інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Офшорний бізнес та сучасні реалії

К. Мень

У світі існує більше 60 країн, законодавство яких передбачає податкові пільги для офшорних компаній. До числа найвідоміших відносяться Панама, Гібралтар, Кіпр, Багамські острови, Ірландія, Ліхтенштейн. Найбільш популярні серед компаній – Кіпр, Нідерланди, Німеччина, Британські Віргінські острови (БВО). Системно офшори – своєрідний механізм, клапан, через який грошові потоки йдуть у різних напрямках.

Якщо офшорна компанія створюється для торгівлі цінними паперами, то найчастіше використовується Кіпр.
Однією з найпопулярніших офшорних зон стали Британські Віргінські острови (БВО).
Інформація про акціонерів і директорів компаній, зареєстрованих на БВО, не є публічною.
Вибір країни реєстрації офшору безпосередньо пов’язаний із планованими схемами роботи компанії.
Принципово всі країни можна розділити на дві групи: перша – країни, що обкладають офшори мінімальним податком, друга – країни, що повністю звільняють офшор від будь-якого оподаткування (у цьому випадку офшор сплачує уряду країни реєстрації фіксоване мито за продовження ліцензії на діяльність, як правило, що не перевищує 1 000 дол. на рік).
До першої групи відносяться багато європейських країн, відомі як «податкові притулки» – Швейцарія, Люксембург, Ліхтенштейн.
До другої групи входять центрально-американські країни, що являються великими офшорними зонами: Панама, Багамські острови, Британські Віргінські острови, Беліз, Кайманові острови тощо.
Найбільш популярними є 100%-ні безподаткові зони та офшори. До них належать Сейшельські острові, Британські Віргінські острови (БВО), Домініканська республіка, Беліз, Панама, Гібралтар, Маврикій та Невіс.
Оскільки бізнес у цілому постійно розвивається, відбувається капіталізація доходів, і кількість офшорних компаній зростає.
У постсоціалістичних країнах будь-яке велике підприємство має офшорне «продовження», при чому це характерно як для компаній з державною участю, так і для недержавних фірм.
Наприклад, на Британських Віргінських островах зареєстровано близько 700 тис. підприємств.
Всім відомо, що втеча від оподаткування, – найбільш розповсюджене захоплення не тільки вітчизняних підприємців.
За словами Джорджа Санделенда, судді Верховного суду США, «право платників податків уникати їх сплати, з використанням усіх дозволених законами засобів, ніким не може бути оскаржене».
Було б неправильно вважати, що мінімізація податків є єдиною перевагою офшорного бізнесу.
За деяким даними, більше третини світового грошового обігу так чи інакше пов’язано з офшорним бізнесом.
Поширеними є трастові операції з нерухомістю, реєстрація кораблів під прапорами офшорних зон з метою одержання різних пільг при роботі за кордоном, кептивне страхування за допомогою власних офшорних страхових фірм.
У країнах Східної Європи особлива цінність офшору полягає в можливості абсолютно законного переміщення капіталу в політично та економічно стабільні і безпечні країни.
Фактично використання підприємствами офшорів призводить не тільки до недоодержання бюджетом податків, але й стимулює відтік інвестиційних коштів з економіки.
З погляду оцінок недоотриманих бюджетом податків, характерний приклад найбільш лібералізованої в останні десятиліття металургійної галузі в Росії.
Компанія UC Rusal отримала у 2010 році $2,87 млрд чистого прибутку. Але в Росії, де компанія виробляє майже 97% свого алюмінію, оподатковувана база склала лише $602 млн, таким чином, у російський бюджет пішло всього близько $120 млн податку на прибуток. Враховуючи цю статистику та розмір ринку найбільших корпорацій, можна говорити про те, що через існування бізнесу офшорів російський бюджет недоодержує щорічно суму у $10 млрд або більше.
З України, за офіційною статистикою, тільки на Кіпр щорічно виводиться до $6 млрд.
Нелегальний відтік капіталу збільшує дану суму в 1,5 рази. Але ключовим є те, що офшори стимулюють розвиток бізнесу закордоном.
Коли гроші вже виведені країни, вони стають, по суті, іноземним капіталом, як наслідок доводиться конкурувати з іншими країнами, щоб повернути інвестиції в економіку.
Наскільки активно в офшоризації беруть участь банки?
