інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Методи управління ризиком зміни процентних ставок

В.Савостьянов

Одним із суттєвих ризиків, що загрожує успішній діяльності фінансових установ, є загроза значних втрат внаслідок зміни процентних ставок. Менеджери, які управляють активами і пасивами, приділяють особливу увагу стабілізації маржі (або різниці між процентними доходами та процентними витратами своєї організації). Для цього застосовуються різноманітні фінансові інструменти (ф’ючерси, своп-контракти, процентні опціони та інші).

Фінансові ф'ючерси

Ринки фінансових ф'ючерсів призначені для переміщення ризику флуктуацій процентних ставок від не схильних до ризику інвесторів до спекулянтів, які погоджуються приймати на себе такі ризики та отримувати з цього прибуток. Коли банк через біржового брокера пропонує продати ф'ючерсний контракт (тобто він бажає «зайняти коротку позицію» по ф'ючерсах), це означає, що банк обіцяє поставити цінні папери певного типу і якості покупцеві цих контрактів на певну дату за заздалегідь обумовленою ціною. Навпаки, банк може вийти на ф'ючерсний ринок як покупець ф'ючерсних контрактів (тобто він вирішує «зайняти довгу позицію» по ф'ючерсах), погоджуючись прийняти поставку певних цінних паперів, зазначених у кожному контракті, або сплатити готівкою кліринговій палаті біржі в день розрахунку за контрактом, виходячи з курсів цінних паперів на даний момент.

Поточна ціна продажу ф'ючерсного контракту приблизно відображає очікування інвесторів на ринку щодо цін наявних продажів на той момент, коли повинна бути зроблена поставка зазначених у контракті цінних паперів. Ф'ючерсне хеджування змін процентних ставок зазвичай вимагає від банку займання на ф'ючерсному ринку позиції, протилежної його поточній позиції на ринку наявних продажів (або невідкладної поставки). Таким чином, банк, який у даний момент планує купити облігації («зайняти довгу позицію») на ринку особистих продажів може застрахувати вартість облігацій, продавши контракти на них («зайнявши коротку позицію») на ф'ючерсному ринку. Тоді падіння курсів облігацій на ринку наявних продажів буде компенсуватися прибутком на ф'ючерсному ринку, що мінімізує збитки від падіння процентних ставок.

Коротке хеджування ф'ючерсами

Якщо очікується зростання процентних ставок, може бути застосований короткий хедж фінансовими ф'ючерсами. Операції короткого хеджування особливо своєчасні, коли банк очікує відтік наявних коштів (скажімо, якщо видаються кредити або спливає термін дії кредитних договорів). Очікуючи видачі позики або поповнення банківського портфеля цінних паперів, контракти на поставку цінних паперів у майбутньому продаються на ф’ючерсній біржі приблизно на ті строки, коли очікується приплив нових депозитів. Згодом, у міру того, як наближаються строки кредитів і депозитних внесків або реалізуються цінні папери, аналогічна кількість ф'ючерсних контрактів купується на ф'ючерсній біржі. Якщо ринкові процентні ставки значною мірою зростають, процентні витрати залучення депозитів збільшуються, а вартість усіх кредитів і належних банку цінних паперів знижується.

Довге хеджування ф'ючерсами

Хоча в загальному випадку банки більшою мірою стурбовані потенційно можливими наслідками зростання процентних ставок, інколи банк бажає хеджуватися від їхнього падіння. Це звичайно відбувається, коли він очікує в майбутньому грошових надходжень. Припустимо, що керівництво банку очікує масштабного притоку депозитів через кілька тижнів або місяців, але прогнозує, що до цього часу процентні ставки знизяться. Це вигідно з погляду витрат фінансування, але несприятливо для майбутнього росту надходжень і чистого доходу банку.

Якщо керівництво не вживає нічого, а прогноз виправдовується, банк зазнає втрат у формі упущеної вигоди, оскільки ці очікувані депозити повинні будуть інвестуватися в якості кредитів або вкладатися в цінні папери на умовах більш низької прибутковості. Для компенсації упущеної вигоди керівництво банку може застосувати довгий хедж: ф'ючерсні контракти можуть бути куплені сьогодні, а потім продані у відповідних кількостях приблизно в той же час, коли надійдуть депозитні внески. У результаті, якщо процентні ставки дійсно знизяться, по ф'ючерсних контрактах буде отриманий прибуток, оскільки вони зростуть у ціні. Коли розрив банку позитивний, АЧЗПС > ПЧЗПС, то він може захищатися від втрат внаслідок падіння процентних ставок, покривши дисбаланс за допомогою довгого хеджу приблизно на ту ж суму в доларовому еквіваленті, яка становить його дисбаланс. Але якщо розрив банку негативний (АЧЗПС < ПЧЗПС), він може уникнути невиправданих втрат у результаті зростання процентних ставок за допомогою покриття коротким хеджем в обсязі, який приблизно дорівнює величині дисбалансу.

