інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Стрес-тести у системі управління страховою компанією: рекомендації щодо проведення*

В наш час існує велика кількість визначень стрес-тестів. У цій статті термін “стрес-тестування” вживатиметься у значенні тестування чутливості та тестування сценаріїв. Обидва підходи застосовуються страховиками для забезпечення кращого розуміння слабких сторін, які в них з'являються у нестандартних умовах. Підходи базуються на аналізі впливу маловірогідних, але не неможливих негативних сценаріїв. Ці стреси можуть мати фінансову, операційну або законодавчу природу, стосуватися ліквідності або бути пов'язаними з будь-якими іншими ризиками, що можуть мати економічний вплив на страховика.
Зокрема, тестування чутливості спрямовано на оцінку впливу однієї чи декількох змін в окремому факторі ризиків або невеликої кількості тісно пов'язаних факторів, на майбутній фінансовий стан страховика.
Прикладом тестування чутливості може бути тестування спроможності до відновлення, яке здійснюється у Великій Британії та Австралії. Тест сценарію (для порівняння) є складнішим видом тесту, що містить одночасний рух у декількох факторах ризиків та часто пов'язаний з явними змінами світогляду. Тести сценарію часто вивчають вплив подій катастрофічного характеру на фінансовий стан страховика, особливо в певному географічному регіоні, або одночасні рухи у декількох категоріях ризиків, що впливають на всі сфери діяльності страховика або торгові операції, наприклад, обсяги андеррайтингу, ціни на акції та рух у ставках відсотків.
Є два основні типи сценаріїв: історичні та гіпотетичні. Історичні сценарії відбивають зміни у факторах ризиків, які відбулися у певних історичних (реальних) ситуаціях. Гіпотетичні сценарії використовують структуру потрясінь, яка вважається вірогідною, але на практиці ще не траплялася. Кожний з видів сценаріїв має свої переваги. Залежно від ризиків обидва підходи є цінними і тому мають використовуватися.
Значна частина фінансового менеджменту страховика базується на розумінні очікуваних результатів та нормальних відхиленнях від них. Аналіз фінансового впливу нестандартних або надзвичайних сценаріїв є необхідним для отримання повного уявлення про ризики, що приймаються на себе, наприклад, визначення потенційного впливу краху фондового ринку на портфель страховика.
Існує велика кількість методик для визначення впливу нестандартних або надзвичайних подій, які можуть бути використані для стрес-тестування. До них належить детерміноване моделювання та різні види стохастичного моделювання, включаючи методи моделювання Монте-Карло. Ризики, що проходять стрес-тестування, мають бути описані та виміряні, включаючи нелінійні, асиметричні ризики, такі, як ризики вибору та передплати.
Розробка стрес-тестів
Нормальною практикою є розробка кожним страховиком стрес-тестів відповідно до власного профілю ризиків та складності бізнесу. Вірогідно, це може призвести до розбіжностей стосовно обсягу та характеру тестів, що здійснюються, серед страховиків.
Корисним є розгляд стрес-сценаріїв навіть щодо ризиків, кількісний еквівалент яких нелегко визначити, та які важко змоделювати. Приклади таких ризиків включають судові рішення щодо позовної практики, а також - ризики репутації, ризики змін у податковому законодавстві тощо.
Вірогідно, що різні фактори визначатимуть характер та обсяг тестів, що вимагатимуться. Вони включають такі аспекти стосовно страховика, як:
- платоспроможність;
- сфери діяльності та системи розповсюдження;
- поточна позиція на ринку;
- поточна позиція в групі;
- інвестиційна політика;
- бізнес-план;
- загальні економічні умови.
Наприклад, страховик з недостатньою платоспроможністю повинен проводити більші за обсягом та частіші тести. Страховик, який належить до більшої корпоративної групи, повинен перевіряти наслідки можливих змін, що призводять до обмежень щодо отримання доступу до додаткового капіталу.
Страховик повинен розглянути: які події є суттєвими, зважаючи на їхній вплив, вірогідність та достовірність. Частково це буде функцією розміру страховика, його складності, платоспроможності, характеру його операцій та залежатиме від толерантності страховика до ризиків.
Страховик повинен бути спроможним протистояти обставинам, які є передбачуваними, хоч і маловірогідними, включаючи події, для яких він передбачає особливе покриття.
Частота проведення стрес-тестувань та проміжки часу між ними
Стрес-тестування має проводитися принаймні раз на рік. Крім того, стрес-тести можуть проводитися з метою виявлення нового значного розвитку та характеристик портфелю.
