інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Порадник з питань запобігання відмиванню грошей для суб’єктів страхової діяльності*

1. Вступ
1. Відмивання грошей – це термін, який використовується для характеристики способів, методів та процесів, пов'язаних з переведенням отриманих нелегальним або кримінальним шляхом коштів в інші активи у такий спосіб, аби приховати їх справжнє походження, приналежність або інші фактори, що можуть вказувати на правопорушення. Основною метою відмивання грошей є узаконювання доходу, отриманого таким шляхом.
2. Основні принципи та стратегія суб'єктів страхової діяльності
4. Чотири основних принципи, яких мають додержуватись суб'єкти страхової діяльності для боротьби з відмиванням грошей, включають:
а. Виконання законів по боротьбі з відмиванням грошей, в тому числі;
б. Знання своєї клієнтури;
в. Співпрацю з органами правопорядку, страховими контролерами та іншими слідчими і наглядовими органами;
г. Наявність стратегії боротьби з відмиванням грошей, відповідних методів та навчальних програм.
3. Системи контролю для сприяння попередженню та виявленню випадків відмивання грошей
5. Для сприяння попередженню та виявленню випадків відмивання грошей у суб'єктів страхової діяльності важливо, щоб системи контролю страхової діяльності давали можливість страховому контролеру:
а. відвідувати суб’єкти страхової діяльності з метою перевірки додержання правил, включаючи перевірку усієї документації, яку веде суб’єкт страхової діяльності;
б. обмінюватись інформацією з вітчизняними та міжнародними правоохоронними органами, міжнародними страховими контролерами, контролерами інших фінансових структур та іншими слідчими та наглядовими органами;
в. брати до уваги, в процесі ліцензування, в якій мірі страховик пропонує впровадження заходів проти відмивання грошей. Така інформація має бути конфіденційною та такою, що не може бути розголошена третім особам. Особи, які добросовісно сповіщають про підозру щодо відмивання ким-небудь грошей, повинні мати захист від судового переслідування за надання такої інформації.
4. Страхування життя та інші види страхування
6. Ці рекомендації стосуються перш за все діяльності з страхування життя -- виду страхування, який переважно використовується для відмивання грошей. Проте інші види страхування також можуть використовуватися для цих цілей. Так, незаконно отримані кошти можуть бути спрямовані на купівлю активів, які свідомо списуються, щоб одержати “чисті” гроші від страховика.
7. Слід зазначити, що існує кілька видів страхування життя, включаючи строкове страхування на випадок смерті (без прибутків), страхування на випадок смерті (з прибутками) та комбінацію обох. Є також види страхування життя з одноразовим або регулярним страховим внеском, в яких елементи прив’язані до вартості основних грошових вкладень. Вони можуть бути зведені разом і оформлені як страховий контракт з доданням, наприклад, полісу страхування на випадок смерті.
8. У зв’язку з тим, що такі види страхування, як страхування, що складається з елементів; страхування на досягнення до певного віку; подорожні контракти, пов’язані з інвестуванням, вони можуть частіше використовуватись для протиправних дій. Цей факт спричинив до написання багатьох з даних порад, які не обов’язково стосуються діяльності з строкового страхування життя.
9. Завжди необхідно, відповідно до обставин, повідомляти про підозрілі операції, що стосуються як страхування життя, так і інших видів страхування. Проте деякі з даних порад, можливо, не застосовуватимуться у випадках, коли страховик займається головним чином не страхуванням життя, а іншими видами страхування. Страховий контролер повинен розуміти, що дані рекомендації мають лише орієнтовний характер, і йому слід самому вирішувати, які поради слід використовувати за певних обставин.
5. Посередники
10. В попередженні відмивання грошей важливу роль повинні відігравати страхові посередники. Їм необхідно чітко роз’яснювати, яке важливе значення має знання ними своїх клієнтів, а також які наслідки тягне за собою допомога у відмиванні грошей.
