інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Правові та методичні засади протидії легалізації “брудних” коштів на фінансовому ринку України

Легалізація (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом – це дії, спрямовані на приховування чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів або іншого майна, за умови усвідомлення особою, що вони були доходами.
Уперше термін “відмивання” був застосований відносно відомого американського гангстера Аль Капоне, який відкрив у Сполучених Штатах розгалужену мережу пралень. Декларуючи величезні доходи від цього бізнесу, він у такий спосіб легалізував прибутки від кримінальної діяльності.
Відповідно до Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” це сукупність заходів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу з аналізу інформації щодо фінансових операцій, що надається суб'єктами первинного фінансового моніторингу, а також заходів з перевірки такої інформації відповідно до законодавства України, що складають зміст обов'язкового фінансового моніторингу.
Фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 80000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 80000 гривень, та має одну або більше наступних ознак:
- переказ грошових коштів на анонімний (номерний) рахунок за кордон і надходження грошових коштів з анонімного (номерного) рахунку з-за кордону, а також переказ коштів на рахунок, відкритий у фінансовій установі в країні, що віднесена Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон;
- купівля (продаж) чеків, дорожніх чеків або інших подібних платіжних засобів за готівку;
- зарахування або переказ грошових коштів, надання або отримання кредиту (позики), проведення фінансових операцій з цінними паперами у випадку, коли хоча б одна із сторін є фізичною або юридичною особою, що має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місце знаходження в країні (на території), яка не бере участь в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, або однією із сторін є особа, яка має рахунок в банку, зареєстрованому у вищезазначеній країні (на вищезазначеній території). Перелік таких країн (територій) визначається відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України на основі переліків, затверджених міжнародними організаціями, діяльність яких спрямована на протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, і підлягає опублікуванню;
- переказ коштів у готівковій формі за кордон з вимогою видати одержувачу кошти готівкою;
- зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з їх подальшим переказом того самого або наступного операційного дня іншій особі;
- зарахування грошових коштів на рахунок чи списання грошових коштів з рахунку юридичної особи, період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня її реєстрації, або зарахування грошових коштів на рахунок чи списання грошових коштів з рахунку юридичної особи у випадку, якщо операції на зазначеному рахунку не проводилися з моменту його відкриття;
- відкриття рахунку з внесенням на нього коштів на користь третьої особи;
- переказ особою, за відсутності зовнішньоекономічного контракту, коштів за кордон;
- обмін банкнот, особливо іноземної валюти, на банкноти іншого номіналу;
- проведення фінансових операцій з цінними паперами на пред'явника, не розміщеними в депозитаріях;
- придбання особою цінних паперів за готівку;
- виплата фізичній особі страхового відшкодування або отримання страхової премії;
- виплата особі виграшу в лотерею, казино або в іншому гральному закладі;
- розміщення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та інших цінностей в ломбард.
Поняття та використання у практиці обов’язкового фінансового моніторингу не є світовою практикою.
Діяльність суб'єктів первинного фінансового моніторингу по виявленню операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, та інших фінансових операцій, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів являє собою внутрішній фінансовий моніторинг. До переліку операцій, які підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу, згідно з чинним законодавством України відносяться операції, які мають одну або декілька з наступних ознак:
1) заплутаний або незвичний характер фінансової операції, яка не має очевидного економічного сенсу або очевидної законної мети, зокрема:
а) прийняття суб'єктом первинного фінансового моніторингу коштів від особи, яка пропонує або погоджується на отримання процентів по депозиту, нижчих за процентну ставку, що встановлена у банку на поточний момент, або сплату комісій (плати за здійснення окремих операцій з його коштами) у розмірах, більших ніж визначені суб'єктом первинного моніторингу за тотожними вкладами або операціями на поточний момент;
б) наполягання особи провести операцію за правилами, відмінними від встановлених законодавством та внутрішніми документами суб'єкта первинного моніторингу щодо таких операцій за змістом або за строками її проведення;
в) внесення особою у раніше узгоджену схему проведення операції (операцій) безпосередньо перед початком її реалізації значних змін, що особливо стосуються напряму руху грошових коштів або іншого майна, в тому числі неодноразова зміна банківських реквізитів бенефіціара після надання першого доручення на переведення коштів або індосацію платіжних документів, надання доручення на перерахування коштів бенефіціару через два та більше рахунки інших осіб;
г) надання особою інформації, яку неможливо перевірити;
ґ) неможливість встановлення контрагентів особи, прийняття суб'єктом первинного фінансового моніторингу коштів (платіжних документів до їх оплати) від особи, яка надсилає кошти на адресу іншої сторони цивільно-правової угоди, внаслідок чого такі кошти повертаються без виконання фінансової операції у зв'язку з незнаходженням такої іншої сторони або у зв'язку з її відмовою щодо їх прийняття;
д) відмова в наданні особою (клієнтом) відомостей, передбачених законодавством та відповідними внутрішніми документами суб'єкта первинного фінансового моніторингу;
е) регулярне укладення особою строкових угод або використання інших похідних фінансових інструментів, особливо таких, що не передбачають поставки базового активу, за фінансовими операціями з одним або кількома контрагентами, результатом чого є постійний прибуток або постійні збитки особи;
є) прийняття суб'єктом первинного фінансового моніторингу коштів (платіжних документів до їх оплати) від особи, яка здійснює неодноразовий обмін цінних паперів на інші цінні папери протягом поточного року без отримання або надання грошових компенсацій, пов'язаних з таким обміном;
ж) настання страхового випадку протягом короткого терміну, який визначається спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, після укладення страхової угоди;
