інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Концептуальні засади розвитку агрострахування в Україні*

Специфіка агрострахування
Агрострахування розвивалося в усьому світі як головний інструмент управління ризиками з метою зменшення негативного впливу погоди та природних ризиків. Його перевагами є те, що воно:
- спрямовує допомогу до сільгосптоваровиробників краще, ніж альтернативні види державної підтримки на кшталт прямих виплат при настанні катастрофічних подій;
- при врахуванні певних критеріїв у ході розробки програми страхування не суперечить вимогам міжнародних торгових угод у частині державної підтримки (йдеться, зокрема, про вимоги СОТ);
- спроможне стимулювати аграріїв до запровадження більш досконалих виробничих процесів;
- сприяє довірі кредитодавців, а значить – розширенню доступу виробників до кредитних ресурсів, що у свою чергу сприяє запровадженню нових технологій;
- здатне слугувати платформою для об’єднавчих партнерських угод між державними органами та приватним сектором у галузі страхування та перестрахування;
- спонукає до втілення в життя інших ініціатив з управління ризиками в сільському господарстві.

Участь держави
Унікальною особливістю агрострахування є те, що воно є життєздатним у довгостроковій перспективі, як правило, лише за умови, що уряд забезпечує фінансову підтримку системи. Однак субсидії мають застосовуватися у такий спосіб, щоб система не виявилася спотвореною. У сільському господарстві ризики є висококорельованими (системними), а це в багатьох випадках означає збитки для великої кількості суб’єктів аграрного ринку одночасно. За таких обставин страхові виплати будуть значно вищими від зібраних премій.
Без участі держави приватні страхові та перестрахові компанії не зможуть виділити достатні фінансові кошти, щоб повною мірою відповідати за зобов’язаннями, пов’язаними з системними ризиками в сільському господарстві. Крім того, без підтримки уряду, коли страхові виплати в окремі роки будуть надзвичайно високими через стихійні лиха, такий стан справ або знеохотить приватні компанії страхувати аграрні ризики, або призведе до такої ескалації тарифів, що страхування стане недоступним для сільгосптоваровиробників. Участь держави у підтримці страхування сільськогосподарських ризиків диктується, з одного боку, унікальністю сільськогосподарських ризиків, а з другого – необхідністю зробити фінансову допомогу держави сільському господарству адресною і цільовою.
Особливості сільського господарства, які зумовлюють доцільність участі держави в страхуванні агроризиків, пов’язані з такими факторами.
По-перше, виробництво харчових продуктів – базового компонента будь-якої економіки – через вплив погоди та природних ризиків є об’єктивно ризикованим. У багатьох країнах (і Україна не є винятком) стабільність сільського господарства розглядається як передумова для стійкого економічного зростання держави та посилення добробуту її громадян. Держава традиційно робить інтервенції в сільське господарство, надаючи фінансову допомогу у разі настання природних катаклізмів, дефіциту матеріальних запасів і/або надмірних коливань цін на товари, що призводять до потрясінь у цій галузі. Згадані інтервенції дедалі більшою мірою звертають на себе увагу при укладанні міжнародних торгових договорів, до того ж вони обходяться надто дорого бюджетам країн з обмеженими фінансовими можливостями.
Агрострахування вважається позитивним, технічно доцільним механізмом для стабілізації виробництва і доходів сільгосптоваровиробників, стимулювання їх до проактивного управління своїми ризиками, сприяння запровадженню кращих технологій управління господарством та ефективнішого цільового витрачання бюджетних коштів порівняно з несистемними катастрофічними виплатами.