11. Принципи, які стосуються страховиків, мають в цілому стосуватись і страхових посередників.
6. Стадії відмивання грошей
12. Існує три стадії відмивання грошей, які взагалі мають свою послідовність, але іноді частково збігаються:
а. Розміщення - фізичне позбавлення від кримінальних доходів. Щодо багатьох серйозних злочинів (не лише продаж наркотиків), то доходи тут мають вигляд готівки, яку злочинець хоче ввести до фінансової системи. Розміщення може здійснюватися багатьма шляхами, відповідно до нагоди, яку має злочинець, або його винахідливості і порад спільників.
б. Нашаровування -- відокремлення кримінальних доходів від їх джерела шляхом проведення низки операцій, метою яких є викривлення “аудиторського сліду” та створення видимості законності. Знову ж, це досягається різними шляхами, відповідно до нагоди, яку має злочинець, або його винахідливості і порад спільників.
в. Інтегрування – стадія, на якій кримінальні доходи розглядаються як законні. Якщо нашарування вдалося, то інтегрування повертає кримінальні доходи назад в економіку в такий спосіб, що вони мають вигляд законних коштів або активів.
7. Форми відмивання грошей та суб'єкти страхової діяльності
13. Для того, щоб успішно відмити гроші, необхідно знищити “паперовий слід” або принаймні ускладнити його так, щоб не можна було відстежити кожний етап проходження коштів. Це можна зробити шляхом проникнення у фінансову систему або шляхом контрабандного вивозу валюти з відповідної країни. В рамках системи страхування особи, які відмивають гроші, можуть структурувати операції, схиляти службовців до співучасті та не надавати потрібні звіти, або ж створювати для відмивання грошей фіктивні компанії з страхування.
14. Широко розповсюдженим способом є контрабанда валюти до країн з жорсткими нормами секретності з наступним міжбанківським переказом коштів до фінансових інституцій країни походження.
15. Найбільш розповсюдженою формою відмивання, з якими стикаються суб’єкти страхової діяльності, є пропозиція оформлення контракту або полісу з одноразовим страховим внеском. Після цього особа, яка відмиває гроші, робить так, щоб забрати гроші, заявивши про дострокову відмову від страхування або подавши вигадану вимогу про страхове відшкодування.
16. Прикладами контрактів особливо принадливих як засіб відмивання грошей є інвестиційні поліси з одноразовим страховим внеском, тобто:
(a) елементні контракти з одноразовим страховим внеском
(b) купівля ануїтетів
(c) паушальні доплати до існуючого контракту з страхування життя
(d) паушальні внески до контрактів на персональну пенсію.
17. Такі інвестиції в себе можуть бути лише одною частиною низки складних операцій, і часто беруть свій початок в системі фінансових послуг.
18. Відмивання грошей за рахунок інших видів страхування, крім страхування життя, може відбуватися з використанням вигаданих вимог про відшкодування (ті, хто відмивають гроші, купують законний бізнес, а потім внаслідок підпалу або інших дій, що завдають шкоди, висувають фальшиву вимогу про відшкодування збитків, щоб повернути частину своїх інвестицій).
19. Звичайною формою відмивання через інші види страхування, крім страхування життя, є перестрахування. Відповідні перестраховики, як правило, мають зв’язки (завдяки впливу або співучасті) з особою, яка відмиває гроші.
8. Обов’язок виявляти пильність
20. Суб’єкти страхової діяльності повинні постійно бути пильними, аби не дозволяти злочинцям використати їх для відмивання грошей. Необхідно пильнувати, щоб не бути втягнутим в процес відмивання грошей та реагувати на можливі спроби використати суб’єкти страхової діяльності з цією метою. Обов`язок виявлення пильності стосується головним чином наступних моментів:
(a) підтвердження чеків;
(b) перевірка особи;
(c) виявлення та повідомлення про підозрілих клієнтів / операції;
(d) ведення обліку;
(e) навчання.
