інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Нова модель фінансової звітності для бізнесу

В.Сорокіна

Глобальна фінансова криза виявила необхідність нової економічної моделі, яка могла б захистити бізнес, інвесторів, співробітників і суспільство від серії наступних все більш глибоких криз. Важливим елементом такої моделі розглядається інтегрована фінансова звітність, яка повинна замінити існуючу. Один з аспектів критики існуючої системи корпоративної звітності полягає в тому, що зараз в ній не приділяється достатньо уваги таким факторам, як ризик, стратегія, нагляд і стійкість бізнесу підприємства.

Ідеологи нової моделі інтегрованої звітності припускають, що включення всіх цих нефінансових, але тим не менш критичних для функціонування бізнесу компонентів у фінансову звітність дозволить поліпшити її якість і відобразити істотний вплив фактору навколишнього середовища, соціального і наглядового факторів (environmental, social and governance, ESG): тут мова йде про використання природних ресурсів, захисту прав людини і впливу бізнесу на суспільні явища та зміни клімату. Нова модель розглядається як можливий спосіб отримання більш повної картини діяльності звітуючого підприємства, що відображає ризики і можливості та більш логічно погоджує воєдино фактори ESG і фінансові результати.

Завдання такої концепції сформульовано наступним чином:
– Задовольнити інформаційні потреби довгострокових інвесторів, показавши наслідки прийняття рішень в довгостроковій перспективі.
– Відобразити взаємозв’язок між факторами ESG і фінансовими факторами в прийнятті рішень, що впливають на довгострокові результати діяльності бізнесу, зробивши зрозумілим та прозорим зв’язок між стабільністю бізнесу (sustainability) і його економічною цінністю (economic value).
– Забезпечити формат звітності за ESG-факторами для систематичного включення в процес прийняття рішень.
– Змістити акцент у показниках оцінки результатів роботи бізнесу з короткострокових на довгострокові.
– Відобразити у звітності більше інформації, яку використовує менеджмент для щоденного управління операціями.

На схемі 1 представлені основні компоненти інтегрованої звітності, які повинні знайти своє місце в концепції: вже публікована зараз у різних формах фінансова інформація, інформація по соціальному фактору та впливу бізнесу на навколишнє середовище, інформація щодо реалізації нагляду та існуючих компенсацій керівництва, а також коментарі менеджменту.


Ідея розробки і використання нової моделі звітності для бізнесу далеко не нова. Вже стало своєрідною традицією в періоди економічних катаклізмів говорити про неспроможність старої моделі звітності бізнесу і закликати до істотного реформування – аж до розробки кардинально нового підходу. Історія таких обговорень починається з 70-х років минулого століття, і один той факт, що глобальне застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) узгоджується вже більше 30 років, дозволяє зрозуміти складність досягнення глобальної консенсусу.

Але навіть якщо залишити осторонь питання практичної реалізації нової моделі на концептуальному рівні не існує єдиного підходу ні до «моделювання» бізнес-звітності, ні до самої необхідності таких кардинальних змін. Тільки на основі формального застосування чіткого визначення «моделі» можна відсіяти велику кількість пропонованих варіантів.

Термін «модель бізнесзвітності» використовується досить вільно. Крістіан Нільсен визначає основні характеристики моделі бізнес-звітності наступним чином:
– мета (зовнішня комунікація);
– опис змісту;
– структура розкриття цього змісту;
– метод отримання даних.

На схемі 2 зображене завдання об’єднання двох видів звітностей при створенні третьої – бізнес-звітності, але чи буде це «грамотне» складання моделей або буде створена принципово нова модель, поки що неясно.


Звітність змушена еволюціонувати через необхідність відображення змін у самому бізнесі, в інформаційних технологіях, в потребах користувачів. У різних юрисдикціях існують різні вимоги. В рамках однієї юрисдикції, як правило, зустрічаються різні підходи до різних підприємств – в залежності від їхнього розміру, виду власності та діяльності.