2) невідповідність фінансової операції діяльності юридичної особи, що встановлена статутними документами цієї особи, зокрема:
а) не пов'язане з діяльністю особи істотне збільшення залишку на рахунку, який згодом перераховується іншому суб'єкту первинного фінансового моніторингу або використовується для цілей купівлі іноземної валюти (з переказом на користь нерезидента), цінних паперів на пред'явника;
б) відсутність зв'язку між характером і родом діяльності особи з послугами, за якими особа звертається до суб'єкта первинного фінансового моніторингу;
в) регулярне представлення чеків, емітованих банком-нерезидентом та індосованих нерезидентом, на інкасо, якщо така діяльність не відповідає діяльності особи, відомій суб'єкту первинного фінансового моніторингу;
г) зарахування на рахунок особи значної кількості платежів від фізичних осіб на суму, що не перевищує суму, визначену статтею 11 цього Закону, у тому числі через касу суб'єкта первинного фінансового моніторингу, якщо діяльність особи не пов'язана з наданням послуг населенню, збиранням обов'язкових або добровільних платежів;
ґ) істотне збільшення частки готівки, що надходить на рахунок особи, якщо звичайними для основної діяльності особи є розрахунки в безготівковій формі;
д) розміщення на рахунку значної суми готівкових коштів особою, яка за рівнем доходу чи сферою діяльності не може здійснювати фінансову операцію на таку суму;
е) разовий продаж (купівля) особою великого пакета цінних паперів, що вільно не обертаються на організованому ринку, за умови, що особа не є професійним учасником ринку цінних паперів і цінні папери не передаються особі в погашення простроченої заборгованості контрагента перед особою;
3) виявлення неодноразового здійснення фінансових операцій, характер яких дає підстави вважати, що метою їх здійснення є уникнення процедур обов'язкового фінансового моніторингу, передбачених цим Законом, зокрема:
а) регулярне зарахування на рахунок особи (у випадку юридичної особи, якщо це не пов'язано з її основною діяльністю) коштів у готівковій формі з подальшим переказом усієї або більшої частини суми протягом одного операційного дня або наступного за ним дня на рахунок клієнта, відкритий в іншого суб'єкта первинного фінансового моніторингу, або на користь третьої особи, у тому числі нерезидента;
б) передавання особою доручення про здійснення фінансової операції через представника (посередника), якщо представник (посередник) виконує доручення особи без встановлення прямого (особистого) контакту з суб'єктом первинного фінансового моніторингу.
Внутрішній фінансовий моніторинг може здійснюватися й щодо інших фінансових операцій, коли у суб'єкта первинного фінансового моніторингу виникають підстави вважати, що фінансова операція проводиться з метою легалізації (відмивання) доходів.
Кількісного критерію для операцій, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу, не передбачено.
Сукупність передбачених законодавством суб’єктів фінансового моніторингу утворюють систему фінансового моніторингу. Зазвичай система фінансового моніторингу є дворівневою. Перший рівень утворюється підрозділом фінансової розвідки. Другий рівень – це фінансові установи та нефінансові установи, які виявляють операції з легалізації спеціально уповноваженим державним органом з питань державного моніторингу брудних грошей.
В Україні також застосована дворівнева система фінансового моніторингу.
Відповідно до законодавства України суб’єктами фінансового моніторингу є:
- банки, страхові та інші фінансові установи;
- платіжні організації, члени платіжних систем, еквайрингові та клірингові установи;
- товарні, фондові та інші біржі;
- професійні учасники ринку цінних паперів;
- інститути спільного інвестування;
- гральні заклади, ломбарди, юридичні особи, які проводять будь-які лотереї;
- підприємства, організації, які здійснюють управління інвестиційними фондами чи недержавними пенсійними фондами;
- підприємства і об'єднання зв'язку, інші некредитні організації, які здійснюють переказ грошових коштів;
- інші юридичні особи, які відповідно до законодавства здійснюють фінансові операції.
- центральні органи виконавчої влади та Національний банк України, які відповідно до закону виконують функції регулювання та нагляду за діяльністю юридичних осіб, що забезпечують здійснення фінансових операцій;
- спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу - центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом (Державний департамент фінансового моніторингу).
На міжнародному рівні діяльність з протидії відмиванню злочинних коштів забезпечує -FATF-GAFI (Financial Action Task Force on Money Laundering) – Група розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей - міжурядова організація, яка встановлює стандарти, розробляє та заохочує політику по боротьбі з відмиванням брудних коштів та фінансуванням тероризму. До її складу входить 33 країни: Аргентина, Австралія, Австрія, Бельгія, Бразилія, Канада, Данія, Фінляндія, Франція Німеччина, Греція, Гонконг (Китай), Ісландія, Ірландія, Італія, Японія, Люксембург, Мексика, Королівство Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Португалія, Російська федерація, Сінгапур, Південна Африка, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Туреччина, Велика Британія, Сполучені Штати Америки.
До ФАТФ приєднались, крім іншого, більше 20 спостерігачів: п’ять регіональних організацій по типу ФАТФ та більше 15 інших міжнародних органів.
Повний перелік членів ФАТФ можна знайти на офіційному сайті цієї організації за адресою www.fatf-gafi.org.
ФАТФ була утворена на самміті країн великої сімки у Парижі у 1989 році. Тоді до організації входило 16 країн. Діяльність ФАТФ полягає у створенні та оновленні рекомендації з проведення політики боротьби з відмиванням брудних коштів та фінансуванням тероризму, спостерігання за дотриманням країнами-членами цих рекомендацій, опрацювання досвіду країн-членів та утворення типології відмивання брудних коштів.
Штаб-квартира ФАТФ розташована у будівлі ОЕСР (Організації економічного співробітництва та розвитку) у Парижі ФАТФ підтримує зв’язки з ООН, Радою Європи, Всесвітнім банком, Європейським банком реконструкції та розвитку, Міжнародним валютним фондом, Інтерполом, Радою з митного співробітництва та іншими міжнародними організаціями.
Злочин, внаслідок якого одержуються доходи, які згодом проходять процес відмивання, має назву предикатний первинний злочин. Уперше поняття предикатного злочину було надано у “Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом” від 08.11.1990 р. Конвенція, зокрема, висуває вимоги щодо обов’язкового визначення у законодавстві переліку предикатних злочинів та визначення саме відмивання доходів як злочину.
