інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Вексельні операції в контексті корпоративного права*

М. Коняхін

При здійсненні вексельних операцій сторонам таких угод необхідно враховувати вимоги не тільки вексельного і цивільного законодавства, але і корпоративного права. Саме нормами останнього з метою дієвого та ефективного контролю з боку власників бізнесу передбачені певні правила проведення великих угод.

Якщо загальне керівництво діяльністю господарського товариства здійснює його виконавчий орган (генеральний директор, президент, рада директорів), то найбільш значущі питання зазвичай віднесені до компетенції вищих органів управління (загальні збори акціонерів, учасників товариства, наглядова рада). Йдеться зокрема про схвалення великих угод та угод, у проведенні яких є зацікавленість.

Критерії великих угод
Поняття великої угоди для акціонерного товариства та товариства з обмеженою відповідальністю трохи відрізняються. Для акціонерного товариства великою вважається угода або кілька взаємопов'язаних угод пов'язаних із придбанням, відчуженням або можливістю відчуження товариством прямо або побічно майна, вартість якого становить 25% і більше балансової вартості активів товариства, визначеної за даними його бухгалтерської звітності на останню звітну дату. За загальним правилом критерії великої угоди для ТОВ ідентичні, однак статутом товариства може бути встановлений і більш високий її розмір. Також ТОВ має право в статуті передбачити, що для здійснення великих угод схвалення не потрібно. А в статуті АТ, навпаки, можна встановити додаткові (менші за розмірами) види угод, які потребують схвалення в порядку, встановленому для великих угод. Перелік винятків для ТОВ і АТ теж трохи різний.
Рішення про схвалення великої угоди, предметом якої є майно акціонерного товариства вартістю від 25 до 50% балансової вартості його активів приймається наглядовою радою, а якщо одноголосне рішення прийнято не було, або ж якщо сума угоди перевищує половину балансової вартості активів, то рішення про її схвалення приймають загальні збори акціонерів. Рішення про схвалення великої угоди ТОВ приймають загальні збори учасників, за винятком випадку, коли в товаристві утворена рада директорів та статутом ТОВ до її компетенції віднесено прийняття рішень про схвалення угод щодо майна вартістю від 25 до 50% вартості активів товариства.

Угоди з векселями теж можуть бути великими
У чинному корпоративному законодавстві міститься лише загальне поняття великої угоди і дається найбільш загальний перелік можливих великих угод, який не є вичерпним. Тому можна зробити висновок, що великими можуть бути будь-які угоди, як передбачені законом, так і не передбачені, але які не суперечать йому, у тому числі і вексельні угоди (видача векселя, проставлення авалю, продаж векселя або відчуження його з інших підстав, використання векселя як внеску до статутного капіталу господарських товариств тощо). Отже, такі угоди при наявності для того підстав повинні бути схвалені у встановленому порядку.
Таким чином, вексельні угоди повинні оцінюватися з урахуванням норм корпоративного законодавства, оскільки в результаті їх вчинення відбувається придбання, відчуження або можливість відчуження того або іншого майна. При купівлі-продажу векселя відбувається відчуження майна (самого векселя з боку продавця і грошових коштів у рахунок оплати його вартості з боку покупця). Навіть якщо продавець реалізує за договором купівлі-продажу свій власний вексель, така операція все одно вимагає схвалення, оскільки надалі продавець-векселедавець буде повинен заплатити за цим векселем зазначену в ньому суму. При використанні векселя як внеску до статутного капіталу господарських товариств він як майно відчужується, оскільки особа, що внесла вексель, втрачає права на нього, натомість придбаваючи корпоративні права (вимоги) відносно самого товариства, тобто стає його учасником або акціонером. При видачі векселя і проставленні авалю виникає можливість надалі відчуження коштів у рахунок погашення векселя.
Чи відповідає та чи інша вексельна угода ознакам великої, буде залежати від її характеру. Так, якщо мова йде про видачу векселя, проставлення авалю, яким забезпечується виконання вексельного зобов'язання, то в розрахунок приймається вексельна сума з належними вексельними процентами. Якщо вексель отримується компанією, то слід виходити з ціни придбання, встановленої в договорі купівлі-продажу, а якщо відчужується або вноситься в якості внеску до статутного капіталу господарських товариств – то з урахуванням балансової вартості векселя. Відповідна величина (вексельна сума з вексельними процентами, ціна придбання або балансова вартість векселя) зіставляється з балансовою вартістю активів товариства. Якщо отримана в результаті підрахунку сума перевищує допустимі порогові значення, відповідна вексельна угода підлягає обов'язковому схваленню з боку органів управління товариства.