І нарешті, змінюються самі вимоги – це безперервний процес. Але наскільки процес цих змін повинен відображати революційний характер заяв про їх необхідність?

Основна критика існуючої моделі фінансової звітності зараз зосереджена в наступних областях:
– Фінансова звітність не вирішує поставлених перед нею завдань, або, іншими словами, створює помилкове враження про компанію у користувачів, тому що вона «історична» – відображає результати минулих подій, є кількісною і «тільки фінансовою».
– Існуюча модель неадекватно відображає нематеріальні активи – більшість нематеріальних активів, створених «всередині» компанії, не проходять тест на визнання активів відповідно до МСФЗ і тому не показуються на балансі компанії.
– Неспроможність оцінок по поточній вартості – в період фінансової кризи і після неї були висловлені великі сумніви у правомірності використання оцінок за справедливою вартістю або за ринком, хоча це не зовсім те ж саме. Заявляється, що оцінка за справедливою вартістю, принаймні фінансових інструментів, призводить до посилення фінансової кризи.
– Неспроможність оцінок за історичною вартістю – цей аргумент існує вже більше 60 років і прямо протилежний попередньому: новий підхід повинен базуватися на поточної вартості. Форми поточної вартості варіюються в часі. При цьому останнім часом актуальна справедлива вартість.
– Проблеми визнання зобов’язань і розкриття інформації про фінансові інструменти – у пресі представниками професії – бухгалтерами та аудиторами неодноразово висловлювалася думка про те, що деякі з існуючих практик, що диктуються вимогами МСФЗ, неадекватні.

Як видно з визначення моделі, під бізнес-звітністю розуміється не тільки річний звіт. Для багатьох компаній річний звіт вже давно став лише малою частиною тієї інформації, що розкривається зовнішнім користувачам, і до того ж найважливіша інформація, наприклад прибутку за рік, вже виявляється донесеною до громадськості до того часу, як з’являється річний звіт.

Поширення XBRL

Ще одним з аспектів критики існуючої ситуації є не тільки зміст моделі, але і спосіб «доставки» інформації до користувача. Тут великі надії пов’язують з новим методом «маркування» фінансової інформації в звітності або присвоювання тегів – XBRL (Extensible Business Reporting Language). Комісія з цінних паперів і бірж США (SEC) роз’яснює, що «теги унікально ідентифікують окремі дані фінансової звітності компанії, так що по них можна легко робити пошук в Інтернеті, їх можна завантажувати в розрахункові таблиці, бази даних і використовувати в будь-якого роду порівняльній та аналітичній роботі інвесторів, аналітиків і журналістів».

Поширення XBRL зростає: SEC поступово вводить вимоги для публічних компаній США надавати інформацію у форматі XBRL, процес почався з найбільших компаній; у Великобританії цей формат використовується і для податкових файлів, і для системи зберігання інформації про публічні компанії (Company House), і ця вимога стане обов’язковою вже через кілька років. Керівником XBRL Int. було заявлено, що якби використання цієї мови було повсюдним, можна було б запобігти фінансової кризи.

Нефінансова інформація у звітності

Суперечка з приводу доцільності створення і впровадження моделі нефінансової звітності вже практично виграна прихильниками «моделювання» – якщо існує фінансова звітність, яка жорстко регулюється і містить чіткі інструкції про те, що повинно бути розкрито, як це слід оцінювати і як представляти, то чому не реалізувати подібний підхід для нефінансової звітності?

При цьому, незважаючи на таку кількість нефінансової інформації, загальноприйнятої моделі нефінансової звітності, що відповідає визначенню, не існує. Є тільки обов’язкові вимоги органів різних юрисдикцій – в основному вимоги комісій з цінних паперів і бірж та Європейської Ради:
– для публічних компаній розкривати будь-яку інформацію, яка з великою ймовірністю може вплинути на ціну акції;
– окремі принципи, що застосовуються до деяких частин бізнес-звітності, такі як бізнес-огляди в Європі;
– більш конкретні вимоги щодо розкриття окремих категорій інформації, наприклад тієї, що відноситься до директорів компанії.

