інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Податок на фінансові транзакції у Європейському Союзі

Н.Трушина

Тема введення податку на фінансові транзакції обговорюється вже давно, але реальні контури вона почала набувати в останні два-три місяці. Наприкінці вересня Єврокомісія запропонувала Європарламенту з 2014 року ввести цей податок у всіх 27 країнах Європейського Союзу (ЄС). Необхідність цього пояснюється тим, що за час кризи на порятунок банківського сектора було витрачено близько 4,6 трлн. євро з коштів платників податків, а зараз час повертати борги. Незалежні експерти, однак, не впевнені в тому, що такий податок буде сприяти стабілізації державних фінансів – особливо якщо він буде введений в умовах економічної та фінансової турбулентності.

Моральна сторона питання – не єдиний і далеко не самий важливий аргумент, який Єврокомісія наводить на підтримку своєї ініціативи. За її оцінками, податок на фінансові транзакції буде приносити 57 млрд. євро на рік, завдяки чому доходи єврозони зростуть на 40%. У ситуації, коли бюджет то однієї, то іншої країни ЄС «тріщить по швах», подібні цифри виглядають майже магічно, і навряд чи на цьому тлі варто дивуватися тому, що ідею про введення спеціального податку на «жирних котів» схвалюють, за результатами соціологічних опитувань, 65% європейських громадян. Інші аргументи, які висуває Єврокомісія і підтримують її економісти, звучать так: фінансовий сектор перебуває у вигідному становищі в порівнянні з іншими: він не сплачує ПДВ і користується державною підтримкою. Усвідомлення того, що держава в разі чого не залишить фінансові компанії з їхніми проблемами наодинці, штовхає останні до ризикованих операцій. Після введення податку їх апетит до ризику знизяться – точніше, за ці апетити доведеться платити від 0,01% до 0,1% залежно від виду цінних паперів (збір за операції з акціями і облігаціями буде становити 0,1%, збір за операції з похідними інструментами – 0,01%).

Варто відзначити, що називати цей податок банківським не зовсім коректно. Якщо ідея Єврокомісії реалізується, то сплачувати його доведеться не тільки фінансово-кредитних організацій, але й інвестиційним, брокерським і страховим компаніям, пенсійним фондам і хедж-фондам. «Податковий імунітет» буде тільки у фізичних осіб, які здійснюють операції на фінансових ринках: покладати на них обов’язок сплачувати податок Єврокомісія не планує – в усякому разі, поки що.

Ідея введення банківського спецподатку не нова. Мова йде про так званий «податок Тобіна». Застосовувати його першим запропонував лауреат Нобелівської премії з економіки Джеймс Тобін. Історія цього податку наступна:
У 1971 році – Джеймс Тобін виступив з ідеєю запровадити податок на транскордонні валютні та інші фінансові операції в розмірі 1% від транзакції. Він припускав, що це могло б суттєво обмежити короткострокові спекуляції на валютному ринку.
У 1984 році уряд Швеції вводить податок Тобіна на операції з акціями шведських компаній і похідними цінними паперами. У 1986 році ставку податку підвищують до 2%. Шведські інвестори йдуть зі шведського ринку та переносять свою активність у Лондон і НьюЙорк. На початку 1990­х років податок Тобіна скасовують.
У 1990­ті роки антиглобалісти починають виступати за впровадження податку Тобіна. Вони вбачають у ньому спосіб перерозподілити гроші від «спекулянтів» до країн, що розвиваються. Їхня кампанія стає особливо гучною після азійської фінансової кризи.
У серпні 2009 року голова британського фінансового нагляду Едер Тернер робить сенсаційну заяву про те, що було б правильно запровадити податок на банківські транзакції, щоб обмежити прибуток комерційних банків «до розумних меж». Виникає скандал, і представники казначейства спростовують його заяву.
У листопаді 2009 року прем’єр-міністр Великої Британії Гордон Браун пропонує міністрам фінансів країн «Великої двадцятки» розглянути можливість впровадження податку Тобіна.

На думку аналітиків, ідея банківського спецподатку знову стала актуальною із декількох причин. Якщо фінансовий сектор винен у поточній кризі, то немає нічого дивного в тому, що влада намагається як можна більшою мірою перекласти на нього витрати по виходу з кризи. Це стосувалося обмежень на бонуси у банках, а тепер і податку на транзакції.