У той же час для страховика з малим профілем ризиків можливо рідше стрес-тестування. Частіше стрес-тестування може бути придатним для страховика зі значним профілем ризиків, або якщо ринкові умови швидко змінюються. Наглядові органи можуть вимагати проведення стрес-тестування, наприклад, щоквартально, як загальну практику або у відповідь на певні обставини на ринку чи у страховика. Для такого не щорічного стрес-тестування наглядовий орган може вимагати менше деталей, ніж у випадку щорічного стрес-тестування.
Стрес-тести мають вивчати результати та вплив різних проміжків часу на бізнес-плани, стратегічні ризики та майбутні вимоги до провадження операційної діяльності. Часовий проміжок має бути досить довгим, щоб результати стресу повністю проявилися, щоб керівництво почало діяти та з'явилися результати. Для деяких ризиків це може вимагати проведення стрес-тестування протягом повного економічного циклу. Наприклад, у Канаді компанії, що займаються страхуванням життя, планують фінансові результати на п'ять років, а компанії, які займаються іншими видами страхування, - принаймні на два роки.
Технології моделювання, що використовуються у стрес-тестуванні
Використання певної моделі ризиків залежить від обставин страховика та підходів до оцінки ризиків і управління ризиками. Загальні методики, що використовуються, базуються на статичному або динамічному моделюванні, а також детермінованому або стохастичному підході.
У базових формах статичне моделювання передбачає, що аналіз фінансового стану страховика здійснюється на конкретний момент часу, тоді як динамічне моделювання бере до уваги розвиток протягом певного часу. Детерміновані моделі вивчають фінансовий вплив у випадку настання певного сценарію, в той час як у стохастичних моделях також враховується вірогідність реалізації різних сценаріїв.
Простим прикладом статичного детермінованого стрес-тесту є випадок, коли страховик, визначаючи відповідний розмір капіталу, вивчає вплив коефіцієнтів збитків на балансовий звіт. Коефіцієнт збитків є ризиковою змінною, та вплив на чисті активи є результуючим ризиком. У таких тестах не береться до уваги реальна вірогідність появи різних коефіцієнтів збитків.
Стохастичні моделі являють собою сучаснішу технологію. Вони базуються на вірогідностях, які передбачають, яким чином ключові фінансові параметри взаємодіятимуть одне з одним з часом, та генерують розподіл результатів, базуючись на моделюванні цих параметрів у майбутньому. Однією з переваг стохастичного моделювання є те, що воно дає уяву про діапазон та вірогідність різних фінансових результатів, які можуть бути отримані. Це є корисним для отримання певного рівня довіри щодо платоспроможності, наприклад, 0,5% ризику руйнації.
Стохастичні моделі корисні, а іноді й необхідні, коли страхові контракти містять вбудовані опціони та фінансові гарантії. За цих обставин вірогідно, що стохастичне моделювання буде потрібним як для цілей фінансової звітності, так і для стрес-тестування.
Прикладом стохастичної техніки оцінки ризиків може виступити ризикова вартість (VaR). Моделі VaR, які часто використовують банки, встановлюють межі, що базуються на вірогідності можливих збитків на конкретний період володіння (наприклад, від 10 днів до одного року) та рівень впевненості. Для моделювання подій катастрофічного типу перевага часто віддається TailVar (також відомий як очікуваний дефіцит власників страхових полісів). Однак статистичні моделі, такі як VaR, мають обмежену здібність щодо точного передбачення розвитку ситуації за надзвичайних обставин або граничних випадків, оскільки статистичні гіпотези є неточними без достатньої кількості спостережень, але у будь-якому випадку, базуються на екстраполяції минулого досвіду у невідоме майбутнє.
Затвердження та документування моделі
Надійність моделей, що використовуються, підлягає регулярному підтвердженню.
Вибір моделей та параметрів вимагає здійснення судження, а надійність може бути поставлено під загрозу внаслідок помилки щодо моделі та параметрів. Незалежно від того, які саме моделі страховик використовує у своїх стрес-тестах, має здійснюватися періодичне бек-тестування або інші процедури з метою підтвердження результатів та рівня точності моделі.
- Коли використовуються стохастичні моделі, страховик повинен піддавати стрес-тестуванню припущення та кореляції таким чином, щоб побачити, наскільки чутливими є результати до припущень та модельних параметрів. Аналіз помилок має бути проведено та розглянуто під час оцінки результатів стрес-тестів.
- Перегляд моделей повинні здійснювати особи, які не брали участі у розробці або регулярному використанні моделей, та у прийнятті відповідних бізнес-рішень; результати такого перегляду мають бути задокументовані.
- Мають бути надійні процедури контролю щодо змін таким чином, щоб забезпечити визначення, документування та перевірку змін у моделях.
- Має бути процедура постійного аналізу змін у змодельованих результатах одного періоду у порівнянні з іншим.
Бек-тестування – процес підтвердження точності моделі у порівнянні з фактичними результатами. Цей аналіз має продемонструвати, що фактичні результати протягом достатнього періоду часу знаходяться в очікуваних межах, визначених моделлю.
