інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Ринок факторингових послуг: тенденції розвитку та перспективи*

Факторинг – це комплекс фінансових послуг, що полягають у передачі права вимоги коштів (дебіторської заборгованості) за поставлену продукцію або надані послуги банку (фактора) і одержанні постачальником негайної оплати, а також переуступка боргових прав підприємства іншому суб'єктові, який гарантує платіж, звільняє постачальника від необхідності брати додаткові кредити в банку. Постачальник, що працює із клієнтами у розстрочку, може одержати оплату товарів або послуг відразу після їхнього відвантаження. А заборгованість перед банком або факторинговою компанією погашається дебітором.

За допомогою факторингу компанія може одержати 50-95% суми боргу без оформлення кредиту й надання застави. Строк ліміту за контрактом звичайно становить від 1 до 3 місяців. Одним із головних призначень факторингових послуг є зменшення неплатежів, прискорення товарообігу й створення стабільної системи фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності підприємств, а це в свою чергу позитивно позначається на розвитку економіки країни в цілому. Сама послуга обходиться клієнтові дорожче, ніж звичайний кредит, однак у факторингу є низка переваг – наприклад, значно простіший процес одержання фінансування та відсутність обмеження по розміру фінансування, оскільки воно може збільшуватися залежно від зростання продажів.
Факторинг з'явився близько 100 років тому в США, а в середині XX століття – і в Європі. Зараз міжнародна факторингова індустрія активно розвивається: у світі існує близько 1000 факторингових компаній. Понад 66% їх обігу припадає на Європу, 22% – на США, 11% – на країни Азії. В Україні послуги з факторингу надають переважно банки, хоча цією діяльністю також займаються і спеціалізовані компанії.
Факторинг впливає на зростання обсягів продажу підприємствами товарів, робіт, послуг. Фактор, викуповуючи заборгованість дебіторів клієнта, надає йому такі послуги, як: фінансування поставок з відстроченням платежу, покриття кредитних та процентних ризиків, ризику ліквідності, управління дебіторською заборгованістю, здійснює інформаційне обслуговування клієнта тощо.
1 етап – Продавець (підприємство) здійснює поставку товару покупцю на умовах відстрочення платежу.
2 етап – Продавець (підприємство) переуступає фактору право грошової вимоги до покупця за поставлений товар.
3 етап – Після отримання документів про постачання товарів (надання послуг) фактор фінансує підприємству до 95% суми платежу за поставлений товар або вартості наданої послуги. Решту суми боргу фактор тимчасово утримує у зв’язку з прийняттям на себе ризику непогашення боргу. Боржник (дебітор) одержує від підприємства (перед першою операцією, надалі від фактора) письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги банкові та банківські реквізити для проведення оплати.
4 етап – Покупець сплачує 100% вартості за поставлений йому товар або надану послугу на умовах відстрочення платежу шляхом переказу коштів на спеціальний рахунок фактора. Отримана сума перераховується на погашення заборгованості.
5 етап – Фактор перераховує різницю між сумою виконаної вимоги та перерахованим фінансуванням з мінусом комісій фактору.
Рис. 1

Факторинг вигідний оптовим торговельним підприємствам, що поставляють продукцію магазинам (у мережі магазинів, супермаркетам), підприємствам-виробникам, що реалізують товари дистриб'юторам, підприємствам-постачальникам, що безпосередньо продають товари та сировину структурам роздрібної торгівлі.
Факторингові послуги призначені для поповнення обігових засобів підприємства, тобто забезпечення надходження коштів відразу після поставки товару, не очікуючи закінчення строку відстрочки платежу. Дебіторська заборгованість підприємства за допомогою фактора перетворюється на «живі» гроші. В результаті підприємство одержує можливість фінансування обігового капіталу без забезпечення (застави). Факторинг прискорює оборотність коштів. У порівнянні із стандартними кредитними продуктами, наприклад овердрафтом, факторинг дозволяє одержати до 90% від суми поставленого товару (майбутніх надходжень).
