інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Оперативне фінансове планування діяльності компаній*

Н. Колчина

Оперативний план необхідний для забезпечення фінансового успіху будь-якої компанії. Фінансування планових заходів має здійснюватися за рахунок зароблених коштів, що вимагає контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів. З метою контролю за надходженням фактичної виручки і витрачанням готівкових грошових ресурсів компанії необхідне оперативне планування, яке доповнює поточне. Оперативне фінансове планування передбачає складання і виконання платіжного календаря, касового і кредитного планів.

При складанні платіжного календаря фінансовий відділ тісно взаємодіє з бухгалтерською службою, оскільки бухгалтерія забезпечує збір інформації про операції по рахунках компанії, про сплату податків, про стан дебіторської та кредиторської заборгованості, про розрахунки з постачальниками, підрядниками та інше.
У процесі складання платіжного календаря вирішуються наступні завдання:
• Організація обліку тимчасової стиковки грошових надходжень і майбутніх витрат компанії.
• Формування інформаційної бази про рух грошових надходжень і витрат.
• Щоденний облік змін в інформаційній базі.
• Аналіз неплатежів (за сумами і джерелами виникнення) і організація конкретних заходів з їх подолання.
• Розрахунок потреби в короткостроковому кредиті у випадках тимчасової нестиковки грошових надходжень і зобов'язань та оперативне придбання позичкових коштів.
• Розрахунок (за сумами і строками) тимчасово вільних грошових коштів компанії.
• Аналіз фінансового ринку з позиції найбільш надійного і вигідного розміщення тимчасово вільних грошових коштів компанії.
Платіжний календар складається на місяць, 15 днів, декаду. При цьому строк визначається виходячи з періодичності основних платежів компанії. Найбільш доцільне складання платіжного календаря на місяць з розбивкою за декадами. Для того, щоб платіжний календар був реальним, його укладачам необхідно стежити за перебігом виробництва і реалізації, станом запасів, дебіторською заборгованістю з метою попередження невиконання фінансового плану.
У платіжному календарі притоки і відтоки грошових коштів (як у готівковій, так і безготівковій формі) повинні бути збалансовані. Правильно складений платіжний календар дозволяє виявити фінансові помилки, брак коштів, розкрити причину такого становища, намітити відповідні заходи і, таким чином, уникнути фінансових ускладнень.
Календар платежів складається на основі реальної інформаційної бази про грошові потоки компанії. Інформаційною базою платіжного календаря слугують: плани, складені на підприємстві, наприклад план реалізації продукції, кошторис витрат на виробництво, план капітальних вкладень тощо; виписки по рахунках підприємства та додатки до них; нормативно встановлені строки платежів для фінансових зобов'язань; договори; рахунки-фактури; графік виплати заробітної плати; внутрішні накази.
Процес складання платіжного календаря можна розділити на шість етапів.
1. Вибір періоду планування. Як правило, це – квартал (місяць). В компаніях, де часто змінюються в часі грошові потоки, можливі і більш короткі періоди планування (декада).
2. Планування обсягу реалізації продукції (робіт, послуг) здійснюється за спеціальною методикою з урахуванням обсягу виробництва в розглянутому періоді і зміни залишків річної продукції.
3. Розрахунок обсягу можливих грошових надходжень (доходів). Певна складність на даному етапі може виникнути, якщо компанія застосовує методику визначення виручки по мірі відвантаження товарів чи надання послуг. Більшість компаній відстежує середній період часу, який вимагається для того, щоб оплатити рахунки. Грошові надходження і зміну дебіторської заборгованості можна розрахувати за допомогою балансового рівняння: ГЗп + ВР = ГЗК + ГП, де З – дебіторська заборгованість за товари і послуги; ВР – виручка від реалізації за період; ГП – грошові надходження в даному періоді; п(к) – початок (кінець) періоду.
Більш точний розрахунок передбачає класифікацію дебіторської заборгованості за строками її погашення. Таким чином, встановлюється усереднена частка дебіторської заборгованості зі строком погашення відповідно до 30, до 60, до 90 днів тощо. Крім того, дебіторська заборгованість коригується на потенційно безнадійні борги. Процент втрат по безнадійних боргах у вартості продажів в кредит в плановому періоді може бути прийнятий у тому ж розмірі, що і в попередньому періоді.
За наявності інших джерел надходжень грошових коштів (виручка від іншої реалізації, позареалізаційні доходи) їх прогнозна оцінка виконується методом прямого рахунку. Отримана сума додається до суми грошових надходжень.
