інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Пруденційний нагляд та інвестування пенсійних накопичень

Л.Сичова, Л.Михайлов

Останнім часом представники регуляторних органів та професійні учасники фінансового ринку, особливо сегментів колективного інвестування та недержавного пенсійного забезпечення, багато говорять про необхідність впровадження ризик-орієнтованого пруденційного нагляду. Робляться і конкретні кроки у цьому напрямку. Разом з тим, чіткого розуміння того, як його здійснювати, в учасників ринку та регуляторів поки що немає.

Міжнародна організація пенсійних наглядових органів (IOPS) визначає ризик-орієнтований нагляд як структурний підхід, завданням якого є ідентифікація потенційних ризиків, з якими стикаються пенсійні плани та фонди, а також оцінка наявних фінансових та операційних ресурсів для мінімізації та пом’якшення цих ризиків.

Актуальність цього очевидна, враховуючи проблеми, з якими зіткнулися недержавні пенсійні фонди (НПФ) в ході останньої фінансової кризи. Проте організація системи управління ризиками в НПФ не вичерпує теми пруденційних норм в інститутах накопичувального пенсійного страхування. Пруденційний нагляд не зводиться до теми ризик-менеджменту. Більш того, в умовах, коли регулювання інвестування пенсійних резервів і пенсійних накопичень будується на встановленні портфельних обмежень при інвестуванні зазначених коштів, а нагляд націлений на перевірку їх дотримання, ефективність запропонованих норм буде досить обмеженою.

Сучасне розуміння пруденційного нагляду передбачає не тільки обов’язкове використання ризик-орієнтованого нагляду, але й необхідність дотримання правила «розумної особи» або «розумного інвестора».

Правило «розумної особи» або правило «розумного інвестора»

Правило «розумної особи» та правило «розумного інвестора» мають спільні основні принципи і, при цьому, істотні відмінності в їх трактуванні. Від керівників пенсійних фондів в обох випадках вимагається діяти розумно або з обережністю (фідуціарні обов’язки), але в стандарті «розумної особи» немає вимог щодо професійних знань у галузі інвестування, передбачається тільки те, що вони повинні отримувати належні поради щодо нього. Правило «розумного інвестора» натомість передбачає наявність професійних знань в галузі інвестування у керівників фондів.

Країни, які спираються на пруденційні принципи регулювання пенсійних фондів, зазвичай орієнтовані на правило «розумної особи». Цей підхід кодифікований у директиві ЄС «Про діяльність інститутів професійного пенсійного забезпечення і нагляд за ними», рекомендаціях Ради ОЕСР «Основні принципи ОЕСР з управління активами пенсійного фонду» тощо. У США правило «розумної особи» з часом трансформувалося у правило «розумного інвестора». Рішення менеджерів пенсійних фондів порівнюються з рішеннями професіоналів у галузі інвестування, а розумність трактується в фінансово-економічній площині, тобто у контексті максимізації доходів, скоригованих з урахуванням ризику. Поняття розумного інвестора в США закріплено законодавчим актом «Uniform Prudent Investor Act», який регулює відповідальність піклувальників пенсійних фондів у галузі інвестування.

Пруденційний нагляд

При переході до стандарту «розумної особи» завдання державного регулювання і нагляду зміщуються з питань дотримання пенсійними фондами чинного законодавства у бік забезпечення відповідності встановлених процедур в НПФ пруденційній поведінці в її сучасному розумінні. Для цього у наглядового органу повинні з’явитися методи оцінки адекватності внутрішніх процесів прийняття рішень в НПФ та його органів, інструменти вимірювання стійкості НПФ до різних видів ризиків, з якими він стикається. Також змінюється характер взаємодії між регулятором і галуззю. Оскільки правила «розумної особи» та «розумного інвестора» за визначенням встановлюють тільки загальні норми поведінки, то для забезпечення їх дотримання та припинення порушень потрібно їх офіційне тлумачення. Головну роль в цьому процесі, особливо в тих країнах, де немає достатнього досвіду використання цього принципу (в країнах, що використовують цивільний кодекс), відіграють регулюючі органи.

На законодавчому рівні необхідно визначити, на кого поширюється стандарт «розумної особи», крім керівництва пенсійного фонду, зокрема, це можуть бути управляючі компанії.