По-друге, сільськогосподарські ризики є висококорельованими, а це означає, що часто їх дія негативно позначається на багатьох господарствах одночасно. Наприклад, зниження цін на продукцію впливає на велику кількість господарств одночасно. Коли ціни на худобу та свиней низькі, вони є низькими для всіх виробників цієї продукції. Тенденція до зниження цін на пшеницю збігається з аналогічним зниженням цін на більшість зернових і олійних культур.
Погодні ризики, зокрема посуха, надмірна вологість та вимерзання можуть бути дуже поширеними і впливати на якість та/або кількість продукції багатьох сільгосптоваровиробників одночасно. Цією потенційною акумуляцією наслідків страхових подій у багатьох застрахованих господарствах аграрні ризики значною мірою відрізняються від інших форм ризиків, як-от ризики пожежі в будинку або ризики дорожньо-транспортної пригоди.
По-третє, бізнес виробників первинної сільськогосподарської продукції, які є основними одержувачами послуг агрострахування, існує в умовах глобальної конкуренції та характеризується низькою дохідністю, що зумовлює необхідність забезпечити прийнятність для них тарифів агрострахування. У середовищі, якому притаманні висококорельовані ризики, де багато сільгосптоваровиробників можуть одночасно зазнати дії цих ризиків, важливим контрзаходом є часове та географічне розпорошення впливу таких збитків. Щоб накопичити достатні кошти, яких вистачило б на покриття збитків у “погані роки”, необхідно у “врожайні роки” збирати премії по всіх регіонах країни, від виробників усіх культур, з усіх господарств.
Однак фінансовий капітал у приватних страхових та перестрахових компаніях також генерується у конкурентному середовищі (де все диктує попит і пропозиція), і акціонери тиснуть на менеджерів, щоб вони заробляли прибутки в короткі терміни. Це, як правило, означає, що після року із значними збитками страхові премії доводиться істотно підвищувати, щоб мати можливість здійснювати страхові виплати сільгосптоваровиробникам. З іншого боку, значне підвищення премій може зробити страхування непривабливим для сільгосптоваровиробників, знизивши в такий спосіб їх попит. Отже, страхові компанії опиняться перед вибором: або погіршувати характеристики страхового покриття для сільгоспвиробників, або йти на фінансово невигідні для них у короткостроковій перспективі умови страхування.
По-четверте, традиційні державні інтервенції у сільське господарство через виплату катастрофічної допомоги напряму конкурують з планованими ініціативами на кшталт страхування сільськогосподарських ризиків. Якщо сільгосптоваровиробник у минулому отримував «катастрофічну» допомогу, він може покладатися на те, що вона захистить його від збитків і в майбутньому. Продовження практики «катастрофічних» виплат з бюджету може негативно позначитися на ініціативах, які плануються з метою заохочення сільгосптоваровиробників до управління своїми ризиками. Водночас для створення повноцінної системи страхування сільськогосподарських ризиків потрібен час, особливо якщо вона має охоплювати всі категорії виробників, усі регіони та всі культури, деякі з яких страхувати складніше, ніж інші. Задля ефективності плановані ініціативи у сфері агрострахування і потенційну «катастрофічну» допомогу держави необхідно інтегрувати в національні програми розвитку сільського господарства і застосовувати в комплексі.
Насамкінець, сучасне ефективне сільськогосподарське виробництво є високотехнічним. Як наслідок, страхування сільськогосподарських ризиків також є спеціалізованою і технічно складною сферою. У країнах, в яких сільське господарство розвивається, галузь страхування сільськогосподарських ризиків часто також перебуває на різних етапах розвитку, тому необхідно створити умови для професійного розвитку фахівців, застосування міжнародного досвіду та партнерства між державним і приватним сектором.