Предикатними злочинами за законодавством України є суспільно небезпечні протиправні діяння, що передують легалізації (відмиванню) доходів. Це діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк три і більше років (за виключенням діянь, передбачених статтями 207, 212 Кримінального кодексу України) або яке визнається злочином за кримінальним законом іншої держави, і за таке ж саме діяння передбачена відповідальність Кримінальним кодексом України, та внаслідок вчинення якого є незаконно одержані доходи.
Відповідно до рекомендації ФАТФ до предикатних злочинів мають бути віднесені:
- Участь в організованих злочинних групах та рекет;
- Тероризм, у тому числі фінансування тероризму;
- Торгівля людьми та незаконний ввіз мігрантів;
- Сексуальна експлуатація, включаючи сексуальну експлуатацію дітей;
- Незаконний обіг наркотиків та психотропних речовин;
- Незаконний обіг зброї;
- Незаконний обіг крадених та інших товарів;
- Корупція та хабарництво;
- Шахрайство;
- Підробка грошових знаків;
- Підробка та контрафакція продукції;
- Екологічні злочини;
- Вбивства та нанесення тяжких тілесних пошкоджень;
- Викрадення людей, незаконне позбавлення волі та захоплення заручників;
- Пограбування або крадіжка;
- Контрабанда;
- Здирництво;
- Підлог;
- Піратство;
- Інсайдерські угоди та маніпулювання ринком.
ФАТФ виділяє кілька підходів для визначення злочину, який є джерелом брудних коштів:
1) тотальний: основні (предикатні) злочини визначаються посиланням на усі злочини, передбачені кримінальним законодавством країни;
2) пороговий: основні злочини визначаються у прив’язці до певної категорії серйозних злочинів, або до злочинів, які призводять до тюремного покарання, або до злочинів, поєднаних у групу основних;
3) комбінований: мікс з першого та другого підходів.
Україною застосований комбінований підхід: до предикатних віднесено злочини, за які кримінальним законодавством передбачено позбавлення волі на строк три та більше років, крім податкових злочинів.
Діяльність з легалізації брудних коштів фахівці описують за допомогою так званої трьохфазної моделі відмивання грошей
Трьохфазна модель відмивання кримінальних фондів передбачає наявність у єдиному процесі наступних стадій: розміщення (рlасеment), розгалуження (layering) та інтеграція (integration). Зазначені стадії можуть здійснюватись одночасно або частково накладатись одна на другу. Це залежить від механізму легалізації, що використовується та від вимог, що висуваються злочинною організацією.

Розміщення – перша стадія відмивання доходів, отриманих із нелегальних джерел
Розміщення (рlасеment) – це фізичне розміщення наявних коштів у мобільні фінансові інструменти, територіальне віддалення від місць їх походження. Розміщення є першим кроком легалізації грошей та найслабшою ланкою в процесі відмивання грошей. Незаконно одержані гроші відносно легко можуть бути виявлені саме на цьому етапі.
А. Розміщення через традиційні фінансові установи
Традиційні фінансові установи займаються звичайним фінансовим бізнесом на підставі ліцензії або дозволу. До них відносяться банківські та спеціалізовані небанківські фінансово-кредитні інститути (комерційні банки, ощадні банки та асоціації, кредитні союзи, банки взаємних фондів, пенсійні фонди, страхові компанії, фінансові компанії, інвестиційні фонди), діяльність яких регулюється державними установами.
Методи, за допомогою яких злочинці використовують традиційні фінансові організації, включають:
- смерфінг – перетворення готівки у фінансові інструменти;
- обмін дрібних купюр на купюри більшого номіналу;
- обмінні угоди – організований обмін грошей на купюри іншого номіналу або на іншу валюту;
- структуровані операції з готівкою;
- встановлення контролю над фінансовими установами;
- незаконне використання виключень з закону;
- використання кореспондентських відносин між банками;
- утворення фальшивого паперового сліду;
- злиття законних та незаконних фондів;
- переведення кримінальних фондів за кордон;
- використання “колективних” рахунків;
- використання транзитних рахунків;
- механізм гарантії позики.
Далі про окремі методи розміщення грошей детальніше.
Структурування операцій з готівкою (техніка подрібнення вкладів) – обмеження масштабів здійснюваних фінансових операцій (вклади, купівля грошових інструментів і обмін дрібних купюр на купюри більшого номіналу) з метою уникнути необхідності заповнення спеціальних форм звітності (у Сполучених Штатах – CTR или CMIR) шляхом розділення однієї крупної суми на декілька дрібних (до $10 тис. для США та більшості країн, що прийняли спеціальне законодавство про контроль над відмиванням коштів). Далі кошти переказуються на інший рахунок, часто за кордон. Це найбільш вживаний метод на стадії розміщення.
Встановлення контролю над фінансовими установами – метод, заснований на встановленні контролю над діяльністю персоналу фінансової установи з боку злочинної організації. Таке підпорядкування спрощує розміщення незаконних капіталів, їх розгалуження та інтеграцію.
Останнім часом спостерігаються спроби кримінальних організацій проникнути у дрібні банки та небанківські фінансові структури, а також посилити контроль над діяльністю підприємств, розташованих у зоні їх інтересів. У цьому випадку для відмивання капіталів використовуються керівники та співробітники банків, які сприяють злочинцям у подрібненні рахунків та у використанні рахунків для масових операцій по вкладах та зняттю коштів. Зазвичай за кілька місяців до ревізій та перевірок такі операції припиняються і на рахунку залишаються несуттєві суми. У ході перевірки з’ясовується, що протягом останніх трьох місяців по рахунку не здійснювалось значного руху коштів, що не викликає підозри.
Незаконне використання винятків із законодавства. Цей метод використовується в країнах, що прийняли спеціальне законодавство про відмивання грошей. Банкам надається право звільняти від заповнення спеціальних форм звітності про операції з готівкою клієнтів, які працюють у сферах бізнесу, де операції з готівкою понад певну межу (зазвичай $10 тис.) є нормальною практикою. Серед інших винятків, що використовуються для розміщення готівки, можна відмітити використання великих сум готівки представниками етнічних та інших груп, члени яких не звикли використовувати механізми платежів, пов’язані з використанням документів; місцеві відхилення у певних регіонах від звичайної практики використання готівки. Незаконне використання таких винятків полегшується при створенні фіктивних компаній або підпорядкуванні банківських працівників.
