інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Управління грошовими потоками від інвестиційної діяльності *

А.Грищенко

Грошовий потік компанії являє собою сукупність розподілених на окремі інтервали певного періоду часу надходжень і виплат грошових коштів, що генеруються його господарською діяльністю та рух яких пов'язаний з факторами часу, ризику і ліквідності. По суті грошовий потік – це різниця між сумами надходжень і виплат грошових коштів компанії за певний період часу. В якості цього проміжку береться фінансовий рік.

В основі управління грошовими потоками лежить концепція грошового кругообігу. Абсолютні значення грошових потоків не такі важливі, як зміна їх у часі. Саме тому необхідно, як змінюється структура загального грошового потоку компанії.
Процес формування потоку грошових коштів усередині компанії зображено на Рис.1.

Всі грошові потоки компанії об'єднуються в три основні групи: потоки від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.
Під інвестиційною діяльністю в світовій практиці розуміється діяльність компанії зі здійснення довгострокових вкладень, причому враховуються не тільки реальні, а й довгострокові фінансові інвестиції.

В цілому основу грошового потоку від інвестиційної діяльності можна уявити в якості інвестиційного портфеля, що включає різні форми інвестицій, або різні інвестиційні проекти, професійне комплектування та управління якими призводить до стійких грошовим потоків від даного напрямку.

У випадку наявності вільних грошових коштів у компанії її власник, як правило, прагне створити збалансований портфель, при якому досягається бажане поєднання безпеки, прибутковості, зростання капіталу та ліквідності. Для визначення ідеального пропорційного співвідношення різних напрямів інвестування звичайно використовується аналіз інвестиційної діяльності підприємства.
В управлінні грошовими потоками можна виділити наступні етапи: 1) бюджетування/ковзне планування; 2) збір інформації щодо планованих платежів; 3) перевірка та затвердження платежів; 4) оперативне управління платежами.
Ковзне планування – технологія планування, що передбачає після проходження кожного періоду діяльності змінювати плани на майбутнє, «віддаляючи» їх межу на довжину пройденого періоду. Наприклад, можна щотижня складати план на найближчі 12 тижнів. При цьому детальність планів зменшується пропорційно «віддаленості» відповідного періоду від точки планування.
Головна перевага ковзного планування полягає в тому, що при наближенні кінця періоду видно, що робити далі.
На етапі оперативного планування робиться прогноз поточних потреб і надходжень грошових коштів. Кінцевою метою оперативного планування є головним чином платіжний календар, який дозволяє виявити касові розриви більш точно. У платіжному календарі відображаються плановані залишки грошових коштів на початок і кінець періоду по кожному банківському рахунку (Табл. 1).

Діяльність по етапах, пов'язаних з фактом і аналізом руху грошових потоків, здійснюється на основі форми ¹2 «Звіт про рух грошових коштів».
Головна роль в управлінні грошовими потоками відводиться забезпеченню їх збалансованості за видами, тимчасовими інтервалами та іншими суттєвими характеристиками. Для цього необхідно запровадити в компанії системи планування, обліку, аналізу та контролю.
У нормальній ситуації поточна діяльність компанії повинна забезпечувати проток грошових коштів, або повністю покривати відтік коштів від інвестиційної діяльності, або покривати більшу частину відтоку коштів від інвестиційної діяльності із залученням притоку коштів від фінансової діяльності для покриття меншої частини «інвестиційного відтоку».
У вітчизняній практиці, на жаль, часто рух грошових потоків має зворотну спрямованість: відбувається «підживлення» основної діяльності за рахунок інвестиційної та фінансової.
Для того, щоб ефективно управляти потоком грошових коштів, необхідно знати, яка його величина за той чи інший період часу, які його основні елементи і які види діяльності компанії їх формують. Отримані висновки часто можна підтвердити або спростувати шляхом порівняльного аналізу з використанням грошового потоку за певну кількість періодів.
Для того, щоб отримати зміну залишку грошових коштів за період, до чистого нерозподіленого прибутку необхідно додати:
- приріст власного капіталу за рахунок інших обставин;
- приріст кредитів та позик;
- збільшення зносу необоротних активів, що амортизуються;
і відняти з нього:
- приріст необоротних активів (за первісною або відновлювальною вартістю);
- приріст запасів;
- приріст дебіторської заборгованості;
- збільшення короткострокових фінансових вкладень.
При цьому слід мати на увазі, що збільшення за звітний період можуть бути як позитивними, так і негативними: при відніманні вони змінюють знак на протилежний.
Всі методи розрахунку величини грошового потоку використовуються як для цілей оперативного управління, так і для виявлення тенденцій розвитку компанії. В оперативному управлінні прямий метод може бути використаний для контролю за процесом формування прибутку і висновків щодо достатності коштів для платежів за поточними зобов'язаннями. Недоліком цього методу є те, що він не розкриває взаємозв'язку отриманого фінансового результату і зміни абсолютного розміру грошових коштів компанії.
За результатами аналізу грошових потоків можна зробити висновки з таких питань:
- В якому обсязі і з яких джерел отримані грошові кошти і які основні напрямки їх витрачання?
- Чи здатна компанія в результаті своєї поточної діяльності забезпечити перевищення надходжень грошових коштів над платежами і наскільки стабільним є таке перевищення?
- Чи в змозі компанія розрахуватися за своїми поточними зобов'язаннями?
- Чи достатньо власних коштів компанії для інвестиційної діяльності?
- Чи достатньо отриманого компанією прибутку для задоволення його поточних потреб в грошових коштах?
- Чим пояснюється різниця між величиною отриманого прибутку і обсягом грошових коштів?
Більш ефективне управління грошовим потоком підвищує рівень фінансової та виробничої гнучкості компанії, оскільки:
- поліпшує оперативне управління, особливо з точки зору збалансованості надходжень і витрачання грошових коштів;
- сприяє зростанню продажів та оптимізації витрат за рахунок великих можливостей маневрування ресурсами компанії;
- покращує управління борговими зобов'язаннями;
- створює можливості вивільнення коштів для інвестування в «зони зростання» за відносно невеликих витрат;
- зростає кількість альтернатив фінансової реструктуризації;
- сприяє створенню надійної бази для оцінки ефективності роботи кожного з підрозділів компанії, а також її фінансового стану в цілому (особливо при аналізі грошових потоків за сферами діяльності);
- з’являються можливості швидкого реагування на зміни в ринковому середовищі.
Підводячи підсумки, відзначимо, що питання управління інвестиціями і грошовими потоками від інвестиційної діяльності постає перед кожною компанією, незалежно від масштабів виробництва, оскільки універсальної пропорції розподілу прибутку немає. В середньому, обсяг грошового потоку від інвестиційної діяльності звичайно становить всього близько 6-9% від загальної величини грошових потоків організації. Фінансування та продумане управління інвестиційною діяльністю компанії – хороша альтернатива, а може бути, і «рятувальний круг» для збільшення прибутку і збереження ліквідності в умовах нестабільної світової та вітчизняної економіки.

* За матеріалами profiz.ru.
© 2003-2012  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"