інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Інструментарій для дослідження економічного буття*

Б. Райзберг

Економіка не являє собою точну науку. Уявлення про неї як галузь знань, що оперує тільки формулами, математичними залежностями, числами і розрахунками, глибоко помилкова. Об'єктом вивчення економічної науки є не тільки речі і фізичні об'єкти, що піддаються кількісній зміни і опису, але й біологічна природа, менш схильна до кількісного аналізу. Головна фігура економіки – людина, економічна поведінка якої багато в чому не піддається кількісному виміру. На економічні процеси впливає психологія, яку не виміряєш числом.

Люди, далекі від економічної теорії, які не вивчали глибоко економіку, сприймають її на основі побутових уявлень і повідомлень засобів масової інформації, найчастіше вважають економічну науку чисто кількісною, що користується тільки мовою чисел і різними формулами.
Отримуючи заробітну плату або пенсію, сплачуючи гроші за покупки, слухаючи повідомлення про кількість зібраного зерна, валютні курси і величину зовнішнього боргу країни, читаючи про кількість споживаних товарів і послуг, людина мимоволі сприймає економіку кількісно, а економічну науку вважає умінням розраховувати числові величини, показники. Тому настільки часто доводиться чути голоси громадян, обурених тим, що економіка відхилилася від тих рівнів, які були проголошені в планах, програмах, прогнозах, передвиборних та інших обіцянках: «Невже вчені-економісти не могли вірно розрахувати все заздалегідь?»
На жаль, уявлення про економічну науку, теорію як галузь знань, що оперує тільки формулами, математичними залежностями, числами, розрахунками, глибоко помилкова. Як показує аналіз економічної та господарської діяльності на всіх рівнях: держави, великої компанії, фірми, домашнього господарства – тільки приблизно 40% економічних проблем та завдань вирішуються за допомогою кількісних і числових розрахунків, за допомогою математики, а точніше – арифметики. Решта завдань, а їх більшість, мають переважно якісний характер і не можуть бути вирішені за допомогою тільки чотирьох дій арифметики. Подібного роду завдання, що є найбільш важким для економічної науки, називають формалізованими.
Наприклад, жоден вчений-економіст в світі не зможе однозначно переконати тільки розрахунками, в якому віці слід надавати пенсію, скільки треба виробляти тютюнових виробів, якою мірою надавати іноземну допомогу іншим державам і чи надавати її взагалі; яка повинна бути тривалість робочого дня, які ціни слід регулювати, а які ні, чи треба обмежувати виробництво і продаж спиртних напоїв та тютюнових виробів.
Навряд чи методами математики чи формальної логіки можна обґрунтувати той факт, що пенсійний вік, наприклад, для чоловіків встановлюється на п'ять років вищий, ніж для жінок, хоча тривалість життя чоловіків майже на десять років менша, ніж жінок.
Так і безліч інших економічних проблем вирішуються якісними методами: за допомогою соціального аналізу, використання аналогій, опитування громадської думки, колективного обговорення, ґрунтуючись на логіці міркувань, нарешті, за допомогою інтуїції, на основі так званих евристичних методів. Тут уже економічна наука користується не стільки цифрами, скільки логікою життя, думкою знаючих людей, що склалися тенденціями і перетворюється з кількісної, числової в якісну, описову, словесну (вербальну).
Це неминучий наслідок того, що об'єктом вивчення економічної науки є не тільки речі, фізичні об'єкти, що піддаються кількісній зміні чи опису (та й то не повною мірою, оскільки навіть погоду люди не в силах точно розрахувати, передбачити), але й біологічна природа, менш схильна кількісному аналізу. Головна фігура економіки – людина, основні дійові особи в економіці – люди, а їхні економічні дії, поведінка багато в чому не вписуються ні в які кількісні шкали, не піддаються чисто числовому вимірюванню.