Використання кореспондентських відносин між банками пов’язано з пересиланням незаконних сум у банки-кореспонденти і утворенням ілюзії міжбанківського переказу. Такий метод дозволяє злочинцям переміщувати особливо великі суми шляхом утворення документів, що вуалюють справжній зміст операції.
Утворення фіктивного паперового сліду – навмисне використання документів, що маскують дійсні джерела, власників та місця одержання кримінальних доходів. Наприклад, це може бути зроблено шляхом заповнення фіктивної форми звітності про рух готівки з метою легалізації такої готівки, одержаної у певній країні. Згодом ця готівка буде зарахована на рахунки в інших банках або вивезена з країни. У зв’язку з вдосконаленням системи ідентифікації клієнтів використання рахунків, відкритих на підставних осіб, дещо скоротилось. Однак, при цьому спостерігаються численні випадки відкриття рахунків на ім’я батьків, компаньйонів або будь-яких інших осіб, які діють за вказівками злочинців. Для конспірації реальні власники рахунків використовують утворення підставних підконтрольних компаній, зазвичай зареєстрованих в інших країнах, а також послуги адвокатів. Бухгалтерії цих компаній часто важкодоступні для влади, оскільки ці фірми знаходяться в екстериторіальних зонах і їх керівництво здійснюється на відстані відповідно до анонімних інструкцій. Ці компанії використовуються для накопичення грошей на купівлю нерухомості і для здійснення кримінальних банкрутств.
Переказ грошей, одержаних злочинним шляхом, за кордон – здійснюється шляхом різноманітних фінансових угод з використанням таких інструментів, як телеграфні та інші швидкі перекази, чеки, акредитиви, векселі тощо.
Для цього використовуються, зокрема, описані нижче методи.
Використання “колективних” рахунків. За даними країн – членів GAFI цим методом часто користуються групи злочинців – вихідців з країн Африки та Азії. Емігранти вносять численні дрібні суми на один рахунок, кошти з якого згодом переказуються за кордон. Часто на іноземний рахунок надходять кошти з кількох рахунків, на перший погляд жодним чином один з одним не пов’язаних у країні їх походження.
Використання транзитних рахунків, тобто у першу чергу вкладів до запитання, відкритих в американських фінансових установах іноземними банками або компаніями. Іноземний банк переводить усі вклади та чеки своєї клієнтури (зазвичай індивідуальних вкладників або підприємств, розташованих за межами країни) на один рахунок, який відкриває у місцевому банку. Іноземні клієнти мають право розпорядження цим американським рахунком і можуть здійснювати нормальні міжнародні банківські операції. Численні банки, які пропонують цей тип рахунків, не перевіряють особи деяких своїх клієнтів і не надають інформацію про них, що могло б запобігти відмиванню кримінальних капіталів.
Механізм гарантії позики також є методом, що використовується у деяких країнах для контрабанди готівки. Відповідно до цього методу кошти, одержані від незаконної діяльності, переводяться в іншу країну, а потім використовуються в якості забезпечення або гарантії за банківською позикою, яка переказується у країну походження “брудних” грошей. Цей метод не тільки надає відмитим коштам вигляд дійсної позики, але й часто супроводжується наданням податкових пільг.
Структурування та інші способи відмивання грошей можуть бути перенесені у нетрадиційні фінансові установи.
Метод злиття законних та незаконних фондів базується на використанні з метою відмивання грошей таких підприємств, де значні суми готівки являють собою звичайне і законне явище (наприклад, ресторани, бари, готелі, компанії-власники торгівельних автоматів тощо). При цьому використовуються дві основні схеми:
- у першому випадку результат досягається шляхом приховування незаконних доходів у масі законних операцій (злиття) реально функціонуючих фірм;
- у другому випадку утворюється фіктивна компанія, яка не здійснює реальної економічної діяльності. Підприємство лише робить вигляд здійснення операцій, показуючи у фінансовій звітності доходу кошти, що легалізуються.
Б. Розміщення через нетрадиційні фінансові установи
Нетрадиційними називають небанківські фінансові установи, які фактично здійснюють надання банківських послуг. До них відносяться валютні біржі, брокери цінних паперів або дорогоцінних металів, товарно-сировинні брокери, казино, організації, що надають поштові та телеграфні послуги і послуги по обміну чеків на готівку. Небанківські фінансові установи можуть бути використані для відмивання грошей так само, що й традиційні фінансові інституції. Особливо актуально це відносно структурування, підпорядкування та злиття фондів.
Останнім часом ці фінансові організації стали все частіше використовуватись для відмивання нелегально одержаних доходів і введення їх у звичайний фінансовий обіг. Переважно це пов’язано з тим, що у банківському секторі законодавство, спрямоване на боротьбу з відмиванням капіталів, є більш розвинутим та більш ефективним.
Придбання майна за готівку. Придбання майна (машини, яхти, літаки, акції, предмети розкоші або нерухомість) за готівку є важливим способом відмивання грошей. Ціль таких придбань є потрійною:
- підтримувати розкішний стиль життя;
- переводити крупні суми готівки в однаково цінні, але менш підозрілі форми;
- купувати майно, яке у подальшому буде використано у злочинних цілях.
Переказ незаконно одержаних грошей за кордон здійснюється у двох основних формах: шляхом фізичного вивезення та через фінансові угоди.
Більшість країн – членів GAFI відмічають збільшення обсягів капіталів кримінального походження, які надходять контрабандним шляхом для подальшого розміщення у фінансовій системі інших держав. Відсутність у багатьох європейських країнах пограничного контролю за рухом готівкових коштів дозволяє злочинцям перевозити значні обсяги коштів. Однак, ще більші суми можна приховати у вантажівках з товарами. Відмічається, що обсяг кожного перевезення готівки зазвичай складає не більше $300 тис., що дозволяє злочинцям обмежити свої втрати у разі крадіжки або успішної роботи оперативних служб.
