на рахунки прибутків і збитків не проводиться, але накопичені прибутки або збитки можуть бути перенесені в інші статті у складі капіталу.

Однак якщо подання зміни справедливої вартості, зумовлене зміною кредитного ризику даного зобов’язання, у складі ІСД призводить до невідповідності в обліку на рахунку прибутків і збитків, то зміни справедливої вартості відображаються у складі прибутку або збитку. Компанія повинна визначити, чи виникає невідповідність в обліку в момент початкового визнання фінансового зобов’язання; при цьому прийняте рішення не підлягає перегляду. Ця невідповідність має бути зумовлена економічними взаєминами між фінансовим зобов’язанням та фінансовим активом, в результаті яких кредитний ризик за зобов’язанням зачитується зі зміною справедливої вартості активу.

Новий стандарт МСФЗ 9 не вносить змін до визначення кредитного ризику, що міститься в МСФЗ (IFRS) 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації», але уточнює значення кредитного ризику і містить керівництво, що роз’яснює, яким чином вбудовані похідні інструменти, інструменти з прив’язкою до вартості паю і заставне забезпечення можуть впливати на визначення кредитного ризику зобов’язання.

МСФЗ (IFRS) 9 є обов’язковим до застосування для річних періодів, що починаються з 1 січня 2013 року або після цієї дати. Компанії можуть прийняти рішення про дострокове застосування, але не можуть застосовувати частину стандарту, що стосується фінансових зобов’язань, не застосовуючи вимог, щодо фінансових активів. Проте компанії, як і раніше, можуть застосовувати положення щодо фінансових активів, що містяться в МСФЗ (IFRS) 9, не застосовуючи вимог щодо фінансових зобов’язань.

Аналогічно до керівництва з переходу на новий стандарт в частині класифікації та вимірювання фінансових активів компанії, що достроково застосовують цей стандарт до 1 січня 2012 року, не зобов’язані здійснювати перерахунок порівняльної інформації.

Розширення вимог до розкриття інформації про передані фінансові активи

У жовтні 2010 року Рада з МСФЗ ухвалила зміни до МСФЗ (IFRS) 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації», що вимагають розкриття додаткової інформації про ризики, які виникають у зв’язку з переданими фінансовими активами. Зміни випливають з проекту для обговорення «Припинення визнання», випущеного в квітні 2009 року. Вони пов’язані з побоюваннями, висловленими країнами «Великої двадцятки» під час фінансової кризи, у тому числі щодо того, що фінансова звітність не дає можливості користувачам зрозуміти поточні ризики компаній, що виникають через припинення визнання дебіторської заборгованості та інших фінансових активів.

Крім вимог щодо розширення інформації, що розкривається, в проекті для обговорення запропоновані зміни в обліку переданих фінансових активів. Зміни включають вимоги розкриття інформації за класами активів про характер, балансову вартість, ризики і вигоди, що пов’язані з фінансовими активами, переданими іншій стороні, але які залишаються на балансі компанії. Інформація, що розкривається, також повинна дати можливість користувачу отримати уявлення про суму всіх пов’язаних з цим зобов’язань і про зв’язок між фінансовими активами та відповідними зобов’язаннями.

У разі, коли визнання фінансових активів було припинено, але в компанії, як і раніше, залишаються деякі ризики і вигоди, пов’язані з переданим активом, необхідне розкриття додаткової інформації для розуміння наслідків цих ризиків. При цьому розкривається така інформація:
– балансова вартість та справедлива вартість визнаних активів або зобов’язань, які є підставою для продовження участі у переданому активі;
– інформація, що відображає максимальний ризик збитків;
– строки і сума потенційного і договірного вибуття грошових коштів, яке може знадобитися в результаті триваючої участі.

Також необхідно розкривати інформацію про прибутки або збитки, що виникають у зв’язку з переданими активами і збереженою участю в цих активах. Додаткова інформація розкривається у випадках, коли загальна сума надходжень від передачі активів, що кваліфікується як припинення визнання, не розподіляється рівномірно протягом звітного періоду.

Облік прав, виражених в іноземній валюті

У жовтні 2009 року для цілей поліпшення стандарту МСФЗ 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання інформації» була випущена поправка «Класифікація питань, що стосуються прав», яка поширюється на звітні періоди, що починаються з 1 лютого 2010 року або пізніше (при цьому раннє застосування дозволено).

