інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Як підготувати та успішно провести IPO

Е.Самойлов

Тема первинного публічного розміщення акцій Initial Public Offering (IPO) до фінансової кризи була дуже популярною. Згодом інтерес до неї майже зник. Однак у 2010 і початку 2011 року деякі компанії змогли провести розміщення своїх акцій, але більшість відмовилися від угоди IPO на різних етапах підготовки. Частково це можна пояснити сьогоднішнім станом фондового ринку. Але називаються й інші фактори – занадто високі запити власників компаній-емітентів і не завжди етична поведінка учасників процесу підготовки до IPO.

Найчастіше власники бізнесу з допомогою IPO хочуть вирішити три завдання: отримати ринкову оцінку бізнесу , захиститися від рейдерів – будь вони конкуренти або держава, отримати якусь суму грошей за свою багаторічну працю в якості засновника і головного будівельника бізнесу (cash out). Дійсно, IPO здатне задовольнити подібні запити, але далеко не завжди публічне розміщення – оптимальний механізм для цього. Поперше, процес підготовки до нього досить тривалий. Практика роботи з компаніями малої та середньої капіталізації показує, що він може затягнутися на три роки і більше. Подруге, діяльність публічної компанії сильно відрізняється від того, як звик жити непублічний бізнес. Не кожна організація, яка сьогодні має одного, максимум двох-трьох ключових власників, готова розкривати не тільки результати своєї діяльності, але й плани, обговорювати з незалежними директорами стратегію розвитку , важливі угоди, вибір аудитора тощо. Найчастіше бізнес вимагає тиші, а публічна компанія, навпаки, повинна регулярно інформувати інвестиційне співтовариство про корпоративні події, звітувати про результати, та ще витрачати на це гроші. До того ж їй, швидше за все, доведеться платити більше податків, оскільки вже не буде можливості використовувати раніше застосовувані схеми оптимізації. Повертаючись до питання, навіщо компанії проводять публічне розміщення акцій, слід пригадати, що IPO – насамперед інструмент збільшення власного капіталу, а отже, залучення коштів на подальший розвиток. Одночасно компанія отримує велику кількість міноритарних акціонерів, а значить, не відбувається втрати контролю над бізнесом. Ще один бонус – IPO допомагає компаніям, відомим до цього тільки професіоналам, ставати впізнаваними серед широкої аудиторії.

Структура бізнесу

Переважна більшість компаній малої та середньої капіталізації спочатку до IPO не готові. По-перше, в цілях захисту бізнесу його складові (виробництво, збут, постачання) юридично розведені. У кращому випадку всі ці частини належать власнику як фізичній особі. У нас, як правило, один і той же бізнес діє через кілька юридичних осіб, тому майже завжди виникає питання структури групи та підготовки консолідованої звітності. По-друге, вітчизняне бізнес-середовище дозволяє ряду компаній працювати в умовах «агресивної оптимізації оподаткування». Від цієї практики доведеться відмовитися, якщо власник задумав IPO раніше, ніж у нас переможуть корупцію.

Обидві проблеми повинні вирішуватися комплексно. До цього, як правило, підключають групи консультантів: податкових юристів, фахівців, експертів з МСФЗ (важливо розуміти, як відображатимуться у звітності ті чи інші операції). Хоча розробка нової схеми діяльності групи компаній займає не так багато часу (вона триває не більше одного-двох місяців з урахуванням збору інформації), процес її остаточного узгодження розтягується до півроку . А іноді й довше – наприклад, за зміни команди менеджерів, яка незгодна з вибором акціонерів. Перехід на нову схему фінансово-господарської діяльності теж може бути досить складним і тривалим. Багато в чому його терміни залежать від початкового стану компанії, її здатності працювати в умовах легальних податкових схем. Середній термін вирішення обох завдань – побудова юридичної структури і налаштування оптимальної схеми фінансово-господарської діяльності – 12 місяців. Тобто через рік після прийняття рішення можна приступати до формування історії бізнесу, яка підтверджується незалежним аудитором. Якщо слідувати класичними правилами, то знадобиться трирічна ретроспектива роботи компанії. Дані саме за цей період представляються потенційним інвесторам в ході IPO, з ними будуть працювати аудитори, юристи, аналітики, банкіри. Враховуючи, що історія за цей період часу буде доступна широкому колу осіб, необхідно заздалегідь подбати про те, щоб ніякі скелети в шафі не стали надбанням конкурентів і недругів.

На час підготовки до IPO має сенс сформувати окрему групу топменеджерів, повністю звільнених від поточної роботи в компанії. Вкрай важливо, щоб ця команда досконало володіла англійською мовою і мала уявлення про міжнародну практику IR (спілкування з інвесторами).