Інструменти ризик-орієнтованого нагляду

Якщо у банківській сфері та страхуванні основними цілями ризик-орієнтованого нагляду є забезпечення прийняття піднаглядними інститутами адекватних процедур ризик-менеджменту та підтримка достатніх рівнів капіталу, то в пенсійній сфері акцентувати увагу на адекватному ризик-менеджменті необхідно для зміцнення фінансової стабільності піднаглядових інститутів і забезпечення більш ефективних виплат пенсіонерам.

Як показує аналіз зарубіжного досвіду, інструменти для досягнення цих цілей, що є в регуляторів, включають:
- регулятивні норми, у тому числі рекомендації щодо мінімальних стандартів ризик-менеджменту з акцентом на архітектурі ризик-менеджменту пенсійного фонду та процедурах ризик-менеджменту;
- правила підтримки платоспроможності (достатності капіталу в тих випадках, коли це необхідно, тобто в пенсійних планах з визначеними виплатами та планах із визначеними внесками, що надають гарантії виплат);
- моделі оцінки ризику, якими керуються наглядові органи у своїх діях, та на основі яких будується як дистанційний, так і виїзний моніторинг. Низка країн у цих цілях використовує модель оцінювання ризиків VАR.

Організація наглядової діяльності у відповідності з новими завданнями вимагає істотних змін щодо урегулювання входу на ринок (вимог, що пред’являються до фондів при їх ліцензуванні) та в організації взаємодії з НПФ, управляючими компаніями, спеціалізованим депозитарієм. Необхідна також розробка систем моніторингу, що дозволятиме прогнозувати зміни у фінансовій стійкості окремих НПФ.

У деяких країнах вимоги до ризик-менеджменту стали частиною процесу ліцензування/реєстрації недержавних пенсійних фондів, які повинні під час цієї процедури представити план або внутрішнє положення з ризик-менеджменту. Так, австралійський регулятор запровадив рекомендації відносно ризик-менеджменту, що роз’яснюють законодавчо встановлені норми, і здійснив перереєстрацію фондів, у результаті якої кількість останніх значно скоротилася, у тому числі внаслідок того, що деякі інститути не змогли продемонструвати здатність підготувати або здійснювати адекватний план ризик-менеджменту.

Наглядова структура має бути організована відповідно до вимог, які розробляються органами нагляду. Як мінімум, повинні бути створені підрозділи, що спеціалізуються на вимірюванні та аналізі різних типів ризиків. Будуть також потрібні зміни в стандартах корпоративного управління. При розбудові системи нагляду за діяльністю НПФ у відповідності до вимог стандарту «розумної особи», як орієнтир можуть бути використані «Основні принципи ОЕСР з регулювання професійних пенсій».

Забезпечення пенсійного доходу і пруденційні принципи

У відповідності з «Керівними принципами ОЕСР з управління активами пенсійного фонду» стандарт «розумної особи» вимагає розробки такого регламенту управління активами пенсійного фонду, який би був орієнтований на досягнення головної мети пенсійного фонду – надання пенсійного доходу – і який забезпечував би управління інвестиціями відповідно до пруденційних принципів надійності, прибутковості та ліквідності з використанням принципів управління ризиком, зокрема диверсифікація та відповідність активів і зобов’язань.

Пруденційні принципи і корпоративне управління

Впровадження пруденційних принципів управління пенсійними фондами зміщує акцент у засадах організації діяльності НПФ у бік поведінки та організації процедур і вимагає підвищення якості корпоративного управління фондом. Необхідна умова переходу до стандарту розумної особи – прийняття управляючими органами кінцевої відповідальності за діяльність фонду.

Для відповідності стандарту «розумної особи» управляючий орган пенсійного фонду повинен мати:
- стратегію та працездатну систему ризик-менеджменту;
- чітке розуміння важливих зовнішніх і внутрішніх ризиків, з якими стикається НПФ, визначати межі прийнятності ризику, забезпечувати наявність систем їхнього виміру і контролю;
- детально опрацьований процес, згідно з яким здійснюється інвестиційна діяльність, включаючи встановлення належних внутрішніх перевірок і процедур, спрямованих на ефективну реалізацію та контроль процесу управління інвестиціями;
- кодекс ділової поведінки і політику урегулювання конфлікту інтересів для самого керівного органу та персоналу пенсійного фонду, а також для будь-якої сторони, якій делеговані операційні функції;
- систему внутрішньої звітності та аудиту.

