інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Фінансовий аналіз в системі управління компанією*

Б.Райзберг

Недостатня фінансова стійкість може призвести до браку коштів для фінансування поточної або інвестиційної діяльності, а надлишкова буде перешкоджати розвитку, збільшуючи терміни оборотності капіталу і скорочуючи прибуток. Обгрунтувати параметри такої стійкості дозволяє фінансовий аналіз. Він не тільки дає можливість судити про становище підприємства на даний момент, але і служить основою для вироблення стратегічних рішень, що визначають перспективи розвитку бізнесу.

Управління будь-яким об'єктом потребує насамперед знання його вихідного стану, відомостей про те, як він існував і розвивався в періоди, що передували теперішньому. Лише отримавши досить повну і достовірну інформацію про діяльність об'єкта в минулому, про сформовані тенденції в його функціонуванні та розвитку, можна розробляти впевнені управлінські рішення, бізнес-плани і програми розвитку об'єктів на майбутні періоди. Висловлене положення відноситься до підприємств і фірм незалежно від їх ролі, масштабу, виду діяльності та форми власності.
В умовах ринкової економіки особливо важливо визначати фінансову стійкість підприємств, тобто стан фінансових ресурсів, при якому підприємство може вільно маневрувати грошовими коштами, щоб шляхом ефективного їх використання забезпечити безперебійний процес виробництва та реалізації продукції, а також здійснити витрати з розширення та оновлення виробничої бази.
Визначення меж фінансової стійкості підприємств відноситься до числа найбільш важливих проблем в ринковій економіці. Недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності організацій, до нестачі коштів для фінансування поточної або інвестиційної діяльності, до банкрутства, а надлишкова – буде перешкоджати розвитку, приводячи до появи зайвих запасів і резервів, збільшуючи терміни оборотності капіталу, скорочуючи прибуток.
Аналіз фінансової та господарської діяльності підприємств пов'язаний з обробкою великих обсягів інформації, що характеризує найрізноманітніші аспекти функціонування підприємства як виробничого, фінансового, майнового, соціального комплексу. Найчастіше ці дані зосереджені в документах фінансової звітності, балансі підприємства, облікових відомостях. Таким чином, документально-інформаційною основою аналізу фінансового стану і господарської діяльності підприємств служать дані бухгалтерського обліку. Ці дані дозволяють висловити судження про стан справ на фірмі, однак глибокий аналіз вимагає також і їх обробки.
Як відомо, бухгалтерський облік на підприємствах ведеться не лише з метою відображення здійснюваних підприємством господарських операцій та угод, фіксації наявного майна, доходів, джерел їх формування. Дані фінансової звітності використовуються в процесі вироблення, обґрунтування та прийняття управлінських рішень. Планування напрямку і сфер діяльності, розвитку підприємства, розробка та забезпечення реалізації проектів інноваційного та виробничого профілю, організаційно-кадрові заходи щодо поліпшення діяльності підприємства, підвищення ефективності роботи так чи інакше пов'язані з попереднім аналізом звітності.
Головна мета фінансового аналізу – отримання кількох основних, найбільш інформативних параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами і кредиторами. Така інформація може бути отримана в результаті проведення комплексного аналізу фінансових звітів по науково обгрунтованій методиці.
Результатом фінансового аналізу є оцінка стану підприємства, його майна, активів і пасивів балансу, швидкості обороту капіталу, прибутковості використовуваних засобів.
Аналіз фінансового становища підприємства дозволяє відстежити тенденції його розвитку, дати комплексну оцінку господарської, комерційної діяльності і служить, таким чином, сполучною ланкою між виробленням управлінських рішень і власне виробничо-підприємницькою діяльністю.