21. Чітке підтвердження дає змогу страховій компанії зрозуміти справу, про яку йдеться. Підтвердження включає перевірку наявності страхового інтересу при прийомі заяв та оформленні вимог. В багатьох організаціях практикують купівлю та продаж бувших у користуванні полісів на досягнення до певного віку або на випадок смерті, і в цих випадках суб’єкту страхової діяльності та страховому контролеру слід бути особливо пильними.
22. Всі суб’єкти страхової діяльності повинні мати ефективну програму боротьби з відмиванням грошей, яка уможливлювала би:
(a) для страховиків - налагодження тісних робочих відносин між страховиками та фахівцями, які аналізують вимоги на страхове відшкодування;
(b) встановлення (або отримання підтвердження) дійсної особи майбутнього утримувача полісу, а у випадках, коли заявник на отримання полісу діє від імені іншої особи, вжиття заходів для встановлення довірителя;
(c) виявлення підозрілих операцій та інформування про них правоохоронні органи та страхового контролера;
(d) ведення облікової документації протягом встановленого періоду;
(e) проведення навчання (основний персонал повинен мати більш високий рівень підготовки);
(f) підтримання тісного контакту з правоохоронними органами та страховим контролером з питань засобів контролю;
(g) забезпечення регулярного контролю та спостереження з боку відділу внутрішнього аудиту та відділу контролю за додержанням правил;
(h) забезпечення постійного додержання усіх відповідних законів та правил;
(i) призначення працівника відповідального за повсякденний контроль за дотриманням чинних правил. Великі страхові компанії можуть мати окремого фахівця з питань контролю за відмиванням грошей;
(j) запровадження в компанії високих стандартів поведінки та вимог додержання законів та правил, які стосуються фінансових операцій;
(k) забезпечення співпраці з правоохоронними органами в межах відповідного законодавства.
23. Суб'єкт страхової діяльності не повинен вступати в ділові стосунки для виконання значної одноразової операції у разі відсутності всіх вищевказаних засобів контролю.
24. Засоби контролю повинні давати змогу основному персоналу ефективно реагувати на підозрілі випадки, повідомляючи про них відповідним працівникам компанії; основний персонал повинен час від часу проходити внутрішнє навчання з метою ефективного виконання своїх обов'язків.
25. Важливою складовою навчання є отримання основним персоналом примірника чинної інструкції з питань реєстрації, перевірки та документування на основі рекомендацій, що містяться у цьому Пораднику.
9. Перевірка
26. Суб'єкт страхової діяльності, який виконує перевірку, повинен для себе встановити, що кожний об'єкт перевірки, який має відношення до страхування, фактично існує. Всі об'єкти перевірки спільних претендентів на встановлення ділових стосунків, як правило, потребують перевірки. З іншого боку, у випадках, коли йдеться про велику кількість об’єктів перевірки (наприклад, групове страхування життя і пенсії), достатньою може бути ретельна перевірка лише обмежених груп, таких як головні акціонери, основні керівники компанії тощо.
27. В деяких організаціях існують структури, такі як трести, номінальні та фіктивні компанії, що ускладнює перевірку. В таких випадках перевірка має включати оцінку сутності такої структури, тобто встановлення засновників, попечителів та довірителів.
28. Суб'єкт страхової діяльності повинен перш за все провести перевірку сторін, які укладають страховий контракт. У більшості випадків можуть існувати основні довірителі. Якщо це так, то необхідно встановити дійсний характер відносин між довірителями і утримувачами полісу та навести відповідну довідку щодо довірителів, особливо якщо утримувачі полісів звикли діяти за їх вказівкою.
10. Виявлення та повідомлення про підозрілих клієнтів або - підозрілі операції
68. Важливою передумовою виявлення підозрілої операції є достатнє знання інституцією клієнта, аби визнати, що операція або низка операцій є незвичними.