Керівний орган пенсійного фонду має визначати межі прийнятності ризику, забезпечувати наявність систем їх вимірювання і контролю. Адекватний процес управління ризиком в пенсійному фонді вимагає не тільки вимірювання та контролю портфельних ризиків, але й послідовного та інтегрованого управління активами та зобов’язаннями.

Члени органа управління пенсійним фондом повинні відповідати ряду репутаційних та кваліфікаційних вимог.

Пенсійні фонди, які безпосередньо схильні до фінансових і демографічних ризиків, повинні володіти мінімальним рівнем вільного незв’язаного капіталу або іншим чином мати доступ до відповідних фінансових ресурсів. Величина капіталу залежить від ризиків, які він повинен покривати. З метою забезпечення гарантійної функції мінімального капіталу законодавство має вимагати резервування відповідних активів або вимоги до капіталу можуть виконуватися за рахунок придбання страхових продуктів, що забезпечуватиме аналогічний рівень захисту учасникам і бенефіціарам пенсійного плану.

Пруденційні принципи та інвестування

При впровадженні стандарту «розумної особи» особлива увага приділяється організації інвестування. У відповідності з «Керівними принципами ОЕСР з управління активами пенсійного фонду» інвестування пенсійних активів має здійснюватись обережно, на належному експертному рівні, обачно, з належним попереднім аналізом, а також моніторингом інвестицій і тих, кому делегується функція інвестування.

У тих випадках, коли сторонам не вистачає достатнього досвіду для прийняття повністю обґрунтованих рішень і виконання своїх обов’язків, слід вимагати, щоб керівний орган та інші відповідні сторони зверталися за допомогою до зовнішнього експерта.

Правові норми повинні вимагати від керівного органу пенсійного плану або фонду існування та дотримання детально опрацьованого алгоритму, згідно з яким здійснюється інвестиційна діяльність, включаючи встановлення належних внутрішніх перевірок і процедур, спрямованих на ефективну реалізацію та контроль процесу управління інвестиціями.

Інвестиційна політика формулюється керівним органом пенсійного фонду в спеціальному документі та повинна послідовно дотримуватися. Якщо організація управляє різними пенсійними планами або фондами, їй рекомендується розробляти окремі інвестиційні декларації для кожного пенсійного фонду, і, за необхідності, для пенсійного плану.

Інвестиційна політика повинна:
- встановлювати прозорі інвестиційні цілі для відповідного пенсійного фонду, які узгоджуються з завданням пенсійного фонду щодо забезпечення пенсійних доходів;
- враховувати потребу в належній диверсифікації та управлінні ризиком, термінах погашення зобов’язань і в ліквідних коштах цього пенсійного фонду;
- визначати стратегію розподілу активів, способи контролю і, в разі необхідності, внесення змін у довгостроковий розподіл активів з урахуванням змінних зобов’язань таі умов на ринках;
- містити надійний процес управління ризиком, спрямований на те, щоб оцінювати і відповідним чином регулювати портфельний ризик, а також узгоджено управляти активами та зобов’язаннями;
- ідентифікувати сторони, відповідальні за загальне виконання інвестиційної політики. Зокрема, інвестиційна політика повинна вирішувати, чи будуть використовуватися внутрішні або зовнішні управляючі інвестиціями, обсяг їхніх обов’язків і повноважень, а також процедур відбору та контролю їх діяльності.

Повинні бути розроблені процедури і критерії, за допомогою яких керівний орган або інші відповідальні сторони періодично перевірятимуть ефективність своєї інвестиційної політики і визначатимуть необхідність зміни цієї політики, процедур її реалізації, структури прийняття рішень, а також обов’язків, пов’язаних з розробкою, реалізацією і критичною оцінкою інвестиційної політики.