За допомогою факторингу поліпшується стан дебіторської заборгованості клієнта оскільки фактор перевіряє репутацію й платіжну дисципліну боржника, стежить за тим, щоб борг погашався вчасно й у повному обсязі.
Недоліками факторингу є: жорсткі вимоги банку або фінансової компанії до документів, що надаються та стосуються продажу товару, часто – необхідність поручительства за клієнта, більш дорога в порівнянні з кредитом ціна.
Для прийняття рішення по обслуговуванню клієнта фактор просить його надати статутні документи компанії, а також, ті документи, що підтверджують повноваження керівника, фінансову звітність тощо. Після ухвалення позитивного рішення із клієнтом укладається договір факторингу. У рамках договору клієнт надає первинні документи (накладні), що підтверджують факт реалізації продукції (виконання послуг). Проти наданих документів фактор надає клієнтові фінансування. Далі фактор приймає на управління дебіторську заборгованість клієнта, у рамках чого щодня інформує клієнта про стан дебіторської заборгованості, проводить роботу з інкасації дебіторської заборгованості, строк оплати якої наступив тощо. Після погашення боргу дебітором, фактор утримує свою винагороду із платежу, який надходить від покупця.
Теоретично за додаткову плату банк-фактор може прийняти на себе кредитний ризик: у випадку неповернення боргу покупцем постачальник однаково одержить частину платежу, що залишився. Це – факторинг без регресу, тобто при якому довгостроковий платіж фактора на користь постачальника для останнього є реалізацією, він уже не повертається на вимогу фактора. Однак банки такі ризики беруть на себе неохоче, тому зараз в Україні надається тільки факторинг із регресом. Факторинг з регресом, доволі популярний в індустріально розвинених країнах. У випадку схеми з регресом компанія-фактор, не отримавши суми заборгованості у дебітора, має право через визначений термін вимагати гроші з клієнта. Факторинг із регресом фактично зводиться до короткострокового фінансування – у такому випадку кредитний ризик залишається на продавцеві, хоча ліквідний ризик банк-фактор бере на себе. Якщо клієнти впевнені у своїх дебіторах, їм немає чого боятися регресу. Якщо клієнти не довіряють своїм дебіторам, то їм також не будуть довіряти банки, і альтернативою факторингу в такому випадку можуть бути послуги колекторських компаній.
Факторинг в Україні за останні півтора року пережив чимало змін. За різними оцінками, обсяг ринку факторингу скоротився в 2009 році в порівнянні з 2008 роком удвічі. Деякі учасники ринку навіть вважають, що через кризу ринок повернувся назад на 5 років. Падіння обсягів факторингу відбулося внаслідок кризи, коли торговельні компанії не змогли розрахуватися за своїми зобов’язаннями. Внаслідок чого у банків виросли обсяги простроченої заборгованості, і учасники ринку просто вирішили припинити надання факторингових послуг через занадто високі ризики. Експерти відзначають, що багато банків через кризові явища в економіці тимчасово призупинили факторингове обслуговування або значно посилили свої вимоги як до клієнтів, так і до дебіторів. Зменшення обсягів факторингових операцій відбулося внаслідок нестійкого фінансового стану як клієнтів (виробників і торговельних компаній), так і банків та факторингових компаній. Крім того, відбулося різке зниження кількості й обсягів власне торговельних операцій. У порівнянні з 2008 роком експорт товарів і послуг упав на 37,5%. За даними Держкомстату, Україна торік продала в інші країни товарів і послуг на суму в 49,22 млрд. доларів. Цього року намітилася позитивна тенденція: так, у порівнянні із січнем-травнем 2009 року експорт у першому півріччі 2010 року збільшився на 31,4%, імпорт – на 25,9%. Збільшення активності торговельних компаній логічно відбилося на попиті на фінансові операції. Аналітики відзначають, що вже зараз спостерігається тенденція до збільшення попиту на факторингове обслуговування.