Використання результатів фінансового аналізу
Різні види аналізу господарської діяльності та їх результати широко використовуються різними зацікавленими особами.
Зазвичай у господарській діяльності розрізняють фінансовий облік і управлінський (бухгалтерський) облік. Фінансовий облік базується на обліковій інформації, яка крім використання її всередині фірми керівництвом повідомляється тим, хто знаходиться поза організацією. Управлінський облік охоплює всі види облікової інформації, яка вимірюється, обробляється і передається для внутрішнього використання керівництвом. Сформований на практиці поділ обліку породжує розподіл аналізу на зовнішній і внутрішній.
Зовнішній фінансовий аналіз може бути проведений зацікавленими особами. Основою такого аналізу виступає офіційна фінансова звітність підприємства, як та, що публікується у пресі, так і та, яка надається зацікавленим особам у вигляді бухгалтерського балансу. Наприклад, щоб оцінити стійкість того чи іншого банку, клієнт переглядає баланси банків, на їх основі розраховує певні показники для порівняння зі стійкими банками. Але, на жаль, повний, всеохоплюючий аналіз зробити неможливо через неповноту та обмеженість інформації, представленої у фінансовій та бухгалтерській документації.
Зовнішній аналіз включає аналіз абсолютних і відносних показників прибутку, рентабельності, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства, ефективності використання позичкового капіталу, загальний аналіз фінансового стану фірми.
На противагу йому внутрішній фінансовий аналіз є необхідним і проводиться в інтересах підприємства. На його основі здійснюється контроль за діяльністю підприємства, причому не тільки за фінансовою діяльністю, а й за організаційною, і намічаються подальші шляхи розвитку виробництва. Основою такого аналізу служать фінансові документи (звіти) підприємства, це бухгалтерський баланс у розширеній формі, різні фінансові звіти, не тільки на певну дату (місяць, рік), а й поточні, що дозволяє мати більш точну характеристику справ і стійкості підприємства. Головний напрям внутрішнього фінансового аналізу – аналіз ефективності авансування капіталу, взаємозв'язку витрат, обороту і прибутку, використання позичкового капіталу, власних коштів. Інакше кажучи, вивчаються всі аспекти господарської діяльності підприємства. Часто певні сфери такого аналізу можуть бути комерційною таємницею.
Виходячи з різновидів і цілей аналізу, можна буде виділити умовно зовнішнє і внутрішнє коло осіб, зацікавлених у такій інформації.
До зовнішнього кола осіб зазвичай відносять користувачів з прямими і непрямими фінансовими інтересами, а до внутрішнього насамперед адміністрацію.
До першої групи осіб відносяться користувачі з так званим прямим фінансовим інтересом: інвестори, кредитори, постачальники, покупці і клієнти, ділові партнери. На основі даних публічної фінансової звітності вони роблять висновки про прибутковість і ліквідність компанії, її фінансові перспективи в майбутньому, про те, чи варто в неї вкладати кошти, чи має компанія гроші, щоб виплачувати проценти і вчасно погашати борги.
Інвестори оцінюють потенційну прибутковість компанії, тому що від цього залежить вартість інвестицій (ринкова вартість акцій капіталів компанії) і сума дивідендів, яку компанія буде виплачувати. Кредитор оцінює потенційні можливості компанії погашати позики.
До користувачів фінансового аналізу з непрямим фінансовим інтересом відносяться державні органи і позабюджетні фонди, податкові органи, інвестиційні інститути, товарні та фондові біржі, страхові організації, фірми, що здійснюють зовнішній аудит.
Інформація про фінансову діяльність підприємств необхідна цій групі для контролю за дотриманням підприємствами зобов'язань перед державою, за правильністю сплати федеральних і місцевих податків, для вирішення питань про податкові пільги, про методи та способи приватизації і акціонування підприємства. Органи державного регулювання на основі результатів аналізу фінансового стану виробляють узагальнені синтетичні оцінки, що дозволяють судити про становище не тільки одного або кількох підприємств, а й галузі в цілому та регіону.
Компанії, зареєстровані в інвестиційних фондах і на фондових біржах, повинні подавати їм спеціальні фінансові звіти. Крім того, до користувачів інформації, які мають непрямий фінансовий інтерес, належать аудитори та аудиторські фірми, консультанти з фінансових питань, юристи та юридичні фірми, преса та інформаційні агентства, громадськість.
До внутрішніх користувачів результатами фінансового аналізу належить адміністрація. Адміністрація – це власники і управлінський персонал компанії, які несуть повну відповідальність за управління діяльністю підприємства і досягнення цілей, що стоять перед ним.
Успішна діяльність адміністрації грунтується на правильно прийнятих управлінських рішеннях, що випливають з аналізу даних бухгалтерського обліку.
Діяльність адміністрації будь-якого підприємства спрямована на досягнення системи цілей. Однак в умовах конкуренції потрібно зосередити всі зусилля на двох головних цілях будь-якого бізнесу: прибутковості (рентабельності) і ліквідності. Прибутковість – це здатність отримувати прибуток, достатній для залучення і утримання інвестиційного капіталу. Ліквідність – це наявність достатніх платіжних засобів для оплати боргів у встановлені терміни. Як відомо, залежність між цими показниками часто буває зворотною: чим вища прибутковість, тим нижча ліквідність.
Адміністрація постійно повинна мати наступні дані про фінансово-господарську діяльність підприємства: величина чистого прибутку за звітний період, відповідність норми прибутку очікуваним результатам, наявність достатніх грошових коштів, перелік найбільш прибуткових продуктів, собівартість кожного виробленого продукту. На основі наявної інформації керівники і менеджери приймають управлінські рішення.
Як видно, коло користувачів фінансового аналізу та областей їх застосування досить широке. У той же час користувачів фінансової інформації можуть цікавити й окремі різноманітні аспекти діяльності підприємства. Ця обставина зумовлює необхідність не тільки комплексного, але і всебічного підходу до аналізу діяльності підприємства для внутрішнього і зовнішнього використання.
Менеджмент не обмежується лише внутрішнім фінансовим аналізом, а при можливості доповнює його зовнішнім, проведеним тими чи іншими спеціалізованими фірмами. Це пов'язано не лише з тим, що «зі сторони видніше», але і з більшою широтою аналізу, виконаного з урахуванням конкурентоспроможності інших фірм, який дає можливість оцінити себе неупереджено, комплексно, що дозволить більш точно сформулювати першочергові завдання свого розвитку.

* За матеріалами expert.ru.
© 2003-2013  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"