Про це наочно свідчить той факт, що в економічній науці поряд з кількісними категоріями «обсяг виробництва та споживання», «грошові доходи і витрати», «ціни», «продуктивність», «темпи економічного підйому і спаду» – широко застосовуються якісні поняття: «справедливість», «доброчинність», «спосіб життя», «рівність можливостей», «духовні потреби», «інтереси», а також напівкількісний: «ефективність», «корисність», «задоволення потреб», «ринок», «вигода», «переваги», «пріоритети». Необхідно мати на увазі, що навіть ті економічні величини, показники, які в принципі є числовими, рахунковими, тобто піддаються розрахунку, у багатьох випадках не можуть бути точно обчислені, визначені, оскільки економічна наука не оволоділа методами їх розрахунку або для здійснення такого розрахунку немає необхідних вихідних даних.
Більшість економічних понять і категорій, в тому числі таких, як гроші, ціни, праця, фінанси, дохід, відноситься до типу «розмитих», які не піддаються єдиному, однозначно трактованому визначенню, що, однак, не позбавляє їх сенсу і не перешкоджає практичному використанню. Економічні закони, а точніше закономірності, носять переважно якісний характер, трактуються досить загально, тому використання положень економічної науки на практиці пов'язане з низкою труднощів і вимагає професіоналізму, якщо завгодно – мистецтва, і вже точно, глибоких знань та практичного досвіду.
Економічній науці дуже непросто врахувати суму факторів політичного характеру, що здійснюють сильний вплив на господарську діяльність. Дуже суттєво на економічні процеси впливає індивідуальна, групова і суспільна, соціальна психологія, яку не виміряєш числом.
Як це не сумно, але економіка не являє собою точну науку, що ясно з попередніх міркувань. Та обставина, що занадто багато чого в економіці просто не піддається вираженню числами, цифрами, свідчить про неправомірність віднесення її до класу точних наук. Будучи за своєю природою наукою суспільною, економіка все ж стоїть значно ближче до таких природничих наук, як фізика, хімія, біологія, ніж, скажімо, історія, філософія, право, соціологія. Це пов'язано з тим, що природні багатства слугують основним джерелом господарської діяльності, безпосередньо залучаються у виробничі процеси, розподільчі відносини. Але в той же час пряма причетність економічної науки до людини, сім'ї, виробничих і соціальних колективів, громадських інтересів, відносин людей віддаляє економіку від точних і природничих наук, наближаючи до «неточних» суспільних наук.
Цю думку гарно сформулював професор Р.Хайлбронер: «Економісти першими погодяться, що від їхньої дисципліни не доводиться чекати прогнозів, які б хоч наближалися за своєю точністю до тих, що дають технічні науки, медицина чи астрономія... Більш того, функції, що описують економічну поведінку, на відміну від тих, що описують «поведінку» зірок або частинок, несуть на собі відбиток волевиявлення або інтерпретації. Саме з цим пов'язана невизначеність всіх соціальних теорій; адже зміна очікувань під впливом сигналів, які ніде, крім як у голові економічного агента, не реєструються, може навіть знак поведінкових функцій змінити на протилежний».
Отже, кожному, хто приступає до вивчення економічних процесів або поглиблює свої знання, необхідно усвідомити, що від цієї науки не можна вимагати або чекати того, чого вона не може дати в принципі, в силу своєї природи та суті.
Поняття «правильно» або «неправильно» стосовно економіки слід використовувати з великою обережністю. Їх можна застосовувати лише до математичних дій, що використовуються в економіці щодо економічних фактів, подій, а також до загальноприйнятих економічних понять. Що ж стосується тлумачення економічних подій, їх причин і наслідків, сприятливості і несприятливості, то думки про це можуть бути різними у різних людей і неправомірно апріорі вважати твердження одних свідомо правильними, а інших – неправильними, помилковими. Те ж саме стосується і прийнятих економічних рішень, які одним здаються вдалими, вірними, а іншим – навпаки. Існує низка економічних вчень, течій, шкіл, які по-різному трактують, сприймають, оцінюють одні й ті ж економічні події, явища.
