інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Принципи та можливості податкового планування в сучасних умовах

О.Вилкова

Податкове планування дозволяє оптимізувати суму податків, що сплачуються та уникнути економічних збитків, пов'язаних з виплатою штрафів. Воно є частиною фінансового планування і підпорядковується певним принципам.

Можна виділити два підходи до визначення податкового планування. В основі першого лежить мінімізація податкових зобов'язань платника податків, в основі другого – податкова оптимізація. Також слід розрізняти податкове планування як більш широке поняття і планування податків як більш вузьке поняття.

Податкове планування на рівні господарюючого суб'єкта – це невід'ємна частина управління його фінансово-господарською діяльністю в рамках єдиної стратегії його економічного розвитку, що представляє собою процес системного використання оптимальних законних податкових способів та методів для встановлення бажаного майбутнього фінансового стану об'єкта в умовах обмеженості ресурсів і можливості їх альтернативного використання.

Планування податків – це планування на мінімальному для конкретного господарюючого суб'єкта рівні сум окремих податків. Через вплив податків на управління доходами, видатками та кінцевими результатами податкове планування безпосередньо впливає і на інші напрями фінансового менеджменту. Тут необхідно відзначити наступне.

По-перше, будучи складовою частиною системи фінансового менеджменту, податкове планування займає в ній специфічне місце, оскільки податковий аспект присутній у будь-якому сегменті управління фінансами господарюючих суб'єктів.

По-друге, оскільки податкові відносини як складова частина фінансових виникають на перерозподільній стадії відтворювального процесу і є завершальною ланкою будь-якого підприємницького рішення, податковому плануванню, як складовій частині фінансового менеджменту властива обмежена самостійність. Як контрольна функція фінансів проявляється лише у процесі формування і використання централізованих та децентралізованих грошових фондів, так і податкове планування проявляється тільки в процесі здійснення відповідних видів діяльності та рішень. Таким чином, податкове планування, не маючи чіткого самостійного характеру, тим не менш впливає на прийняття підприємницьких рішень та підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності організацій.

По-третє, податкова економія збільшує власні фінансові ресурси підприємства, тому кінцевою метою податкового планування є не тільки і не стільки оптимізація податків, а підвищення фінансової стійкості в рамках досягнення основних цілей підприємницької діяльності підприємства.

Відсутність податкового планування ставить господарюючі суб'єкти в таке становище, коли вони: недостатньо повно розуміють можливості розвитку бізнесу в більш сприятливих умовах; опиняються в більш слабкій позиції порівняно з іншими учасниками ринкової діяльності; не забезпечують належної системності в своєму розвитку; можуть допускати істотні помилки в стратегічному розвитку та реалізації своєї місії.

Застосування податкового планування в діяльності підприємства та його ділових відносин створює такі важливі переваги для бізнесу: прояснює проблеми, що виникають; дає можливість аналізу та використання майбутніх сприятливих умов; готує підприємство до змін у зовнішньому середовищі; стимулює учасників податкового планування до реалізації своїх рішень в подальшій роботі; створює передумови для підвищення освітньої підготовки менеджерів; забезпечує більш раціональний розподіл і використання різних видів ресурсів господарюючого суб'єкта; підвищує фінансову стійкість та значущість підприємства.

Основними засадами податкового планування є:
1) Облік основних напрямків розвитку податкової, бюджетної та інвестиційної політики держави.
2) Розробка облікової політики підприємства та проведення договірних компаній з урахуванням їх податкових наслідків.
3) Правильне та повне використання всіх встановлених законом пільг, звільнення від податків і виконання обов'язків платників податків.
4) Оцінка можливостей отримання відстрочок та розстрочок сплати податків, а також різних податкових та інвестиційних податкових кредитів.

Податкове планування є частиною фінансового планування і має дотримуватись наступних принципів:
• платити мінімум з покладеного;
• здійснювати сплату податку в останній день встановленого періоду;
• використовувати варіанти зниження бази оподаткування в рамках взаємозалежної системи оподаткування підприємств;
• використовувати пільгові режими оподаткування, передбачені законодавством;
• не допускати підвищеного оподаткування шляхом використання спеціальних облікових методів.
Таким чином, податкове планування дозволяє оптимізувати суму податків, що сплачуються, і уникнути економічних збитків, пов'язаних з виплатою штрафів на користь держави.

На практиці виділяють чотири основні стадії податкового планування.

Стадія 1. Прийняття рішень про найбільш вигідне, з точки зору податкового планування, розташування самого підприємства, його керівних органів, філій, дочірніх та залежних товариств для оптимізації податків виходячи з цілей діяльності підприємства та особливостей податкових режимів окремих країн.