Ситуація в Україні
Ситуація, яка склалася на сьогодні в Україні стосовно страхування сільськогосподарських ризиків, щонайменше гальмує прогрес і може бути визнана кризою розвитку системи. Урядовцям різних державних структур, керівникам страхових компаній і навіть спеціалістам сільського господарства і традиційного страхування бракує знань з різних функціональних та операційних аспектів, які є конче необхідними для належного розвитку системи страхування сільськогосподарських ризиків. Субсидії з державного бюджету для здешевлення вартості страхових премій не досягають більшості аграріїв в Україні, часто використовуються в страхуванні, яке здійснюється виключно для забезпечення доступу до кредитів або отримання державних субсидій без справжнього захисту від ризиків, а при їх розподілі застосовуються забюрократизовані і витратні процедури, що відлякують аграріїв.
В Україні відсутнє спеціальне законодавство, яке регулювало б агрострахування. З огляду на унікальні характеристики агрострахування (наприклад, системний ризик, необхідність технічних знань, клієнтської бази, страхових продуктів різноманітних дизайнів), таке становище являє собою проблему.
Для системи аграрного страхування в цілому, субсидованої чи ні, характерні такі ознаки, як обмеженість даних, неадекватна актуарна експертиза та недостатня прозорість. Крім того, дослідження, які проводяться в цій сфері, не отримують достатнього фінансування, погано скоординовані і не мають у своєму розпорядженні всіх необхідних даних. У цій системі відсутнє належне ліцензування і не має всієї необхідної нормативної бази. Більше того, захист споживачів послуг агрострахування практично відсутній.
Уряд України усвідомлює потенційну цінність страхування сільськогосподарських ризиків для розвитку сільського господарства. Про це свідчать положення Закону України «Про державну підтримку сільського господарства в Україні», а також положення Програми діяльності Кабінету Міністрів України «Український прорив: для людей, а не політиків» та Указу Президента України № 890/2007 «Про деякі заходи щодо розвитку ринку зерна», де окреслено цілу низку заходів вдосконалення страхування сільськогосподарських ризиків (розроблення та прийняття національної програми розвитку страхування сільськогосподарських ризиків; функціонування державного агентства з управління сільськогосподарськими ризиками для забезпечення розроблення та удосконалення механізму страхування відповідних ризиків; страхування сільськогосподарських ризиків як обов'язкової умови при наданні відповідних видів державної фінансової підтримки сільськогосподарським виробникам; створення за участю держави фонду страхування сільськогосподарських ризиків; визначення страхування сільськогосподарських ризиків одним із видів добровільного страхування; встановлення додаткових вимог до страховиків, що здійснюватимуть страхування сільськогосподарських ризиків, страхові премії (внески) за якими сплачуються із залученням бюджетних коштів).
Попри висловлене на державному рівні розуміння важливості розвитку агрострахування та визначення необхідних для цього заходів, на сьогодні чіткого стратегічного плану уряду щодо покращення ситуації в агрострахуванні досі немає.
Але світовий досвід страхування сільськогосподарських ризиків, який довів його ефективність і може бути запозичений і адаптований до умов України. Принципи раціонального страхування сільськогосподарських ризиків уже визначені і є прийнятими для всіх країн. Це, насамперед, прозорість та обмін інформацією між зацікавленими сторонами, послідовність при застосуванні процедур та політики серед усіх клієнтів; актуарно обґрунтовані тарифи відповідно до ймовірності настання ризиків, передбачених страховою програмою; усвідомлення наслідків застосування дизайнів страхування, які субсидуються державою, для галузі в цілому; створення мережі фахівців, що забезпечує постійну наявність ресурсів для підтримки розгортання агрострахування в довгостроковій перспективі.
В Україні достатньо велика кількість страхових компаній, які зацікавлені працювати у сфері агрострахування і цілеспрямовано розробляють страхові продукти для сільськогосподарської галузі, що зростає. Однак слід визнати, що для розвитку цієї галузі необхідне об’єднання зусиль.

Пріоритети на 2008–2010 рр.