4. Оцінка грошових витрат, очікуваних у плановому періоді. Окремим елементом даного етапу є погашення кредиторської заборгованості. Вважається, що компанія оплачує свої рахунки вчасно, хоча деякою мірою вона може відстрочити платіж. Процес затримки платежу називають «розтягуванням» кредиторської заборгованості. Відстрочена кредиторська заборгованість у цьому випадку виступає в якості додаткового джерела короткострокового фінансування.
5. Визначення грошового сальдо. Воно являє собою різницю між сумами надходжень і видатків за період планування.
6. Підведення підсумків показує, чи буде у компанії нестача коштів або їх надлишок. Очікуване сальдо на кінець періоду порівнюється з мінімальною сумою грошових коштів на розрахунковому рахунку, які доцільно мати в якості страхового запасу, а також для прогнозованих заздалегідь вигідних інвестицій (розміри мінімальної суми визначаються менеджерами компанії).
Перевищення запланованих витрат над очікуваними надходженнями (разом з перехідним залишком коштів на рахунках) означає недостатність власних можливостей для їх покриття і може бути ознакою погіршення фінансового стану. У цих випадках необхідно вжити таких заходів: перенести частину непершочергових витрат на наступний календарний період; прискорити за можливістю відвантаження і реалізацію продукції; пошукати додаткові джерела фінансування. В останньому випадку розраховується сукупна потреба в короткостроковому фінансуванні, тобто визначається розмір короткострокової банківської позики по кожному періоду, який необхідний для забезпечення прогнозованого грошового потоку.
Якщо є надлишок грошових коштів, це певною мірою свідчить про фінансову стійкість і платоспроможність компанії. Для отримання додаткового доходу фінансовий менеджер може інвестувати зайві грошові кошти.
Слід мати на увазі, що в процесі управління грошовим потоком є дві крайнощі. З одного боку, завжди існують переваги, пов'язані зі створенням великого запасу грошових коштів: вони дозволяють скоротити ризик виснаження готівки і дають можливість задовольнити вимогу сплатити тариф раніше встановленого законом строку. З іншого боку, витрати зберігання тимчасово вільних, невикористаних грошових коштів набагато вищі, ніж витрати, пов'язані з короткостроковим вкладенням грошей у цінні папери.
В багатьох компаніях поряд з платіжним календарем складається податковий календар, в якому вказується, коли і які податки має сплатити компанія. Це дозволяє уникнути прострочень і пені.
Крім платіжного календаря в компанії повинен складатися касовий план – план обороту готівкових грошових коштів, який відображає надходження і виплати готівки через касу. Своєчасна забезпеченість готівковими коштами характеризує стан фінансових відносин між компанією і його працівниками, тобто одну із сторін платоспроможності компанії. Касовий план необхідний компанії для контролю за надходженням і витрачанням готівкових грошей.
Крім того, своєчасне зіставлення фактичних даних з передбаченим касовим планом дає підставу для вжиття заходів щодо усунення розбіжностей.
Вихідні дані для складання касового плану наступні:
• передбачувані виплати по фонду заробітної плати і фонду споживання в частині коштів, що не входять до фонду оплати праці;
• інформація про продаж матеріальних ресурсів або продукції працівникам;
• про інші надходження і виплати готівкою (виручка від реалізації путівок, витрати на відрядження тощо);
• відомості про суму податків, а також календар видачі заробітної плати і прирівняних до неї платежів.
Важливою частиною оперативної фінансової роботи є складання кредитного плану. Якщо компанія відчуває певну потребу в короткостроковому фінансуванні, то вона повинна обґрунтувати розмір необхідного кредиту, визначити суму з урахуванням процента, яку необхідно повернути комерційному банку, прорахувати ефективність кредитного заходу, укласти з банком договір про кредитне обслуговування.
Заключним етапом фінансового планування є складання зведеної аналітичної записки. У ній дається характеристика основних показників річного фінансового плану: величина і структура доходів, витрат, взаємин з бюджетом, комерційними банками, контрагентами. Особлива роль відводиться аналізу джерел фінансування інвестицій. Велика увага має бути приділена розподілу прибутку.
Завершувати аналітичну записку мають висновки про планову забезпеченість компанії фінансовими ресурсами і структуру джерел їх формування.

* За матеріалами «Элитариум».
© 2003-2013  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"