Поправка розкриває облік питань, що стосуються прав, виражених у валюті, відмінної від функціональної валюти емітента. З виходом даної поправки такі права тепер класифікуються як капітал (за умови дотримання певних умов) – незалежно від валюти, в якій виражена ціна покупки. Раніше ці інструменти мали бути враховані як похідні фінансові зобов’язання. Ця поправка повинна застосовуватися ретроспективно, відповідно до МСФЗ 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки», покриваючи періоди, що починаються з 1 січня 2011 року.

Погашення фінансових зобов’язань за допомогою інструментів капіталу

Інтерпретація IFRIC 19 «Погашення фінансових зобов’язань за допомогою інструментів капіталу» почне діяти для річних періодів, що починаються з 1 липня 2010 року.

Ця інтерпретація роз’яснює порядок обліку підприємством його фінансових зобов’язань в умовах, коли вони переглянуті і в результаті такого перегляду підприємство повинно випустити власні інструменти капіталу на користь кредитора. Таким чином, щоб погасити всі фінансові зобов’язання або їх частину, підприємство змушене буде обміняти свої випущені облігації на акції. Поправка вимагає, щоб фінансовий результат від такої транзакції був визнаний у складі прибутку або збитку. Він визначатиметься як різниця між балансовою вартістю фінансового зобов’язання і справедливою вартістю випущених інструментів. Якщо справедлива вартість випущених інструментів не може бути надійно оцінена самостійно, то такі часткові інструменти повинні бути виміряні на основі справедливої вартості погашуваного фінансового зобов’язання. Ця інтерпретація є обов’язковою до застосування з 1 січня 2011 року.

Звіт про сукупний дохід – зміни протягом 2010 року

У червні 2010 року Рада з МСФЗ опублікувала проект стандарту, згідно з яким всі компанії повинні представляти єдиний звіт про сукупний дохід. Ця зміна до МСФЗ (IAS) 1 «Подання фінансової звітності» відміняє наявну в чинній редакції стандарту можливість надавати окремо звіт про прибутки та збитки.

Проміжні сумарні підсумки чистого прибутку або збитку та ІСД будуть представлені як окремі розділи у звіті про сукупний дохід. Статті, що входять до складу ІСД, які можуть бути перенесені до складу прибутків і збитків у майбутніх періодах (наприклад, при обліку хеджування грошових потоків і списання накопичених курсових різниць дочірньої компанії, що продається), повинні представлятися окремо від статей, які не будуть переноситися (наприклад, актуарні прибутки та збитки). Пропоновані зміни необхідні для кращої порівнюваності звітних даних різних компаній, особливо актуальною після пропозиції визнавати актуарні прибутки та збитки у складі ІСД та включення до МСФЗ (IFRS) 9 «Фінансові інструменти» можливості відображати інформацію про зміни справедливої вартості деяких фінансових інструментів у складі ІСД.

Назва звіту буде змінена на «Звіт про прибутки і збитки та інший сукупний дохід». При цьому збережеться гнучкий підхід до можливості використання інших назв для основних форм фінансової звітності.

Пропонована зміна поширюється на всі компанії. Компанії, які на даний час окремо представляють звіт про прибутки і збитки, повинні будуть складати лише один звіт, в якому будуть відображатися чистий прибуток та інший сукупний дохід. Компанії, які на даний час представляють один звіт, повинні будуть змінити формат розділу, що містить дані про ІСД, щоб представити окремо статті, які згодом будуть перенесені на рахунок прибутків і збитків.

Зміни до МСФЗ в рамках проекту щорічного вдосконалення стандартів 2010 року

У травні 2010 року Рада з МСФЗ опублікувала нововведені зміни до МСФЗ. Процес щорічного вдосконалення стандартів передбачає внесення до них нетермінових, але важливих поправок, які не стануть частиною самостійного окремого проекту.

Дані зміни стосуються питань, які були включені в проект передбачуваних поправок до МСФЗ, опублікованих у серпні 2009 року. Крім того, зміни 2010 року включають поправки до МСФЗ (IFRS) 1 щодо компаній, діяльність яких підлягає тарифному регулюванню. Ці поправки були частиною проекту стандарту «Діяльність, що підлягає тарифному регулюванню», опублікованого в липні 2009 року.