Удосконалення законодавчої і нормативної бази
Щоб забезпечити сприятливе середовище для розвитку системи страхування сільськогосподарських ризиків, необхідно вдосконалити чинне законодавчо-регуляторне поле. Агрострахування є унікальним порівняно з іншими видами страхування.
Тому існує необхідність в ухваленні спеціального закону про страхування сільськогосподарських ризиків, а також внесенні змін та доповнень до низки законів, пов’язаних з різними компонентами системи агрострахування, включаючи державну програму здешевлення страхових премій у сфері агрострахування. Мета цих змін – забезпечити чітке визначення повноважень; інтеграцію страхування сільськогосподарських ризиків в систему Державної аграрної політики; відповідність вимогам відповідних міжнародних торгових угод програм страхування, які підтримуються державою; спрощення для сільгосптоваровиробників участі в субсидованих програмах страхування; прозорість актуарних розрахунків та оцінки ризиків, збиранні даних та управлінні ними, конфіденційність інформації споживачів та захист прав споживачів; визначення на законодавчому рівні правової основи для функціонування Агентства з управління сільськогосподарськими ризиками як структури, в якій реалізовані принципи партнерства між державним і приватним сектором.
Враховуючи унікальність та технічну складність агрострахування порівняно з іншими формами страхування, необхідно розробити і запровадити спеціальне регулювання для системи страхування сільськогосподарських ризиків, яке визначатиме:
- рівень технічних знань (а також механізми збору та моніторингу даних про цей рівень), який повинні мати страхові компанії, щоб бути спроможними надавати послуги страхування сільськогосподарських ризиків;
- рівень платоспроможності, відповідні механізми його обліку та моніторингу, що дозволятимуть визначити ті страхові компанії, які спроможні утримувати ризики, притаманні схемам страхування сільськогосподарських ризиків, зокрема, катастрофічні ризики
- рівень платоспроможності / кредитний рейтинг, а також механізми його обліку та моніторингу, що дозволятимуть визначити ті перестрахові компанії (міжнародні чи українські) та/або ті інші структури перестрахування (включаючи державні фонди, ринки капіталу), які спроможні утримувати ризики, притаманні агрострахуванню;
- рівень технічних знань та сертифікаційні вимоги до осіб/фірм, що надають системі страхування сільськогосподарських ризиків підтримку з андеррайтингу та врегулювання збитків;
- необхідні елементи угоди страхування сільськогосподарських ризиків у розрізі конкретних форм агрострахування;
- базову інформацію, яка має збиратися на рівні господарства, зберігатися і включатися в щорічну звітність для забезпечення функціонування конкретних форм страхування сільськогосподарських ризиків;
- базові настанови для забезпечення конфіденційності приватних даних та інформації, що надаються системі страхування сільськогосподарських ризиків споживачами послуг агрострахування;
- практичний механізм арбітражу для вирішення спорів між сторонами угоди страхування сільськогосподарських ризиків;
- вимоги до щорічної звітності до Держфінпослуг у розрізі форм страхування сільськогосподарських ризиків.

Стандарти діяльності
Дизайн системи агрострахування має забезпечувати прозорість ухвалення рішень з максимальним залученням державних органів, страхових компаній та сільгосптоваровиробників. Щоб досягти цих цілей, необхідно стандартизувати дизайн страхових продуктів та операційних процедур. Субсидуванню мають підлягати лише ті страхові продукти затвердженого дизайну, які забезпечують прийнятний і цілеспрямований захист сільгосптоваровиробника від ризиків. Для кожного затвердженого дизайну мають бути розроблені стандартні угоди страхування, положення андеррайтингу, процедури врегулювання збитків, визначені на основі актуарних розрахунків тарифи і ставки для пропонованого покриття, процедури вирішення спорів, вимоги до сторін угоди, механізми збору даних. Дані мають збиратися методично і надходити в депозитарій даних. Мають бути розроблені послідовні підходи та методи визначення тарифів і покриття, з тим щоб усі сільгосптоваровиробники за всі аналогічні типи страхування платили зіставні премії (з урахуванням географічних особливостей, культур, методів управління та збитків у минулому), завдяки чому буде забезпечене дотримання принципу справедливості при розподілі державних субсидій через страхові компанії.

Захист прав споживачів
У кожній угоді страхування має бути визначений практичний механізм арбітражу (механізм вирішення спорів або апелювання). Цей механізм буде незарегульованим, він матиме формат позасудового незалежного органу, уповноваженого у прозорий спосіб вирішувати спірні питання між сторонами угоди страхування. Членами цього органу будуть незалежні представники головних зацікавлених сторін та фахівці сільського господарства, які пройшли технічне навчання і добре розуміють мету угоди страхування та обов’язки сторін угоди страхування. Мета механізму арбітражу полягає в тому, щоб забезпечити відкритий, прозорий та легкодоступний процес вирішення спорів між сторонами угоди страхування, а зібрані в ході процесу здійснення арбітражу матеріали мають визнаватися судовою системою України як доказова база.