Величезна кількість інформації, що розкривається компаніями добровільно, відображає бажання менеджменту донести ці повідомлення до зовнішнього світу і його припущення про те, що зовнішньому світу це було б цікаво. Тому модель, яка вказує відповідальним за підготовку інформації, що вони повинні робити, а користувачам – чого вони можуть очікувати; модель, яка забезпечує достатній рівень розкриття і, що, можливо, найважливіше, гарантує прийнятний рівень порівнянності інформації, – така модель нефінансової звітності принаймні внесла б певний порядок у «хаос», який існує зараз.

Що розкривати?

Існує ряд проблем, пов’язаних з розробкою і впровадженням такої моделі. Одне з головних питань полягає в тому, наскільки взагалі можливо визначити в деталях інформацію, необхідну для розкриття, щоб вона була корисною. Поняття «корисності» настільки сильно диверсифіковано по ринкам, бізнесам і навіть за обставинами функціонування компаній, що неможливо об’єктивно визначити, який внесок роблять ті чи інші показники в успіх бізнесу . Іноді менеджери самі не знають, що приводить їх корпорацію до успіху . З тих же причин таку інформацію складно перевірити незалежним чином. До того ж вартість збору і підготовки такої інформації обіцяє бути високою, і це викличе негативну реакцію компаній, які готують звіти.

Однак це не означає, що єдині загальні принципи підготовки такої звітності не будуть корисні. Прикладами таких спроб є пропозиції Комітету з Міжнародних стандартів фінансової звітності за документом «Коментарі менеджменту» (Management Commentary) і Директива щодо вдосконалення звітів Європейського Союзу (EU Accounts Modernization Directive).

Вимоги Директиви свідчать:
а) Річний звіт повинен містити принаймні адекватний огляд розвитку та результатів роботи бізнесу і його нинішнього стану, а також опис істотних ризиків і невизначеностей, які впливають на компанію. В огляді повинен бути зважений і всеосяжний аналіз розвитку, результатів роботи і поточного стану згідно з масштабом і складністю операцій.
б) Для забезпечення розуміння розвитку бізнесу, його результатів і стану у звіт необхідно включати, поряд з фінансовими, й нефінансові ключові показники ефективності, релевантні для даного бізнесу, включаючи питання охорони праці та навколишнього середовища.
в) у рамках такого аналізу в річному звіті повинні наводитися посилання і надаватися додаткові коментарі значень статей, що фігурують у звітах.

І нарешті, є те, що оголосив своїм завданням створений в липні минулого року Комітет з Міжнародної інтегрованої звітності (International Integrated Reporting Committee, IIRC), – модель, що поєднує і пов’язує між собою два види звітності, фінансову і нефінансову , в одну інтегровану бізнес-звітність, яка одержується не «простим додаванням», а в результаті більш складного процесу, що виявляє взаємозв’язок між двома «пакетами» інформації, що забезпечує необхідний для розуміння, але не зайвий рівень дублювання і крос-посилань та гарантує стратегічний фокус.

Комітет з Міжнародної інтегрованої звітності був створений у серпні 2010 року проектом A4S і GRI. Новий комітет визначив собі за мету створення Загальновизнаної концепції звітності по стійкості – концепції, яка б об’єднала інформацію по фінансам, громадському нагляду , питань навколишнього середовища і соціальних аспектів в один чіткий, взаємопов’язаний і придатний для порівнянь формат – іншими словами, інтегрований формат. Поставлено завдання отримати всеосяжну і повну інформацію про діяльність підприємства як у минулому , так і в перспективі, як того вимагає нова глобальна більш стійка економічна модель.

Проект «Облік стійкості» (Accounting for Sustainability, A4S) – це проект, який був організований принцем Уельським в 2004 році, і результати першої фази його діяльності були представлені в 2006 році у присутності представників вищих ешелонів влади, бізнесу та професійного світу звітності.

