інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Принципи запровадження та практичний досвід мультиризикового аграрного страхування*

В. Загребний
Голова Правління Страхової компанії «БРОКБІЗНЕС»


Страхування сільськогосподарських ризиків - один із найскладніших видів у страхуванні, і в Україні все більше усвідомлюють, що їх необхідно страхувати. Агрострахування є найважливішим інструментом мінімізації ризиків сільськогосподарського виробництва. Однак, звернувшись до практичного досвіду західних країн, ми бачимо, що наша країна робить тільки перші кроки у досить складному ринковому сегменті.
Україна поступово повертає собі статус світової житниці і як країна з потенційно могутнім агросектором, в умовах глобального подорожчання цін на продовольство може багато в чому виграти.
Останнім часом серед економістів і аналітиків з'явився новий термін - світова агроінфляція, під яким мається на увазі стрімке зростання цін на сільськогосподарську продукцію. Більше того, агроінфляція – це не явище одного року, тому що зростання цін на продукцію сільського господарства буде затяжним.
За прогнозами експертів, зерновий потенціал України дозволяє прогодувати до 300 млн. осіб., тому світова громадськість покладає великі надії на Україну як країну, що може зробити великий вклад у подолання світової продовольчої кризи.
Але для цього необхідно, щоб українські землероби мали відповідні технології, у свою чергу провідні технології вимагають великих інвестицій і щоб запроваджувати їх, необхідно сміло дивитися в майбутнє без побоювання, що якісь природні катаклізми (а їхня кількість на планеті, на жаль, надмірно швидко зростає) зруйнують усі результати важкої роботи і завдадуть значних витрат.
У країнах Західної Європи рівень агрострахування значно перевищує український. На Кіпрі й у Греції він досягає 100%, далі за покриттям йдуть Австрія (78%), Швеція (60%), Угорщина (52%), Люксембург (45%) і Німеччина (43%). Слід зазначити, що цьому сприяє низка факторів: від державної політики субсидування до участі в Спільній аграрній політиці ЄС і особливостей самої сільськогосподарської галузі. Наприклад в Іспанії система агрострахування - одна із найбільш розвинутих у Європі, але рівень покриття там нижчий, ніж у вищевказаних країнах - 26%. Це можна пояснити особливістю попиту, тому що в Іспанії значну кількість сільгосппродукції вирощують у закритому ґрунті, у цьому випадку працюють інші механізми управління ризиками.
В Україні рівень агрострахування залишається невисоким (близько 5%), що типово для східноєвропейських країн, де такі системи тільки починають розвиватися.
Яку роль у страхуванні агроризиків відіграє держава?
На ринку агрострахування у таких країнах, як Україна, є три основних гравці:
1. сільгосптоваровиробники (споживачі страхових послуг);
2. страхові компанії (які надають послуги);
3. держава.
Роль держави обумовлена тим, що вона прагне створити умови для стабільної роботи аграрного сектора і захистити виробника, однак, маючи бюджетні обмеження, держава намагається інвестувати в нього якнайменше коштів. Найбільш раціональним способом у досягненні цієї мети є підтримка страхування, що, на противагу прямим виплатам потерпілим у результаті дії агроризиків сільгоспвиробникам, дозволяє більш раціонально використовувати бюджетні кошти.
Необхідність витрачатися на поліс виглядає з точки зору селян звичайною марнотратністю. Адже український уряд регулярно бере на себе функції страховика, компенсуючи збитки аграріїв з державної казни.
Черговим підтвердженням тому стала недавня постанова уряду, що дала селянам дозвіл на неповернення 120 млн грн, виділених з держбюджету на компенсацію збитків від стихійних лих у 2007 році. Швидше за все, втрати селян від нинішнього потопу будуть теж покриті з держказни.
Схоже, така ситуація влаштовує й аграріїв, і уряд. Маючи важелі тиску на селян, держава не поспішає змусити їх страхуватися. Закон "Про державну підтримку сільського господарства України" набрав чинності ще в 2005 році. Відповідно до нього всі господарства, що бажають одержувати державні субсидії, зобов'язані укладати договори мультиризикового страхування посівів і врожаю, страхуючи їх від усіх можливих ризиків - починаючи від заморозків і закінчуючи засухою і повінню.
Водночас, держава поки що не поспішає стимулювати розвиток агрострахування в Україні. Постанова Кабінету Міністрів, як і в 2007 році, залишила необов'язковим страхувати хоча б 20% посівів для одержання державних дотацій.
Утім, небажання аграріїв страхуватися не можна списувати винятково на їхню скнарість. Самі страхові компанії зробили чимало для того, щоб зіпсувати свій імідж в очах селян. Приклади, коли страхові компанії відмовляють у виплатах, - явище аж ніяк не рідкісне. А останнім часом страховики ретельно склали договори, прописуючи їх так, щоб звести можливість виплат до мінімуму.