На вивчення, пізнання економіки накладає істотний відбиток специфіка вимірювання, фіксації економічних показників. Практично неможлива безперервна реєстрація кількісно визначених показників. Значна частина величин за своєю природою є дискретними і можуть бути визначені тільки раз на годину, день, місяць або навіть на рік. Це відноситься і до випуску продукції, і до доходів, і до витрат, і до платежів, які на відміну від тиску і температури неможливо вимірювати та реєструвати безперервно. Гірше того, якщо фіксація економічних величин відбувається у вартісному, грошовому вимірі, то виникає необхідність користуватися «гумовим метром», бо ціни і курси валют «повзуть», змінюються в часі. Відсутність твердої системи «одиниць мір і ваг» також відрізняє економіку від фізики та інших природничих наук, призводить до об'єктивно обумовленої розпливчастості, невизначеності економічної науки. Тому іноді прагнення до надмірної «точності» економічних розрахунків і оцінок приводить найчастіше до ілюзорних ефектів, помилкових висновків і безплідних втрат часу в гонитві за багатозначними цифрами, з яких надійними є в кращому випадку дві-три цифри.
У цьому сенсі економічній науці протипоказаний технократичний, чисто інженерний підхід. Економічні об'єкти, частиною яких є люди, – це не мости, не будівлі, не машини, які можна розрахувати, спроектувати, побудувати, змусити бути такими, як бажає того конструктор. Адже навіть в інженерній справі допустима похибка розрахунків в межах 5%. В економіці ж, особливо коли мова йде про майбутнє, про віддалену перспективу, найчастіше важко поручитися і за 10%.
Отже, економіка – це, з одного боку, наука цифр, розрахунків, числових показників, що визначаються з тим або іншим ступенем достовірності, а з іншого боку, наука суджень, припущень, думок, висновків, тверджень.

Економіка удавана і справжня
Визначеним, навіть невеликим набором економічних знань змушена володіти і користуватися кожна людина. Адже ще з дитинства вона занурена в економічне середовище, існування в якому вимагає хоча б мінімальних уявлень про це середовище. Навряд чи знайдеться хоч одна зріла особа, яка не уявляє, що таке виробництво, споживання, гроші, ціни, доходи, витрати. У переважній більшості випадків такі знання отримані не шляхом вивчення економічної науки, а з життя, від інших людей.
Це не заважає багатьом людям бути глибоко переконаними в тому, що вони прекрасно знають і розуміють, що являють собою ці з вигляду прості, а насправді складні економічні поняття і яка справжня суть пов'язаних із ними економічних процесів. Іноді доводиться дивуватися тому, з якою легкістю і безпосередністю людина, не розкривши жодного підручника з економіки, не вивчала і не бажає вивчати економічну науку, формулює категоричні, беззаперечні судження про економіку, фінанси країни, про дії уряду.
Ті, хто не вивчав математику, фізику, хімію, навряд чи стануть відстоювати вірність тільки власної точки зору з приводу того, чому дорівнює квадрат різниці двох чисел, в чому виявляється закон рівності дій і протидії і яка валентність вуглецю у тій або іншій хімічній реакції. Інша річ економіка (мабуть, як і медицина), в якій майже кожен вважає себе великим знавцем і фахівцем на тій лише підставі, що він знайомий з окремими фактами і здатний інтерпретувати їх і робити з них свої власні висновки незалежно від того, як вони співвідносяться з економічним життям.
Найбільш часто помилки, які зустрічаються в економічних міркуваннях і твердженнях, властиві людям, далеким від економічної науки або недостатньо осягнувшим її основи. Вони полягають не тому, що вони сприймають удаване в економіці як дійсне. Існує низка причин і підстав вважати удаване в економіці за істинне.
Економічна наука вчить, що з особистих спостережень не можна робити загальні висновки. Проте, якщо у окремо взятої людини знижуються доходи, вона схильна стверджувати, що зниження доходів – масове явище. Якщо ціни збільшуються в одному місті, його мешканці починають стверджувати, що спостерігається загальне зростання цін. Якщо ціна певного продукту, необхідного покупцеві, зростає більше, ніж ціни на інші, менш потрібні йому товари, покупець оцінює рівень інфляції за «своїм», «критичним» товаром, навіть не замислюючись про інші.