Необхідно також враховувати й інший момент: основними ризиками для європейської банківської системи зараз є можливе списання грецьких боргів (за різними оцінками, від 21% до 40%) і підвищення вимог до банківського капіталу. Для того щоб відповідати новим вимогам по капіталу, банкам знадобиться додатково залучити близько 200 млрд. євро, і, враховуючи поточний стан фінансових ринків, банкам може знадобитися допомога урядів. А за допомогу, як відомо, треба платити – і краще тут і зараз, ніж де-небудь і потім.

Отже, зрозумілі і наміри Єврокомісії, і фактори, які спонукають «реанімувати» ідею податку на фінансові транзакції. Незрозуміло, на думку експертів, інше: чи розуміють прихильники ідеї, до яких наслідків може призвести «обкладання» фінансових компаній у Європі у випадку, якщо аналогічні дії не будуть зроблені в інших країнах – США, Великій Британії, державах Південно-Східної Азії, Росії тощо?

Відсутність синхронності відповідних дій здатне привести до переміщення активності гравців у більш ліберальні в цьому плані фінансові центри. Це створить переваги для розвитку бізнесу в фінансовій сфері, в першу чергу, в Лондоні, а також в офшорних юрисдикціях. Європейський Союз – це великий світовий фінансовий центр, але не єдиний. Результат може бути зворотний очікуванням: фінансові гравці скоротять або зовсім виведуть капітали з фінансових ринків Європи, що може загострити і без того складну ситуацію. На думку експертів, ймовірно, має сенс домовлятися про введення податку в рамках G20 або хоча б в рамках G8, щоб правила гри були єдині на всіх фінансових ринках. Але і тут не все так просто. І у Великій Британії, і в США – основних світових фінансових центрах – вже існують податки на різні види операцій, і введення ще одного, швидше за все, зіткнеться з сильним опором на законодавчому рівні.

У «нововведення», пропонованого Єврокомісією, є й інша ахіллесова п’ята. Звичайно, податок стане новим джерелом надходження доходів до держбюджету, і це добре для них. Але навряд чи він буде введений в усьому світі. У результаті частина капіталу з Європи, і в першу чергу з Лондона (якщо податок пошириться на Велику Британію), може перетекти до економік інших країн, де податки будуть нижче. Це загрожує нівелювати короткострокову вигоду для держфінансів. Європа може більше втратити, ніж придбати. Статус Лондона як світового фінансового центру коштує набагато дорожче. Зараз в цьому центрі зосереджений світовий капітал, до того ж запропоновані комфортні умови для роботи, що притягує ряд компаній саме в це місто. З введенням податку компанії можуть переглянути свої переваги.

Є ще один важливий момент – фактор часу. Теоретично податок на фінансові транзакції має право на існування, але чи буде 2014 рік вдалим періодом для її «впровадження»? Прогнози щодо подальшого розвитку ситуації у світовій економіці поки невтішні. Багато вельми поважних економістів говорять про системну кризу нинішньої моделі капіталізму, про те, що економічна стагнація має шанси «розтягнутися» на 5-10 років. І ніхто з них, схоже, не готовий поручитися, що проблеми, які зараз відбуваються в світовій економіці, «розсмокчуться» до 2014 році – до моменту, коли, за планами Єврокомісії, слід ввести податок на фінансові операції.

В цілому цей інструмент можна розглядати швидше як превентивний, і подібні ініціативи має сенс запроваджувати в життя в період активного зростання, а в поточних умовах навряд чи така міра підтримає економіку, якщо взагалі не зашкодить. Крім того, захід виглядає як закручування гайок лише у фінансовому секторі, хоча поточні проблеми в ньому носять характер похідної від економічної кризи.

Важко стверджувати, що надходження від цього податку зможуть істотно поправити бюджети держав, але безперечним залишається той факт, що його введення може негативно позначитися на економіках країн. За експертними прогнозами, втрати можуть скласти 0,5-1,5% від ВВП. Деякі аналітики вказують на те, що можна запропонувати альтернативу податку на фінансові транзакції причому таку, яка не призведе до «перетікання» капіталів з одних фінансових центрів в інші не ляже важким тягарем на фінансові компанії. Однією з таких альтернатив могли б стати біржові збори. Наприклад, Лондонська фондова біржа збирає гербовий збір при торгівлі акціями більше двохсот років. Цей податок стягується зараз в електронному вигляді і становить 0,5% від вартості покупки. При цьому дана торгова площадка залишається однією з найпопулярніших у світовому фінансовому співтоваристві. У Європейському Союзі податок на біржові операції стягується також в Австрії, Ірландії, Греції, Франції й Фінляндії. Існує біржовий збір і в США.

© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"