69. Хоча положення Порадника стосуються переважно нових ділових стосунків та операцій, суб’єктам страхової діяльності слід пам’ятати про наслідки фінансових потоків та характер операцій існуючих утримувачів полісів, особливо у випадках, коли на рахунку утримувача полісу відбуваються значні, неочікувані та незрозумілі зміни (наприклад, дострокова відмова від страхування).
70. На фоні законної діяльності підозрілі операції слід виявляти за наступними категоріями:
а. незвична фінансова діяльність клієнта в контексті його звичайної діяльності
б. незвична операція в ході якоїсь звичайної фінансової діяльності
в. операції з незвичайною прив’язкою
г. незвичайний або невигідний достроковий викуп страхового полісу
д. незвичайне використання посередника у ході звичайної операції або фінансової діяльності, наприклад, виплата страхового відшкодування або великих комісійних незвичайному посереднику.
е. незвичайний спосіб платежу
71. Працівник, який здійснює контроль за додержанням правил, повинен добре знати різні види операцій, якими займається інституція і які можуть створити можливості для відмивання грошей.
72. Тут слід зазначити, що підозра в злочинній поведінці це щось більше, ніж відсутність впевненості у невинності. Це скоріше схильність вважати – з причин, які можна встановити, – що прояв злочинної поведінки мав місце.
10.1 Повідомлення про підозрілі операції
73. Суб'єкти страхової діяльності повинні забезпечити наступне:
а. основний персонал повинен знати, кому доповідати про свої підозри;
б. наявність чіткої процедури для негайного повідомлення про такі підозри працівника, який здійснює контроль за додержанням правил.
в. Основний персонал повинен доповідати про будь-яку підозру щодо відмивання грошей безпосередньо працівникові, який здійснює контроль за додержанням правил, або, якщо інституція вирішить, своєму керівникові для проведення попереднього розслідування у випадку, коли є факти, які можуть спростувати підозру.
74. Після отримання повідомлення про підозрілого клієнта або підозрілу операцію працівник, який здійснює контроль за додержанням правил, повинен визначити, чи підтримує підозру інформація, що міститься в повідомленні. Він повинен з’ясувати всі подробиці, щоб визначити, у якому випадку інформувати правоохоронні органи.
75. Старше керівництво та рада директорів суб’єкту страхової діяльності повинні мати постійну інформацію з усіх питань, які стосуються заходів проти відмивання грошей, щоб забезпечити їх ефективне виконання суб’єктом страхової діяльності. Їх також необхідно постійно інформувати про підозри відносно використання суб’єкту страхової діяльності для відмивання грошей.
76. У випадках, коли відділ або дочірня компанія регульованого суб’єкту страхової діяльності розташовані в іншому місці, вони повинні направляти свої повідомлення правоохоронним органам та місцевому страховому контролеру, документуючи запити та причини направлення/не направлення повідомлення до правоохоронних органів. Ці документи зберігаються принаймні 5 років (пропонований період) або доти, доки продовжуватиметься подальше розслідування.