Вивезення коштів шляхом фінансових угод здійснюється з використанням методів, визначених при характеристиці розміщення через фінансові установи. Конкретні технології використання нетрадиційних фінансових установ для цілей відмивання коштів залежать від багатьох факторів, серед яких важливу роль відіграють особливості правового регулювання їх діяльності у різних країнах.
В якості прикладу розглянемо особливості використання для розміщення “брудних” грошей деяких нетрадиційних фінансових установ.
Установи, пов’язані з валютними операціями використовуються для відмивання капіталів, оскільки пропонують клієнтам ряд послуг, які викликають інтерес у злочинців: обмін валют, обмін дрібних купюр на крупні, обмін на готівку єврочеків, подорожніх чеків, розпоряджень на здійснення платежу та чеків приватних осіб.
Має значення також той факт, що діяльність обмінних пунктів не підлягає такій суворій регламентації, як діяльність традиційних фінансових інститутів. Обмінні пункти часто не мають системи внутрішнього контролю для захисту від операцій з відмивання грошей. Крім того, більшість відвідувачів пунктів – випадкові люди, що ускладнює ідентифікацію клієнта. Ці організації можуть забезпечити ефективний захист незаконних операцій при вивезенні валюти із країни. Незаконно вивезена валюта може бути обміняна за кордоном (іноді за більш вигідним курсом), потім обміняна за таким курсом валюта знов повертається до країни походження. Звітна форма при необхідності її заповнення (у США це CMIR), заповнена на повернену валюту, зазвичай буде зазначати валюто-торгівельну компанію як господаря валюти. Це активні бізнеси з суттєвим оборотом готівки, які дають можливість змішування законних доходів з незаконними. У подібних закладах клієнти часто можуть зберігати повну анонімність.
Валютні біржі. Організації, які спеціалізуються на проведенні валютних операцій, поділяються на три категорії: відділи валютних операцій в основних експортно-імпортних банках, великі валюто-обмінні компанії, що працюють з великим спектром валют, і дрібні валюто-торгівельні компанії, розташовані поблизу міжнародних кордонів. Хоча їх основна функція – обмін однієї валюти на іншу, вони зазвичай надають ряд інших послуг. Наприклад, продаж грошових ордерів і чеків, переказ грошей по телеграфу або Інтернету, обмін валюти на чеки та платежі для клієнтів з рахунків валютних компаній. Навіть виходячи з існуючих регулювань, усі три категорії організації можуть забезпечити ефективний захист незаконних трансакцій при вивезенні валюти із країни.
Бізнеси по грошових переказах здійснюють такі перекази у середині країни і за кордоном за допомогою телеграфу, чеків, кур’єрів, факсів, комп’ютерних мереж та іншими способами. Вони також продають або випускають такі платіжні інструменти, як дорожні чеки, грошові ордери тощо. Їх легальна функція – відправка грошей за кордон для тих, хто не має змоги встановити відносини з традиційними фінансовими установами. Нелегальна функція – переміщувати гроші за кордон, дотримуючись анонімності.
Широке використання цих установ для операцій з відмивання капіталів обумовлено тим, що їх діяльність регламентується законодавством значно меншою мірою, ніж діяльність банків. Часто такі компанії, які знаходяться під контролем численних етнічних груп, надають посередницькі послуги у наданні капіталів у розпорядження злочинних угруповань та організацій у місцевій валюті. Посередник уступає згодом капітали незаконного походження іноземним підприємцям, які бажають в законний спосіб придбати товари для експорту.
Останнім часом для відмивання грошей часто користуються послугами “підпільних” банків, які майже завжди пов’язані з етнічними злочинними угрупованнями із країн Азії та Африки. Посередник, яким може виступати фінансова установа або звичайний комерсант, укладає договір з відповідною компанією в іншій країні. Обидві сторони мають клієнтів, які бажають одержати кошти в іншій країні, і після утримання комісійних обидва посередника узгоджують суми, що можуть бути надані їх клієнтам і врівноважують їх рахунки у визначені терміни (наприклад, раз на місяць). У деяких регіонах світу подібні операції породжують великі “чорні” валютні ринки.
Експерти вважають, що обсяги подібних послуг з переказу капіталів для відмивання коштів визначити складно, оскільки вони широко використовуються для законних операцій.
Брокери цінних паперів залучаються до незаконного бізнесу для того, щоб структурувати великі внески готівки та замаскувати реальне джерело доходів. Зазвичай при цьому відбувається підпорядкування співробітників брокерської фірми.
Брокери та дилери дорогоцінних металів, каміння та художніх виробів. Зазвичай цей вид діяльності орієнтований на розрахунки готівкою. Вона обмінюється на дорогоцінні метали, каміння або вироби мистецтва, які, у свою чергу, можуть використовуватись як розрахунковий інструмент, причому перевезення цих предметів є навіть легшим, ніж переміщення готівки. Слід зауважити, що великі оптові купівлі за готівку у цьому виді бізнесу не є підозрілими. Що ж стосується дорогоцінних металів, то вони часто передаються через брокера і сам предмет купівлі-продажу не переходить з рук у руки. Але при цьому генеруються численні фінансові трансакції. Наразі брокер часто зазначається у фінансовій базі даних держаного казначейства США натомість власника грошей, вкладених у цінне придбання.
В якості прикладу можна навести діяльність брокерської фірми “Андоніен Бразерс Маньюфекчуринг К” (Лос-Анджелес), яка входила у мережу організацій, що відмивали гроші для Мадельїнського наркокартелю.
Казино та інші установи, що займаються азартними іграми (наприклад, іподроми, спортивні тоталізатори) – являють суттєву загрозу своїми можливостями для відмивання грошей внаслідок широкого розповсюдження. Оскільки тоталізатори сприймаються як законна практика, нелегальна активність може бути легко замаскована шляхом злиття нелегальних та законних фондів. Індустрія азартних ігор активно використовує готівку, надаючи своїм клієнтам анонімність. Зокрема, казино також пропонує повний спектр таких фінансових операцій, як надання кредитів, сейфів, продаж чеків та переказ грошей.