Ознаки «звичайних» угод виробляються на практиці
Схвалення не вимагають великі угоди, що здійснюються в процесі звичайної господарської діяльності товариства. Однак дефініції таких угод у законодавстві немає, як немає і критеріїв визначення звичайної господарської діяльності. Всі норми, що регулюють означене питання, є оціночними і застосовуються з урахуванням конкретних фактичних обставин тієї чи іншої справи.
Правова кваліфікація угоди як такої, що відбувається в процесі звичайної господарської діяльності, здійснюється відносно до фактичної діяльності конкретного товариства. До таких угод судова практика відносить обумовлені розумними економічними причинами угоди, які не суттєво відрізняються за своїми основними умовами від аналогічних угод, які неодноразово здійснювалися до цього боржником протягом тривалого періоду часу і які є необхідними для здійснення господарської діяльності. При визначенні того, чи відноситься угода до звичайної господарської діяльності товариства, її необхідно порівнювати не з перерахованими в статуті видами його діяльності, а з тими угодами, які регулярно їм укладаються. При визначенні характеру поточної діяльності товариства до уваги приймаються не тільки види (типи) угод, які зазвичай ним укладаються, але також і їх умови.
В рамках розгляду справи про кваліфікацію угоди, укладеної в процесі звичайної господарської діяльності, необхідно перевірити схвалені рішенням граничні суми за угодами з розміром активів товариства і його річним оборотом коштів, щоб зробити правильний висновок про те, чи укладаються такі угоди на постійній основі.
Як видно з наведених прикладів, угоди не повинні суттєво відрізнятись за своїми основними умовами від аналогічних угод, які неодноразово укладалися компанією протягом тривалого періоду часу. У такому випадку їх можна віднести до числа угод, що укладаються в процесі звичайної господарської діяльності. Причому це можуть бути найрізноманітніші угоди, в тому числі і вексельні.

Передача векселя в якості забезпечення може бути здійснена без схвалення
До вексельних угод, які укладаються в процесі звичайної господарської діяльності, можна віднести придбання векселів з метою їх подальшого перепродажу, видачу власних векселів для залучення позикових коштів тощо. Враховуючи те, що вексель може виконувати забезпечувальну функцію при здійсненні інших (основних) угод, у якості укладених угод в процесі звичайної господарської діяльності, можна також розглядати вексельні угоди, які самі по собі у звичайній діяльності товариства укладаються не часто.
Наприклад, компанія спеціалізується на виробництві і реалізації товарів народного споживання. За загальним правилом оплату за такі товари від своїх контрагентів вона одержує грошовими коштами, але при роботі з постійними клієнтами допускає відстрочку платежів, отримуючи від них для забезпечення своєчасного виконання грошового зобов'язання вексель. Аналогічним чином і контрагенти такої компанії регулярно закуповують продукцію для своїх потреб, розплачуючись в основному грошима, але іноді, домовившись про отримання відстрочки, передають їй вексель.
У наведеному прикладі угодами, що укладаються в процесі звичайної господарської діяльності, для учасників цивільного обороту є виробництво та реалізація продукції, а також її придбання. Передавання та приймання векселів самі по собі до числа таких угод не відносяться, але за даних обставин вони супроводжують основну угоду, є її складовою частиною і тому не підлягають схваленню як великі угоди.
Оскільки вексельні угоди за своїм характером не містять вказівки на підстави їх вчинення, вони можуть бути оцінені з точки зору їх зв'язку з процесом господарської діяльності тільки з урахуванням відносин, що лежать в основі їх здійснення. Оцінка подібних угод з точки зору дотримання норм корпоративного законодавства окремо від причин їх виникнення неможлива. У наведеному прикладі у якості таких підстав виступають основні угоди учасників ділового обороту (виробництво та реалізація продукції, її придбання). У зв'язку з тим, що ці види операцій можуть підпадати під поняття звичайної господарської діяльності компанії, то вексельні угоди, які супроводжують відповідні договори, є їх складовою частиною і не потребують схвалення як великі угоди.