На сьогоднішній день ці результати включають:
– дослідження та звіти по реалізації інтегрованого підходу до фінансової та корпоративної стійкості; аналіз практичних інструментів і принципів управління, що застосовуються підприємствами для здійснення більш тісного зв’язку між факторами стійкості та їх бізнес-стратегією;
– практичні керівництва по вбудовуванню питань стабільності в процеси прийняття бізнесрішень;
– створення в 2008 році форуму «Облік стійкості» (Accounting for Sustainability), який об’єднав впливові міжнародні організації в області звітності підприємств в мережу – Accounting Bodies Network;
– запуск в грудні 2009 року мікросайта Connected Reporting, завданням якого є допомога підприємствам у формуванні звітності по стійкості бізнесу.

Ініціатива щодо глобальної звітності (Global Reporting Initiative, GRI), яка відзначила своє 10-річчя в 2007 році, – це мережна організація, яка першою запропонувала концепцію звітності по стійкості компаній, що найбільш широко використовується в даний час в усьому світі. Ключовою метою GRI є визнання розкриття інформації про діяльність підприємства в області навколишнього середовища, соціальних питань та питань нагляду повсюдною обов’язковою вимогою до підприємств. GRI розробила Керівництво щодо формування звітності по стійкості (Sustainability Reporting Guidelines), яке зараз є ключовим документом для підприємств, що добровільно представляють звітність по стійкості.

В основу цього процесу, на думку авторів дослідження Development in New Reporting Models4, може бути покладено декілька підходів:
– Побудова такого інтегрованого звіту у формі «історії успіху» допоможе подолати фрагментарний характер бізнес-звітності. Проте «професійні» користувачі, а саме фінансові аналітики, вельми скептично сприймають «історії» від менеджменту. З іншого боку , є ряд критиків, які вважають, що саме аудована фінансова звітність, швидше за все, може бути об’єктом маніпуляцій, а менеджмент схильний говорити правду.
– Очевидним здається твердження, що бізнес-звітність повинна відповідати потребам користувачів. Однак і інтереси користувачів, і фокус їх уваги постійно змінюються. Процес оцінки бізнесу являє собою не механічне застосування моделі, а творчий процес, де розглядаються всі релевантні фактори і дані без будьяких обмежень. Тому якщо запитати користувачів про їхні потреби, не можна очікувати, що ми отримаємо детальну схему, спираючись на яку можна побудувати модель звітності.
– Також розумною пропозицією здається розкривати для бізнесу драйвери успіху . Саме ця вимога лежить в основі критики існуючої звітності з нематеріальних активів, оскільки вважається, що зараз саме ці активи і є драйверами. Однак основною перешкодою до практичного застосування цього підходу є те, що, хоча інтуїтивно цей взаємозв’язок зрозумілий, чітко визначити внесок кожного драйвера, яких може бути безліч, в успіх і фінансовий результат компанії дуже складно. Ефект може бути кумулятивним, тобто від декількох драйверів, разом узятих, оцінка вкладу кожного драйвера у звітності дуже суб’єктивна, і, нарешті, менеджмент може просто не знати, що приносить успіх їхнього бізнесу. Подання бізнесу як економічної моделі вимагає додаткового дослідження в майбутньому.

Незважаючи на вищевикладені сумніви, плани з розробки концепції інтегрованої бізнес-звітності оптимістичні: Концепція інтегрованої звітності повинна в цьому році пройти всі етапи публічного обговорення на спеціально організованих міжнародних круглих столах і потім – у відкритому доступі. Обговорення почалося в червні у Франкфурті, на конвенції по інтегрованії звітності, з випуску першого документа комітету – Документа для обговорень (Discussion Paper). Потім буде випущений Попередній проект (Exposure Draft). Він буде представлений на обговорення главам держав і керівникам міністерств фінансів на саміті «Великої двадцятки» в листопаді в Каннах. Залучення лідерів такого високого рівня додасть проекту необхідної ваги та підкреслить важливість запропонованих реформ, що має прискорити процес прийняття концепції глобальним співтовариством.

© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"