Дилери і брокери автомобілів, літаків, яхт, нерухомості. Ці дилери часто виступають одержувачами незаконних грошей. Придбання майна за готівку є важливим способом відмивання грошей. Мета таких придбань потрійна: підтримувати розкішний спосіб життя; переказувати великі суми готівки у цінні, але менш підозрілі форми; набувати майно, яке буде у подальшому використано у злочинних цілях.
Адвокати та висококваліфіковані бухгалтери. У зв’язку з посиленням боротьби з відмиванням грошей злочинці усе частіше користуються послугами фахівців, як от адвокати, бухгалтери, фінансові радники, спеціалізовані організації та служби. Частіше за все для розміщення і об’єднання капіталів використовуються рахунки адвокатів та повірених у справах. У цьому випадку “відмивач” сподівається скористатись привілейованими відносинами між адвокатами та їх клієнтами.
Представники цих професій часто мають справу з крупними сумами грошей, законно представляючи інтереси своїх клієнтів. Адвокати можуть отримувати велику кількість готівки, одержаної від продажу наркотиків, на спеціальні банківські рахунки. Ці рахунки відкриваються спеціально для клієнтів і з них адвокати одержують свої гонорари. При цьому рахунки записуються на ім’я адвоката і, як правило, не мають нічого, що вказувало б на ім’я його клієнта. Як частина схеми відмивання грошей адвокат повертає гроші клієнту в іншій формі, наприклад, чеком або серією чеків, іншими грошовими інструментами, шляхом купівлі нерухомості тощо. Однак у зв’язку з невід’ємним привілеєм на конфіденційність клієнтів довести незаконність походження грошей та операцій, здійснюваних адвокатами, вкрай складно.
Організації, що емітують грошові ордери та подорожні чеки. Хоча ці бізнеси і надають послуги, що частково співпадають з функціями валюто-обмінних бюро та бюро з пересилання грошей, вони, як правило, надають повний набір послуг, тотожних банківському сервісу. Переведення готівки в інші фінансові інструменти створює умови для більш легкого транспортування незаконних доходів або їх розміщення на фінансових рахунках без заповнення звітності.
Товарно-сировинні брокери. Як і брокери дорогоцінних металів, вони мають можливість сприяти злочинцям шляхом надання можливості здійснювати вкладення незаконних доходів у законну фінансову систему.
Страхові компанії. Використання страхових компаній з метою відмивання грошей, як правило, вимагає підпорядкування співробітників, щоб створити умови для розміщення незаконних доходів у законній фінансовій системі.
В. Установи нефінансового сектору. Відповідно до результатів дослідження, проведеного під керівництвом консультанта Науково-дослідної криміналістично-кримінологічної групи федерального відомства по кримінальних справах Німеччини (БКА) Еріха Ребшера і Головного комісара з кримінальних справ Німеччини Вернера Валенкампа, активно використовуються для маскування відмивання грошей, одержаних злочинним шляхом, використовуються наступні види нефінансових організацій:
1. Установи, пов’язані з індустрією розваг: підприємства, що влаштовують відпочинок в цілому; бари; кафе-морозиво; дискотеки; спортивні та оздоровчі центри; готелі та ресторани; клуби для чоловіків; агенції, що влаштовують проведення концертів та інших культурних програм; масажні салони; піцерії; сауни; секс-магазини; відеотеки.
2. Установи, пов’язані з автомобільним бізнесом: торгівля автомобільними деталями; ремонт авто; прокат машин; використання автомобілів у комерційних цілях; комісійна торгівля автомобілями; торгівля паливом.
3. Роздрібна торгівля: антикварні магазини; магазини з продажу електронно-обчислювальної техніки; фотомагазини; ювелірні магазини; магазини модних товарів; пункти прокату; взуттєві магазини (особливо з продажу італійського взуття); магазини з продажу речей, що були у користуванні; магазини з продажу зброї; магазини з продажу радіоприймачів та радіодеталей; фірми-постачальники ресторанів; пункти прокату.
1. Підприємства сфери послуг (за винятком індустрії розваг): фірми з установки автоматів, агенції, що здійснюють автобусні перевезення; типографії; фірми з найму житла; агенції з організації морських та річних перевезень; майстерні з виконання татуажу тощо.
2. Інші підприємства: будівельні компанії; підприємства, що торгують металоломом.
Г. Переказ коштів, одержаних злочинним шляхом, за кордон. Розміщення незаконно одержаних доходів за кордоном без використання офіційних установ здійснюється шляхом фізичного вивезення.
Фізичне вивезення грошових коштів здійснюється різними методами, серед яких найбільш типовими є:
- Приховане вивезення грошей кур’єрами (контрабанда);
- Вивезення грошей у схованках у транспортних засобах або вантажах;
- Поштові відправлення;
- Підпільні банківські системи.

Розгалуження як фаза відмивання доходів, отриманих з нелегальних джерел
Розгалуження (layering) – відрив незаконних доходів від їх джерел шляхом утворення фіктивного ланцюга фінансових операцій, спрямованих на маскування сліду цих доходів, який може бути перевірений. Якщо розміщення великих сум коштів пройшло успішно і не було виявлено, викрити подальші дії по відмиванню грошей стає набагато складніше. Різні фінансові операції нашаровуються одна на одну з метою ускладнити роботу правоохоронних органів з розшуку кримінальних фондів, що підлягають конфіскації.
Розглянемо деякі найбільш відомі методи, що використовуються для операції розгалуження.
Перетворення готівки у грошові інструменти. Після того, як незаконні доходи успішно розміщені у фінансових установах, вони перетворюються у грошові інструменти – такі, зокрема, як подорожні чеки, грошові перекази, банківські чеки, облігації, акції. Таке перетворення полегшує вивезення незаконних доходів з країни.