Для багатьох ризиків, з якими стикається страховик, потенційний рівень та дійсність бек-тестування може бути обмеженою. Наприклад, при аналізі фондового ринку на щорічній основі (на базі портфелю інвестицій страховика) можна отримати дані за 100 років, але істотність їх переважної частини буде сумнівною. Щодо правових змін, то істотність історичного аналізу може бути дуже обмеженою. Коли аналізуються катастрофічні події, моделі повинні більше спиратися на структуру ризикових подій, а не тільки на минулі статистичні дані.
Моделі, що використовуються для хеджування стрес-тестування та стратегій торгівлі, також мають бути оцінені з метою визначення вирішально важливих припущень, таких, як природа та межі потенційних змін на ринку або кореляція припущень, що використовуються в моделях ціноутворення.
Необхідно, щоб процес стрес-тестування було належним чином задокументовано. Має бути процедурний посібник, що:
- містив опис базових принципів підходу стрес-тестування;
- задокументував кількісні технології, які використовуються;
- задокументував формат моделей стрес-тестування;
- містив перелік засобів контролю та процедур, притаманних процесу стрес-тестування;
- містив опис критеріїв, які використовуються для визначення сценаріїв, що підлягають тестуванню.
Складність сценаріїв та взаємодій між ризиками
Складність стрес-тестів має відповідати обставинам конкретного емітента. Прості тести, що використовують прості припущення, які покривають основні ризики, можуть видатися кориснішими, ніж складне моделювання, яке важко зрозуміти та підтвердити. Однак очікується, що обачливий страховик, який здійснює належне управління, регулярно перевірятиме якість та зміст таких тестів і з часом намагатиметься покращати методику.
Ризики рідко бувають повною мірою незалежними або пов'язаними. Страховик повинен перевірити кореляції між різними ризиками з метою оцінки впливу, який вони можуть справити на моделі стрес-тестування та припущення, що використовуються. Важливо належним чином оцінити обсяги кореляції, припущення щодо якої використовуватимуться у майбутньому. Доведено: у несприятливих ситуаціях невеликі обсяги кореляції можуть збільшуватися. Визначення взаємозалежності вимагає судження, та немає історичних даних, які б могли показати нові соціальні та економічні умови.
Кореляція і взаємозалежність ризиків підлягають регулярній оцінці. В той час як частота такої оцінки зазвичай має встановлюватися заздалегідь, в часи криз її слід проводити частіше.
Кореляційний аналіз має забезпечити урахування взаємовідношень між ризиками. Наприклад, якщо трапилась катастрофа, яка вплинула на страховика – це серйозно, інші сторони, від яких він залежить, також могли зазнати її впливу, а саме:
- перестраховики, на яких страховик покладається щодо покриття вимог;
- посередники, які працюють над майбутнім бізнесом;
- інші особи, які надають послуги та можуть видатися неспроможними виконати зобов'язання за контрактом або надати послуги у повному обсязі;
- контрагенти на ринках капіталу (наприклад, після теракту 11 вересня 2001 р.).
Один стрес може призвести інший (причинно-наслідкові реакції), тому слід розглядати можливість множинних ризиків. Це, як правило, результуючий вплив, часто у вигляді ризиків, які менш піддаються вимірюванню, але мають бути враховані під час розробки сценаріїв. Як приклад можна навести регуляторну вимогу щодо збільшення, а не просто поповнення капіталу, що був витрачений внаслідок стресових умов. Ці взаємодії можуть відбуватися відразу, але можуть і розвиватися з часом.
Визначення меж існуючих залежностей може бути складним. Для судження тут необхідні певний рівень обачливості та прагматизм. Зокрема, це стосується випадку визначення пост-залежності (tail-dependency).
Наприклад, склалася ситуація, коли є два ризики, що, як правило, не є взаємопов'язаними, але граничний випадок одного ризику може привести до більших збитків від іншого ризику, ніж це сталося б за звичайних умов. Так, велика катастрофа може відбутися водночас з крахом на фондовому ринку. Наслідки останнього можуть бути більшими через нервування інвесторів. Теракт 11 вересня 2001 р. є прикладом такої ситуації, оскільки звичайна авіакатастрофа не призвела б до краху фондового ринку.
Моделювання дій керівництва
Стрес-тестування, як правило, має брати до уваги межі та ефективність варіантів дій, які може здійснити керівництво, реагуючи на ризики, що виникають. Стрес-тест може продемонструвати можливість неспроможності (невдачі) у випадку, якщо керівництво не здійснює жодних дій, і, навпаки, продемонструвати, що у випадку здійснення вчасних та відповідних дій керівництвом страховик може утримати задовільну фінансову позицію.