Система перестрахування катастрофічних ризиків
Сільськогосподарські ризики є висококорельованими. Такі погодні ризики, як посуха, перезволоження та вимерзання, як правило, охоплюють велику територію і позначаються на якості та/або кількості продукції багатьох сільськогосподарських підприємств одночасно. Приватні страхові компанії неспроможні взяти на себе весь ризик агрострахування, а доступ до приватного перестрахування обмежений або воно надто дороге, що робить його застосування неможливим. У зв’язку з цим на урядовому рівні було ухвалене рішення підкріпити страхування сільськогосподарських ризиків шляхом створення фонду перестрахування з акцентом на портфелі катастрофічних ризиків. Щоб визначити рівень ризику, який слід вважати катастрофічним (і, відповідно, таким, що підлягає перестрахуванню за рахунок державного фонду), необхідно провести аналіз і визначити відповідну частку премії, яка йтиме на покриття від катастрофічних ризиків.

Удосконалення асортименту страхових продуктів
Наявні в Україні страхові продукти не відповідають вимогам, з огляду на різноманіття сільгосптоваровиробників, культур або напрямів тваринництва і необхідність реагувати на майбутні потреби галузі та нові можливості, що відкриваються завдяки інноваціям. У зв’язку з цим необхідно запровадити механізми постійного вдосконалення продуктів та програм страхування та розробки нових страхових продуктів і пов’язаних з ними операційних процедур, що сприяють розробці нових продуктів, включаючи збір даних та параметри технічної підтримки. Страхові компанії прагнуть запроваджувати свої власні продукти з метою освоєння ринку однак окремі страхові компанії в Україні зараз, як правило, не можуть займатися цією діяльністю з огляду на свої технічні та фінансові можливості.
Підхід до розробки нових страхових продуктів та відповідних операційних процедур має включати можливості для здійснення їх маркетингу в “тестовому режимі”, тобто апробації з потенційними споживачами. Цей процес починається з залучання споживачів до роботи на умовах партнерства з зацікавленими сторонами, які беруть участь у процесі розробки дизайну. Як важливий елемент процесу розробки продуктів необхідно передбачити створення дорадчих груп, до складу яких можуть входити представники: страхової компанії (компаній), фінансової установи, яка надає кредити фермерам, компанії, що постачає їм матеріали, та сільгосптоваровиробників.
Крім того, дизайни страхування, після того, як вони будуть розроблені достатньою мірою, можна представляти розширеній групі потенційних споживачів (сільгосптоваровиробників), до складу якої входитимуть ті, хто вже страхує свої сільськогосподарські ризики, та ті, хто цього не робить. Зауваження та побажання від цих сільгосптоваровиробників використовуватимуться при доопрацюванні страхових продуктів та операційних процесів, перш ніж вони будуть запропоновані ринку.

Розвиток людських ресурсів
Розвиток людських ресурсів є ключовим елементом упродовж усього процесу страхування сільськогосподарських ризиків, і будь-який план розвитку системи агрострахування в Україні має передбачати вирішення питання підвищення кваліфікації персоналу зацікавлених сторін.

Технічні знання та досвід
Відсутність мережі з висококваліфікованих і відданих справі вдосконалення системи агрострахування місцевих фахівців, яка б підтримувалася основними зацікавленими сторонами, є найпоширенішою проблемою для систем страхування сільськогосподарських ризиків, що формуються. Україна, як і будь-яка інша країна, в якій страхування сільськогосподарських ризиків перебуває на ранніх стадіях розвитку, потребує створення мережі таких експертів. Необхідно запровадити формальний механізм навчання, сертифікації та моніторингу поступу всіх елементів професійного розвитку фахівців (з урегулювання збитків, нормотворення, актуарної справи, операційного менеджменту та досліджень і розробки програм). Навчання для них має проводитися координовано, комплексно, у середовищі, де учасники можуть одержати досвід з усіх аспектів страхування сільськогосподарських ризиків, бодай на початковому рівні, а потім пройти поглиблене навчання у спеціалізованих сферах. Теоретичні заняття мають підкріплюватися практичним тренінгом, на якому слухачі курсу разом з викладачами (експертами-консультантами) зможуть розробляти реальні страхові продукти та відповідні операційні процедури для застосування в Україні.
Необхідно розробити інституційні механізми, які сприятимуть позитивній взаємодії між зацікавленими сторонами на постійній основі впродовж усього процесу страхування сільськогосподарських ризиків.

