інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Щодо видачі ліцензій на проведення страхування

Д.Ткаченко
юрист


Запитання про те, чи буде Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг) видавати ліцензії на провадження страхування виникло у зв’язку із визнанням судом недійсним нормативного документу, що встановлює розмір плати за видачу ліцензій.
Так, 22 жовтня 2004 року, рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 22/404 за позовом закритого акціонерного товариства „УСК Веста” визнано недійсним розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 29 грудня 2003 року № 188 „Про встановлення плати за видачу ліцензій” (далі - Розпорядження № 188), яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2004 року за № 240/8839 в частині встановлення плати за видачу, переоформлення ліцензій на провадження страхової діяльності та видачу дубліката ліцензії. Причиною визнання недійсним зазначеного розпорядження, на думку суду, є відсутність у Держфінпослуг повноважень на встановлення такої плати. Такі повноваження, як зазначив суд, відповідно до Закону України „Про страхування” належать Кабінету Міністрів України.
На сьогоднішній день Розпорядження № 188 - це єдиний нормативний документ, який встановлює розмір плати за видачу ліцензій на провадження страхової діяльності. Нормативний документ, що раніше встановлював розмір такої плати і який, до речі, деякий час діяв разом з Розпорядженням № 188, а саме постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. N 1005 „Про встановлення та внесення плати за видачу ліцензії на проведення конкретного виду страхування” втратила чинність відповідно до постанови КМ України від 22 вересня 2004 р. N 1257.
Тобто, на сьогоднішній день один з документів, який встановлював розмір плати за видачу ліцензій на провадження страхової діяльності втратив чинність, а інший визнаний судом недійсним.
Рішення господарського суду про визнання недійсним Розпорядження № 188, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 зазначеного Кодексу.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією. За інформацією джерела, Держфінпослуг скористалася своїм правом апеляційного оскарження та подала скаргу на рішення Господарського суду міста Києва у справі № 22/404 від 22 жовтня 2004 року (далі – Рішення).
У зв’язку з оскарженням даного Рішення в апеляційному порядку воно набрало законної сили лише 14 грудня 2004 року, коли постановою Київського апеляційного господарського суду Рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України, є обов'язковими на всій території.
Виконання даного Рішення означає, що встановлені Розпорядженням № 188 розміри плати за видачу, переоформлення ліцензій на провадження страхової діяльності та видачу дубліката ліцензії, не підлягають застосуванню страховиками, а Держфінпослуг не може вимагати від страховиків плату в розмірах, встановлених Розпорядженням № 188.
Крім цього, Міністерство юстиції України, враховуючи винесене Господарським судом м. Києва Рішення, своїм висновком від 02 лютого 2005 року „Про скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта” скасувало державну реєстрацію Розпорядження.
Але, процедура набрання чинності зазначеним висновком також не закінчилася. Так, рішення Міністерства юстиції України про скасування державної реєстрації, відповідно до абзацу другого пункту 18 „Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року N 731 (далі – Постанова), може бути оскаржено до Кабінету Міністрів України.
Нормативно-правовий акт, рішення про державну реєстрацію якого скасовано, відповідно до пункту 19 Постанови виключається з державного реєстру через 15 днів після прийняття рішення про скасування його державної реєстрації, а у разі оскарження цього рішення - з дня отримання реєструючим органом позитивного висновку за результатами розгляду скарги.
Пунктом 17 „Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру”, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 31 липня 2000 року N 32/5, передбачено, що „нормативно-правовий акт, рішення про державну реєстрацію якого скасовано, не є чинним з дня його виключення з державного реєстру.
За даними джерела, Держфінпослуг направила до Кабінету Міністрів України скаргу на рішення Міністерства юстиції України про скасування державної реєстрації. Враховуючи подану Держфінпослуг скаргу, рішення Міністерства юстиції про скасування державної реєстрації не набрало законної сили, а Розпорядження не виключено з державного реєстру. Рішення Міністерства юстиції набере чинності тільки після розгляду скарги Держфінпослуг Кабінетом Міністрів та підтвердженням позиції Мінюсту.
У разі, якщо Держфінпослуг в добровільному порядку буде виконувати Рішення, то з моменту набрання Рішенням законної сили, вона буде вважати подані документи про плату за ліцензію в розмірах, передбачених Розпорядженням такими, що не можуть бути прийняті, як плата за ліцензії. Але, Держфінпослуг і після набрання Рішенням законної сили продовжувала приймати документи про оплату за ліцензії. Так, Держфінпослуг після 01.01.2005 р., не враховуючи інших ліцензій, було видано більше 50 ліцензій на провадження обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів. У разі якщо Держфінпослуг продовжує видавати ліцензії, приймаючи за них плату вона і буде це робити, як мінімум до моменту виключення Розпорядження з держреєстру.
Скільки платити за ліцензії?
У випадку виключення з держреєстру Розпорядження № 188 буде взагалі відсутній документ про встановлення плати за видачу ліцензій на провадження страхування. Не виключено, що до прийняття іншого документу пройде якийсь час.
У цей період безкоштовна видача ліцензій виключається з огляду на статтю 38 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, яка передбачає подання до Держфінпослуг документу про внесення плати за ліцензію.
За відсутності нормативного документу, який встановлює розмір плати за видачу ліцензій, можна застосувати аналогію законодавства і керуватися іншою постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2000 р. N 1755, яка встановлює розміри плати на провадження певних видів господарської діяльності.
У разі прийняття позитивного рішення про видачу ліцензії, страховик подає до Держфінпослуг документу про плату за ліцензію на проведення страхування у розмірі встановленому окремим нормативним документом або, у разі його відсутності, в розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2000 р. N 1755., а Держфінпослуг не має підстав для відмови у оформленні та видачі ліцензії на провадження страхування.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"