У страховій справі є багато сфер, які не просто піддаються кількісному моделюванню, особливо ті, що залежать від компетентності та дій, які здійснюються радою та керівництвом страховика.
Роль вищого керівництва полягає в тому, щоб розробити та впровадити політику, процедури та практику управління ризиками, які, базуючись на цілях, завданнях та межах ризиків, забезпечили б обачні операційні стандарти. Однак визначення того, чи буде цю роль належним чином виконано, вимагає певних міркувань під час здійснення стрес-тестування.
Також важко визначити у кількісному вимірі:
- чи базуються управлінські рішення або дії на надійних та обачливих інформації та аналізі;
- питання, що стосуються найму та розвитку персоналу;
- чи не забагато страховик покладається на ключових осіб.
Такі міркування повинні стати частиною загальної політики та процедур управління ризиками страховика і (де можливо), має бути зроблено реалістичну оцінку того, наскільки швидко та ефективно страховик реагуватиме на зміни. Швидкість, що передбачається у моделюванні виправних дій, має відповідати культурі управління, минулому досвіду та наявності надійних процедур ідентифікації ризикових подій таким чином, щоб керівництво могло вчасно на них реагувати.
Інкорпоруючи управлінські дії у стрес-тестування, слід дотримуватися таких процедур:
- вплив стресової події має бути виміряний, і про нього треба звітувати, не виключаючи будь-яких управлінських дій;
- слід уважно розглянути: скільки часу знадобиться керівництву для визнання проблем та реагування на них, беручи до уваги строки та умови політики та практики, які мають бути приведені у відповідність, а також межі та ефективність варіантів дій керівництва у відповідь на стресову подію;
- вид та час дій керівництва мають бути включені до проекту стрес-тесту, потім їх необхідно виміряти та звітувати про них.
Обмеження щодо стрес-тестів
Як концепція стрес-тестування є досить простою, однак практичне застосування цієї техніки складніше. Деякі труднощі включають:
- визначення факторів ризиків, що підлягають стрес-тестуванню;
- визначення, як ці фактори мають стрес-тестуватися;
- визначення спектру величин, що мають бути використані;
- визначення проміжків часу, які мають розглядати стрес-тести;
- аналіз результатів та формулювання поінформованого судження.
Іншим фактором, який страховики повинні розглянути, є те, що для стрес-тестів, як правило, необхідна інформаційна система належного рівня та сумісність різних бізнес-підрозділів для здійснення певного аналізу взаємовідношень ризиків. Тому важливими є внутрішні комунікації між бізнес-підрозділами страховика, особливо у випадку, коли для проведення стрес-тестів не виділені певні окремі ресурси.
Наскільки параметри та змінні є надійними, має бути відображено у тлумаченні результатів та результуючих рекомендаціях.
Необхідно здійснювати регулярний перегляд, щоб впевнитися: тести залишаються відповідними профілю ризиків страховика, що змінюється, та зовнішнім ринковим умовам.
Звітність
Необхідно готувати письмовий звіт, що підсумовує результати проведеного стрес-тестування. У ньому має міститися така інформація:
- опис методики стрес-тестування та головних припущень, що були використані для підготовки моделей стрес-тестування;
- результати базового варіанту, наприклад, використовуючи ті ж самі припущення, що і в бізнес-плані страховика;
- припущення, використані у сценаріях стрес-тестування та взаємодії, вбудовані у моделі;
- результати стрес-тестування до будь-яких дій керівництва;
- те, наскільки обмеження щодо даних справляють вплив на висновки аналізу;
- природа та часові межі будь-яких дій керівництва, використаних у моделях для пом'якшення результатів негативних сценаріїв стрес-тестування;
- результати стрес-тестування, включаючи дії керівництва.
Бажано, щоб у звіті містилися пояснення, а не просто статистичні дані. Крім письмового звіту слід забезпечити усну презентацію, яка дозволяє ставити запитання та здійснювати обговорення.
Припущення та результати краще подавати у такий спосіб, щоб раді та керівництву страховика було легко їх зрозуміти та здійснити відповідні дії.
Звіт раді та керівництву повинен подаватися принаймні щороку, якщо тільки стрес-тестування не проводиться рідше.
Строк подання звіту може залежати від терміновості питань, про які йдеться у звіті, та бажання інтегрувати стрес-тестування до циклу фінансового планування страховика.
У деяких випадках зміни обставин страховика з моменту останньої регулярної перевірки-стрес-тестування можуть бути настільки значними, що відкладати подальше тестування та звітність про нього до часу встановленого для наступного періодичного звіту може бути необачним. У такому разі слід провести стрес-тестування та прозвітувати про його результати коли в цьому виникне потреба.

* Матеріали Рекомендаційного документу розроблено Міжнародною асоціацією органів нагляду у сфері страхування (IAIS).
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"