інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Управління грошовими потоками від фінансової діяльності компанії*

Ю. Грищенко

Ефективно організовані грошові потоки компанії є найважливішим фактором її «фінансового здоров'я», передумовою забезпечення сталого зростання та досягнення високих кінцевих результатів господарської діяльності в цілому. Знання та практичне використання сучасних принципів, механізмів і методів організації та ефективного управління грошовими потоками дозволяє забезпечити перехід компанії до нової якості економічного розвитку.

Грошові потоки являють собою сукупність надходжень і виплат грошових коштів в процесі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності компанії. Грошові потоки від основної діяльності пов'язані з поточними операціями з надходження виручки від реалізації товарів і послуг, оплатою рахунків постачальників, отриманням короткострокових кредитів і позик, виплатою заробітної плати, розрахунками з бюджетом. Грошові потоки (відтоки) в процесі інвестиційної діяльності, як правило, спрямовані на придбання основних засобів, нематеріальних активів.
Грошові потоки від фінансової діяльності – надходження і виплати грошових коштів, пов'язані з залученням додаткового акціонерного або пайового капіталу, одержанням довгострокових і короткострокових кредитів і позик, сплатою в грошовій формі дивідендів і процентів за вкладами власників і деякі інші грошові потоки, пов'язані зі здійсненням зовнішнього фінансування господарської діяльності організації.
Інформація про рух грошових коштів, пов'язаних з фінансовою діяльністю, дозволяє прогнозувати майбутній обсяг грошових коштів, на який будуть мати права постачальники капіталу підприємства.
Напрямки відтоку і припливу грошових коштів з фінансової діяльності представлені в Табл. 1.

Управління грошовими потоками компанії є важливою складовою частиною загальної системи управління його фінансовою діяльністю. Ефективне управління грошовими потоками вимагає формування спеціальної політики як частини загальної фінансової стратегії компанії. Процес реалізації цієї політики здійснюється за такими основними етапами:
- аналізом грошових потоків компанії в попередньому періоді;
- дослідженням факторів, що впливають на формування грошових потоків компанії;
- обґрунтуванням типу політики управління грошовими потоками компанії;
- вибором напрямків та методів оптимізації грошових потоків компанії, що забезпечують реалізацію обраної політики управління ним;
- плануванням грошових потоків компанії в розрізі окремих їх видів;
- забезпеченням ефективного контролю реалізації обраної політики управління грошовими потоками компанії.
Основна мета аналізу грошових потоків полягає у визначенні причин дефіциту (надлишку) грошових коштів, джерел їх надходження і напрямів витрачання для контролю поточної платоспроможності компанії.
На практиці для визначення потоків грошових коштів використовуються прямий і непрямий методи. Різниця між ними полягає в різній послідовності процедур, за допомогою яких визначають величину потоку грошових коштів.
Аналіз грошових коштів прямим методом дає можливість оцінити ліквідність підприємства, оскільки детально розкриває рух грошових коштів на рахунках і дозволяє робити оперативні висновки щодо достатності коштів для платежів за поточними зобов'язаннями, для інвестиційної діяльності і додаткових витрат. Прямий метод ґрунтується на обчисленні припливу (виручка від реалізації продукції, робіт і послуг, отримані аванси тощо) і відтоку (оплата рахунків постачальників, повернення отриманих короткострокових позик тощо) грошових коштів, тобто вихідним елементом тут є виручка.
Непрямий метод заснований на аналізі статей балансу і звіту про фінансові результати, на обліку операцій, пов'язаних з рухом грошових коштів, і послідовного коригування чистого прибутку, тобто вихідним елементом тут є прибуток. Даний метод кращий з аналітичної точки зору, оскільки дозволяє визначити взаємозв'язок отриманого прибутку зі зміною грошових коштів. Непрямий метод базується на вивченні форми «Звіт про фінансові результати» знизу вгору, тому його іноді називають «нижнім». Прямий метод називають «верхнім», оскільки «Звіт про фінансові результати» аналізують зверху донизу.
Чисті грошові потоки від фінансової діяльності розраховуються лише прямим методом. Прямий метод має більш просту процедуру розрахунку, зрозумілу вітчизняним економістам – бухгалтерам і економістам. Він безпосередньо пов'язаний з регістрами бухгалтерського обліку (Головною книгою, журналами-ордерами, даними аналітичного обліку тощо), зручний для розрахунку показників контролю за надходженням та витрачанням коштів. При цьому перевищення надходжень над виплатами як по компанії в цілому, так і за видами діяльності означає приплив грошових коштів, а перевищення виплат над надходженнями – їх відтік.
Аналіз руху грошових коштів дозволяє з відомою часткою точності пояснити розбіжність між величиною грошового потоку, що мав місце на підприємстві в звітному періоді, і отриманим за цей період прибутком.
Джерелом інформації для аналізу служать форма № 1 «Баланс підприємства» і форма № 4 «Звіт про рух грошових коштів», зміст якої можна узагальнити в такій моделі:
D0 + D + d - D_d = d1, (1)
де d0, d1 – залишки грошових коштів підприємства на початок і кінець звітного періоду; D+d – надходження грошових коштів за період; D_d – вибуття (витрата) коштів за період.
Рух грошових коштів може бути пов'язаний з різними сторонами діяльності підприємства, тому у формі № 4 надходження і витрати коштів представлені в розрізі поточної, інвестиційної та фінансової діяльності.
Відобразимо дану структуру руху грошових коштів у відповідних моделях:
D+d=D+текd+D+інв.d+D+фінd, (2)
D_d=D_текd+D_інв.d+D_фінd, (3)
де D+текd, D_текd – надходження і витрата коштів від поточної діяльності; D+інв.d, D_інв.d – надходження і витрата коштів від інвестиційної діяльності; D+фінd, D_фінd – надходження і витрата коштів від фінансової діяльності.
Для більш поглибленого аналізу руху грошових коштів від фінансової діяльності компанії необхідні зміни, які доцільно ввести в форму ¹4 «Звіт про рух грошових коштів». Даний звіт може бути складений помісячно або поквартально. Приклад такої форми представлений в Табл. 2.