До 2004 року існували не тільки офшорні компанії, але й офшорні банки, так звані «черепашкові» банки.
Ці банки були дуже зручним інструментом для приховування доходів від оподаткування (офшорний банк відкривав рахунок у якому-небудь прибалтійському банку, а потім, «у себе» вже відкривав рахунки безлічі офшорних компаній).
Але проти подібного роду практики дуже різко виступили США, зайнявши жорстку позицію та давши зрозуміти всім країнам, які дозволяють відкривати «черепашкові» банки, що їх чекають дуже серйозні санкції за подібну діяльність.
Це призвело до зникнення з банківської сфери поняття «офшорний банк».
Що стосується сучасної картини, то основним інститутом, який займається легалізацією та виводом коштів за кордон, є «транзитні» банки, які акумулюють кошти, конвертуючи їх під «липові» контракти, і виводять за кордон.
Якщо мова йде про тіньовий бізнес, пов’язаний з відтоком коштів в офшори, то його активність залежить від розміру банку.
Для великих банків з дешевими пасивами та високою чистою рентабельністю такий бізнес надто ризикований. Але вони беруть участь в «білих» переказах коштів в офшори.
Частка банків у сумарному вивезенні капіталу за кордон складає близько 30%.
Заходи з боротьбі щодо нецільового використання коштів або їх незаконним присвоєнням відомі – вони носять адміністративно-правовий характер.
Для зниження довгострокових ризиків відходу бізнесу в «тінь» використовуються також заходи податкового характеру, що стимулюють інвестиції, однак, для їхнього більш ефективного застосування необхідно підвищити галузеву прозорість, щоб додатковий прибуток від зниження податків не осів на рахунках «тіньових» структур.
Фактично мова йде про жорсткість державного контролю над галуззю із середньостроковою метою оптимізації фінансових потоків і зниження податкового навантаження, а також збільшення інвестицій.
Негнучкість та недосконалість вітчизняного корпоративного законодавства призводить до того, що багато угод, пов’язаних із продажем активів, набагато легше, швидше й дешевше здійснити за законодавством інших країн.
Це стосується не тільки юридичного оформлення угод, але й питань, пов’язаних з фінансовими транзакціями, що опосередковують перехід активів від одного власника до іншого.
Цей мотив до використання офшорних схем принципово можна «вилікувати».
Для «лікування» необхідна модернізація законодавства, приведення його відповідно до реалій сучасної економіки.
Потрібно також змінювати принципи обліку та оподаткування активів.
Податковий облік у нинішньому вигляді призвів до того, що всі активи знаходяться в офшорах.
Бізнес пішов в офшори не через проблеми із законодавством, а через недружнє оподаткування активів, обумовлене податковим обліком.
Експерти вважають, що економічними методами боротися з офшорами можна тільки різко знизивши ставки оподаткування, тобто ставши, по суті, країною з низькими податками (або навпаки, прийняти закон, за яким всі податки сплачуються на території тієї країни, у якій вироблена послуга), покращити діловий клімат у країні та навести порядок у сфері контролю за реальними власниками.
Можна встановити податок на вивіз капіталу.
Також можна відмовитися від домовленостей із запобігання подвійного оподаткування, зобов’язавши компанії сплачувати податки не за місцем юридичної реєстрації, а за місцем перебування менеджменту компанії, за місцем ведення бізнесу.
Законодавчо можна скласти «чорний список» офшорів, угоди із зареєстрованими там компаніями не будуть звільнятися від оподаткування.
Потрібно, щоб економіка та законодавство були зрозумілі і передбачувані, щоб бізнесмен, порівнявши вітчизняну та закордонну юрисдикцію, не знайшов різниці.
Якщо все це буде досягнуто, то бізнес із офшорами буде не таким масштабним і його використовуватимуть тільки підприємці-авантюристи.
Адже є суттєва різниця – застосовувати офшори для того, щоб одержати надприбуток або просто для того, щоб звести кінці з кінцями.
Повинна бути комфортна податкова система, система захисту власності, дружнє ставлення держави до бізнесу.
Тобто, для того, щоб національні компанії перестали користуватися офшорними схемами, має статися диво.
© 2003-2012  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"