інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Хеджування ризиків підприємств за допомогою товарних деривативів

Я.Кабаков

Сьогодні, коли динаміка курсів валют за кілька днів змінюється так, як раніше за рік, коли ціни на сировину і товари за півроку поновлюють історичні максимуми і мінімуми, істотно зростає навантаження на реальний сектор економіки. Таке поняття, як "товарні ризики", що раніше зустрічалися лише у підручнику з економіки, сьогодні є реальністю для більшості підприємств. Завжди є ймовірність, що сировина подорожчає, а виготовлений продукт подешевшає. Щоб убезпечити бізнес, особливо у нестабільній економічній ситуації, необхідно використовувати інструменти хеджування. Куди ж звернутися за хеджем підприємцю?

Коротка історія деривативів
Попередниками сучасних товарно-сировинних бірж є сільськогосподарські торгові ярмарки, що проходили в Європі в XVІІ ст. Для полегшення торгівлі на них була встановлена система стандартів якості і кількості товарів. У Сполучених Штатах Америки оформлені подібним чином ринки почали виникати наприкінці першого десятиліття XVІІІ ст. Продукція здійснювалася готівкою, а постачання здійснювалося негайно. З того часу ринки з негайною доставкою продукції стали іменувати готівковими – cash market, чи spot market. Однією з провідних американських, а згодом і міжнародних бірж стала організована в 1848 р. 83 комерсантами Чиказька палата з торгівлі (СВОТ). Саме тут уперше відкрили торгівлю ф'ючерсами.
Спочатку ф'ючерсні ринки створювалися для збуту сільськогосподарської продукції. Потім з'явилися ф'ючерси на метали – контракт на срібло (1933 р.), свинець (1952 р.), платину (1956 р.) і палладій (1968 р.), трохи пізніше – на золото (1974 р.). У 1960-ті рр. вирішено було ввести в обіг ф'ючерси на продукцію тваринництва: на заморожені свинячі черева, живу велику рогату худобу, живих волів; у 1970-і – ф'ючерси на валюту, процентну ставку США, казначейські векселі й облігації. Перший ф'ючерс на енергоносії з'явився лише у 1978 р. Ним став ф'ючерсний контракт на побутове пічне паливо на Нью-Йоркській товарній біржі.
Протягом більше ста років ф'ючерсні контракти були поставними. Перший непоставний (розрахунковий) ф'ючерс на 3-місячні євродоларові депозити введені в обіг на Чиказькій валютній біржі в 1981 р. Потім відкрилися ф'ючерси на фондові індекси: на зведений фондовий індекс компанії Value lіne і на Індекс S&P 500.
Ф'ючерсні контракти на нафту почали торгуватися в Нью-Йорку (нафта сорту Lіght), а пізніше - у Лондоні (нафта сорту Brent). У 1990 р. були запущені в обіг ф'ючерсні контракти на природний газ, у 1996-му – на електрику.
Опціони в біржовій торгівлі з'явилися значно пізніше, ніж ф'ючерси, – у 1977 р. Першою у світі біржею опціонів стала Чиказька опціонна біржа (СВОЕ). Вона була створена для торгівлі опціонами на звичайні акції 16 компаній, включених у котирувальний список Нью-Йоркської фондової біржі (NYSE). Спочатку в обігу знаходилися лише опціони на купівлю (опціони Call).
У 1982 р. в Америці були введені опціони на ф'ючерсні контракти на цукор, а в 1984 р. – на бавовну. Пізніше поширилися опціони на інші сировинні ф'ючерсні контракти. Кожен опціон на ф'ючерсний контракт, як і сам ф'ючерсний контракт на той чи інший інструмент, мають свою специфіку, що визначає час і правила торгівлі ними, а також кількість, терміни постачання чи продажу, одиниці виміру вартості й іншу інформацію, що найбільш точно характеризує приватні моменти угоди чи торгівлі з відповідним інструментом.
Деривативи, що зародились як механізм хеджування ризиків виробників товарів сільськогосподарського призначення, пережили серйозну трансформацію, перетворившись до кінця XX ст. у високоризиковий інструмент одержання спекулятивного прибутку.
З грудня 2005 р. по грудень 2008 р. обсяг угод за деривативами виріс удвічі. На сьогоднішній день практично нормою стала ситуація, коли номінальна величина деривативних позицій у багато разів перевищує обсяг світового ринку реального активу. З роками змінилася і структура ринку. У загальному обсязі укладених контрактів найбільш питому вагу (66%) займають деривативи на процентні ставки. В останні роки також спостерігався різкий підйом торгів з деривативами на дефолтні СВОПи. З 2006 по 2008 р. кількість угод з цим інструментом збільшилася в 4,3 рази. Усе більше вводяться екзотичні деривативи. Особливо це стосується позабіржових СВОПів, які в останні роки стали об'єктом біржової торгівлі. Так, на Бразильській біржі деривативів організована торгівля процентними, валютними і змішаними СВОПами, а на Нью-Йоркській біржі перебувають в обігу СВОПи на енергоносії.