Придбання та продаж майна. Коли “відмивач” грошей вміщує їх у придбане майно, останнє згодом може бути перепродано всередині країни або вивезено і продано за кордоном. Це призводить до подвійного результату: ускладнюється пошук “відмивача” грошей і стає складніше знайти і конфіскувати майно.
Електронний переказ фондів є чи не найважливішим з методів розгалуження. Він дає злочинцям такі переваги, як швидкість, дальність, мінімальний контрольований слід і високу анонімність за умов величезного щоденного обсягу переказів.
Переказ грошей на рахунки інших фірм (із фірми “А” у фірму “Б”, звідти – у фірму “В” і так далі). Такий переказ, який маскується фіктивними угодами або шляхом самоліквідації фірм, дозволяє доволі ефективно приховувати джерела походження кримінальних фондів.
Наразі для проведення таких операцій велику роль відіграють офшорні зони та інші країни з м’яким податковим режимом і слабо розвинутою системою фінансового контролю.
П.Бернасконі виділяє такі умови, характерні для країн, у яких здійснюється відмивання грошей:
- Відсутність обов’язкового бухгалтерського обліку для банків;
- Наявність анонімних банківських рахунків;
- Відсутність обов’язкової ідентифікації клієнтів;
- Недостатньо ефективна робота органів юстиції;
- Відсутність правової допомоги при вилученні доходів, що мають кримінальне походження.
Саме у таких країнах зазвичай утворюються фіктивні фірми та обриваються сліди фінансових операцій.

Інтеграція як фінальна стадія відмивання кримінальних фондів
Інтеграція (integration) – стадія процесу легалізації, безпосередньо направлена на утворення виду законних кримінально одержаним грошам. Після того, як процес розгалуження успішно проведений, “відмивач” грошей має створити ілюзію достовірності при поясненні джерел походження свого багатства. Під час інтеграції відмиті гроші розміщуються у легальну економіку. Таким чином вони входять у банківську систему під видом чесно зароблених доходів. Якщо слід грошей, що відмиваються, не був виявлений на перших двох стадіях, то під час інтеграції розділити законні та незаконні кошти дуже складно. Виявлення кримінальних фондів на стадії інтеграції можливе лише з використанням агентурної роботи.
Нижче наведено огляд відомих методів, що використовуються у процесі інтеграції.
Продаж нерухомості. Існує багато способів продажу нерухомості, які дозволяють повернути відмиті кошти в економіку. Наприклад, нерухомість може бути придбана фіктивною фірмою, яка використовує незаконні гроші. Виручка від подальшого продажу цієї нерухомості вважається вже законно заробленим доходом. Може бути придбаний також бізнес у стадії кризи, щоб утворити видимість того, що його дохід є результатом активної роботи.
Викривлення цін зовнішньоторговельних угод. Цей метод є ефективним для інтеграції незаконних доходів у вітчизняну економіку. Існує, як мінімум, два різновиди таких схем.
Перша пов’язана із завищенням у документах на грошові суми, що ввозяться у країну, з метою виправдання вкладень відповідних сум у банки.
Інша пов’язана із завищенням обсягу експорту. Мета – обґрунтувати одержання відповідних сум із-за кордону.
Угоди із заниженням ціни. У якості прикладу можна привести операції з нерухомістю. Придбавається будівля за заниженою ціною. Різниця доплачується “брудними” грошима. Після цього імітується ремонт і об’єкт продається за більш високою ціною. В результаті формується ззовні легальний дохід. Подібні за змістом операції проводяться з акціями за умовами ринкових цін.
Угоди із завищенням цін. Розповсюджені у біржовому обороті, в операціях з мистецькими творами, на аукціонах. Речі, вартість яких можна визначити лише умовно, оціночно, продаються за дуже високою ціною. У результаті формується високий реальний дохід.
Трансферпрайсинг. Розповсюджений в експортно-імпортних операціях. Укладаються дві угоди – реальна і фіктивна (із завищеною сумою угоди). За фіктивною угодою гроші переказуються фірмі-посереднику, зазвичай застрахованій в офшорній зоні. Різниця між реальною та фіктивною ціною лишається на рахунку цієї фірми у якості доходу.
Використання банківських рахунків іноземного або спільного підприємства. Основна мета – маніпулювання грошима у вигляді надання позик, оплати акредитивів, сплати гонорару за консультації, читання лекцій, виконання платежів за фіктивними договорами або за фіктивні послуги, виплата заробітної плати або комісійних окремим особам або компаніям.
Депонування готівки на банківському рахунку фірми. Мета – надання грошам вигляду доходів від продажів.
Підставні компанії та фіктивні кредити. Фонди грошових коштів, що мають злочинне походження, можуть бути представлені як законно одержані шляхом надання їм вигляду позикових коштів. Кредитором виступає формально незалежна, але фактично контрольована злочинцем компанія. Вона може бути реально існуючою або фіктивною. Такі компанії зазвичай утворюються у тих країнах, де закони охороняють інтереси корпорацій. Побічним результатом такої схеми є зменшення оподатковуваної бази за рахунок віднесення суми відсотків на витрати.
"Відмивання" через казино та лотереї. Гроші декларуються у якості виграшу.
Встановлення контролю над іноземними банками. Відмивання грошей з використанням контрольованих іноземних банків є вершиною кримінальної майстерності. Розкриття такого відмивання є надзвичайно важким для правоохоронних органів. Важливість подібного шляху для злочинних установ визначається, по-перше, можливостями іноземних банків приховати значну частину своєї активності з переказу коштів. По-друге, “відмивач” грошей може одержати кредит, що має вигляд законного, хоча фактично цей кредит забезпечений незаконними доходами. В решті-решт, добровільна допомога іноземного банку часто обмежена банківськими законами і положеннями незалежної держави від втручання правоохоронних органів.