Викладене дозволяє зробити наступні висновки:
- заяви держави про страхову підтримку аграрного сектора є відверто декларативними і не знаходять практичного підтвердження;
- дії держави щодо підтримки аграрного сектора мають хаотичний, а не системний характер.
Якщо ми говоримо про державну участь у підтримці страхування, то варто посилити вимоги, пов'язані з капіталізацією страхових компаній - до 10 млн. доларів, звернути увагу на якість активів, регламентацію страхових резервів (на жаль контролюючі нормативні документи скасовані). Безумовно найголовнішою вимогою до надання страхових послуг є їхня якість.
Сьогодні в Україні послуги агрострахування надають близько 62 СК, але більшість послуг надається тільки третиною компаній, 21 компанія має 95% договорів, 85% застрахованих площ і 55% страхових премій. Страхова компанія "БРОКБІЗНЕС" - одна з небагатьох компаній, що має у своєму портфелі страхових продуктів даний вид страхування.
Ми маємо можливість запропонувати своїм клієнтам кілька продуктів по даному виду, зокрема :
- комплексне (мультиризикове) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур;
- комплексне страхування посівів озимих культур.
В даний час компанія активно розвиває цей ринковий сегмент і не кількістю, а якістю наданих послуг, збільшивши збір страхових премій у порівнянні з 2007 роком у 1,5 рази. Однак розвиток напрямку сільськогосподарського страхування вимагає удосконалення інфраструктури в сільській місцевості. Оскільки сільськогосподарське страхування не обіцяє швидких і великих прибутків, у силу цього, багато компаній не бачать економічної доцільності в розвитку такої інфраструктури. Тому серйозними гравцями на ринку агрострахування є, переважно, ті компанії, що, у силу сформованих історичних причин, уже мають розвинуту інфраструктуру в сільській місцевості.
Підводячи підсумки, можна сказати, що, безсумнівно, ринок страхування сільськогосподарської галузі як об'єкта комплексного страхування має всі перспективи для повноцінного розвитку за умови професійного підходу його учасників і підтримки держави.
1. Для того, щоб система аграрного страхування була ефективною і служила інтересам усіх її учасників, необхідно чітко встановити, законодавчо закріпити і певний час не змінювати головні правила. Ці правила потрібно визначити з урахуванням позиції всіх трьох учасників системи - уряду, страхових компаній і сільськогосподарських виробників (це те, чого немає і не передбачається в Україні у найближчі 3-4 роки). Саме згода між страховиками, страхувальниками і державою - головна передумова успіху системи аграрного страхування.
2. Державна підтримка страхування аграрних ризиків, що надається через субсидування страхової премії і шляхом надання гарантій державного перестрахування, є більш ефективною формою підтримки доходів сільськогосподарських виробників, ніж пряма допомога держави у випадку настання катастрофічних збитків.
3. Участь сільськогосподарських виробників у страхуванні повинна бути добровільною. Надання державної підтримки страхуванню аграрних ризиків не є аргументом на користь обов'язкового страхування, але є підставою для здійснення державного контролю за цим процесом.
4. До головних функцій держави в управлінні системою аграрного страхування відносяться такі функції:
(а) планування і загальна координація системи, включаючи адміністрування державних страхових субсидій;
(б) державне перестрахування системи;
(с) контроль за страховою діяльністю в галузі аграрного страхування.
Сучасний інституційний стан в Україні не є адекватним для ефективного виконання урядом трьох зазначених функцій. Уряд має достатню можливість виконувати лише третю функцію - функцію контролю за страховою діяльністю, що покладена на Держфінпослуг.
5. Міжнародний досвід доводить, що неможливо здійснювати функцію планування і загальної координації системи аграрного страхування лише силами Міністерства аграрної політики.
6. Страхові компанії усередині країни можуть утримувати ризики аграрного виробництва лише на основі солідарної відповідальності (співстрахування). Тому перспектива розвитку пропозиції страхових послуг може бути пов'язана лише з об'єднанням страховиків у пул, який би пропонував стандартні страхові продукти і методологію оцінки збитку. На сьогодні в Україні існують два страхових пули, що можуть претендувати на цю роль.
7. Розвиток повноцінної системи аграрного страхування не можливий без розвитку об'єднань сільськогосподарських виробників.

* Матеріали виступу на VI фінансовому форумі «Державне регулювання на фінансовому ринку України», м. Одеса, 4-6 вересня 2008 р.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"