Деривативи від ризиків
Розглянемо групу ризиків, з якими часто стикаються підприємства, що виробляють ті чи інші товари. У кожного з них є різні види сировини на вході і товари на виході. У будь-якого підприємства завжди існує ризик того, що сировина подорожчає, а кінцевий продукт стане дешевшим. У результаті цього ефективність роботи компанії може серйозно постраждати. Щоб виключити несприятливі фактори, можна використовувати інструменти хеджування.
Процес хеджування буде виглядати в такий спосіб. Спочатку потрібно одержати прогноз за цінами на сировину і продукцію, а потім хеджувати ризики. Постійне хеджування ризиків може обійтися занадто дорого, тому доцільніше використовувати цей інструмент за несприятливого прогнозу. Однак якщо компанія знаходиться в умовах, що постійно змінюються, в умовах високої волатильності, можна хеджувати товарні ризики постійно – при такому підході з'явиться можливість прогнозувати свою діяльність.
Отже, якщо є несприятливий прогноз щодо цін на сировину, то можна за допомогою різних похідних інструментів "заморозити" їх на якийсь час, причому контракти укладати не на саму сировину, а на деякі однорідні товари (головне, щоб була залежність цін). Розглянемо це на прикладі авіакомпаній. У недавньому минулому вартість нафти постійно зростала. Значною статтею витрат авіакомпаній були і залишаються витрати на паливо, а одним з видів сировини для авіаперевізників є авіаційний гас. Ціни на авіаційне паливо і нафту взаємозалежні, – ціна палива залежить від ціни на нафту. Знизити і навіть зовсім забрати ефект зростаючих цін можна шляхом купівлі ф'ючерсного контракту на нафту. Якщо нафта і далі буде дорожчати, компанія понесе великі втрати за основною діяльністю, однак вони будуть компенсуватися. Якщо ж ціни будуть знижуватися, усе буде відбуватися навпаки. Виходить, що такою операцією компанія фіксує зручний для неї курс цін на нафту.
Точно так само можна хеджувати ризики несприятливої зміни ціни і за іншими видами сировини і продуктів. Візьмемо, наприклад, кондитерську фабрику. Потреба в цукрі у підприємства складає 1000 тонн на місяць. Якщо вартість цукру почне підвищуватися, фабрика буде зазнавати збитків. Вирішенням проблеми могла б стати закупівля цукру на рік уперед, але це заморозило б оборотні кошти підприємства і складські потужності. Тому більш оптимальною є схема хеджування від росту ціни на цукор за допомогою купівлі ф'ючерсів. Ф'ючерсний контракт – це угода з відстрочкою виконання. Тобто, уклавши його сьогодні, продавець зобов'язується за даною ціною здійснити операцію на момент постачання реального товару, а фабрика як покупець – угоду купівлі товару.
Дана операція в цілому не дає підприємству прибуток, тому що на зростанні ціни на цукор воно заробляє на строковому ринку ф'ючерсів і втрачає ту ж суму на реальній покупці за більш високою ціною. Головне в цій операції – те, що вона забезпечує реалізацію первісного задуму купівлі цукру за фіксованою відразу ціною. Таким чином, фабрика уникає можливого збитку, тобто вона може планувати свій бізнес.
Щоб скористатися строковими інструментами для хеджування цінового ризику, компанія повинна виконати наступні кроки:
- зрозуміти, які ризики необхідно хеджувати;
- обрати торговий майданчик та відповідні контракти (необов'язково, щоб контракт цілком відповідав джерелу ризику, достатньо простої однорідності активів);
- обрати брокерську компанію для роботи (при цьому потрібно звернути увагу на надійність брокера, зручність і комплексність наданих послуг, розміри комісійних; різні комісії на ринку похідних інструментів, як правило, мізерно малі, тому вони не розглядалися як стаття витрат при хеджуванні);
- заповнити стандартні форми і підписати договори на обслуговування;
- перерахувати на брокерський рахунок визначену суму коштів, що використовується як забезпечення виконання зобов'язань по відкритих позиціях (гарантійне забезпечення);
- захеджувати ризики.
Підприємці і спекулянти також мають доступ до таких міжнародних майданчиків, як ЕСВОТ (США), NYMEX (США), SGX-DT (Сінгапур), NYCE (США), CОMEX (США), OSAKA SX (Японія), MОNEP (Франція), GLOBEX (США), SFE (Австралія), TYO (Японія), СМЕ (США), ІDEM (Італія), CSCE (США), UFFE (Англія), MEFF (Іспанія), ІPE (Англія), і до інструментів, що на них обертаються. Приклади інструментів, які найбільш потребують хеджа товарного ринку, представлені в таблиці.
Звичайно, реальні постачання за даними інструментами неможливі для компанії, орієнтованої на внутрішнє виробництво, однак при істотній кореляції між внутрішнім товарним ринком і цінами на міжнародному ринку дані інструменти можна використовувати без поставки для хеджування товарних ринків.


© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"