Взаємозв'язок вексельних угод може потребувати їх схвалення
Крім такого оціночного поняття, як «угоди, здійснені в процесі звичайної господарської діяльності», в корпоративному законодавстві також використовується категорія «взаємопов'язані угоди», зміст якої також не розкривається. Якщо дві і більше угоди є взаємозалежними, вони можуть розглядатися як одна велика угода і вимагати процедури схвалення. При наявності для того підстав вексельні операції також можуть розглядатися як взаємопов'язані.
Якщо говорити конкретно про вексельні угоди, то висновок про наявність взаємозв'язку між ними може бути зроблений при розгляді відносин, що лежать в основі вчинених дій. Такі критерії, як укладання вексельних угод в обмежений період часу, подібний характер зобов'язань і та обставина, що всі векселі в кінцевому підсумку опинилися у однієї особи, не є визначальними.
Для визначення вексельних угод як взаємоповязаних слід встановити, що при їх здійсненні товариство переслідувало єдину господарську мету. Можливість в подальшому консолідації грошових вимог за векселями третьою особою сама по собі не свідчить про взаємозв'язок укладених вексельних угод. Якщо переконливі докази, що в сукупності дають достатні підстави для висновку про взаємозв'язок вексельних угод, не будуть представлені суду, то він, швидше за все, відмовить у визнанні відповідних вексельних угод недійсними. А ось при наявності таких доказів у позивача є всі шанси домогтися кваліфікації укладених вексельних угод як взаємопов'язаних і при наявності ознак того, що угода була великою і не була схвалена, домогтися визнання її недійсною.

Дійсність вексельної угоди можна оскаржити, якщо вона була укладена із зацікавленістю
З боку вищих органів управління господарських товариств також підлягають схваленню угоди (у тому числі вексельні) в здійсненні яких є зацікавленість. До них відносяться угоди (у тому числі позика, кредит, застава, порука) в укладенні яких є зацікавленість:
- члена Ради директорів товариства;
- особи, що здійснює функції одноособового виконавчого органу товариства, у тому числі керуючої організації або управителя;
- члена колегіального виконавчого органу товариства;
- акціонера (учасника) товариства, що має разом з його афілійованими особами 20% і більше голосуючих акцій АТ (20% і більше від загальної кількості голосів учасників – для ТОВ);
- особи, що має право давати товариству обов'язкові для нього вказівки.
Зазначені особи визнаються зацікавленими в укладенні товариством угоди у випадках, якщо вони є:
- їхніми дружинами, батьками, дітьми, повнорідними та неповнорідними братами і сестрами, усиновителями та усиновленими та/або їх афілійованими особами;
- є стороною, вигодонабувачем, посередником або представником в угоді;
- володіють (кожен окремо або в сукупності) 20% і більше акцій (часток, паїв) юридичної особи, що є стороною, вигодонабувачем, посередником або представником в угоді;
- займають посади в органах управління юридичної особи, що є стороною, вигодонабувачем, посередником або представником в угоді, а також обіймають посади в органах управління керуючої організації такої юридичної особи;
- в інших випадках, визначених статутом товариства.
Рішення про схвалення угоди, в укладенні якої є зацікавленість, приймається наглядовою радою або загальними зборами акціонерів АТ (в залежності від кількості акціонерів і наявності кворуму при голосуванні) більшістю голосів всіх не зацікавлених в угоді членів або акціонерів – власників голосуючих акцій. У ТОВ рішення про схвалення таких угод приймається загальними зборами учасників.
Необхідність схвалення поширюється на угоди відносно майна, вартість якого за даними бухгалтерського обліку (ціна пропозиції придбаного майна) товариства становить 2% і більше балансової вартості активів товариства за даними його бухгалтерської звітності на останню звітну дату, а також відносно угод по розміщенню за допомогою підписки або реалізації цінних паперів. Аналогічного правила для ТОВ законодавством не встановлено.
Так само, як і відносно великих угод, угоди, в здійсненні яких є зацікавленість, не вимагають схвалення, якщо вони укладені в процесі звичайної господарської діяльності.
Щоб встановити, чи є в укладенні вексельної угоди зацікавленість, необхідно оцінити зв'язок між сторонами такої угоди (наприклад, продавець і покупець в договорі купівлі-продажу векселя), а також між учасниками вексельних правовідносин (векселедавець, векселедержатель, аваліст, індосант, індосат).
Таким чином, перед здійсненням вексельних операцій варто оцінити, чи є ризик визнання таких угод як великих, взаємопов'язаних або вчинених з зацікавленістю. А в разі позитивної відповіді на питання – провести необхідні процедури корпоративного схваленн. Це допоможе уникнути конфліктних ситуацій та мінімізувати можливі ризики визнання вексельних операцій недійсними.

* За матеріалами fd.ru.
© 2003-2013  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"