Процентні опціони

Хеджування, яке надає однобічне страхування від процентного ризику, здійснюється за допомогою процентного опціона. Він дає власникові цінних паперів право або надавати (put) ці інструменти іншому інвесторові за заздалегідь установленою ціною після закінчення терміну дії опціонного контракту, або прийняти їх (call) від іншого власника або інвестора за заздалегідь встановленою ціною до моменту закінчення дії опціону. У випадку з put-опціоном його продавець повинен бути готовим прийняти поставку цінних паперів від покупця опціону за його запитом. У випадку з call-опціоном його продавець повинен бути готовим поставити цінні папери покупцю опціону за його запитом. Ціна, яку повинен сплатити покупець за право поставити або вимагати поставки цінних паперів від продавця опціону, відома як опціонна премія.

Опціони на процентні ставки пропонують покупцю додаткові можливості отримання прибутку – контроль над великими обсягами фінансового капіталу при обмежених інвестиціях і ризику. Максимальні втрати інвестора – премія, що сплачується за придбання опціону. Опціонні контракти використовуються деякими банками, частково через нерозуміння принципу їх дії, а також через доступність інших інструментів хеджуванння. Існує два основні напрямки їх використання.

1. Захист портфеля облігацій за допомогою опціонів на продаж для нейтралізації ризику падіння курсів облігацій (зростання процентних ставок); однак за опціонним контрактом відсутні зобов'язання поставки, тому банк може виграти на зберіганні облігацій, якщо процентні ставки знижуються й ціни облігацій зростають.

2. Хеджуванння позитивного або негативного сальдо між АЧЗПС і ПЧЗПС; наприклад, опціони на продаж можуть використовуватися для компенсації втрат від негативного сальдо.

ПЧЗПС > АЧЗПС при зростанні процентних ставок, тоді як опціони на покупку можуть використовуватися для балансування позитивного сальдо (АЧЗПС > ПЧЗПС) при падінні процентних ставок.

Процентні своп-контракти

На початку 80-х років на ринку єврооблігацій було розроблено спосіб хеджування зміни процентних ставок, що дозволяє двом позичальникам коштів співпрацювати за допомогою обміну деякими найбільш сприятливими характеристиками своїх позик. Наприклад, один із позичальників, можливо, має настільки малий капітал, що не здатний виходити на відкритий ринок для продажу облігацій з низькими фіксованими ставками процента. Цей позичальник змушений використовувати короткострокові кредити та погоджуватися на відносно високі витрати запозичення під змінну (плаваючу) ставку процента. Навпаки, інший позичальник може мати високий кредитний рейтинг і мати можливість брати довгострокові позики на відкритому ринку під відносно низький фіксований процент. Однак банк із високим кредитним рейтингом може прагнути до одержання короткострокового кредиту на більш гнучких умовах, якщо процентна ставка може бути встановлена на відносно низькому рівні. Ці два позичальники можуть просто домовитися про обмін процентними платежами, використовуючи кращі якості позик один одного.

Отже, процентний своп – це спосіб зміни чутливості банку до флуктуацій процентних ставок і встановлення більш низьких витрат запозичення. Сторони своп-контракту можуть переключитися з фіксованих процентних ставок на плаваючі, або навпаки, і досягти більш точного наближення строків погашення своїх активів і пасивів. За допомогою свопів можна зробити так, щоб потоки готівки, що проходять через банк, найбільше відповідали тому ідеалу, до якого прагне керівництво банку.

Страхування змін процентних ставок

Деякі банки досягли успіхів в управлінні ризиком процентних ставок за допомогою страхових полісів, що елімінують несприятливі зміни їх рівня.

Основна ідея страхування змін процентних ставок полягає в тому, щоб знайти андерайтера-укладача контракту, згідно з яким позичальникові буде відшкодовуватися частина платежів, якщо норма його процентних витрат по запозичених фондах перевищить погоджений максимальний рівень.

Однак поки процентні витрати запозичення не перевищують встановленого рівня, позичальник повинен покривати всі витрати за позикою. За такий страховий захист банк-позичальник сплачує премію, що залежить від тривалості страхового контракту та ступеня ризику того, що процентні ставки перевершать на момент укладання контракту максимальний рівень.

Процентні контракти типу «кеп», «флор» і «коридор»

«Кеп». Процентний «кеп», або «стеля», страхує свого власника від підвищення рівня процентних ставок. У якості компенсації за попередню сплату премії позичальники одержують гарантію, що їх кредитори не можуть збільшити процент вище визначеного рівня, або так званої «кеп»-ставки. Або ж позичальник може купити процентний «кеп» у третьої сторони, яка гарантує йому відшкодування будь-яких додаткових процентних платежів понад «кеп»-ставки.

«Флор». Відомо, що банки можуть втрачати надходження коштів у періоди падіння процентних ставок, особливо коли процент за позиками із плаваючою ставкою знижується. Банк може наполягати на встановленні мінімальної процентної ставки, або так званого процентного «флора», за своїми позиками, щоб гарантувати певну мінімальну норму доходу незалежно від того, на скільки знизилися процентні ставки. Зазвичай позичальник погоджується на встановлення процентної «флор»-ставки за кредитом, тільки якщо кредитор згодний на процентний «кеп».

«Коридор». Банки значною мірою також використовують так звані процентні кредитори, що комбінують в одному контракті процентний «кеп» і процентний «флор».

Світова банківська система давно усвідомила всю складність процесу управління ліквідністю, і використовує повний спектр інструментів для управління цим видом ризику.

На жаль, не всі фінансові інструменти знайшли застосування у вітчизняній банківській практиці. Можливо, подальший розвиток нашої банківської системи дозволить застовувати більшість із них.

© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"