Система звітності

Вимоги інвесторів і найкраща практика змушують компанію надавати інформацію про себе у відповідності з міжнародними стандартами фінансової звітності. У міру наближення компанії до IPO потреба в такій звітності різко зросте як за періодичністю, так і за термінами надання. Сучасна бізнес-практика передбачає отримання інвесторами даних за період не пізніше трьох місяців після його закінчення, причому мова йде про консолідовану звітність, вже завірену аудиторами.

Нарешті, публічні компанії повинні розкривати інформацію за сегментами бізнесу , а значить, доведеться пояснювати, як співвідноситься управлінська звітність з даними, наведеними в консолідованій звітності по МСФЗ. На жаль, для багатьох вітчизняних компаній ці питання залишаються неврегульованими. Тому доведеться вдосконалювати роботу, щоб у момент прийняття рішення безпосередньо про розміщення бути готовими і відповідати виставленим вимогам.

Ситуація, що склалася сьогодні на фінансових ринках дозволяє компаніям, які відклали проведення IPO, скористатися перепочинком для того, щоб створити власну автоматизовану систему збору і підготовки необхідної інформації, мінімізувати участь консультантів у підготовці звітності, забезпечити широке залучення власного персоналу . І найголовніше – компанія може спробувати жити так, як ніби вона вже стала публічною: постійно інформувати інвестиційне співтовариство про свої результати, успіхи та плани. Якщо цей експеримент пройшов вдало, то залишається визначитися з майданчиком для IPO і чекати тимчасового вікна, в якому зійдуться цінові очікування власників та інтереси потенційних інвесторів.

Майданчики для IPO

Уявімо, що вже в наступному році на фінансових ринках ситуація зміниться на краще, а отже, можна приступити безпосередньо до розміщення акцій. На будь-якій конференції, присвяченій IPO, виступають представники кількох бірж, кожен з яких розповідає, наскільки швидко і дешево можна провести всі необхідні процедури на його майданчику . Це дійсно важливо, оскільки в ситуаціях, коли у компанії не вистачає часу, фактор швидкості може стати вирішальним для успіху IPO. Тому вітчизняні підприємства і їх консультанти, які звикли до того, що багато справ робиться в останній момент, воліють працювати з тими біржами, в яких налагоджені процедури – процес поставлено на потік і на багато питань можна заздалегідь отримати кваліфіковану відповідь.

Але є інший важливий аспект – країни. Де-факто стандарти управління компанією, наприклад у Німеччині та Польщі, істотно розрізняються. У Німеччині дуже складно уявити бізнес, в якому не формалізований процес довгострокового планування, не налагоджена система річного планування грошових потоків, доходів і витрат або не практикується щомісячне складання управлінської звітності за МСФЗ. Безумовно, Польща – теж європейська країна з ринковою економікою і високими стандартами управління. Але, ймовірно, вітчизняна бізнес-практика буде сприйматися тут з великим розумінням і викличе менше питань у всіх учасників процесу.

Однак і це не найголовніше. В ході IPO важливо не тільки довести, що бізнес відповідає всім вимогам регуляторів і бірж. Головне – знайти інвесторів, які готові купити акції. Вони поводяться дуже прагматично – у багатьох немає часу розбиратися в особливостях функціонування бізнесу в конкретній країні або галузі. Тому вони вважають за краще працювати з тим, що їм добре відомо. А це означає, що приходити на майданчик, де немає вітчизняних компаній або достатньої кількості галузевих аналогів, дуже складно.

Статистика найбільших світових фінансових центрів за кілька останніх років показує, що все більша кількість малих і середніх компаній розміщуються на національних біржах. Це може бути дешевше, хоча залучення реальних інвесторів вимагатиме проведення всього комплексу процедур так, як це звикли бачити, наприклад, у Лондоні.

Коли проводити IPO

Для відповіді на це питання потрібно розглянути три фактори. По-перше, технічно розміщення може відбутися в відрізок часу , коли компанія вже завершила аудит за останній звітний період, але ще не минуло півроку після звітної дати. Наприклад, компанія отримала аудиторський висновок за 2011 рік 30 квітня 2012 року. Приблизно місяць піде на заключні процедури, пов’язані з підготовкою до розміщення, саме ж розміщення буде можливо тільки в червні. По-друге, перспективи проведення IPO в останні роки сильно залежать від настроїв на ринку – навіть успішні компанії не завжди можуть залучити гроші в періоди загального негативу. Яскравий приклад – осінь 2011 року . Єдиний варіант сьогодні – чекати поліпшення загальної ситуації на ринку , галузі або в ключовому регіоні. По-третє, компанія повинна дозволити інвесторам заробити на її акціях. Для цього також можна використовувати часовий фактор. Професіонали можуть передбачити, як реалізація тих чи інших заявлених компанією планів вплине на зростання курсу акцій. Саме в цьому , напевно, і складається споживча вартість послуг інвестиційних банків – важлива не стільки ціна розміщення акцій на момент IPO, скільки її зростання в майбутньому , ліквідність паперів і, як наслідок, можливість залучити нові гроші в короткий період часу.

© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"