інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Проблемні питання прикладної актуалізації міжнародних стандартів фінансової звітності*

І.Власова

Ринкова економіка націлена на повну прозорість, точність і зрозумілість інформації, отриманої за даними бухгалтерського обліку. Водночас облікова політика підприємства залишається складною і суперечливою темою в усьому світі. З огляду на це головним завданням сучасних методологів обліку повинна стати політика спрощення бухгалтерського обліку. Про це йшлося на конференції, що проводилася Міжнародною асоціацією бухгалтерської освіти та досліджень (IAAER) в Амстердамі 20 червня 2012 року.

Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ) мають близько 20 варіантів оцінки активів і зобов'язань. Складно розібратися в усіх тонкощах вибору між цими варіантами. Найчастіше межа між двома видами оцінки дуже хитка. Однак, кожен стандарт, тим не менш, визначає точну оцінку того чи іншого активу або зобов'язання. Стандарт може встановлювати різну оцінку для одного і того ж активу. Наприклад, борговий цінний папір, призначений для торгівлі, оцінюється за ринковою вартістю, але якщо він утримується до погашення, він має бути оцінений за первісною вартістю. Деякі можуть вважати нелогічним, що державна облігація, утримувана до погашення, має більш високу вартість, ніж така сама, що знаходиться в торговому портфелі.
Одна з найбільш незрозумілих дилем пов'язана з оцінкою нематеріальних активів. Вартість матеріальних активів компанії «Facebook» зовсім невелика, проте, її бізнес-концепція має величезну цінність. Виникає питання, за скільки можна купити «Facebook»? Інший приклад – вартість фармакологічного бізнесу. Патенти на фармацевтичні препарати мають величезну цінність. Ні в першому, ні в другому прикладі зазначені об'єкти не можуть бути визнані в звіті про фінансовий стан (баланс) у відповідності зі стандартом 38 (IAS 38 Нематеріальні активи). Рада з міжнародних стандартів, усвідомлюючи дану проблему, намагається її вирішувати, запевняючи, що даний стандарт знаходиться на початковому етапі розробки.
В продовження попередньої теми і у відповідності зі стандартом 3 (IFRS 3 «Об'єднання бізнесу») не можна визнати створену в середині компанії ділову репутацію, а можна визнати тільки ділову репутацію придбаної компанії (гудвіл), як майбутню синергію, очікувану від об'єднання підприємств. Однак, з майбутнім пов'язана деяка невизначеність і суб'єктивність, що межують з ілюзорністю очікувань. Гудвіл щорічно тестується на знецінення. Найчастіше дана процедура неточна і запізнюється. Ці тези сформульовані Радою з МСФЗ для майбутніх доопрацювань IFRS 3.
Проблеми є не тільки у балансі, але й в звіті про сукупний дохід. Відомо три основних компоненти цього звіту: 1.Чистий прибуток або збиток; 2. Інший сукупний дохід; 3.Сукупний дохід.
З сукупним доходом все зрозуміло. Це сума чистого прибутку (збитку) та іншого сукупного доходу. Але в чому ж принципова різниця між цими двома складовими? Починалося все з того, що інший сукупний дохід був покликаний показати у звіті наслідки переоцінок активів і іноземної валюти, що не увійшли в розрахунок чистого результату. З часом даний показник «переродився» і став місцем збору «небажаних» коливань в балансі. Можна тільки здогадуватися про те, що інший сукупний дохід – це по суті, нереалізовані прибутки та збитки, але чіткого визначення з даного питання в стандартах немає. А адже це дуже важливо для інвестора, тому дає можливість вказати, що деякі прибутки та збитки «сидять» в балансі, навіть якщо вони і не реалізовані.
Дані неточності будуть враховані Радою з МСФЗ при доопрацюванні діючих і розробці нових стандартів, зокрема стандартів для страховиків. Процес вже почався, доробці та заміні піддалися низка стандартів: IFRS 3 «Об'єднання бізнесу»; IFRS 7 «Фінансові інструменти: розкриття»; IFRS 9 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» (заміна IAS 39). Дані стандарти приймаються до обов'язкового застосування з 1 січня 2013 року. Зокрема, змінився порядок класифікації та оцінки фінансових активів. З початку цього року фінансові активи класифікуються всього за двома категоріями:
1. Фінансові активи, що оцінюються за амортизованою вартістю;
2. Фінансові активи, що оцінюються за справедливою вартістю.
У самій класифікації вже міститься посилання на відповідний вид оцінки. Визначення ж класифікаційної групи буде проводитися при первісному визнанні в залежності від моделі бізнесу. Слід також врахувати, що з 2013 року вводиться в дію IFRS 13, присвячений порядку оцінки активів і зобов'язань за справедливою вартістю. У ньому конкретизується визначення справедливої вартості, дається визначення «основного ринку» і наводяться фактори, які можуть вплинути на величину справедливої вартості. Результатом довгих очікувань фахівців з фінансової звітності стала конкретизація визначення справедливої вартості для окремих видів активів і зобов'язань на поточний момент:
• фінансові інструменти, що котируються на фондовому ринку, оцінюються за їх поточною ринковою вартістю;
• фінансові інструменти, що не котируються на біржовому ринку, оцінюються відповідно до передбачуваних темпів зростання схожих інструментів організацій з аналогічними характеристиками;
• дебіторська заборгованість оцінюється шляхом дисконтування, виходячи з поточної процентної ставки, а також з урахуванням сумнівної заборгованості та витрат по її стягненню;
• готова продукція і товари оцінюються за поточною продажною вартістю за мінусом витрат на продаж і нормального прибутку продавця;
• незавершене виробництво оцінюється за продажною вартістю відповідної готової продукції за мінусом витрат по завершенню виробництва, витрат на продаж і нормального прибутку продавця;
• матеріали оцінюються за поточною відновною вартістю;
• земля і будівлі оцінюються за поточною ринковою вартістю;
• обладнання та інші основні засоби оцінюються за поточною ринковою вартістю. За відсутності такої інформації застосовується оцінка за очікуваного відшкодування;
• нематеріальні активи оцінюються за цінами активного ринку, або за відновною вартістю;
• кредиторська заборгованість оцінюється виходячи з дисконтованої вартості грошових потоків, необхідних для погашення боргових зобов'язань. Дисконтування не застосовується щодо короткострокових зобов'язань.
Також впроваджуються зміни, що стосуються порядку консолідації фінансової звітності та визначення «контролю». Зокрема, більше значення, ніж раніше, отримали якісні ознаки контролю, незалежні від кількості голосуючих акцій компанії, наявних у інвестора.
Наведені приклади свідчать про те, що процес розвитку і вдосконалення міжнародних стандартів фінансової звітності продовжується. У стані доопрацювання знаходяться стандарти з обліку оренди, інвестиційної власності та фінансових інструментів (в частині хеджування ризиків).
Для підвищення якості МСФЗ потрібні три основні умови:
1. Удосконалення концептуальних основ («Принципів підготовки фінансових звітів»). Це логічно, адже на Принципах базуються всі стандарти. Якщо використання професійного судження неминуче, то воно повинно грунтуватися на чітких принципах, а не детальних псевдоточних правилах.
2. Прагматизм і здоровий глузд повинні бути покладені в основу роботи Ради з МСФЗ. Слід прагнути до підвищення якості звітності, ніж до псевдокількісної оцінки. Стандарти повинні бути чутливі до законних інтересів бізнесу, але в той же час позиція розробників повинна бути твердою і незалежною від згаданих інтересів. Тим не менш, зворотній зв'язок з «кінцевим користувачем» повинен бути.
3. Наполегливість у зміцненні основних принципів роботи Ради з МСФЗ і поліпшенню значущості кількісних результатів застосування стандартів.

* За матеріалами uecs.ru.
© 2003-2013  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"