Навіть близькі до економіки та економічної науки особи в більшості випадків схильні розглядати економічні залежності як однофакторні, тобто по суті аналізують вплив на спостережуваний результат тільки однієї причини тоді і там, де насправді виявляється вплив багатьох причин та діє низка факторів.
Прийнято вважати, що збільшення грошових доходів сім'ї веде до зростання її добробуту. Але якщо зростання грошових доходів супроводжується одночасним збільшенням цін, інфляцією, то цей другий чинник здатний кардинально змінити картину. При зростанні цін, що перевищує ріст доходів, добробут сімей, кожної людини буде зменшуватися.
Поширена думка, що рівень добробуту людини, сім'ї цілком залежить від їх поточного грошового доходу. Існує навіть поняття «низькодохідні верстви населення», в яке вкладається простий сенс: «хто мало грошей отримує – той свідомо бідний і живе бідно». Але хіба мало випадків, коли поточний грошовий дохід людини у вигляді заробітної плати або пенсії невеликий, а між тим за майновим багатством, накопиченими цінностями з ним не зрівняються люди, що мають високий поточний дохід. Тому рівень добробуту людей слід оцінювати не тільки за поточними грошовими доходами, але і за накопиченим багатством, майном, грошовими заощадженнями та іншими факторам.
Звідси випливає необхідність застосування не однофакторного, а набагато більш складного, багатофакторного аналізу або вивчення дії одного з факторів тільки в умовах, коли інші чинники не справляють визначального впливу.
Економічні омани значної маси населення найчастіше виникають ненавмисно просто тому, що гіпотези, які здаються простими, представляються безумовною істиною. Тут проявляється невміння мислити комплексно, системно, враховуючи різноманітність взаємозв'язків і взаємодій, які завжди притаманні економічним процесам. Одне з найважливіших завдань економічної науки – закласти основи системного мислення і довести їх до широких верств населення, що дозволило б уникнути низки економічних помилок.
До числа досить поширених і стійких помилок відноситься, наприклад, уявлення про те, що зниження ставок і величини державних податків виступають явним благом для громадян держави. Але така думка значною мірою є помилковою, оскільки податки – головне джерело бюджетних надходжень, а їх зменшення завдасть прямого удару бюджетному фінансуванню соціальних програм, освіти, охорони здоров'я, культури. Що ж стосується сприятливого впливу зниження податків на зростання економіки, виробництва, то такий ефект хоч і можливий, але далеко не очевидний і може вимагати значного часу, протягом якого джерело видатків на соціальні потреби буде підірване.
Ще одна помилка, яка часто зустрічається, полягає в тому, що нібито в умовах спаду виробництва споживчих товарів і послуг можна не допустити і навіть не можна допускати зниження рівня життя населення, обсягів споживання. Люди, які міркують подібним чином, ігнорують непорушне положення, згідно з яким жодна країна, жоден народ не може споживати більше, ніж він створює, отримує, виробляє. Це означає, якщо немає всеосяжних товарних запасів і надходжень споживчих товарів ззовні, у вигляді імпорту, то споживання, а з ним і рівень життя в умовах спаду виробництва предметів споживання будуть знижуватися адекватним чином. При цьому перерозподіл грошових доходів, благ не вирішує проблему, а здатен лише покращити життя одних у порівнянні з іншими; при цьому загальна картина споживання не зміниться.
Реальну суть економічних процесів пізнати непросто навіть за допомогою економічної науки, але уникати завідомо неправдивих, помилкових, перекручених уявлень, помилок можна і потрібно. Для цього принаймні не слід приймати удаване на перший погляд за кінцеву істину, а необхідно глибше осмислювати природу подій.

* За матеріалами «Элитариум».
© 2003-2013  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"