Підвищення якості управлінської діяльності в страхових компаніях
У загальну систему професійної підготовки необхідно включити можливості передачі технологій та знань з метою розвитку/посилення технічних знань та досвіду у сфері розробки дизайнів та процесів страхування сільськогосподарських ризиків в Україні. На управлінському рівні це включає: механізми вдосконалення адміністративних процесів; методи збирання, зберігання та аналізу даних для оперативної звітності; поліпшення взаємодії між сільгосптоваровиробниками для визначення напрямів удосконалення страхових продуктів та операційних процедур; визначення зв’язків з фінансовими установами та постачальниками матеріалів і переробниками (членами ланцюжка) з метою кращого збуту продуктів для управління сільськогосподарськими ризиками; регуляторні вимоги до страхових компаній (спроможність та рівень професійної підготовки) і доступ до досвіду міжнародних консультантів з метою розробки та/або вдосконалення продуктів агрострахування та відповідних операційних процедур в Україні.

Налагодження взаєморозуміння між ключовими зацікавленими сторонами
Необхідно досягти того, щоб сільгосптоваровиробники та державні органи повною мірою усвідомлювали значення агрострахування як інструмента управління ризиками; цього можна досягти за допомогою різних підходів, зокрема:
- Створення інституційних рамок для розвитку страхування сільськогосподарських ризиків, яке забезпечувало б постійне підтримання проактивного середовища серед зацікавлених сторін;
- Включення головних зацікавлених сторін (сільгосптоваровиробників, представників уряду, страхових компаній) до процесу перегляду/розробки наявних/нових дизайнів страхування та відповідних операційних процесів;
- Залучення представників страхових компаній, урядових структур, компаній-постачальниць матеріалів, фінансових установ, академічних закладів до тренінгів та семінарів;
- Створення та широке розповсюдження матеріалів та організація можливостей для обміну інформацією з сільгосптоваровиробниками, засобами масової інформації, фінансовими установами, компаніями – учасницями сільськогосподарських ланцюжків тощо.

Агентство з управління ризиками
Системи агрострахування сьогодні працюють у багатьох країнах по всьому світі, хоча в деяких країнах дещо ефективніше, ніж в інших. Однак у кожному випадку досвід довів, що необхідно створити групу (або агентство), яка мала б права і обов’язки щодо розвитку та управління системою страхування сільськогосподарських ризиків. Часто успіх системи агрострахування визначається ефективністю цього агентства і його спроможністю управляти всім процесом від початку до завершення – або безпосередньо, або через підрядників, які можуть надавати спеціалізовані послуги.
Агентство з управління сільськогосподарськими ризиками, яке працює у форматі партнерської взаємодії між приватним і державним сектором з представництвом від усіх головних зацікавлених сторін, є практичним механізмом реалізації в Україні моделі управління, яка б забезпечувала нагляд за створенням моделі страхування сільськогосподарських ризиків та управління ключовими елементами пропонованої стратегії розвитку. Ці елементи є невід’ємними складовими успіху страхування сільськогосподарських ризиків в Україні та в інших країнах, які хочуть йти вперед, керуючись аналогічною ініціативою. Для України, де вже встановлений зв’язок між урядом та приватним сектором при реалізації програм страхування сільськогосподарських ризиків, ключове значення має проактивна взаємодія між зацікавленими сторонами. Агентство з управління сільськогосподарськими ризиками може бути структуроване як механізм, що сприятиме підвищенню професіоналізму та взаєморозуміння між зацікавленими сторонами у відкритому та прозорому руслі задля реалізації ключових елементів пропонованої стратегії, до яких належать:
Чітка законодавчо-нормативна база, що регулює страхування сільськогосподарських ризиків.
Чітка система збирання, зберігання та управління даними у рамках центрального депозитарію даних, включаючи:
- механізми, що забезпечують захист інформації для індивідуального сільгосптоваровиробника;
- доступ до інформації для досліджень, управлінських звітів, звітів перед громадськістю та розробки нових дизайнів страхування і операційних процесів.