11. Приклади підозрілих операцій
77. Можна взяти до уваги наступні приклади:
а. заявка на страхування від потенційного клієнта з віддаленого місця, де подібне страхування можна оформити “ближче до дому”;
б. заявка на страхування у сфері, яка відрізняється від звичайної сфери діяльності утримувача полісу;
в. рекомендація від агента/ посередника з місця, де регулювання відсутнє або є слабим, або де розповсюджена організована злочинність (наприклад, торгівля наркотиками, терористична діяльність);
г. відсутність інформації або затримка у наданні інформації, потрібної для завершення перевірки;
д. операція, в якій бере участь неназвана особа;
е. дострокове припинення використання продукту, особливо із збитком, до якого спричинилася надбавка до нетто-ставки, або у випадках, коли вносилася готівка та/ або чек на суму, що повертається, призначений для третьої особи;
є. перенесення вигоди від використання продукту на явно непричетну третю особу;
ж. заявки на купівлю контракту з твердою ціною у випадку, коли утримувач полісу має невеликий досвід, контрактів з регулярними платежами;
з. спроби використати чек третьої особи для пропонованого придбання полісу;
и. претендента на встановлення ділових стосунків більше турбує не виконання контракту страхування, а його дострокове розірвання ;
і. претендент на встановлення ділових стосунків намагається використати готівку для виконання пропонованої операції, в той час як операції такого типу звичайно виконуються з використанням чеків або інших платіжних засобів;
й. претендент на встановлення ділових стосунків просить дозволу виконати одноразовий платіж шляхом перерахування між банками або в іноземній валюті;
к претендент на встановлення ділових стосунків не схильний надати звичайну інформацію, коли робить заявку на отримання полісу, а надає мінімум даних або фіктивну інформацію, або ж надає таку інформацію, яку інституції важко чи дорого перевірити;
л. претендент на встановлення ділових стосунків має поліси кількох інституцій;
м. претендент на встановлення ділових стосунків купує поліси на суми, які, як вважається, перебільшують його можливості;
н. претендент на встановлення ділових стосунків отримує на велику суму страховий поліс і через короткий проміжок часу розриває страхування, просить повернути сплачену грошову суму з виплатою третій особі;
о. претендент на встановлення ділових стосунків хоче взяти у позику максимальну грошову вартість полісу з одноразовим страховим внеском незабаром після виконання платежу за страхування;
п. претендент на встановлення ділових стосунків використовує поштову адресу за межами юрисдикції страхового контролера, по якій, після спроби перевірки, домашній телефон виявляється відключеним.
78. Слід з підозрою ставитися до працівників та агентів страхової компанії, які:
а. раптово почали вести розкішний спосіб життя та не беруть відпусток;
б. досягли різкого, неочікуваного зростання обсягів продажу;
в. перевищують високий рівень страхування з одноразовим внеском;
г. використовують особисту ділову адресу для “отримання клієнтської документації”;
д. відмовляються від зміни посадових обов’язків, наприклад, підвищенням по службі.
79. Повідомлення, які можуть допомогти страховим компаніям виявити підозрілі операції:
а. Повідомлення про розірвання страхування -- у цих повідомленнях йдеться про скасування страхових полісів протягом конкретного періоду. В повідомленні вказується сума грошей, яку має отримати застрахована особа при розірванні страхування, особа агента, фактичний термін дії полісу.
12. Ведення облікових документів
80. Після припинення страхування страховик продовжує вести облік. Для компаній з страхування життя припинення включає настання терміну страхування або дострокове припинення дії полісу. В Рекомендації ФАТФ 12 вказується, що всі фінансові інституції повинні вести весь необхідний облік операцій принаймні 5 років, аби бути в змозі швидко відповідати на запити правоохоронних органів.
81. В деяких організаціях встановлюються терміни зберігання облікової документації, наприклад, 5 років після закінчення терміну дії полісів з страхування життя та 5 років після дати закінчення терміну дії полісів з інших видів страхування.
82. Що стосується облікових документів з операцій, то страховики повинні забезпечити наявність необхідних процедур:
а. для доступу до документів, які стосуються початкової пропозиції, включаючи (якщо це було зроблено) оцінку фінансового стану клієнта, аналіз потреб клієнта, копії регулюючих документів, характеристику способу платежу, опис отримуваних вигод, копії документів на підтвердження перевірок, виконаних страховиками;
б. для доступу до усіх облікових документів, пов’язаних з веденням контрактів, до настання терміну платежу та включаючи термін платежу за контрактом;
в. доступ до документів, пов’язаних з оформленням при настанні терміну платежу та/ або врегулювання претензій, включаючи оформлену документацію з виконаних виплат.
83. Стосовно довгострокового страхування, то облікові документи, як правило, включають всі документальні факти, зібрані страховиком або від імені страховика у період між реєстрацію та завершенням. Якщо компанія припиняє своє існування, то відповідальність за зберігання такої документації несе страховик як постачальник продукту.