Пруденційні принципи та портфельні обмеження

Незважаючи на те, що пруденційний підхід і портфельні обмеження іноді все ще розглядаються як конкуруючі форми регулювання, вони можуть ефективно доповнювати один одного, а керівні та регулюючі органи повинні прагнути до досягнення належного балансу.

Стандарт «розумної особи» фокусується на якісних аспектах процесу управління інвестиціями. При цьому, як вказується в «Керівних принципах ОЕСР з управління активами пенсійного фонду», портфельні обмеження можуть сприяти встановленню меж, які запобігають або блокують шкідливі або екстремальні рішення щодо управління інвестиціями, але самі по собі вони не можуть ефективно регламентувати той порядок, згідно з яким приймаються рішення з управління активами пенсійного фонду в цих межах. Розумне інвестування також вимагає добре диверсифікованого портфеля.

У стандарті «розумної особи» стратегічний розподіл активів і встановлення обмежень при інвестуванні здійснюється, передусім, самими пенсійними фондами, але при цьому, згідно з «Керівними принципами ОЕСР з управління активами пенсійного фонду», правові норми можуть включати максимальні рівні інвестицій за категоріями, якщо вони відповідають та сприяють пруденційним принципам інвестування активів. Правові норми можуть також включати список дозволених або рекомендованих активів. В рамках цього підходу певні категорії інвестицій можуть бути строго обмежені. Як правило, обмежується самоінвестування, вкладення в активи, випущені одним емітентом (або однією групою). При цьому правові норми не повинні запроваджувати мінімальний рівень інвестування (нижня межа) для будь-якої певної категорії інвестицій, крім виняткових випадків або внаслідок неспростовних пруденційних доказів.

Пруденційні принципи та оцінка вартості активів

Для ефективного управління активами пенсійного фонду керівний орган пенсійного фонду та інші сторони, які беруть участь в управлінні активами пенсійного фонду, повинні вміти швидко визначати вартість пенсійних активів, незалежно від характеру інвестицій цього пенсійного фонду. В принципі, повинні використовуватися поточні ринкові вартості там, де вони доступні. Якщо вони недоступні, слід використовувати метод справедливої оцінки. Якщо все ж допускається використання альтернативних методів, то рекомендується, щоб їх використання супроводжувалося поданням результатів, які були отримані з використанням поточної ринкової вартості або методу справедливої оцінки.

Методики, що застосовуються для оцінки активів пенсійного фонду, повинні бути прозорими для керівного органу пенсійного фонду та інших осіб, залучених в процес управління інвестиціями цього пенсійного фонду. Ці методи повинні бути легко доступними для учасників і бенефіціарів.

Пруденційні принципи та управління ризиками

Ефективна система управління ризиками охоплює стратегії, процеси та процедури інформування, необхідні для виявлення, вимірювання, моніторингу, оцінки, контролю та інформування як на регулярній основі, так і у разі необхідності, всіх суттєвих ризиків, з якими зіткнувся або може зіткнутися пенсійний фонд або план.

Основними елементами архітектури ризик-менеджменту на рівні пенсійного фонду виступають:
- адекватна стратегія ризик-менеджменту;
- участь Ради фонду в управлінні ризиками;
- присутність функцій ризик-менеджменту в структурі управління фондом;
- адекватний внутрішній контроль;
- наявність обов’язкового інформування.

Загальна архітектура ризик-менеджменту включає три основні складові:
1) власне пенсійні фонди;
2) наглядовий орган, однією з основних цілей якого стає забезпечення адекватного ризик-менеджменту на інституціональному рівні. Акцент у діяльності наглядових органів зміщується в бік архітектури ризик-менеджменту і його процедур у піднаглядових інститутах, а також правил підтримки платоспроможності (для пенсійних планів із визначеними виплатами, які надають гарантії учасникам);
3) інші учасники ринку, які можуть впливати на рішення і дії пенсійних фондів (аудитори, актуарії, учасники пенсійних фондів, рейтингові агентства, ринкові аналітики). На них покладається роль підтримки «ринкової дисципліни». Підвищення дисципліни на ринку досягається регуляторами або шляхом збільшення ролі традиційних інститутів (аудитори та актуарії), або шляхом посилення прозорості звітності регульованих інститутів для більш ретельного її аналізу зовнішніми сторонами.

© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"