Наявність легкого доступу до механізмів вирішення спорів, що забезпечують прозорість для всіх сторін угоди страхування.
Наявність ефективних механізмів перестрахування з:
- чітким визначенням ролей і часток страхової премії, що відносяться до державного та приватного перестрахування;
- інтеграцією державних компонентів перестрахування.
Удосконалення наявних страхових продуктів та програм, включаючи:
- розширення охоплення агрострахуванням сільгосптоваровиробників, географічних регіонів країни, культур, напрямів тваринництва;
- удосконалення операційних та адміністративних процедур;
- зменшення витрат на доступ до агрострахування для сільгосптоваровиробників;
- запровадження професійного, орієнтованого на обслуговування/бізнес підходу до страхування сільськогосподарських ризиків.
Розвиток людських ресурсів для створення мережі місцевих експертів з числа всіх основних зацікавлених сторін:
- Урядові структури – створення критеріїв для програм страхування сільськогосподарських ризиків, які держава підтримує шляхом субсидування премій та фонду перестрахування. Щоб усі гравці (включаючи державні органи) у системі могли виконувати свої зобов’язання, передбачені угодою страхування;
- Страхові компанії приватного сектору – з метою аналізу, оцінки та управління ризиками, притаманними галузі сільського господарства;
- Сільгосптоваровиробники – з метою усвідомлення довгострокових переваг можливостей управління ризиками як на рівні господарства, так і шляхом передачі їх третім сторонам через страхування. Щоб повною мірою розуміти та впливати на дизайн продуктів страхування сільськогосподарських ризиків та операційних процесів.
Налагодження взаєморозуміння між зацікавленим сторонами.
На державному рівні було продемонстровано бажання створити Агентство з управління ризиками для подолання перешкод, що заважають подальшому розвитку агрострахування в Україні. Однак функції Агентства та підходи до управління його діяльністю поки що не розроблені, не визначені також видатки, пов’язані з його роботою.
Обов'язки та інтереси, пов'язані з вищезгаданими функціями, стосуються цілої низки структур та організацій як в урядових колах, так і в приватному секторі, зокрема це:
- Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України;
- Міністерство аграрної політики;
- Міністерство фінансів;
- Приватні страхові компанії, що надають агрострахові послуги;
- Ліга страхових організацій та інші представницькі структури, пов’язані з агрострахуванням;
- Сільськогосподарські університети та інститути;
- Сільгоспвиробники та їх представницькі асоціації.
Жодна з цих структур, взята окремо, не має ресурсів та необхідного обсягу знань і навичок для того, щоб організувати в стрункий оркестр усі елементи системи страхування сільськогосподарських ризиків. З цієї причини і задля забезпечення відкритості та прозорості процесу розвитку системи страхування сільськогосподарських ризиків в Україні найкращим можливим варіантом було б при створенні Агентства з управління сільськогосподарськими ризиками передбачити представництво в ньому всіх згаданих органів та організацій. Структура такого роду має бути визначена законодавчо як партнерство між приватним і державним сектором з чітким обов’язковим мандатом і відповідними правами та сферами відповідальності.
Зараз Міжнародна фінансова корпорація (IFC) за фінансування Канадського агентства з міжнародного розвитку (CIDA) впроваджує Проект розвитку агрострахування в Україні. Дизайн цього проекту дозволяє надати унікальну допомогу у створенні Агентства з управління сільськогосподарськими ризиками та розробці процесу, який дозволив би започаткувати за підтримки зацікавлених сторін деякі з необхідних системі страхування сільськогосподарських ризиків функцій, які будуть передані Агентству з управління сільськогосподарськими ризиками, коли воно буде створене.
Ця унікальна нагода дозволяє залучити найкращих українських та міжнародних експертів до розбудови системи агрострахування в Україні. Міжнародна фінансова корпорація як нейтральне міжнародне агентство може відіграти критично важливу роль «неупередженого брокера», який допомагатиме узгодити часто суперечливі позиції зацікавлених сторін і створити довіру та налагодити ефективні робочі зв’язки між причетними сторонами. Міжнародна фінансова корпорація прагне допомогти у нарощуванні місцевої експертизи та створенні надійних стандартів програм і механізмів страхування, що сприяють прозорості та позитивній взаємодії між зацікавленими сторонами.

Матеріал представляє собою "Білу книгу" підготовлену Проектом розвитку агрострахування в Україні Міжнародної фінансової корпорації (IFC, Група Світового банку).
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"