Використання зазначених методів інтеграції грошової маси суттєво полегшується у зв’язку з існуванням в ряді держав банків, які не зацікавлені давати правоохоронним органам відповідну інформацію про своїх клієнтів. Мова йде перш за все про офшорний банківський бізнес, який вважається останнім часом одним з найперспективніших та найприбутковіших. Розповсюдженість такого бізнесу обумовлена, зокрема, відрахуванням невеликої частки доходу, що одержують банки від своїх клієнтів, у бюджет держави; наявність серед засновників банків осіб з місцевого населення та надання роботи місцевим громадянам. Малі держави дозволяють таким банкам не відповідати на запити щодо стану рахунків їх клієнтів. Єдина умова, коли вони можуть надати інформацію про рахунки вкладників – звинувачення у відмиванні коштів. Тому такі банки шукають надійних клієнтів.
Відомий дослідник проблеми боротьби з відмиванням грошей Паоло Бернасконі вважає, що капітали проходять через фінансові та банківські установи дрібних країн, а потім їх вкладають у країни, що мають сильні податкові системи, однак так, щоб не можна було виявити їх реального власника. Інша ж частина цих капіталів камуфлюється, навіть не проходячи по території офшорних компаній. Проте, при цьому використовуються товариства з юридичною адресою в цих країнах, але такі, що діють на території інших країн, наприклад, з використанням банківських рахунків. Типовими є тисячі офшорних компаній, що мають юридичну адресу у Панамі, на ім’я товариств в Ліхтенштейні або на ім’я підприємств з юридичною адресою на островах протоки Ла-Манш.

Деякі сучасні тенденції і модифікації у відмиванні грошей
Схема організації, що займається відмиванням грошей. На думку фахівців ФАТФ, структура організацій, що відмивають гроші, є досить стандартною і складається із наступних елементів:
- “фронт-компанії” – компанії, що безпосередньо ведуть нелегальний бізнес і одержують дохід, який згодом часто змішується з доходом із законних джерел і підлягає легалізації;
- “компанії покриття” – офіційно неприбутковий або низько прибутковий бізнес, метою існування якого є приховування справжнього джерела походження кримінального фонду;
- нелегальна система грошових переказів дозволяє віддалити фонд від місця його походження. Система нелегальних грошових переказів культивується вихідцями з арабських країн, країн Близького та Далекого Сходу. Ці системи мають відповідні назви: “хавала” від арабського “переказ”, “ханзі”, “фей чин”;
- довірені особи – члени родини, друзі або просто знайомі, яким довіряють і які не викликають підозри. З їх допомогою відбувається безпосереднє розміщення готівки у легальну фінансову систему.

Використання золота і банківських металів для відмивання грошей
Експерти ФАТФ визнають активізацію діяльності “відмивачів” на ринку золота та інших банківських металів. Золото вельми зручний для них інструмент: при відносно невеликих обсягах його вартість досить висока і майже не змінюється по регіонах.
Найпростіший спосіб використання золота злочинцями – просте його скуповування за рахунок коштів кримінального фонду. У більшості країн світу при купівлі золотих злитків або прикрас не передбачена ідентифікація клієнта, тотожна ідентифікації при фінансових трансакціях.
Крім того, золото може бути об’єктом для застосування усього арсеналу методів розміщення і розгалуження кримінального фонду – від міжнародних переказів до утворення фіктивного паперового сліду.
Використання алмазів для відмивання грошей. ФАТФ переглянула своє відношення до ринку алмазів і вважає його потенційно небезпечним в контексті відмивання незаконних доходів.
Алмази видобувають в обмеженій кількості у кількох регіонах світу: Південна Африка, Австралія, Канада та Росія. Центри алмазної торгівлі склались історично і їх теж не дуже багато: Антверпен, Нью-Йорк, Тель-Авів. Процес видобутку та обробки алмазів обставлений процедурами безпеки. Тим не менше, експерти вважають, що від 5 до 10% добутих алмазів “губляться”. Саме ці втрати є джерелом фінансування повстанських армій, озброєних та терористичних угрупувань.

Найбільш розповсюджені в Україні методи відмивання брудних коштів
Україна зі свого боку приєдналась до усіх міжнародних конвенцій, які тим або іншим чином стосуються відмивання грошей, що зобов’язує добросовісно виконувати процедури фінансового моніторингу та ідентифікації на усіх рівнях – від державного до рівня суб’єктів господарювання.
За даними Державного департаменту фінансового моніторингу в Україні найпоширенішими є наступні методи відмивання брудних капіталів:
- операції з цінними паперами;
- операції з банківськими металами;
- операції з нерухомістю;
- операції з використанням підроблених або загублених (вкрадених) документів;
- операції з використанням грошей, незаконно отриманих з бюджету (у тому числі через відшкодування податку на додану вартість).
На підставі одержаних від суб’єктів первинного фінансового моніторингу даних Державний комітет фінансового моніторингу виділив наступні елементарні схеми відмивання брудних коштів:
1) фіктивний роздрібний продаж товарів, надання послуг;
2) фальсифікація рахунків за отримані товари, надані послуги;
3) фіктивний програш у сфері грального бізнесу;
4) фіктивні операції у сфері страхування;
5) спекулятивні операції у сфері цінних паперів;
6) спекулятивні операції у сфері торгівлі нерухомістю;
7) відмивання коштів за допомогою депозитних сертифікатів на пред’явника;
8) операції з реалізації матеріальних цінностей, здобутих злочинним шляхом;
9) операції з викраденими (втраченими) кредитними картками;
10) продаж товарів, надання послуг через підставну фірму;
11) фіктивний експорт товарів з метою відшкодування заборгованості з ПДВ;
12) операції з вивезенням фізичною особою-резидентом брудних коштів за кордон;
13) операції з переведення фізичною особою-нерезидентом брудних коштів за кордон;
14) фіктивний контракт з переведенням брудних коштів за кордон;
15) кредитування під заставу брудних коштів, розміщених на депозиті;
16) кредитування під забезпечення брудними коштами у формі поручительства;
17) операції з використанням доміціляції векселя;
18) операції з використанням векселя;
19) операції з використанням платіжних карток;
20) спекулятивні експортні товарні операції.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"