інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Правила Нассіма Талеба для економіки та бізнесу*

Н.Талеб

Нассім Ніколас Талеб – всесвітньо відомий економіст, професійний математик і трейдер, проникливий прогнозист, автор декількох книг з економіки та бізнесу, які стали бестселерами. Він пояснює, як треба співіснувати з неприємними несподіванками в економічному житті та як мати від них користь.

Ті інструменти для прогнозів, ті методики ризик-менеджменту, які ми маємо, не дають нам можливості прогнозувати великі події в соціально-економічній сфері, які є одночасно і непередбачуваними, і дуже логічними. Керуючись своїми передбаченнями, ми беремося за небезпечні і наднебезпечні (як потім може з'ясуватися) підприємства.
Що ж робити? Відповідь проста: треба не намагатися передбачити непередбачуване, а створювати такі інститути в економіці, щоб вони не розвалювалися від появи таких подій або навіть заробляли на цьому.
Стійкість – ось чим повинні володіти готові до успішного подолання криз інститути. П'ять правил, які допоможуть нам дотримуватися принципу стійкості в нашому соціально-економічному житті.
Правило перше. Про економіку потрібно думати швидше як про кота, ніж як про пральну машину. Побутова техніка – хороша річ, але це просто механізм, який потрібно вмикати і вимикати, за яким потрібно стежити і яким треба керувати. Він сам ні за що не впорається ні з якими труднощами. На противагу цьому живе життя прямо-таки потребує порушення заведеного порядку для того, щоб розвиватися.
Цього не розумів, наприклад, англійський лейборист Гордон Браун, який вважав, що економіці не потрібні ні злети, ні провали: максимальна стабільність. Не розумів цього й видатний голова Федеральної резервної системи Алан Грінспен, який все хотів пом'якшити природні економічні коливання, уприскуючи потихеньку дешеві гроші в систему, що врешті-решт призвело до гігантських прихованих доходів і бульбашки на ринку нерухомості.
Зараз з'являються і більш розсудливі люди, які абсолютно впевнені, що центральні банки можуть втручатися в ситуацію в економіці тільки в катастрофічних випадках.
Ідея стійкості не означає, що державі зовсім не потрібно втручатися в економіку – ні, але якщо робити це занадто дбайливо, економіка звикне до допомоги, і якщо раптом настануть по-справжньому важкі часи, звичні заходи не допоможуть. Уряд повинен вести себе як реанімаційне відділення, де застосовують короткі, але різкі методи лікування, а не як добра нянька, яка доглядає за хворим.
Те саме і в соціальній політиці. Ми повинні допомагати людям у тому, щоб вони брали на себе підприємницькі ризики, а не викликати у них залежність від соціальних програм. Звичайно, це не означає згортання допомоги, тим більше що «викупити» фізичну особу зі складної життєвої ситуації обходиться значно дешевше, ніж «викупити» збанкрутілу юридичну особу.
Правило друге. Перевагу потрібно віддавати тому бізнесу, який отримує користь із своїх помилок, а не тому, чия помилка відображається на стані всієї економіки.
Хороший приклад – авіакомпанії. Безпека авіаперевезень зростає після першої катастрофи. Причини загибелі літака ретельно розслідуються, і результати розслідування негайно використовуються для запобігання подібних інцидентів. Те саме стосується ресторанного бізнесу. Якість вашого сьогоднішнього обіду прямо залежить від попередніх помилок всієї індустрії громадського харчування. Якби помилки не впливали на ситуацію, по всьому світу стояли б тільки кафетерії в радянському стилі, з простою їжею і низькою якістю сервісу.
Це «стійкі» галузі економіки. Загальна їхня стійкість ґрунтується на крихкості окремих учасників, які «пожертвували» собою в ім'я руху до досконалості – щось на зразок еволюції в природі. На противагу таким галузям, будь-яка банківська катастрофа послаблює фінансову систему в цілому, підвищує її крихкість. Проблема, яка виникає перший раз, розростається, створюючи ефект доміно.
Реформована фінансова система не повинна дозволяти окремій помилці викликати порушення в роботі всієї системи. Для початку можна було б скоротити обсяг боргових і похідних паперів на ринку на користь акцій.
Хороший приклад – криза доткомів у 2000 році. Технологічні фірми не були закредитовані, просто котирування їхніх акцій різко впали. Це дійсно сильно вдарило по доходах акціонерів. Але це не породило системного збою. І більше того, та невдача дозволила технологічному сектору значно зміцнитися.
Правило третє. Невелике – не тільки красиве, але й ефективне Часто говорять про ефект масштабу. Мовляв, збільшення розмірів проекту або інституту дозволяє заощадити. Але великий розмір створює не тільки очевидні плюси, але й приховані мінуси. Візьмемо, наприклад, мишу і слона. Останньому досить злегка оступитися, щоб зламати кінцівку, перша ж падає з висоти десятків метрів без жодної шкоди для здоров'я. Цим, до речі, пояснюється, чому мишей так багато, а слонів так мало.
Іншими словами, треба розподілити відповідальність і ділянки роботи на якомога більшу кількість структур, щоб помилка не позначалася на всій системі або проекті в цілому, а шкодила б тільки невеликій частині. Порівняйте успішне життя Швейцарії з її майже незалежними кантонами, що мають найширші права, і СРСР, де централізованим був кожен гвинтик.
Правило четверте. Досвід перевершує теорію. Стійкі сутності добре себе почувають в умовах невизначеності – вони вчаться на помилках. Традиційно в інноваційній та підприємницькій діяльності західного суспільства метод проб і помилок давав набагато кращий результат, ніж впровадження певних академічних знань. Треба, щоправда, відзначити, що для досягнення стану стійкості вартість помилок повинна бути невеликою, а ефект від їхнього подолання – величезним.
Можливо, успіх атомної чи космічної програми вплинув на нас, але ми явно переоцінюємо важливість та суттєвість роботи дослідників і академічних інститутів в технічному прогресі. Учені пишуть книги і статті – практичні інженери і ремісники цього не роблять, але перші помітніші, ніж другі. Але киньте погляд на індустріальну революцію, і побачите, що саме ремісники «подарували» нам: і технологію лиття сталі, і паровий двигун, і ткацьке виробництво. Британський інноваційний дух змінився, коли ним стала керувати академічна бюрократія.
Правило п'яте. Той, хто приймає рішення, повинен відповідати за їхні наслідки. Римляни залишили нам прекрасний приклад для розуміння цього правила: у них була традиція, щоб будівельники моста спали під ним деякий час після того, як його введено в експлуатацію. У фінансовому секторі зараз справа йде зовсім не так. Менеджер отримує гігантські бонуси в спокійні роки, а коли починається криза, зовсім не втрачає всіх доходів і не віддає накопичене, а зі спокійною душею дозволяє відповідати за своїми зобов'язаннями всьому суспільству, платникам податків. Ми знаємо, що фізичні вправи важливі для підтримки бадьорості – але чому ж ми не доводимо цю ідею до логічного кінця і не говоримо собі, що будь-які зусилля тренують нас і роблять сильнішими?

* За матеріалами eg-online.ru.
© 2003-2013  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"