Відмінності в податкових режимах між країнами допомагають уникнути оподаткування з використанням принципу «необмеженої податкової відповідальності». Наприклад, якщо створити компанію за законами Великої Британії в самій країні, де резидентами вважаються компанії, що мають у цій країні центр фактичного керівництва нею, а саме керівництво компанією розташувати в США, де визначальним критерієм вважається місце створення, то компанія не буде вважатися резидентом ні в США, ні у Великій Британії. Тоді в жодній з країн компанія не потрапить під режим необмеженої податкової відповідальності. Але вважаючись нерезидентом в кожній з цих країн, компанія буде оподатковуватися тільки з доходів, які вона отримує в цих країнах, а якщо їх немає, то оподаткування буде нульовим і, отже, немає необхідності використовувати офшорну зону.

На практиці можливе використання двосторонньої та багатосторонньої угоди про усунення подвійного оподаткування. Зокрема, існує податкова угода, укладена між Нідерландами та Антильськими островами, яка отримала в міжнародній практиці найменування «Голландський сендвіч».

Наприклад, компанія зареєстрована на Антильських островах. Інвестор засновує дочірню компанію в Нідерландах і використовує її для управління компаніями, створеними в будь-яких країнах, тобто ці компанії належать організації, розташованій на Антильських островах. Використовуючи угоду між Нідерландами та Антильськими островами, можна мінімізувати податковий тягар за рахунок зменшення і доведення до нуля податків на дивіденди, які розподіляються субдочірними компаніями. Слід зазначити також, що існують країни (Франція, Швейцарія), які обмежують свою податкову юрисдикцію тільки доходами, доступними на їх території, і не оподатковують доходи, отримані за кордоном.

Стадія 2. Вибір організаційно-правової форми юридичної особи та її внутрішньої структури з урахуванням характеру і цілей діяльності та відповідності режиму оподаткування юридичної особи з її цивільно-правовою відповідальністю за зобов'язаннями.

В західних країнах склалася загальна тенденція: чим менше відповідальність за зобов'язаннями перед своїми кредиторами, тим більші податкові зобов'язання, і навпаки. Якщо учасники повного товариства повністю відповідають за боргами товариства всім майном, то вони, як правило, не визнаються платниками податку на прибуток або сплачують його за мінімальною ставкою, а підприємства в західних країнах, як правило, акціонерні товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, не мають пільгового режиму оподаткування прибутку. Компанія, яка отримує дивіденди від участі в діяльності інших підприємств, має право віднімати або весь дивіденд, або його частину з оподаткування прибутку. Критерієм того, скільки віднімати, служить відсоток участі в капіталі іншого підприємства. Чим він більший, тим більше віднімається дивідендів.

В деяких країнах повністю дозволено віднімати дивіденд з оподатковуваної бази, якщо він отриманий від контрольованого підприємства, де забезпечено безумовне прийняття або відхилення певних рішень на загальних зборах акціонерів.

В окремих країнах (наприклад, у Франції) існує таке положення, якщо фірма володіє 95% акцій іншої компанії, то результати діяльності останньої включаються в податкові документи контролюючої фірми.

Стадія 3. Поточне податкове планування, яке складається з наступних елементів:
• використання податкових звільнень та пільг за основними податками з урахуванням зміни податкового законодавства з метою оперативного реагування на ці зміни, включаючи реорганізацію підприємства;
• використання оптимальних форм договорів при прогнозуванні та визначенні оподатковуваного доходу та показників фінансово-господарської діяльності підприємства, планування операцій, що опосередковують підприємницьку діяльність організації;
• розробка облікової політики для цілей оптимізації оподаткування.

Всі зазначені вище фактори враховуються при моделюванні податкового тягаря господарюючого суб'єкта на оптимальному для нього рівні залежно від етапу розвитку підприємства і цілей, що стоять перед ним.

Стадія 4. Приймаються рішення з найбільш раціонального розміщення активів та прибутку, і з проблем інвестування та акумулювання коштів, оскільки правильне розміщення прибутку і капіталу дозволяє отримати додаткові податкові пільги, а в окремих випадках – забезпечити повернення частини сплачених податків.

Етапи податкового планування на практиці можна використовувати разом або окремо в залежності від того, чи створюється підприємство або вже діє.

До чотирьох основних стадій можна додати ще стадію формування цілей і завдань підприємства на початку його організації та стадію контролю, аналізу й оцінки ефективності податкового планування. На практиці стадії податкового планування можуть бути присутніми в сукупності або окремо в залежності від того, чи створюється підприємство або вже діє.

Зазначені вище принципи повинні враховуватися при моделюванні податкового тягаря господарюючого суб'єкта на оптимальному для нього рівні залежно від етапу розвитку підприємства і цілей, що стоять перед ним.

© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"