Важливою складовою звіту про рух грошових коштів є інформація про залучення в господарський оборот і виведення з нього грошових коштів, що поставляються власниками та третіми особами.
У Табл. 3 дається опис основних статей надходження і витрачання коштів в розрізі рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності, що відносяться до зовнішнього економічного середовища, тобто запозичень та їх погашення.

Для розрахунку оптимального залишку грошових коштів на розрахунковому рахунку використовуються моделі, що дозволяють оцінити загальний обсяг грошових коштів та їх еквівалентів, частку, яку слід тримати на розрахунковому рахунку, частку, яку потрібно тримати у вигляді цінних паперів, які швидко реалізовуються, а також оцінити моменти трансформації грошових коштів та активів, які швидко реалізовуються.
Якщо компанія має великий запас грошових коштів, що перевищує суму прогнозних платежів, то вона зазнає певних збитків, оскільки не використовує їх для покупки державних цінних паперів, що приносять дохід у вигляді процента. Державні цінні папери вважаються безризиковими, тому альтернативою вільним грошовим коштам на банківських рахунках є вкладення надлишкових коштів в ліквідні цінні папери, тобто активи, близькі до абсолютно ліквідних.
Таким чином, типова політика компанії у сфері наявності грошових коштів така: компанія повинна підтримувати оптимальний рівень вільних грошових коштів, який доповнюється певною сумою грошових коштів, вкладених у ліквідні цінні папери або строкові вклади.
Для визначення оптимального рівня грошових коштів в західній практиці застосовуються моделі Баумоля та Міллера-Орра.
У моделі Баумоля передбачається, що підприємство починає працювати, маючи максимальний і доцільний для нього рівень грошових коштів, а потім поступово витрачає їх протягом деякого періоду. Як тільки запас грошових коштів виснажується, тобто стає рівним нулю або досягає рівня безпеки, то підприємство продає свої короткострокові цінні папери і поповнює запас грошових коштів до первісної суми. Ця модель прийнятна лише для компаній, грошові доходи яких є стабільними і прогнозованими.

