інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Методика формування планів рахунків для цілей МСФЗ

Л.Гришина

Протягом багатьох десятиліть вчені-економісти та практики дискутують на тему, як з даних бухгалтерського обліку отримати чітку, прозору та актуальну інформацію, на основі якої можна було б приймати економічні рішення. Це привело до появи багатьох наукових шкіл і систем бухгалтерського обліку. Усі вони провідну роль у формуванні прозорої та релевантної інформації відводять планам рахунків та концепції їх побудови.

План рахунків – це інструмент відображення та групування об’єктів обліку з метою одержання інформації для вирішення певних завдань. Чим більшу кількість завдань, що стоять перед обліком, можливо вирішити за допомогою плану рахунків, тим ефективнішою є робота бухгалтера та менеджера в процесі прийняття рішень. Елементи такої моделі не є раз і назавжди заданими або визначеними, їхній зміст може змінюватися залежно від потреб користувача, характеру досліджуваних властивостей та низки інших факторів, які необхідно враховувати при побудові плану. Ці фактори покладені в основу класифікації планів рахунків, наведених у таблиці.

Способи побудови планів рахунків

У загальному вигляді алгоритм побудови плану рахунків можна уявити наступним чином:
1) визначення сфери застосування плану рахунків;
2) виділення галузевих сегментів (фінансово-промислові групи, промислові групи тощо);
3) виділення основних сегментів, дивізіонів (бізнесів);
4) визначення формату подання звітних форм (наприклад, у звіті про фінансовий стан необхідно визначити, яким чином будуть представлені активи: позаоборотні, у порядку убування ліквідності або інший (комбінований) спосіб подання);
5) моделювання агрегованих звітних форм, виділення вагомих статей звітності;
6) визначення об’єктів, що формують статтю фінансової звітності, і вибір способу кодування об’єктів;
7) моделювання структури об’єкта, тобто складових його компонентів, з погляду розкриття інформації в примітках до фінансової звітності (адресна ознака);
8) моделювання необхідних трансформаційних перетворень (змістовна ознака);
9) об’єднання адресної та змістовної ознаки об’єкта;
10) кодування об’єктів;
11) вибір способу побудови плану рахунків;
12) визначення типових кореспонденцій рахунків.

Незалежно від способу підготовки звітності за міжнародними стандартами (трансформація або паралельний облік) важлива роль відведена способам побудови планів рахунків і способам кодування рахунків. У практиці бухгалтерського обліку застосовуються наступні способи побудови планів рахунків:
ієрархічна побудова – дотримується послідовність виділення менших об’єктів з більших;
матрична побудова – усі рахунки поділяються на класи та групи, у яких виділяються підкласи, групи рахунків і самі рахунки;
лінійна побудова – передбачає послідовний виклад номенклатури синтетичних рахунків, об’єднаних у групи. У такому плані рахунків не застосовується субрахунок, що спрощує вибір кореспонденції рахунків, полегшує організацію аналітичного обліку;
фасетна побудова – ієрархія рахунків має шифри по визначених ознаках, однакові ознаки дозволяють поєднувати (агрегувати) однакову інформацію з різних рахунків. Наприклад, у плані рахунків комерційного обліку одним з видів аналітики є «Контрагенти». По цьому виду субконто можна отримати інформацію про контрагента по рахунках 62, 60, 76, 66, 67, 58 і інших.


Треба відзначити, що більшість планів рахунків ґрунтуються на ієрархічному принципі побудови, який у комбінації з іншими принципами дає наступні види планів: ієрархічно-матричні, ієрархічно-десятинні, ієрархічно-лінійні.

План рахунків за МСФЗ

Структура плану рахунків МСФЗ, як правило, повторює структуру двох основних звітів: звіту про фінансовий стан та звіту про загальний прибуток, що дозволяє без усякої «реформації балансу» отримувати основні фінансові показники вищевказаних звітів уже в оборотно-сальдовій відомості. При такому підході під час відображення операції в обліку листуються не просто якісь бухгалтерські рахунки, а статті звіту про фінансове становище та звіту про загальний прибуток. А це приводить до більш адекватної оцінки користувачами фінансово-господарчих операцій та їх впливу на фінансову звітність.

Якщо компанія приймає рішення самостійно розробити план рахунків для МСФЗ, то особливу увагу необхідно приділити способам його побудови та кодування. Найбільш простий і зрозумілий спосіб кодування – ієрархічно-матричний. Для створення більш складних планів рахунків разом з цим способом можна застосувати фасетний спосіб кодування для низки ознак.

Розглянемо один з найбільш зручних для цілей роботи із МСФЗ змішаний спосіб кодування з комбінацією буквених і цифрових символів. У практиці вітчизняного обліку цей спосіб хоча й використовується, але широкого застосування не знайшов. У програмному забезпеченні іноді застосовується рахунок «Аванси отримані, видані іншим кредиторам та дебіторам». Перші розряди в номері рахунку можна закодувати буквеними символами, що вказують на приналежність об’єкта обліку до розділів звітних форм (табл. 2).


У код рахунку можна ввести буквенне позначення елемента фінансової звітності та його класифікацію, наприклад: актив – А, позаоборотний актив – ПА (NC) тощо. Причому при кодуванні доцільно застосовувати абревіатуру англійської назви, оскільки звітність за МСФЗ зараз, як правило, звичайно готується на двох мовах, тому що призначена для використання на міжнародних ринках, також це дозволить правильно співвіднести рахунки в структурі звітності, зробити об’єднання об’єктів. Далі приєднується цифровий код, яким кодується сам об’єкт плану рахунків з урахуванням адресних і змістовних ознак.

Другий варіант – спосіб побудови ієрархічно-матричний з використанням фасетного способу за однією ознакою: стаття з відображенням збільшуючих та зменшуючих корегувань (табл. 3).


Даний варіант кодування рахунку дозволяє відобразити різницю між національним обліком та міжнародним.

Таким чином, було розглянуто алгоритм формування інформації. Якщо необхідна деталізація об’єктів на категорії (основні засоби: будівлі, земля, устаткування; інвестиції: дочірні, асоційовані компанії, зовнішні), можна збільшити розрядність рахунку і першого, і другого, і третього порядку, дотримуючись загальних принципів, або доповнити план рахунків додатковими розділами з відповідними розпізнавальними кодами.

© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"