Більшість факторів хочуть працювати з великими компаніями, оборот яких дозволяє банкам заробити на комісіях, тому факторинг в Україні сьогодні вважається послугою для корпоративних клієнтів.
Наприкінці 2009 р. – початку 2010 р. торговельні мережі при укладанні нових договорів постачання на 2010 р. стали вимагати збільшення строку товарного кредиту, тому для підтримки поточної діяльності та виконання власних зобов'язань постачальники стали активніше використовувати можливості факторингового обслуговування.
Однак, на думку аналітиків, і говорити про те, що почався золотий час для цієї послуги, дуже рано.
Новим клієнтам у найближчі півроку одержати факторингові послуги буде дуже складно, а до того ж, і дорого (реальна ставка фінансування – 28-35% річних). Тільки розвиток економіки, стабілізація ситуації із простроченою заборгованістю в банках та зростання конкуренції будуть сприяти пробудженню лояльності фінансових установ до своїх нових клієнтів та зниженню вартості послуг. А це, за різними оцінками, відбудеться не раніше другої половини 2011 року. Але щодо 2010 року, то за даними експертів, ринок факторингових операцій складе близько 80 млрд грн. Сьогодні багато фінансово-кредитних установ (банків) розглядають можливість продажу проблемних портфелів. Метою подібних операцій є поліпшення балансу і ліквідності за рахунок отримання коштів від продажу. Основними способами передачі «поганих» активів експерти називають: прямий продаж, продаж за участю в прибутку, сек'юритизацію.
Особливостями ринку факторингу та водночас проблемами його розвитку в Україні є:
- домінування банків, для яких факторинг займає лише частину портфеля серед інших послуг, у той час як для спеціалізованої факторингової компанії цей вид операцій є профільним;
- використання банком при оцінюванні потенційного клієнта факторингу схеми, ідентичної при кредитуванні. Але факторинг не є аналогом кредиту й спрямований на зростання продажів та рентабельності;
- здійснення банками як факторингу лише фінансування без додаткових послуг, що суперечить світовій практиці та сутності факторингу;
- якість послуг факторингу в Україні не контролюється, у законодавстві не закріплено вимоги щодо стандартів якості факторингових послуг фінансових установ.
Негативною рисою розвитку факторингових послуг в Україні є великий відсоток, котрий сьогодні закладають вітчизняні банки у свої тарифи за обслуговування. У розвинених країнах вартість факторингу становить у середньому близько 1,5-2% від суми постачання. В Україні середньозважений відсоток для ринку становить 50-60% від зазначеної суми.
Ще один чинник, який стримує розвиток факторингу в Україні, – відсутність відповідного законодавства. Прийняття необхідних нормативних документів створило б умови для ефективного функціонування ринку факторингових послуг як одного з перспективних джерел фінансування діяльності суб'єктів господарювання які надають перевагу класичному кредитуванню, вартість послуг якого є значно нижчою. Однак при факторинговому обслуговуванні не потрібне забезпечення і оформлення безлічі документів, так якщо кредит потребує повернення постачальником зазначеної суми у певний термін, то факторинг передбачає фінансування на реальний час товарного кредиту, повернення якого здійснюють покупці. Крім того, постачальник має можливість сам стежити за фінансуванням, платежами покупців, станом простроченої заборгованості за допомогою звітів, які надає йому банк.
Слід зазначити, що факторинг останнім часом використовується все частіше. Це пояснюється тим, що Верховна Рада України дозволила фінансовим компаніям відносити кошти від продажу боргів на валові витрати. Раніше при продажу кредиту з такого активу сплачувався податок на прибуток, тепер його платити не потрібно.
До введення нової законодавчої норми банкам було невигідно продавати активи, і вони віддавали борги на обслуговування колекторським конторам, залишаючи ці активи на своєму балансі та формуючи під них значні резерви. У результаті законодавчих нововведень із серпня до кінця грудня минулого року банки продали близько 1,5 млрд грн проблемних боргів, причому середня знижка при продажу портфелів становила приблизно 97–98%.