84. Якщо призначений представник суб’єкту страхової діяльності сам є зареєстрованим або уповноваженим, згідно з законом про страхування, в місці, яке підпадає під юрисдикцію страхового контролера, то суб’єкт страхової діяльності, як довіритель, може покластися на запевнення представника в тому, що він вестиме облік від імені суб’єкту страхової діяльності. (Звичайно, суб'єкт страхової діяльності може сам вести цю документацію. У цьому випадку необхідно домовитись про чіткий розподіл обов'язків між суб'єктом і представником. Ця документація повинна надаватися суб'єкту страхової діяльності на його вимогу).
85. Якщо призначений представник таким чином не зареєстрований та не уповноважений, то прямим обов'язком страховика, як довірителя, є забезпечення ведення документації у справах, до яких такий представник був залучений або які виконував від свого імені.
12.1 Зміст облікових документів
86. Документи, що стосуються перевірок, звичайно включають:
а. характеристику всіх даних, отриманих по об'єктах перевірки;
б. самі дані або їх копію або, якщо її нема в наявності, інформацію в обсязі, достатньому для отримання такої копії.
87. Документи, що стосуються операцій, звичайно включають:
а. персональні дані про особу, включаючи прізвище та адресу утримувача полісу та будь-яких інших осіб (наприклад, страхових посередників), причетних до страхового контракту
б. опис операцій:
- характер операцій,
- контрактна ціна (ціни) та визначення вартості (для серійних страхових полісів),
- місце надходження коштів,
- документи з настановами та повноваженнями,
- бухгалтерські проводки,
- дата операції,
- у якому вигляді (готівка, чек) виконувався платіж.
88. Інституції повинні тримати всі необхідні документи у спосіб, який забезпечує доступ до них без зайвої затримки. Документи можна зберігати у вигляді:
а. надрукованого оригіналу;
б. мікро форми;
в. електронних даних.
89. Документи, які знаходяться у третіх осіб, не перебувають у вигляді, що забезпечує доступ до них без зайвої затримки, якщо інституція не достатньо переконана, що третя особа є сама інституцією, яка здатна і бажає зберігати такі документи та при необхідності надавати їх їй.
12.2 Реєстрація запитів
90. Суб’єкт страхової діяльності повинен вести реєстр усіх запитів, з якими до нього звертаються правоохоронні органи, інші місцеві та немісцеві органи влади, що діють в межах відповідного законодавства або його іноземного еквіваленту. Реєстр ведеться окремо від інших документів і містить, як мінімум, таку інформацію:
а. дата та характер запиту;
б. назва та характер діяльності органу, що звернувся з запитом;
в. виконувані повноваження;
г. характеристика полісів, за якими отримані запити.
13. Обов’язки страхового контролера
91. Страховий контролер зобов’язаний:
а. забезпечувати наявність офіційно встановленого порядку та інструкцій щодо направлення суб’єктами страхової діяльності, аудиторами та статистиками декларацій/свідоцтв щодо відмивання грошей до правоохоронних органів та, коли припустимо, до органу страхового контролю;
б. проводити перевірки на місці суб’єктів страхової діяльності;
в. бути готовим одержувати повідомлення від аудиторів та статистиків щодо заходів з попередження відмивання грошей;
г. підтримувати регулярні контакти з правоохоронними органами.
14. Навчання
92. Інституції зобов’язані забезпечувати комплексне професійне навчання основного персоналу з питань:
а. відповідного законодавства;
б. стратегії та заходів пильності;
в. виявлення підозрілих операцій та вжиття відповідних заходів;
г. персональних обов’язків усього основного персоналу у рамках відповідного законодавства.
93. Ефективність заходів пильності безпосередньо пов’язана з рівнем поінформованості основного персоналу щодо міжнародної злочинності, для боротьби з якою були прийняті відповідні закони та ухвалено цей Порадник, а також з особистою правовою відповідальністю кожного працівника за втрату пильності та замовчування підозрілих фактів.

*Скорочений варіант за матеріалами Міжнародної асоціації органів нагляду за страховою діяльністю
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"