Поправки торкнулися наступних шести стандартів і однієї інтерпретації ПКІ (IFRIC):
1) МСФЗ (IFRS) 1;
2) МСФЗ (IFRS) 3;
3) МСФЗ (IFRS) 7;
4) МСФЗ (IAS) 1;
5) МСФЗ (IAS) 27;
6) МСФЗ (IAS) 34;
7) ПКІ (IFRIC) 13.

В основному зміни набувають чинності з річних звітних періодів, що починаються після 1 січня 2011 року; при цьому дозволено їх дострокове застосування. Нижче наводиться коротка інформація про внесені зміни.

– МСФЗ (IFRS) 1. Якщо компанія, що вперше застосовує МСФЗ, змінює свою облікову політику або порядок використання винятків, дозволених в стандарті МСФЗ (IFRS) 1, після публікації проміжної фінансової інформації відповідно до вимог МСФЗ (IAS) 34, вона зобов’язана при складанні першої річної звітності за МСФЗ пояснити цю зміну і включити інформацію про її вплив до звірки даних, яка вимагається відповідно до МСФЗ (IFRS) 1.

Виняток, що дозволяє використовувати «умовну вартість» (deemed cost), яка виникає при переоцінці, необхідність проведення якої викликана такими причинами, як приватизація, яка мала місце не пізніше дати переходу на МСФЗ, тепер поширюється і на переоцінку, проведену протягом періоду, включеного до першої фінансової звітності за МСФЗ. - МСФЗ (IFRS) 1. Компанії, діяльність яких підлягає тарифному регулюванню, можуть як «умовну вартість» окремих об’єктів основних засобів або нематеріальних активів використовувати їх балансову вартість, за якою вони враховувалися у відповідності з раніше застосовуваними національними правилами фінансового обліку. Компанії, які використовують цей виняток, при переході на МСФЗ мають провести тестування кожного об’єкта на знецінення, згідно МСФЗ (IAS) 36.

– МСФЗ (IFRS) 3. Угоди, що передбачають умовну винагороду, що виникає в результаті об’єднання бізнесу з датою придбання, яка передує даті початку застосування МСФЗ (IFRS) 3 (переглянутої в 2008 році), необхідно враховувати, відповідно до вимог попередньої версії МСФЗ (IFRS) 3 (випущеної в 2004 році). - МСФЗ (IFRS) 3. Можливість вибору оцінки часток участі, які не забезпечують контролю за справедливою вартістю або в розмірі пропорційної частки покупця в чистих активах придбаної компанії, може бути застосована тільки до тих інструментів, які є вже існуючими частками участі в капіталі компанії і наділяють своїх власників правами на отримання відповідної пропорційної частки в чистих активах у разі ліквідації компанії. Всі інші елементи, що включаються в частки участі, не забезпечують контролю, оцінюються за справедливою вартістю, за винятком випадків, коли згідно з МСФЗ потрібне застосування іншої основи оцінки. - МСФЗ (IFRS) 3. Керівництво щодо застосування МСФЗ (IFRS) 3 поширюється на всі угоди з виплатами, заснованими на акціях, в рамках об’єднання бізнесу, включаючи як збережені, так і добровільно змінені винагороди у вигляді виплат, заснованих на акціях.

– МСФЗ (IFRS) 7. Поправки включають кілька роз’яснень, які стосуються розкриття інформації про фінансові інструменти.

– МСФЗ (IAS) 1. Компанії можуть надавати аналіз іншого сукупного доходу в розрізі його статей у звіті про зміни у капіталі або в примітках до звітності.

– МСФЗ (IAS) 27. Поправки до МСФЗ (IAS) 21, МСФЗ (IAS) 28 і МСФЗ (IAS) 31, що випливають з перегляду МСФЗ (IAS) 27 в 2008 році, застосовуються на перспективній основі.

– МСФЗ (IAS) 34. Додаткові вимоги до розкриття інформації в МСФЗ (IAS) 34, що стосуються істотних подій і операцій, включаючи зміни у визначенні справедливої вартості. Також вказано на необхідність подання уточненої інформації, розкритої в останньому річному звіті.

В інтерпретації ПКІ (IFRIC) роз’яснюється значення терміна «справедлива вартість» у контексті визначення призових балів у рамках програм лояльності та заохочення клієнтів.

© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"