де Q – сума поповнення; V – прогнозована потреба коштів у періоді (місяць, квартал, рік); c – витрати на трансформацію грошових коштів в цінні папери; r – прийнятний дохід для підприємства по короткострокових фінансових вкладеннях.
Логіка моделі Міллера-Орра наступна: залишок грошових коштів на розрахунковому рахунку змінюється хаотично до тих пір, поки не досягає певної верхньої межі. Як тільки це відбувається, підприємство починає купувати цінні папери для того, щоб повернути запас грошових коштів до деякого нормального стану, який називається «точкою повернення».
Якщо запас грошових коштів сягає нижньої межі, то в цьому випадку підприємство продає свої цінні папери та отримує грошові кошти, довівши їхній запас до нормальної межі.
Так, якщо на місяць потрібно 1 млн грн. за умови, що гроші знаходяться на депозитному рахунку в банку під 6% річних, або 0,5% в місяць, а витрати зняття грошей з рахунку і конвертації складають 100 грн., то оптимальний розмір грошових коштів поповнення складе 630 тис. грн. (2*1 000 000*100)/0,005).
Середній розмір грошових коштів на розрахунковому рахунку 20 тис. грн. Загальна кількість угод з трансформації цінних паперів в грошові кошти складе (1 000 000/630 000).
Таким чином, політика компанії з управління грошовими коштами така: як тільки кошти на розрахунковому рахунку виснажуються, компанія повинна продати частину своїх ліквідних цінних паперів приблизно на суму 630 тис. грн. Максимальний розмір грошових коштів на розрахунковому рахунку становитиме 630 тис. грн., середній запас коштів близько 300 тис. грн. (Q/2).
Спрощений метод розрахунку можна застосувати на практиці наступним чином. Наприклад, за звітний період розраховуються середньоденні залишки грошових коштів на розрахунковому рахунку та в касі. Потім розраховуються середньоденні платежі і надходження.
Різниця між залишками коштів і платежами або надходженнями і платежами утворює суми зайвих грошових коштів, які можуть бути покладені на депозитний рахунок або інвестовані в ліквідні цінні папери.
Таким чином, існуючі методи визначення грошового потоку доповнюють один одного і дають реальне уявлення про рух грошових коштів в компанії за розрахунковий період.
В процесі дослідження факторів, що впливають на формування грошових потоків, слід розділити їх на зовнішні і внутрішні.
Так, наприклад, до зовнішніх факторів можна віднести: кон'юнктуру фондового ринку, доступність фінансового кредиту, можливість залучення коштів безоплатного цільового фінансування тощо.
В системі внутрішніх чинників основну роль відіграють життєвий цикл компанії, тривалість операційного циклу, сезонність виробництва та реалізації продукції (послуг), невідкладність інвестиційних програм, амортизаційна політика компанії, фінансовий менталітет власників і менеджерів.
Найбільш важливим і складним етапом управління грошовими потоками компанії є їх оптимізація. Оптимізація грошових потоків від фінансової діяльності компанії являє собою процес вибору найкращих форм їх організації, з урахуванням умов та особливостей здійснення господарської діяльності.
Важливим завданням, яке вирішується в процесі цього управління грошовими потоками, – виявлення резервів, що дозволяють знизити залежність компанії від зовнішніх джерел залучення грошових ресурсів.
До зовнішніх джерел фінансування відносять зростання величини власного капіталу (в першу чергу статутного) і позикового (насамперед загальної суми кредитів і позик).
Оптимізація дефіцитного грошового потоку включає наступні заходи:
- в короткостроковому періоді необхідним є прискорення залучення грошових коштів та уповільнення їхніх виплат;
- в довгостроковому – зростання обсягу позитивного грошового потоку і зниження обсягу негативного потоку.
Методи збалансування дефіцитного грошового потоку від фінансової діяльності спрямовані на забезпечення зростання обсягу позитивного і зниження обсягу негативного грошового потоку.
Зростання обсягу позитивного грошового потоку може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:
- залучення стратегічних інвесторів з метою збільшення обсягу власного капіталу;
- додаткової емісії акцій;
- залучення довгострокових фінансових кредитів;
- продажу частини (або всього обсягу) фінансових інструментів інвестування.
Зниження обсягу негативного грошового потоку може бути досягнуто за рахунок відмови від фінансового інвестування.
Способи оптимізації надлишкового грошового потоку пов'язані в основному з активізацією інвестиційної діяльності підприємства, спрямованої на дострокове погашення довгострокових кредитів банку, активне формування портфеля фінансових інвестицій.
Синхронізація грошових потоків повинна бути спрямована на усунення сезонних і циклічних відмінностей у формуванні як позитивних, так і негативних грошових потоків, а також на оптимізацію середніх залишків готівки.
Результати оптимізації грошових потоків повинні знаходити відображення при складанні фінансового плану підприємства на рік з розбивкою по кварталах і місяцях.
Основною метою розробки плану надходження і витрачання грошових коштів є прогнозування в часі грошових потоків компанії в розрізі окремих видів господарської діяльності та забезпечення постійної платоспроможності на всіх етапах планового періоду.

* За матеріалами profiz.ru.
© 2003-2012  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"