У 2010 році значна кількість банків повністю оцінили розмір безнадійної заборгованості, яку варто продати колекторам. При цьому фінансові установи почали усвідомлювати, що проблемні кредити можна продавати за вищими цінами, оскільки попит на них чималий. Тому в цьому році проблемні борги подорожчають із 2–3% вартості активів до 5–10%. А сам ринок торгівлі проблемними боргами збільшиться до 2–5 млрд грн.
При цьому банки у першу чергу звільнятимуться від беззаставних кредитів фізичних осіб: споживчих кредитів, кредитів готівкою, карткових позичок. Найчастіше ці позики вже кілька разів оброблялися найманими колекторами, і можливі повернення за ними вже отримано. Такі кредити обійдуться колекторам дешевше — 2–3% вартості.
Викуп токсичних боргів колекторами — не єдина можливість для банків позбутися проблемних активів. У 2010 році їх почали викуповувати інвестори (інвестфонди та фінансові компанії), які бажають заробити на цьому бізнесі. У схемі факторингу може застосовуватися лізинг. Застава віддається позичальникові у лізинг. Таким чином, компанія-фактор знижує також свої ризики, адже застава залишається в її власності і легко може бути забрана в позичальника без судових розглядів, якщо той так і не почне платити за кредитом.
Для банків факторинг — по суті, єдина можливість позбутися проблемних кредитів юридичних осіб. Таких зараз у банківській системі близько 40–50% (у тому числі реструктурованих). При цьому колектори не готові викуповувати корпоративні борги. У колекторів уже налагоджено механізм роботи на роздрібному ринку, братися за багатомільйонний корпоративний кредит для них немає ніякого сенсу. У більшості великих юросіб є юридична служба і служба безпеки. Крім того, колектори не мають часу й ресурсів, щоб розбиратися у вузькій специфіці кожного бізнесу, тому їм простіше й вигідніше працювати із дрібними стандартними роздрібними кредитами.
Масових списань кредитів українській банківській системі скоріш за все не уникнути. Причому не виключено, що в результаті буде списано 15–20% усього кредитного портфеля банків (100–140 млрд грн). І кредити списуватимуть навіть колектори: спочатку банки продадуть портфелі токсичних кредитів колекторам, ті намагатимуться стягнути з позичальників за максимумом, але повернути всі борги все одно не зможуть. Тож левову частку проданих колекторам кредитів буде просто покинуто. Це призведе до того, що найбільш злісні неплатники зможуть уникнути погашення кредитів.
Для забезпечення розвитку ринку факторингу в Україні необхідно створити передумови для формування спеціалізованих факторингових компаній, котрі зможуть професійно здійснювати факторинг як комплексну операцію: фінансування, інформаційно-аналітичне обслуговування, робота з дебіторами клієнта, що спрямована на дотримання умов договору щодо строків оплати за рахунок кваліфікованих кадрів з питань факторингу та вузької спеціалізації таких фінансових установ. У цьому контексті є плани Держфінпослуг щодо створення державної факторингової компанії для обслуговування боргів кредитних спілок.
У 2006 році Україна приєдналася до Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг, яка регулює питання застосування договорів факторингу і переуступлення права грошової вимоги, що має полегшити ухвалення законів, які б чітко регулювали надання факторингових послуг.
Для подальшого розвитку факторингу на вітчизняному ринку необхідне прийняття заходів законодавчо-нормативного характеру стосовно регламентування здійснення факторингових операцій, а саме стосовно факторингових операцій як об'єкта оподаткування ПДВ, а також створення пільгових умов для вже діючих та новостворених фінансових компаній, що надають факторингові послуги в сфері оподаткування. Такі заходи дозволять зменшити вартість факторингових послуг і сприятимуть залученню більшої кількості клієнтів.

* Матеріали Українського агентства фінансового розвитку
© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"